Іменем України
18 серпня 2025 року м. Кропивницький
справа № 395/736/24
провадження № 22-ц/4809/1048/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
секретар судового засідання Діманова Н. І.,
учасники справи:
позивач - Заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Артем Бреус в інтересах держави в особі Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури Нестерової Олени Вікторівни на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2025 року у складі головуючого судді Орендовського В. А.
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов і рішення суду першої інстанції.
У травні 2024 року заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Артем Бреус в інтересах держави в особі Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив розірвати достроково договір оренди землі б/н від 20 квітня 2010 року, укладений між Новомиргородською районною державною адміністрацією Новомиргородського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, яка знаходиться на території Новомиргородської міської ради Кіровоградської області з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 площею 20,0008 га та зобов'язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Новомиргородській міській раді (код ЄДРПОУ 04055104) земельну ділянку, з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 площею 20,008 га, яка розташована на території Новомиргородської міської ради Кіровоградської області.
В обґрунтування позову зазначено, що між Новомиргородською районною державною адміністрацією Новомиргородського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови РДА №202-р від 16 квітня 2010 року, 20 квітня 2010 року укладено договір оренди земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби загальною площею 20,0008 га, яка розташована на території Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.
Згідно умов договору в оренду передано земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби (п.15 Договору); цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарського призначення (п. 16 Договору); договір укладено на 5 років (п.8 Договору). Крім того, умовами договору передбачено необхідність використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; зміна цільового призначення земельної ділянки не допускається (п. 17 Договору).
Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням буду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.38 Договору).
Відповідно до п. 41 Договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору.
Згідно п.43 Договору договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Згідно з додатковою угодою від 10 серпня 2016 року, укладеною між Орендодавцем (Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області) та Орендарем ( ОСОБА_1 ) відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру від 08.08.2016 р. № 11-7481/14-16-СГ «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» поновлено термін дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 на 7 років.
У подальшому за наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 10 грудня 2020 року всі земельні ділянки державної власності були передані в комунальну власність за актом прийому-передачі в розпорядження новоствореної об'єднаної територіальної громади - Новомиргородська міська рада, в тому числі і земельна ділянка з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030.
Згідно з додатковою угодою від 28 червня 2023 року, укладеною між Орендодавцем (Новомиргородська міська рада) та ОСОБА_1 на підставі рішення сесії Новомиргородської міської ради №832 від 23 червня 2023 року, договір оренди поновлено на 7 років.
Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухомі майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 площею 20,0008 га перебуває у комунальній власності Новомиргородської міської ради Кіровоградської області.
Разом з тим, в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023121210000187 від 16 вересня 2023 року встановлено, що зазначена земельна ділянка використовується орендарем не за цільовим призначення, а саме для вирощування сільськогосподарських культур.
Так, відповідно до пояснень відповідача, останній підтвердив факт використання ділянки не за цільовим призначення та повідомив, що навесні 2023 року засіяв земельну ділянку соняшником, оскільки не було можливості далі займатися сінокосінням на вказаній ділянці, крім того, пандемія та війна внесли корективи у його діяльність.
За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23 квітня 2024 року № 10-11-0.4-1693/2-24, протягом дії воєнного стану останнім державний нагляд (контроль) не здійснюється. Діяльність відповідача щодо розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення та вирощування соняшника, яка за своїми характеристиками відноситься до земель для сінокосіння та випасання худоби є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
ОСОБА_1 використовує надану йому в оренду земельну ділянку не за цільовим призначенням, оскільки на земельній ділянці з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 площею 20,0008 га вирощувалась сільськогосподарська культура - соняшник, тобто здійснювалось товарне сільськогосподарське виробництво, що суперечить ст. 34 Земельного кодексу України, оскільки землі для сінокосіння і випасання худоби можуть використовуватись громадянами, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування для сінокосіння і випасання худоби, створення громадських сіножатей і пасовищ.
Представник відповідача адвокат Стрельникович С. А. подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що у порушення вимог земельного законодавства (ч.1 ст.144 ЗК України) інспектор з охорони навколишнього природного середовища не складав відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, не накладав на ОСОБА_1 , як на особу, який міг допустити правопорушення, адміністративне стягнення, не видавав припис про усунення порушень у 30-денний строк, повторно не видавав припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк. Вказав, що позивач у цій справі неправомірно звернувся з даним позовом, оскільки починаючи з 2010 року відповідач (орендар) використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, своєчасно сплачує орендну плату, а зауваження чи претензії власника земельної ділянки - відсутні (а.с.91-98 том 1).
Заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури А. Бреус подав відповідь на відзив, в якому заперечив щодо доводів представника відповідача викладених у відзиві, та підтримав позовні вимоги (а.с.120-123 том 1).
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2025 року відмовлено у задоволенні позову заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Артема Бреуса в інтересах держави в особі Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що пояснення ОСОБА_1 від 11 жовтня 2023 року, які були надані дізнавачу сектору дізнання ВП № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області Ваврентовичу О. Б., є недопустимим доказом. Інших доказів використання відповідачем вказаної вище земельної ділянки всупереч умовам договору оренди та чинному законодавству, зокрема не за цільовим призначенням з видом використання сінокосіння та випасання худоби, позивач суду не надав, а тому позивачем в даній справі не доведено наявність такої підстави припинення права користування земельною ділянкою, яка передбачена пунктом (ґ) частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.
Судом не встановлено, що відповідач ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства під час використання земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030. Крім того, судом встановлено, що приписи щодо усунення виявлених порушень земельного законодавства, що передбачено ст.144 ЗК України, щодо відповідача ОСОБА_1 не складалися компетентним органом держави.
З огляду на ці обставини, суд дійшов висновку, що прокурором не надано доказів порушення відповідачем умов договору, та відповідно відсутні підстави для розірвання договору.
Враховуючи, що позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути Новомиргородській міській раді земельну ділянку є похідною (вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги - основної вимоги), від вимоги про дострокове розірвання договору оренди землі б/н від 20 квітня 2010 року, то вона також не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури О. Нестерова подала до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2025 року та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 використовує на правах оренди земельну ділянку з кадастровим номером 3533883600:02:000:9030 площею 20,0008 га для сінокосіння та випасання худоби, які за видом угідь належать до пасовищ. У той же час орендарем порушено умови договору оренди в частині обов'язку використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням - ним вирощуються на ній товарні сільськогосподарські культури.
За правилами ст. 19 Земельного кодексу України земельна ділянка з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 відноситься до земель сільськогосподарського призначення.
Статтею 20 Земельного кодексу України визначено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель або виду цільового призначення.
Віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земель державної чи комунальної власності - за рішенням відповідного органу (розпорядника таких земель), щодо земельних ділянок приватної власності - їх власниками.
За цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони.
Вказано, що судом першої інстанції не взято до уваги, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 303 від 13.03.2022 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні». На запит Новоукраїнської окружної прокуратури Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повідомило, що ним не вживались контрольні заходи стосовно перевірки стану законності використання земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030, а також про не здійснення державного нагляду (контролю) під час дії воєнного стану. Проте, вказані обставини не можуть бути підставою для звільнення орендаря від відповідальності за порушення зобов'язання в частині використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та існуючої заборони розорювання пасовищ, вирощування сільськогосподарських культур, які їх виснажують.
Так, відділом поліції № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023121210000187 за ч. 1 ст. 254 КК України за фактом незаконного використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 20,008 га з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030.
З цією метою, 26 вересня 2023 року, дізнавачем сектору дізнання відділення поліції № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, із залученням провідного спеціаліста відділу з питань земельних відносин Новомиргородської міської ради Бондаренко Л. Л. та агронома Перехреста С. В., проведено огляд земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 площею 20,008 га. За результатами встановлено, що земельна ділянка оброблена (продискована), а по всьому периметру земельної ділянки наявні сухі рештки сільськогосподарської культури - соняшника. Додатком до протоколу огляду від 26.09.2023 є фототаблиці із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки.
Вказала, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову прокурора, зазначив, що протокол огляду місця події від 26 вересня 2023 року не може бути визнаний належним та допустимим доказом використання відповідачем земельної ділянки через відсутність у ньому інформації, яка б могла ідентифікувати зображений на них об'єкт як земельну ділянку з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030, підтвердити дату здійснення фотозйомки та місце здійснення фотознімків з відповідними точками координат, встановити чи пов'язані дані фотографії безпосередньо з моментом здійснення огляду. Однак позивач вважає, що такі висновки суду є необґрунтованими, зважаючи на те, що ця слідча дія проведена відповідно до вимог ст. 237 КПК України з метою фіксації порушення чинного законодавства, а саме, підтвердження факту розорювання пасовищ та засівання їх сільськогосподарською культурою.
Крім того, звернула увагу суду, що ОСОБА_1 11 жовтня 2023 року пояснив дізнавачу, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12023121210000187 за ч. І ст. 254 КК України, що орендує спірну земельну ділянку та йому відомо, що за цільовим призначенням вона віднесена до земель, наданих для сінокосіння та випасання худоби. У минулому році (2022) на даній ділянці ним було прибрано рештки дерев та у подальшому засіяно соняшником, оскільки не було можливості займатися сінокосінням та випасанням худоби.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Стрельникович С. А. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги. Вказав, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про фіксацію компетентним органом фактів порушення земельного законодавства ОСОБА_1 також відсутні докази про направлення останньому відповідних приписів та їх невиконання орендарем, що відповідно до чинного законодавства є підставою для примусового припинення права користування орендованою земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди в судовому порядку. Тобто прокурором не доведено факт порушення ОСОБА_1 вимог земельного законодавства України та відсутні будь-які рішення органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у галузі охорони земель Управління Держгеокадастру у сфері державного нагляду.
Зазначив, що починаючи з 2010 року, відповідач (орендар) використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, своєчасно сплачує оренду плату, зауваження, претензії власника земельної ділянки (орендодавця) - відсутні. Тобто, позивач по справі, не встановивши, у законно визначений спосіб, порушення відповідачем вимог земельного законодавства України, звернувся до суду із процесуальними документами органу досудового розслідування, які підтвердили факт відсутності в діях ОСОБА_1 (орендаря) складу кримінального правопорушення, а за таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог (а.с.35-41 том 3).
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника адвоката Стрельниковича С. А., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
20 квітня 2010 року між Новомиргородською районною державною адміністрацією Новомиргородського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 , на підставі розпорядження голови РДА №202-р від 16 квітня 2010 року, укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, загальною площею 20,0008 га, яка розташована на території Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.
Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 20.0008 га, у тому числі: 0 га ріллі, 20,008 га пасовищ, 0 га сіножатей, 0 га багаторічних насаджень, 0 га інших угідь.
Пунктом 8 договору визначено, що договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.
Згідно пункту 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для: сінокосіння та випасання худоби.
Цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарського призначення (п. 16 Договору).
Пунктом 17 договору передбачено умови збереження стану об'єкта оренди, земельна ділянка повинна використовуватись відповідно до цільового призначення. Зміна цільового призначення земельної ділянки не допускається. Договором передбачено не чинити дій, що можуть призвести до погіршення якісних характеристик ґрунтів.
Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.
У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку (п. 36 договору).
Пунктом 37 договору визначено умови припинення дії договору:
-у разі закінчення строку, на який його було укладено;
-придбання орендарем земельної ділянки у власність;
-викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
-ліквідації юридичної особи - орендаря;
Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:
-взаємною згодою сторін;
-рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 38 договору).
Пунктом 39 договору визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.
Відповідно до п. 41 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
Згідно п.43 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с. 45-51 том 1).
10 серпня 2016 року між Орендодавцем (Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області) та Орендарем ( ОСОБА_1 ) укладено додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 20 квітня 2010 року, зареєстрованого 03 грудня 2010 року за №04.10.371.00036 та внесення змін до нього. Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру від 08 серпня 2016 року № 11-7481/14-16-СГ «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» поновлено термін дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 на 7 років (а.с. 52-54 том 1).
Згідно рішення Новомиргородської міської ради Кіровоградської області №832 від 23 червня 2023 року про поновлення договору оренди земельної ділянки з громадянином ОСОБА_1 , Новомиргородська міська рада міська рада вирішила: поновити терміном на сім років (до 10 серпня 2030 року) договір оренди земельної ділянки від 20 квітня 2010 року, укладений між Новомиргородською районною державною адміністрацією Новомиргородського району Кіровоградської області та громадянином ОСОБА_1 , зареєстрований у Новомиргородському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 03 грудня 2010 року за №04.10.377.00036, поновлений згідно додаткової угоди від 10 серпня 2016 року, дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав): 15928677, згідно якого в оренду передано земельну ділянку площею 20,0008 га пасовищ (кадастровий номер земельної ділянки: 35238836:00:02:000:9030), для сінокосіння та випасання худоби, розташовану на території Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, за межами населених пунктів, шляхом укладання додаткової угоди (а.с.59-60 том 1).
28 червня 2023 року між Орендодавцем (Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області) та Орендарем ( ОСОБА_1 ) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20 квітня 2010 року, зареєстрованого 03 грудня 2010 року за №04.10.371.00036, поновленого згідно додаткової угоди від 10 серпня 2016 року, дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав):10 серпня 2016 року, номер запису про право (в державному реєстрі речових прав): 15928677.
За умовами вказаної додаткової угоди поновлено на 7 років до 10 жовтня 2030 року договір оренди землі від 20 квітня 2010 року (а.с.55-56, 59-60 том 1).
Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухомі майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 площею 20,0008 га. перебуває у комунальній власності Новомиргородської міської ради Кіровоградської області (а.с24-26 том 1).
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження:12023121210000187, 15 вересня 2023 року до ВП №1 (м. Мала) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області надійшла заява від ОСОБА_2 , про те, що ОСОБА_1 має в оренді земельну ділянку з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 загальною площею 20,0008 га, яка розташована на території Новомиргородської міської ради та дана ділянка призначена для випасу худоби та вирощування сіна, проте ОСОБА_1 на вказаній земельній ділянці вирощує на продаж газонний покрив не маючи на це відповідного дозволу, тобто здійснює без господарське використання земель, що спричинило знищення гумусного шару та порушення структури ґрунту (а.с.23 том 1).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 26 вересня 2023 року з фототаблицею до нього об'єктом огляду є земельна ділянка з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030, що розташована біля с. Коробчине Новоукраїнського району Кіровоградської області. Дана ділянка має прямокутну форму та має площу 20,0008 га. З трьох сторін ділянка межує з лісосмугами, а з четвертої сторони межує з земельною ділянкою 3523883600:02:000:9016, яка на момент огляду засаджена кукурудзою. Ділянка, яка є безпосереднім об'єктом огляду, на час огляду нічим не засіяна, оброблена (подискована) та на ній наявні сліди вирощування соняшника, а саме по всьому периметру ділянки наявні висушені рештки рослин соняшника. Сільськогосподарська техніка на ділянці відсутня (а.с. 27-36 том 1).
Згідно пояснень ОСОБА_1 від 11 жовтня 2023 року, що надані дізнавачу сектору дізнання ВП № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області Ваврентовичу О. Б., як доказ порушення умов договору оренди землі б/н від 20 квітня 2010 року, у відповідності до яких ОСОБА_1 повідомив, що в с. Коробчине Новоукраїнського району Кіровоградської області він займається сільськогосподарською діяльністю, а саме орендує в місцевих мешканців їхні земельні паї, а саме близько 25 земельних ділянок та крім того, орендує земельну ділянку 3523883600:02:000:9030, площею 20 га на якій раніше знаходився колгоспний сад, а також має у власності на території вказаної сільської ради близько 25 земельних ділянок, різної площі. На даних ділянках займається вирощуванням сільськогосподарської продукції. За призначенням орендована ділянка площею 20 га є землею сільськогосподарського призначення з видом використання для сінокосіння та випасання худоби. Дану ділянку він орендує з 2009 року, а в 2016 році та в 2023 році він продовжував договір оренди. В минулому році на даній ділянці він прибрав рештки дерев, які там росли та навесні поточного року засіяв дану ділянку соняшником, оскільки не було можливості далі займатися сінокосінням на вказаній ділянці, а також пандемія та війна внесли корективи до його діяльності (а.с.41-42 том 1).
09 листопада 2023 року Новоукраїнська окружна прокуратура направила запит (в порядку ст. 93 Кримінального процесуального кодексу України), до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про надання належним чином завірених копій документів проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030. Просила зазначити чи використовувалася кимось вказана земельна ділянка до укладення договору оренди земельної ділянки від 20 квітня 2010 року між Новомиргородською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 (а.с.61 том 1).
27 листопада 2023 року №10-11-0.331-4070/2-23 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на запит прокуратури повідомило, що у відділі Держгеокадастру відсутні відомості щодо користування вказаною земельною ділянкою до укладення договору оренди 20 квітня 2010 року між Новомиргородською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 (а.с.62 том 1).
23 лютого 2024 року Новоукраїнською окружною прокуратурою направлено запит Новомиргородському міському голові І. Забажану, в якому повідомлено про нецільове використання земельної ділянки ОСОБА_1 , а також витребувано інформацію стосовно того, чи вживалися Новомиргородською міською радою заходи щодо усунення зазначених порушень, в тому числі шляхом звернення до суду з позовними вимогами про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки; якщо такі заходи не вживалися, просила повідомити чи будуть вживатися у майбутньому (а.с.63-65 том 1).
11 березня 2024 року Новомиргородською міською радою надано інформацію, в якій повідомлено наступне. Матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023121210000187 від 16 вересня 2023 року, якими встановлено, що земельна ділянка яка перебуває в оренді гр. ОСОБА_1 площею 20.0008 га, для сінокосіння та випасання худоби, використовується орендарем не за цільовим призначенням до Новомиргородської міської ради не надходили. Також повідомлено, що Новомиргородською міською радою не прийнято рішення про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель в зв'язку з цим та у відповідності із чинним законодавством, повноваження у галузі державного контролю за використанням та охороною земель в межах Новомиргородської міської територіальної громади виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Тобто, на даний час Новомиргородська міська рада не наділена повноваженнями щодо проведення перевірок використання та охорони земель, в тому числі обстеження земельних ділянок, складання актів перевірок, тощо, так як відповідно до статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» дані дії здійснюються державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням таохороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель. Враховуючи вищевикладене, повідомлено, що на даний час у Новомиргородської міської ради відсутні підстави для вжиття заходів щодо розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, яка перебуває в оренді гр. ОСОБА_1 площею 20.0008 га (а.с.66-67 том 1).
19 квітня 2024 року Новоукраїнською окружною прокуратурою направлено запит до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в якому зазначено, що Новоукраїнською окружною прокуратурою під час виконання функцій, покладених законодавством на органи прокуратури, встановлені порушення вимог законодавства на території Новомиргородської територіальної громади Кіровоградської області. Зазначено, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023121210000187 від 16 вересня 2023 року встановлено, що земельна ділянка використовується орендарем ОСОБА_1 не за цільовим призначення, а саме для вирощування сільськогосподарських культур.З огляду на викладене, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просила надати до Новомиргородського відділу Новоукраїнської окружної прокуратури інформацію, в якій вказати:
- чи здійснювалася протягом дії зазначеного договору ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області перевірка законності використання земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 (в разі проведення таких перевірок - вказати їх результат та надати копії відповідних документів);
- в разі не проведення таких перевірок та з огляду на інформацію про наявні порушення вимог земельного законодавства - зазначити, чи планується їх проведення на майбутнє (а.с.68-69 том 1).
23 квітня 2024 року Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області направлено на адресу прокуратури належним чином завірені копії запитуваних матеріалів. Додатково повідомлено, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Таким чином, враховуючи зазначене, протягом діє воєнного стану державний нагляд (контроль) не здійснюється (а.с.70 том 1).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», стаття 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.
За змістом статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору, на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
У частині першій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом частини першої статті 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Положення статті 525 ЦК України встановлює загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
У частині другій статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (стаття 1 Закону України «Про землеустрій»).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення (частина перша статті 19 ЗК України).
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» від 17 червня 2020 року № 711-IX, зокрема, статтю 19 ЗК України доповнено частиною третьою такого змісту: земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
За змістом частини п'ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33- 37 ЗК України (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19).
Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 у справі № 925/929/19).
Земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 468/1498/17-ц, від 21 червня 2022 року у справі № 912/1520/21, від 16 листопада 2022 року у справі № 914/291/22.
Разом з тим, визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовано статтею 22 ЗК України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1); до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина 2).
Згідно з частиною третьою статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 зроблено висновок, що «У статтях 31, 33- 37 ЗК України визначено види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33- 37 ЗК України для такого виду використання».
За змістом статті 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
У постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 473/4413/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 904/1054/19, від 22 січня 2020 року у справі № 468/1498/17-ц зазначено, що «Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель. Проте, за приписами частини п'ятої статті 20, статті 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах цього виду використання, отже, за умови передачі в оренду земельної ділянки, що за видом використання належить до сінокосіння і випасання худоби, орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку виключно для сінокосіння і випасання худоби, тобто в межах виду користування». Підстав для відступлення від вказаних висновків Верховний Суд не вбачає.
У постанові від 30 липня 2024 року у справі № 917/14/22 Верховний Суд вказав, що «Суди попередніх інстанцій обмежившись посиланням на недоведеність прокурором обставин використання відповідачем спірних земельних ділянок з порушенням їх цільового призначення та наголосивши при цьому на тому, що спірні земельні ділянки відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення із визначеним видом цільового призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не надали належної правової оцінки умовам договорів № 1007 та № 1008 (пункти 2 вказаних договорів) та додаткових угод до них, у тому числі, щодо визначного виду використання спірних земельних ділянок, помилково ототожнивши вид цільового призначення із певним видом використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, визначених у статтях 31, 33- 37 ЗК України, з урахуванням поданих сторонами доказів на підтвердження обставин та їх заперечення. Отже, пославшись на те, що доводи прокурора є безпідставними, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на положення частини п'ятої статті 20, статей 31, 33- 37 ЗК України, у відповідній редакції та не врахували правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19».
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 20 квітня 2010 року між Новомиргородською районною державною адміністрацією Новомиргородського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 , на підставі розпорядження голови РДА №202-р від 16 квітня 2010 року, укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, загальною площею 20,0008 га, яка розташована на території Коробчинської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.
Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 20.0008 га, у тому числі: 0 га ріллі, 20,008 га пасовищ, 0 га сіножатей, 0 га багаторічних насаджень, 0 га інших угідь.
Пунктом 8 договору визначено, що договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.
Згідно пункту 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для: сінокосіння та випасання худоби.
Цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарського призначення (п. 16 Договору).
Пунктом 17 договору передбачено умови збереження стану об'єкта оренди, земельна ділянка повинна використовуватись відповідно до цільового призначення. Зміна цільового призначення земельної ділянки не допускається. Договором передбачено не чинити дій, що можуть призвести до погіршення якісних характеристик ґрунтів.
Пунктом 37 договору визначено умови припинення дії договору, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 38 договору).
Пунктом 39 договору визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.
Відповідно до п. 41 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону договору.
Згідно п.43 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с. 45-51 том 1).
28 червня 2023 року між Орендодавцем (Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області) та Орендарем ( ОСОБА_1 ) укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20 квітня 2010 року, зареєстрованого 03 грудня 2010 року за №04.10.371.00036, поновленого згідно додаткової угоди від 10 серпня 2016 року, дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав):10 серпня 2016 року, номер запису про право (в державному реєстрі речових прав): 15928677. За умовами вказаної додаткової угоди поновлено на 7 років до 10 жовтня 2030 року договір оренди землі від 20 квітня 2010 року (а.с.55-56 том 1).
Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухомі майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 площею 20,0008 га, цільове призначення - для сінокосіння та випасання худоби, власник: Новомиргородська міська рада, перебуває в оренді, орендар ОСОБА_1 (а.с24-26 том 1).
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження:12023121210000187, 15 вересня 2023 року до ВП №1 (м. Мала) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області надійшла заява від ОСОБА_2 , про те, що ОСОБА_1 має в оренді земельну ділянку з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 загальною площею 20,0008 га, яка розташована на території Новомиргородської міської ради та дана ділянка призначена для випасу худоби та вирощування сіна, проте ОСОБА_1 на вказаній земельній ділянці вирощує на продаж газонний покрив не маючи на це відповідного дозволу, тобто здійснює без господарське використання земель, що спричинило знищення гумусного шару та порушення структури ґрунту (а.с.23 том 1).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 26 вересня 2023 року з фототаблицею до нього об'єктом огляду є земельна ділянка з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030, що розташована біля с. Коробчине Новоукраїнського району Кіровоградської області. Дана ділянка має прямокутну форму та має площу 20,0008 га. З трьох сторін ділянка межує з лісосмугами, а з четвертої сторони межує з земельною ділянкою 3523883600:02:000:9016, яка на момент огляду засаджена кукурудзою. Ділянка, яка є безпосереднім об'єктом огляду, на час огляду нічим не засіяна, оброблена (подискована) та на ній наявні сліди вирощування соняшника, а саме по всьому периметру ділянки наявні висушені рештки рослин соняшника. Сільськогосподарська техніка на ділянці відсутня (а.с. 27-36 том 1).
Вказаним вище протоколом огляду місця події від 26 вересня 2023 року за участі спеціалістів та свідків установлено, що відповідач ОСОБА_1 використовував спірну земельну ділянку з порушенням (зміною) виду її цільового використання, в той час як договором оренди вказаної земельної ділянки було чітко визначено цільове призначення земельної ділянки - сінокосіння та випасання худоби.
Крім того, згідно пояснень ОСОБА_1 від 11 жовтня 2023 року, які були надані дізнавачу сектору дізнання ВП № 1 (м. Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області Ваврентовичу О. Б., як доказ порушення умов договору оренди землі б/н від 20 квітня 2010 року. ОСОБА_1 повідомив, що в с. Коробчине Новоукраїнського району Кіровоградської області він займається сільськогосподарською діяльністю, а саме орендує в місцевих мешканців їхні земельні паї, а саме близько 25 земельних ділянок та крім того, орендує земельну ділянку 3523883600:02:000:9030, площею 20 га на якій раніше знаходився колгоспний сад, а також має у власності на території вказаної сільської ради близько 25 земельних ділянок, різної площі. На даних ділянках займається вирощуванням сільськогосподарської продукції. За призначенням орендована ділянка площею 20 га є землею сільськогосподарського призначення з видом використання для сінокосіння та випасання худоби. Дану ділянку він орендує з 2009 року, а в 2016 році та в 2023 році він продовжував договір оренди. В минулому році на даній ділянці він прибрав рештки дерев, які там росли та навесні поточного року засіяв дану ділянку соняшником, оскільки не було можливості далі займатися сінокосінням на вказаній ділянці, а також пандемія та війна внесли корективи до його діяльності (а.с.41-42 том 1).
Суд першої інстанції визнав вказані докази такими, що є неналежними та недопустимими.
Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Докази - будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023121210000187 від 16 вересня 2023 року встановлено, що земельна ділянка, яка перебуває в оренді відповідача використовується орендарем не за цільовим призначення, а саме для вирощування сільськогосподарських культур.
Разом з тим, відсутні підстави вважати, що позивачем не доведено порушення факту використання відповідачем земельної ділянки, зокрема того, що останній всупереч умовам договору засіяв земельну ділянку соняшником, оскільки ОСОБА_1 визнав порушення ним умов договору оренди.
Пояснення ОСОБА_1 від 11 жовтня 2023 року є достатнім та належним доказом визнання ним використання земельної ділянки з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 площею 20,0008 га не за цільовим призначенням. Крім того, у вказаних поясненнях відповідач зазначав про те, що у 2020 році він звертався до Кіровоградського обласного управління Держгеокадастру з проханням збільшити орендну плату та відповідно змінити вид використання земельної ділянки, однак йому було відмовлено без пояснення причини.
Тобто відповідач усвідомлював, що порушує умови договору, однак пояснював це тим, що не має можливості займатися сінокосінням, посилаючись на пандемію та війну.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 сформовано наступну правову позицію: «Земельне законодавство не передбачає, що докази використання земельної ділянки за не цільовим призначенням можна отримати виключно під час виконання своїх повноважень посадовими особами органів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, зокрема державними інспекторами, чи Держгеокадастру. Тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, встановлення факту нецільового використання земельної ділянки можливе не лише на підставі актів перевірок контролюючого органу, обов'язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про таку охорону, протоколів і постанов про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про таку охорону. Факт нецільового використання земельної ділянки можуть підтверджувати й інші докази».
З огляду на викладене помилковими є висновки суду першої інстанції, а також посилання сторони відповідача про те, що позивачем не доведено використання відповідачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Виходячи з того, що передана в оренду земельна ділянка за видом використання належить до сінокосіння і випасання худоби (пасовище), орендар був зобов'язаний використовувати земельну ділянку виключно для сінокосіння і випасання худоби, тобто в межах виду користування, визначених у статях 31, 33-37 ЗК України, а не використовувати її для вирощування соняшника, чим істотно порушив умови договору оренди землі. Враховуючипротокол огляду місця події від 26 вересня 2023 року з фототаблицею до нього об'єктом огляду є земельна ділянка з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030, яким встановлено наявність слідів вирощування соняшника, а також пояснення відповідача від 11 жовтня 2023 року, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення позову та дострокового розірвання договору оренди землі б/н від 20 квітня 2010 року, укладеного між Новомиргородською районною державною адміністрацією Новомиргородського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, яка знаходиться на території Новомиргородської міської ради Кіровоградської області з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 площею 20,0008 га, у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору.
Так, згідно із ч.ч. 3, 4 ст.31 Закону України « Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Як передбачено ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність позивних вимог та наявність підстав для дострокове розірвання договору оренди землі б/н від 20 квітня 2010 року, укладеного між Новомиргородською районною державною адміністрацією Новомиргородського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, яка знаходиться на території Новомиргородської міської ради Кіровоградської області з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 площею 20,0008 га, та зобов'язання ОСОБА_1 повернути Новомиргородській міській раді земельну ділянку, з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 площею 20,008 га, яка розташована на території Новомиргородської міської ради Кіровоградської області.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
На підставі п. 2-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Артема Бреуса в інтересах держави в особі Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку із задоволенням вимог апеляційної скарги з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 6 056 грн та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 9 084 грн.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури Нестерової Олени Вікторівни задовольнити.
Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Артема Бреуса в інтересах держави в особі Новомиргородської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
Розірвати достроково договір оренди землі б/н від 20 квітня 2010 року, укладений між Новомиргородською районною державною адміністрацією Новомиргородського району Кіровоградської області та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, яка знаходиться на території Новомиргородської міської ради Кіровоградської області з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 площею 20,0008 га.
Зобов'язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Новомиргородській міській раді (код ЄДРПОУ 04055104) земельну ділянку, з кадастровим номером 3523883600:02:000:9030 площею 20,008 га, яка розташована на території Новомиргородської міської ради Кіровоградської області.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910025) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 6 056 грн та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 9 084 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 28.08.2025.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. Л. Карпенко
С. І. Мурашко