Справа № 458/478/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/598/25 Доповідач: ОСОБА_2
25 серпня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Турківського районного суду Львівської області від 20.05.2025 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Риків Турківського району Львівської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого за ч. 4 ст. 185 КК України вироком Турківського районного суду Львівської області від 24.11.2022 року, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 153, ч. 1 ст. 296 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7
оскарженим вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.153 КК України та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.
Призначено ОСОБА_6 покарання за ч.3 ст.153 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років.
за ч.1 ст.296 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень остаточно призначено покарання ОСОБА_6 за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 6 років.
На підставі ст.ст.71, 72 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Турківського районного суду Львівської області від 24.11.2022 року у справі № 458/721/22 та остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі.
Вирішено питання речових доказів, судових витрат, арештованого майна та цивільного позову.
Позовну заяву потерпілої ОСОБА_9 , неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про відшкодування заподіяних майнових збитків та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 майнові збитки завдані знищенням та пошкодженням майна на загальну суму 102513,70 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 завдану моральну шкоду в сумі 2000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 завдану моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.
У решті вимог ОСОБА_9 , неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про відшкодування заподіяних майнових збитків та моральної шкоди відмовлено.
Згідно вироку суду, ОСОБА_6 01.01.2023 року приблизно 09:00 год, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в приміщені спальні житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання неповнолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з хтивих мотивів, метою задоволення своєї статевої пристрасті, достовірно знаючи, що остання є особою, яка не досягла вісімнадцятирічного віку, нехтуючи її правом на статеву недоторканість, ліг поряд з нею на розкладний диван на якому спала неповнолітня потерпіла ОСОБА_10 , скориставшись її безпорадним станом, обійнявши її зі спини правою рукою та почав торкатись по верхньому одязі за її груди, після чого остання прокинулась та перелякалась, почала різко підніматись з дивану та намагалась чини активний опір ОСОБА_6 , проте останній схопив потерпілу лівою рукою за праву руку, від чого вона відчула фізичну біль, та утримуючи останню, продовжуючи свої протиправні дії, з метою вчинення дій сексуального характеру, своєю правою рукою почав розривати капронові колготи на неповнолітній потерпілій в ділянці зовнішніх статевих органів, намагаючись до них доторкнутись, при цьому погрожував їй нанесенням удару, на що потерпіла чинила опір, тим самим вчинив насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло ОСОБА_10 , без її добровільної згоди.
Окрім цього, ОСОБА_6 , 01.01.2023 року в період часу з 09:05-09:20 год, перебуваючи у приміщенні житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який перебуває у володінні ОСОБА_9 , після втечі неповнолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, нехтуючи елементарними правилами моральності та добропристойності, проявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальне визначених правил поведінки і моральності, діючи з єдиним умислом, безпричинно, прагнувши протиставити себе суспільству, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння та виявляючи п'яну зухвалість у вигляді бешкетництва, перебуваючи у кімнаті № 3 (згідно технічного паспорта), яка використовується як спальна кімната вищезазначеного житлового будинку, обома руками, застосовуючи фізичну силу, перекинув меблеву стінку коричневого кольору із скляними вставками довжиною 450 см. та висотою 200 см., вартістю 15000 гривень, де знаходились керамічні тарілки білого кольору у кількості 23 штук, вартістю 690 грн. та скляні прозорі стакани у кількості 12 штук, вартістю 420 грн, які розбилися, зірвав віконний карниз та штори світло жовтого кольору із візерунком у вигляді ромба довжиною 150 см та висотою 180 см, таким чином пошкодивши їх, а загалом знищив у даній спальні майна на суму 16110 грн. Після цього, ОСОБА_6 , продовжуючи свої хуліганські дії, перейшов у кімнату № 4 цього ж будинку, де розбив трьохсторонній скляний світильник білого кольору, вартістю 1000 гривень, застосовуючи фізичну силу перекинув трьохдверну дерев'яну шафу коричневого кольору висотою 200 см та довжиною 300 см, вартістю 3000 гривень, після чого вибив скло віконної рами розміром 130-150 см, вартістю 800 гривень, а також зламав саму віконну раму, вартістю 900 гривень, таким чином знищив у даній кімнаті майна на суму 5700,00 грн. Після цього, ОСОБА_6 , продовжуючи свої хуліганські дії, перейшов у кімнату № 1, яка використовується як кухня вищезазначеного житлового будинку, де перекинув холодильник білого кольору марки «Samsung», вартістю 10000 гривень, електром'ясорубку марки «BOSCH» потужністю 2600Вт, вартістю 1000 гривень, мікрохвильову піч марки «BOSCH» потужністю 800Вт, вартістю 1000 гривень та електричний чайник марки «DELFA», вартістю 1000 гривень, зламавши їх і перебуваючи у приміщенні кухні останній розкидав усі наявні там предмети, а саме одяг та посуд, при цьому знищив у даній кухні майна на суму 13000,00 грн. Після цього, продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_6 , зайшов у коридор вищевказаного будинку, де застосовуючи силу, обома руками розламав дерев'яний розкладний стіл світло-коричневого кольору, довжиною 200 см та висотою 80 см, вартістю 3000 гривень, розбив скло внутрішньої віконної рами розміром 130-140 см, вартістю 900 гривень та руками відірвав декілька листів пластмасової вагонки коричневого кольору розміром 40-50 см, вартістю 200 гривень, на якій кріпились два вимикачі білого кольору, вартістю 200 гривень. Після вищезазначених подій. ОСОБА_6 , спробував через вхідні двері покинути приміщення наведеного будинку, однак ті були зачинені та останній, схопившись правою рукою, застосовуючи силу вирвав дверний замок, вартістю 500 гривень, після чого взяв дерев'яне крісло висотою 90см та шириною 40см, вартістю 850 грн, яке знаходилось поблизу розкладного стола світло-коричневого кольору, вийшов з ним на подвір'я житлового будинку де розламав його, та загалом знищив у коридорі майна на суму 5650,00 грн. В результаті хуліганських дій, ОСОБА_6 умисно знищив речі, які знаходились у приміщенні житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , спричинивши таким чином потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду розміром 40460,00 гривень.
На вказаний вирок захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вирок Турківського районного суду Львівської області від 20 травня 2025 р. і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що дії суду першої інстанції, є істотним порушенням норм процесуального права, зокрема ч. 15 ст. 615 КПК України, оскільки повний текст вироку так і не було вручено учасникам судового провадження в день його проголошення. Окрім того зазначає, що сторона захисту була позбавлена можливості оцінити мотиви за якими суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винним та задоволив цивільний позов, я вважаю що вищевказаний вирок є незаконним і необґрунтованим, а жодні із можливих викладених у ньому висновків не можуть бути мотивовані, та не можуть відповідати фактичним обставинам справи. покази ОСОБА_6 в судовому засіданні не були спростовані жодними об'єктивними, законними, належними та допустимими доказами.
Фактичними діями сексуального характеру, які, на думку сторони обвинувачення, вчинив ОСОБА_6 відносно ОСОБА_10 , є торкання через одяг до грудей ОСОБА_10 , а також, те що ОСОБА_11 нібито розірвав її колготи намагаючись доторкнутись до її статевих органів. Однак, вказані обставини спростовуються доказами дослідженими в ході судового розгляду, а саме показами свідків, які стверджують, що у ОСОБА_6 були руки в крові, але одяг на ОСОБА_10 в області її грудей не був заплямований слідами крові, а також колготами, на яких відсутні сліди крові ОСОБА_12 .. В підсумку, залишається невстановлений той факт, як ОСОБА_6 маючи всі руки в крові, торкався через одяг грудей ОСОБА_10 , та порвав на ній колготи, але не залишив при цьому жодних слідів. Так само, не встановлено, як саме Білокопитий LL заподіяв ОСОБА_10 фізичного болю, та насильно її утримував, але не залишилось на її тілі жодних тілесних ушкоджень. Вказані обставини підлягають доказуванню, а відповідні докази - оцінці судом на предмет їх достатності, належності і допустимості.
Також, судом не було досліджено жодного доказу який би підтверджував наявність у діях ОСОБА_6 умислу на скоєння насильницьких дій сексуального характеру, як 1 не було досліджено жодного доказу, який би свідчив про наявність такого умислу, що в подальшому вплинуло на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та на визначення міри покарання.
Відповідно висновку експерта №005/2023 від 03.01.2023 року: «У ОСОБА_10 об'єктивних ознак тілесних ушкоджень не виявлено». Відповідно висновку експерта №004/2023 від 03.01.2023 року «Об'єктивних ознак ушкоджень у ОСОБА_10 не виявлено». Відповідно висновку експерта №128/2023-ім від 24.01.2023 року, на колготах належних буцімто ОСОБА_10 та вилучених в ході огляду місця події через 5 днів після події, 05.01.2023 року, слідів свіжої крові ОСОБА_6 не виявлено.
На думку захисту, у неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 не було виявлено жодного тілесного ушкодження, зокрема і не виявлено подряпин на ногах, тоді залишається невстановленим та недослідженим як саме, відповідно її показів, ОСОБА_13 розірвав на ній її колготи, але навіть її не подряпав і не залишив жодного синця.
Відповідно висновку експерта №25/2023-мк від 22.02.2023 року: «При проведенні судово-медичної експертизи у відділенні судово-медичної криміналістики одягу неповнолітньої ОСОБА_10 було виявлено: на колготах справа в верхній частині один наскрізний розрив, який утворився внаслідок перерозтягу тканини в сторони від дії розтягуючо-розривного зусилля. Окрім того на передній половинці колгот зліва у верхній та середній третинах виявлено пошкодження у вигляді повздовжніх розріджень тканини, які могли утворитися внаслідок зачепів за сторонні предмети з наступним протягуванням у вертикальному напрямку (знизу догори або зверху вниз).
В ході досудового розслідування так і в ході судового розгляду не були з'ясовані ряд питань, а тому, на думку захисту, залишається нез'ясованим, той факт, чи ушкодження на колготах утворилися саме 01.01.2023 року, і чи знаходились вказані колготи взагалі на потерпілій ОСОБА_10 в момент утворення механічних ушкоджень на них. З метою встановлення відповідних важливих обставин справи, стороною захисту було заявлено клопотання про призначення медико-криміналістичної експертизи, однак судом було відмовлено в розгляді та задоволенні даного клопотання.
Судом першої інстанції були відхилені клопотання учасників судового провадження про вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Потерпіла ОСОБА_10 , її законний представник ОСОБА_9 та представник потерпілої - адвокат ОСОБА_14 в судове засідання апеляційного суду не з'явились, подали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, проти чого не заперечили учасники процесу, відтак колегія суддів ухвалила слухати справу за відсутності сторони потерпілої.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги, виступ прокурора ОСОБА_8 , яка заперечила проти апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_6 дотримано.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на позицію, Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Згідно положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положення ст.17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Крім того, ст.62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніві щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, тобто винуватості обвинуваченого, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у відповідності до положень ч.1 ст.92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, на потерпілого.
Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів з точки зору їх достовірності та достатності для висновків є перш за все завданням суду першої інстанції. Апеляційний суд має перевірити, чи керувався суд першої інстанції під час оцінки доказів принципами, закладеними Конституцією та кримінальним процесуальним законом, а також чи достатньо мотивовані рішення судів про прийняття або відхилення тих чи інших доказів, чи є ці мотиви логічними і чи приймалися судами всі важливі фактори, необхідні для оцінки окремого доказу чи їх сукупності.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України суд апеляційної інстанції вправі скасувати вирок або ухвалу суду першої інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, у повному обсязі та належно, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними долученими доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за ч.3 ст.153 КК України та ч.1 ст.296 КК України - насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальному насильстві), щодо неповнолітньої особи, та у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство).
Так, вина ОСОБА_6 показаннями потерпілої ОСОБА_10 , які вона надала в присутності її законного представника ОСОБА_9 та психолога ОСОБА_15 , щодо обставин справи, вказавши, що 01.01.2023 року близько 09:00 год. потерпіла спала на ліжку в житловому будинку, що в АДРЕСА_2 , де проживає разом із батьками. В цей час вона відчула, що в ліжку хтось почав її обнімати та мацати за груди. Обернувшись вона побачила, що це ОСОБА_6 , який лежить напівголий до пояса біля неї на ліжку і руками мацав її за груди та інші частини тіла, при цьому намагався засунути руку під нижню білизну. Вона сильно налякалась, почала забирати його руки, однак останній не зупинявся, вона почала різко підніматись, але він її схопив лівою рукою за її праву руку та утримував, сильно стиснув і вона відчула фізичну біль. Також ОСОБА_6 своєю правою рукою почав розривати колготки та намагався дістатись рукою до її статевих органів та засунути руку в труси, при цьому погрожував їй нанесенням удару. У зв'язку з цим вона встала з ліжка і сказала щоб він вийшов з будинку, однак останній не хотів цього робити і схопив її однією рукою за талію, а іншою за її руку та почав казати, що нікуди її не пустить. Тримаючи обома руками її сказав, що зараз вдарить. Після даних слів вона вирвалась від ОСОБА_6 та попрямувала до вхідних дверей будинку, однак вони були зачинені і вона вилізла, через розбите вікно біля вхідних дверей на вулицю та побігла до сусідки ОСОБА_16 . При цьому, обстановка в житлі (окрім розбитого в коридорі вікна) була нормальною, всі речі знаходились на місці та в цілісності. Через деякий час вона побачила із житла сусідки, що ОСОБА_6 шукає її, стукає по дверях житла сусідки, що її також налякало, вона перебувала в шоковому стані. Коли вона повернулась додому, то побачила що вікна розбиті, все майно в хаті розкидане та пошкоджене. Також підтвердила, що ОСОБА_6 був голий вище пояса, руки його були в крові, його до себе не запрошувала та не давала йому дозвіл на вчинення дій сексуального характеру щодо себе. Підтримала висунутий позов, просила такий задовольнити, та стягнути заподіяні моральні збитки в повному обсязі, просила притягнути до відповідальності ОСОБА_6 .
Допитані в судовому за сіданні свідки підтвердили причетність ОСОБА_6 до скоєння правопорушень, передбачених ч.3 ст.153 КК України та ч.1 ст.296 КК України і у своїй сукупності з дослідженими письмовими доказами прямо підтверджують існування обставин, які мали місце 01.01.2023 року близько 09:00 год в житловому будинку, що в АДРЕСА_2 .
Дані обставини розкриті у:
-показаннях свідка ОСОБА_17 яка пояснила, що 01.01.2023 року близько 10:00 год вона знаходилась в житловому будинку разом зі своєю дочкою ОСОБА_18 , до її житлового будинку зайшла ОСОБА_10 , яка була вся схвильована, налякана та в шоковому стані, а руки в неї були в крові. ОСОБА_10 сказала, що ОСОБА_6 розбив вікно та заліз до її житлового будинку та почав до неї домагатись, але вона вирвалась від нього та втекла. Після чого вона пішла до сусіда та разом з ним пішла до житлового будинку ОСОБА_10 , де побачила в середині ОСОБА_6 , який розтрощив вже половину будинку, при цьому чула як в середині будинку потерпілої ОСОБА_9 б'ється посуд. Також підтвердила що вікна будинку потерпілої ОСОБА_9 були розбиті. ОСОБА_6 виглядав неадекватно, був в стані сп'яніння, розламав на подвір'ї дерев'яне крісло. Потім вона заглянула в середину будинку ОСОБА_9 та через вікно побачила що в середині все поперекидано, потрощено, а вікна розбиті.
-показаннях свідка ОСОБА_18 яка пояснила, що 01.01.2023 року близько 10:00 год вона побачила як до її житлового будинку зайшла ОСОБА_10 , вся схвильована та руки в неї були в крові, а колготи порвані. Після чого ОСОБА_19 розповіла, що ОСОБА_6 розбив вікно та заліз до її житлового будинку та почав до неї домагатись, сказала «що він до неї ліз». Потім вона пішла до житлового будинку ОСОБА_10 і побачила в середині ОСОБА_6 , який розтрощив майно в середині будинку, на зауваження не реагував.
-показаннях свідка ОСОБА_20 яка повідомила, що є сестрою потерпілої ОСОБА_9 і 01.01.2023 року зранку до неї додому прийшла ОСОБА_16 із дочкою і сказала, що хтось проникнув до будинку її сестри. Вони разом пішли до будинку потерпілої ОСОБА_9 , що в АДРЕСА_2 , де на підході до будинку вона почула звук розбиття скла, а на подвір'ї побачила як з вікна будинку вилазить ОСОБА_6 , при цьому його руки по лікоть були в крові та вище пояса він був голий. Вона злякалась та пішла дзвонити в поліцію, а також сестрі ОСОБА_9 , яка в цей час була в церкві. Також бачила, як ОСОБА_6 на подвір'ї сестри розбив дерев'яне крісло, при цьому він виглядав агресивно та неадекватно, матюкався, був п'яний, казав що заріже. Потім вона заглянула в середину будинку її сестри та через вікно побачила, що в середині все поперекидано, потрощено, а вікна розбиті.
-показаннях свідка ОСОБА_21 який пояснив, що 01.01.2023 року зранку він разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_22 їхали селом с.Яблунів в автомобілі марки «Опель» сірого кольору, яким керував ОСОБА_22 . ОСОБА_6 попросив зупинитися біля магазину, де останній пішов купувати спиртне, в салоні автомобіля ОСОБА_6 пив горілку приблизно 250 грам. Потім, коли вони їхали до напрямку с. Риків ОСОБА_6 , попросив щоб він зупинився біля житлового будинку ОСОБА_10 . Приблизно о 08.40 год. з житла вийшла ОСОБА_23 , він з нею про щось розмовляли і вона пішла до церкви. Білокопитий 1.1, після розмови з ОСОБА_23 сів в автомобіль, почекав приблизно 10 хв і пішов до житла ОСОБА_10 . Він побачив як ОСОБА_11 спочатку стукав у двері руками, а потім ногою бив по дверях і він зрозумів що буде щось недобре і вони поїхали додому. Зауважив, що ОСОБА_24 , в цей день був одягнутий в сірий светр. Підтвердив, що з ним проводився слідчий експеримент, де він більш детально та точно розповів про деталі подій, що мали місце 01.01.2023 року, і яким підтверджено його покази.
-показаннях свідка ОСОБА_22 який показав, що 01.01.2023 року близько 05:00 год, вони почали розходитись після святкування Нового року в с. Риків та він разом з ОСОБА_25 та ОСОБА_26 сіли в його автомобіль марки «Опель» та поїхали в смт. Бориня. Повертаючись назад у с. Яблунів ОСОБА_6 попросив, щоб він зупинився біля магазину, для купівлі спиртного. Після чого вони їхали до напрямку с. Риків, однак ОСОБА_6 попросив щоб він зупинився біля житлового будинку ОСОБА_10 , він має щось з нею поговорити. Він зупинився, коли ОСОБА_6 вийшов з автомобіля то зустрів маму ОСОБА_27 , яка йшла до храму. Після розмови з ОСОБА_23 сів в автомобіль, почекав, випив ще трохи горілки, вийшов з автомашини та пішов до житлового будинку, де почав стукати по дверях будинку, стукав довго, при цьому ОСОБА_6 був п'яний. Він зрозумів що це на довго, що ОСОБА_6 не варто чекати та поїхав до с. Риків. Підтвердив що з ним проводився слідчий експеримент, де він більш детально та точно розповів про деталі подій, що мали місце 01.01.2023 року, і яким підтверджено його покази.
-показаннях свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , які вказали, що знали про те, що ОСОБА_10 є неповнолітньою особою, і що ОСОБА_6 також про даний факт знав.
Зазначені докази є належними, оскільки у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, та є допустимими, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України.
Також матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_6 , будучи суб'єктом правопорушення, 01.01.2023 року в період часу з 09:05-09:20 год, перебуваючи у приміщенні житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який перебуває у володінні ОСОБА_9 , після втечі неповнолітньої ОСОБА_10 , з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, нехтуючи елементарними правилами моральності та добропристойності, проявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальне визначених правил поведінки і моральності, діючи з єдиним умислом, безпричинно, прагнувши протиставити себе суспільству, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння та виявляючи п'яну зухвалість у вигляді бешкетництва, обома руками, застосовуючи фізичну силу, пошкодивши, а загалом знищив у даному будинку майно та знищив речі, спричинивши таким чином потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду. Дані обставини підтверджуються належними та допустимими доказами, які були предметом детального дослідження суду першої інстанції.
На переконання колегії суддів у діяннях ОСОБА_6 містяться всі елементи (ознаки) складу правопорушень - насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальному насильстві), , щодо неповнолітньої особи, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України, та у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство), передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги сторони захисту про необхідність призначення у справі нового розгляду судом першої інстанції, оскільки такі є безпідставними та необґрунтованими.
Немає підстав для повторного дослідження доказів у справі, як на цьому наполягала сторона захисту у апеляційній скарзі, оскільки такі досліджені судом першої інстанції в повному обсязі без жодних порушень норм матеріального чи процесуального Закону.
Зокрема було досліджено і дано належну оцінку судом першої інстанції даним, що містяться у висновку судово-медичного експерта №007/2023 від 17.01.2023 року; висновку імунологічної експертизи №45/2023-ім від 31.01.2023 року; висновку дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/114-23/473-Д, згідно якого один слід пальця руки розмірами 21x19 мм, перекопійований на відрізок прозорої липкої стрічки №2, вилучений при огляді місця події 01.01.2023 року по вул. Під Марковим Верхом, 552 в с. Яблунів, Самбірського району. Львівської області, залишений вказівним пальцем лівої руки ОСОБА_6 ; висновку імунологічної експертизи №46/2023-ім від 09.01,2023; висновку психологічної експертизи №СЕ-19/114-23/939-ПС від 21 лютого 2023 року; висновку медико-криміналістичної експертизи №25/2023-мк від 22 лютого 2023 року, відповідно до якого на колготах неповнолітньої ОСОБА_10 справа в верхній частині виявлено один наскрізний розрив, який утворився внаслідок перерозтягу тканини в сторони від дії розтягуючо-розривного зусилля. Окрім того на передній половинці колгот зліва у верхній та середній третинах виявлено пошкодження у вигляді повздовжніх розріджень тканини, які могли утворитись внаслідок зачепів за сторонні предмети з наступним протягуванням у вертикальному напрямку (знизу догори або зверху вниз); висновку імунологічного експерта №128/2023-ім від 28.02.2023; висновком психіатричної експертизи №396.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції були відхилені клопотання учасників судового провадження про вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, то такі колегія суддів не бере до уваги, оскільки , відмовляючи у задоволенні даних клопотань суд першої інстанції, виклав обґрунтовані мотиви такої відмови, оскільки сторона захисту не конкретизувала, як саме можуть істотно вплинути на доведення чи спростування винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 вчинення таких процесуальних дій.
Також не можна приймати до уваги покликання сторони захисту про те, що були порушені процесуальні права обвинуваченого у зв'язку із неврученням вчасно копії повного тексту вироку, оскільки повний текст було отримано 19.06.2025 року. Проте, як вбачається із матеріалів справи, апеляційна скарга подана вчасно - 18.06.2025 року, доказів порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_6 не представлено.
Суд першої інстанції, у відповідності до вимог кримінального процесуального та цивільного і цивільного процесуального Закону, розглянув і вирішив по суті пред'явлені стороною потерпілої цивільні позови. У цій частині аналогічно колегією суддів встановлено відсутність причин для призначення нового судового розгляду.
Щодо призначеного судом першої інстанції ОСОБА_6 покарання, то слід зазначити наступне.
Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
При призначенні покарання, суд першої інстанції належним чином врахував усі конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, які, згідно положення ст. 12 КК України, є кримінальним проступком та тяжким злочином, характеризуючі дані на обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на обліках у психо- та наркологічному диспансерах не перебуває, не працює, неповнолітніх та непрацездатних осіб на утриманні немає. Обставини, що пом'якшують покарання відсутні. Обставини, що обтяжують покарання, є вчинення правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.
Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 листопада 2023 року справа N641/1067/23, суд першої інстанції дійшов вірного переконання, що необхідною і достатньою мірою покарання для перевиховання обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів може бути покарання у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Відтак, суд першої інстанції , вірно у відповідності до положень ст.ст. 50, 65 КК України, із застосуванням положень ст.ст. 71, 72 КК України призначив ОСОБА_6 покарання у межах санкцій ч. 1 ст. 296 та ч. 3 ст. 153 КК України. Дане покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, та не є суворим.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування вироку суду, так як є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування норм кримінального закону, що могли б бути підставами для скасування вироку суду першої інстанці та призначення нового розгляду у суді першої інстанціїї, не встановлено, вирок суду першої інстанції є законним, вмотивованим та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
вирок Турківського районного суду Львівської області від 20.05.2025 року щодо ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 153, ч. 1 ст. 296 КК України залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою - у той самий строк з дня отримання копії такого рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4