28 серпня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/783/25
Провадження № 22-ц/820/1368/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Янчук Т.О.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року (суддя Мазурок О.В.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У січні 2025 року Міське комунальне підприємство «Хмельницьктеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазналось, що МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» є суб'єктом господарювання, яке надає послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (постачання гарячої води) монопольно в межах власних мереж м. Хмельницького.
Квартира відповідачки розташована в багатоквартирному житловому будинку, який приєднаний до системи централізованого опалення (теплопостачання) та обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії ULTRAHEAT UH 50, який забезпечує загальний облік споживання теплової енергії в будівлі. Такий вузол було прийнято в експлуатацію 27.10.2015 згідно з актом прийняття теплового вузла обліку.
Відповідачка здійснила відключення квартири від системи централізованого опалення згідно вказаних технічних умов, про що складено відповідний Акт обстеження системи централізованого опалення від 18.12.2003.
Зазначалось, що, починаючи з грудня 2021 року, у зв'язку зі зміною чинного законодавства, які регулюють питання надання житлово-комунальних послуг, в тому числі договорів про їх надання та відповідної Методики нарахувань, згідно з якою місця загального користування увійшли до послуг загальнобудинкових потреб на опалення, змінились договірні відносини з відповідачем та здійснення нарахувань.
Постановою КМУ від 08.09.2021 №1022 внесено зміни до постанови КМУ від 21.08.2019 №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії», якою затверджено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії, який є договором приєднання відповідно до п. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування ат/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Такі договори 08.10.2021 МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» розмістило на власному сайті за посиланням https://www.teplo.km.ua, які набрали чинності з 09.11.2021.
Отже, з 09.11.2021 з відповідачкою, яка є власницею квартири АДРЕСА_1 укладено індивідуальний договір приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії
Вказувалось, що квартира відповідачки обладнана системою індивідуального опалення, а отже не обігрівається від системи централізованого опалення і позивач не здійснює відповідачці нарахування за послугу з постачання теплової енергії в квартиру.
Проте, багатоквартирний житловий будинок складається не тільки квартир, а й має інші допоміжні приміщення та місця загального користування, на які витрачається теплова енергія, яка надійшла у будинок. Загальний обсяг спожитої енергії на опалення розподіляється безпосередньо на опалення житлових і нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення і сумарний обсяг теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Таким чином, позивачем здійснювалось нарахування послуг з постачання теплової енергії для задоволення загально будинкових потреб на опалення житлового будинку в т.ч. за абонентське обслуговування.
Відповідачка не здійснювала оплату за надані підприємством послуги.
Станом на 01.01.2025 заборгованість відповідачки за надані послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення житлового будинку по АДРЕСА_2 , в частині, яка припадає на кв. АДРЕСА_3 , за період з 01 грудня 2021 по 01 січня 2025 складає 3197,48 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення ж/б АДРЕСА_2 , в частині, яка припадає на кв. АДРЕСА_3 .
Крім того, за період з 01.12.2021 по 01.01.2025 відповідачці нараховано плату за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії в сумі 624,93 грн.
Враховуючи викладене вище, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» заборгованість:
-за надані послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення житлового будинку по АДРЕСА_2 , в частині яка припадає на кв. АДРЕСА_3 , за період з 01.12.2021 по 01.01.2025 в розмірі 3197,48 грн;
-- за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення житлового будинку за період з 01.12.2021 по 01.01.2025 в розмірі 624,93 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» заборгованість: - за надані послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення житлового будинку по АДРЕСА_2 , в частині яка припадає на кв. АДРЕСА_3 , за період з 01.12.2021 по 01.01.2025 в розмірі 3197,48 грн; - за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення житлового будинку за період з 01.12.2021 по 01.01.2025 в розмірі 624,93 грн та 3028 гривень сплаченого судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначає, що суд першої інстанції фактично не встановив обставин, якими підтверджуються заявлені позивачем вимоги та лише обмежився тим, що процитував норми законодавства про житлово-комунальні послуги і посилаючись на наданий позивачем розрахунок заборгованості стягнув заявлену суму грошових коштів.
Вказує, що у позовній заяві не було зазначено переліку допоміжних приміщень та місць загального користування, на які витрачається теплова енергія, яка надійшла в будинок, їх назв, кількості, місця розташування, площі, оснащення опалювальними приладами, тощо. Також не надано доказів наявності таких приміщень у будинку по АДРЕСА_2 та доказів, що підтверджують факт опалення таких приміщень.
Зазначає, що позивачем надано до матеріалів справи типовий договір про надання послуг з постачання теплової енергії, однак, всупереч доводам позивача і висновкам суду, в матеріалах справи відсутні докази, що такий договір було створено та опубліковано на тому чи іншому веб-сайті. Вважає, що суд не перевірив цієї обставини та безпідставно визнав її доведеною.
Звертає увагу суду, що типовий договір, який міститься на веб-сайті відповідача створено 17.02.2025.
Наполягає на тому, що послуги теплопостачання в будинку по АДРЕСА_2 не надаються, що підтверджується відсутністю опалювальних приладів не тільки в квартирі АДРЕСА_3 , а також і в приміщеннях загального користування: на поверхах, колясочній та на горищі, а у підвальному приміщенні проходить транзитом належним чином заізольований трубопровід подачі теплової енергії до квартир, які користуються централізованим опаленням. Це вказує на те, що послуги з теплопостачання фактично не надавалися, а нарахування за них є безпідставними.
У відзиві на апеляційну скаргу МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує, що доводи скаржниці спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, актом про встановлення загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії та довідкою про щомісячне зняття показників.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» є суб'єктом господарювання, яке надає послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (постачання гарячої води) монопольно в межах власних мереж м. Хмельницького.
ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 15, 18)
Квартира відповідача розташована в багатоквартирному житловому будинку, який приєднаний до системи централізованого опалення (теплопостачання). Дана квартира відключена від системи централізованого опалення згідно вказаних технічних умов, про що складено відповідний Акт обстеження системи централізованого опалення від 18.12.2003. (а.с. 19)
З розрахунку заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії вбачається, що за період з 01 грудня 2021 року по 01 січня 2025 року позивачем нарахована заборгованість за надання послуги з постачання теплової енергії для задоволення загальнобудинкових потреб на опалення житлового будинку по АДРЕСА_2 , в частині, яка припадає на квартиру АДРЕСА_3 в сумі 3197,48 грн.(а.с. 16)
Також за вказаний період була нарахована заборгованість за надані абонентські послуги в сумі 624,93 грн, що підтверджується довідкою МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» № 198 від 10.01.2025. (а.с.17).
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.
Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання» та відповідними постановами Кабінету Міністрів України та рішеннями органів місцевого самоврядування.
Житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з п.1 та п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
В силу частин 2 та 7 ст.21 Закону України Про житлово-комунальні послуги», виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини 5 статті 13 зазначеного Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
В силу частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В силу ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч.2ст.382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до наведених норм закону суд констатує, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відповідно до ч.6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні та технічні приміщення).
Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ від 21серпня 2019 року №830 (далі - Правила).
Відповідно до п.33 Правил, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньо будинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньо-будинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
За змістом пункту 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Таким чином, співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг №315, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики).
Ця Методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загально будинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, по правкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів.
У ч.2 Методики зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньо будинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;
Згідно з пунктом 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.
Відповідно до розділу ІІІ Методики розподілу передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20%; двоповерхова - 18%; триповерхова - 16%; чотириповерхова - 14%; п'ятиповерхова - 12%; шестиповерхова та вище -10%.
Для визначення обсягів використання теплової енергії в приміщеннях споживачів, які обладнані індивідуальним опаленням у будинках переважно використовується спрощений метод, згідно пункту 8 розділу IV Методики розподілу у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування (вестибюля, загальних коридорів, сходових клітин тощо) та допоміжних приміщень (колясочних, комор, сміттєкамер, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних приміщень) та/або даних щодо трубопроводів внутрішньо будинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загально будинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 будівлі/будинку 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії витраченої на загально будинкові потреби протягом опалювального сезону , за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.
Таким чином, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.
В постанові ВС від 22 грудня 2020 року в справі №311/3489/18 зроблено висновок, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Внутрішньо будинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення їх квартир від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачка зобов'язана нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про незаконність нарахування відповідачем плати за абонентське обслуговування, за опалення місць загального користування та функціонування систем.
Пунктом 11 ч.1ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Згідно п.33 Правил, надання послуг з постачання теплової енергії, передбачена щомісячна плата за абонентське обслуговування. Абонентська плата включає такі витрати: здійснення розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами (зняття показів теплового лічильника, розподіл спожитих Гкал між абонентами; друк інформаційних повідомлень), оплата банківських послуг, нарахування та стягнення плати за спожиті послуги; заробітна плата обслуговуючого персоналу та нарахування єдиного соціального внеску на зарплату; обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку теплової енергії (у разі їх наявності), господарські витрати (електроенергія, заправка картриджів, обслуговування комп'ютерів, канцелярські витрати, надання різних довідок).
Плата за абонентське обслуговування нараховується всім споживачам. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання.
Плата за абонентське обслуговування затверджується внутрішнім наказом по підприємству та визначається виконавцем комунальних послуг за їх фактичними витратами у розрахунку на 1 абонента/місяць. Тобто плата за абонентське обслуговування розраховується не за обсяги спожитих послуг, а в розрахунку на 1 абонента та виставляється, як окремий платіж.
Не приймаються апеляційним судом доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем не зазначено переліку допоміжних приміщень та місць загального користування, на які витрачається теплова енергія, яка надійшла в будинок, їх назв, кількості, місць розташування, площі, оснащення опалювальними приладами. Оскільки, при наявності заперечень, відповідачка не була позбавлена в суді першої інстанції надати докази на підтвердження своїх заперечень або заявити клопотання про витребування такої інформації у виконавця послуг з утримання будинку і прибудинкової території, який може мати у своєму розпорядженні відповідний технічний паспорт на будинок, проте, такими процесуальними правами не скористалась. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про відсутність опалювальних приладів у приміщеннях загального користування, оскільки таких доказів суду не надано, крім того, сама по собі відсутність приладів опалення в багатоквартирному будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку (постанова ВС від 20.11.2019 у справі №357/4664/15-ц).
Апеляційним судом не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які б були підставою для скасування судового рішення у справі.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судові витрати у зв'язку з переглядом судового рішення перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 28 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: О.І. Талалай
Т.О. Янчук