Справа № 464/2596/25 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О. В.
Провадження № 33/811/1186/25 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
27 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Кузьмича В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу захисника Кузьмича В.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605,60 грн судового збору на користь держави.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 14 квітня 2025 року о 12.10 год по вул.Стрийська,109 у м.Львові керував автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter» номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння: поведінка не відповідає обстановці, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук та від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі відмовився.
Не погоджуючись із рішенням судді суду першої інстанції, захисник Кузьмич В.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що постанова не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи.
Зазначає, що поліцейськими не було дотримано вимог щодо проходження огляду, не було складено направлення на огляд, що підтверджує те, що ОСОБА_1 не направлявся до медичного закладу, а тому він не міг порушити п.2.5 ПДР.
Факт наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння матеріалами справи не підтверджується, також долучений до матеріалів справи рапорт не можна вважати належним і допустимим доказом.
Вважає, що у матеріалах справи відсутні докази вини ОСОБА_1 , тому справа підлягає закриттю.
ОСОБА_1 , адвокат Кузьмич В.В. в суді апеляційної інстанції підтримали подану апеляційну скаргу, просили задоволити.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
З протоколу серії ЕПР1 № 300190 від 14 квітня 2025 року (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівники поліції зупинили транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Sprinter» номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Причною зупинки було порушення ПДР, а саме: здійснив зупинку в зоні дії знаку 5.11. Під час спілкування із ОСОБА_1 у поліцейських виникла підозра, що останній перебуває у стані наркотичного сп'яніння, тому пред'явили вимогу про проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, однак ОСОБА_1 не виконував вимоги поліцейських. говорив. що зараз приїдуть друзі заберуть машину, а працівники поліції після огляду мають відвезти його у м. Тернопіль. Через деякий час на місце приїхали друзі ОСОБА_1 , які почали сперечатись із поліцейськими з приводу їх підозри про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння. На чергову вимогу поліцейських про проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, ОСОБА_1 продовжував не виконувати вимоги працівників поліції, заперечував, що перебуває у стані наркотичного сп'яніння, що і стало підставою для складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Поведінка ОСОБА_1 унеможливлювала проведення медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку, а отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 фактично відмовився від проходження огляду відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані.
Наведені докази у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги, вказують на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а отже і на факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 не направлявся на огляд до медичного закладу є безпідставними, оскільки спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом на якому зафіксовано неодноразову вимогу поліцейських до ОСОБА_1 про проходження огляду в медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння, однак ОСОБА_1 не виконував вимог працівників поліції.
Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Кузьмича В.В. - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк