Справа № 211/7403/24
Провадження № 2/211/522/25
іменем України
29 серпня 2025 року
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Костенко Є.К.,
за участю секретаря судового засідання - Гоєнко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
27 листопада 2024 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.01.2019 між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №22038000107314, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти. 15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі - ТОВ «Цикл Фінанс») було укладено Договір факторингу №15/12/21, відповідно до якого АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило на користь ТОВ «Цикл Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за Кредитним договором №22038000107314 від 18.01.2019, укладеним між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 . Внаслідок неналежного виконання умов вказаного договору у відповідача перед позивачем виникла кредитна заборгованість у розмірі 56204,59 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 35181,07 грн., прострочена заборгованість по відсоткам - 2216,30 грн., прострочена заборгованість по комісії - 17360,00 грн., збитки від інфляції - 1244,81 грн., 3% річних - 202,41 грн. Позивач просить стягнути зазначену заборгованість за кредитним договором та сплачений ним судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7570,00 грн.
Ухвалою суду від 10.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач до суду не з'явився, надав до суду заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що строк кредитного договору був до 18.01.2021 року, також просить в разі задоволення позовної заяви розстрочити заборгованість в зв'язку зі скрутним матеріальним становищем. Розгляд справи просить проводити без його участі.
Представником позивача ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» - адвокатом Дорошенко М.А. скеровано до суду заперечення, в яких зазначено, що кінцевою датою повернення кредиту є 18.01.2021 року, однак останній платіж за кредитним договором №22038000107314 від 18.01.2019 було здійснено 30.04.2020 року у розмірі 285,25 грн., отже строк позовної давності у три роки відраховується з 30.04.2020 року. Вказує, що у цей період існували законодавчі вимоги про зупинення плину строків позовної давності через карантинні обмеження та введення вУкраїні воєнного стану. У зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні даної вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з'ясувавши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 18.01.2019 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №22038000107314, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 49600,00 грн., строк кредитування - 24 місяці, кінцева дата повернення кредиту - 18.01.2021, щомісячна комісія за обслуговування кредиту - 3,5% від суми кредиту, процентна ставка за користування кредитом є фіксованою, нараховується у розмірі 0,001% річних на строкову заборгованість та в розмірі 56% річних - на прострочену заборгованість.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, Кредитний договір №22038000107314 від 18.01.2019 власноруч підписаний відповідачем ОСОБА_1 .
Згідно з доданою до позовної заяви виписки по особовому рахунку за період з 18.01.2019 по 14.12.2021 АТ «Банк Кредит Дніпро» надало кредитні кошті у розмірі 49600,00 грн. за Кредитним договором №22038000107314 від 18.01.2019 на поточний рахунок клієнта НОМЕР_1 .
Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.
Згідно із частиною 1 статті 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
15.12.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №15/12/21, відповідно до якого АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило на користь ТОВ «Цикл Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за Кредитним договором №22038000107314 від 18.01.2019, укладеним між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 .
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №22038000107314 від 18.01.2019 на суму 54757,37 грн.
Всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості на рахунок позивача.
Статтями 514, 516 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов'язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.
Згідно з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за Кредитним договором №22038000107314 від 18.01.2019 заборгованість ОСОБА_1 станом на 14.12.2021 становила 54757,37 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 35181,07 грн., прострочена заборгованість по відсоткам - 2216,30 грн., прострочена заборгованість по комісії - 17360,00 грн.
У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання ОСОБА_1 за Кредитним договором №22038000107314 від 18.01.2019 ТОВ «Цикл Фінанс» нараховані збитки від інфляції у розмірі 1244,81 грн. та 3% річних у розмірі 202,41 грн. за період з 15.12.2021 по 23.02.2022.
Таким чином, у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 56204,59 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 35181,07 грн., прострочена заборгованість по відсоткам - 2216,30 грн., прострочена заборгованість по комісії - 17360,00 грн., збитки від інфляції - 1244,81 грн., 3% річних - 202,41 грн.
Розмір кредитної заборгованості відповідач не спростував, контррозрахунку боргу не надав. Клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи з метою з'ясування питання наявності або відсутності заборгованості за кредитним договором не подавалось.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву до суду та доказів на його підтвердження не надав, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у матеріалах позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вимоги відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачем 30.04.2020 року було здійснено платіж на погашення заборгованості в сумі 285,25 грн.
Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020(зі змінами та доповненнями) таПостановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020(зі змінами та доповненнями) на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 було встановлено карантин.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписівЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020.
«Карантинні» норми також були установлені п. 12розділу «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України. Цей пункт передбачає, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Законодавець застосував слово «продовжується», отже, він мав на увазі, що позовна давність спливає під час дії карантину, тому останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення карантину.
Крім того, Законом Українивід 15.03.2022№2120-ІХ«Про внесеннязмін доПодаткового кодексуУкраїни таінших законодавчихактів Українищодо діїнорм наперіод діївоєнного стану»,якийдіяв намомент зверненняпозивача,було внесено зміни до ЦК України щодо строків давності, а саме розділ «Прикінцевіта перехідніположення» ЦК України доповнено п. 19, з якого вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності до вимог позивача.
Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3 статі 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом статті 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7570,00 грн. підтверджуються: Договором про надання правової допомоги №16/05 від 16.05.2023 з додатком №1 до нього; актом приймання-передачі наданих послуг №534 від 21.10.2024, рахунком фактурою №534 від 21.10.2024, платіжною інструкцією №7013 від 23.10.2024.
Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню, оскільки вони пов'язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим за відсутності клопотання відповідача про зменшення їх розміру, а також при цьому були дотримані критерії розумності їх вартості.
Стосовно клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, суддя зазначає наступне.
Беручи до уваги скрутне матеріальне становище ОСОБА_1 суд вважає за можливе розглянути питання щодо розстрочення виконання рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до ч. 3 ст.435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка, виходячи з положень вказаної статті - це надання боржникові права проводити виконання рішення у частинах і в строки, встановлені судом.
Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.
Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.
Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.
Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням.
Частиною 5 статті 435 ЦПК України визначено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
З огляду на викладене вище, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення суду на 10 місяців, виходячи з загальної суми, яка підлягає до стягнення за рішенням суду - 56204,59 грн., починаючи з дати ухвалення рішення суду шляхом сплати відповідачем на користь позивача рівних платежів щомісяця на 1 число відповідного місяця, починаючи з 01.10.2025 в сумі по 5620,46 грн.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн. Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2422,40 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 81, 141, 263, 265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613, зареєстроване місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) заборгованість за Кредитним договором №22038000107314 від 18.01.2019 у розмірі 56204 (п'ятдесят шість тисяч двісті чотири) гривні 59 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613, зареєстроване місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613, зареєстроване місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 7570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят) гривень 00 коп.
Розстрочити виконання рішення суду на 10 місяців, починаючи з 01.10.2025 шляхом сплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (код ЄДРПОУ 43453613, зареєстроване місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) рівних платежів щомісяця на 1 число відповідного місяця в сумі по 5620 (п'ять тисяч шістсот двадцять) гривень 46 копійок.
Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи,якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 29.08.2025.
Суддя Костенко Є. К