28 серпня 2025 року
Київ
справа №600/6051/24-а
адміністративне провадження №К/990/35295/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.03.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі № 600/6051/24-а за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,
22.08.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 22.08.2025.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
1. Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Однак, скаржник до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2025 - не більше 60560 грн).
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140 грн).
Позов у цій справі заявлено фізичною особою - підприємцем у 2024 році, який містить вимоги майнового характеру на загальну суму 959628,46 грн, відповідно, за подання позовної заяви сплаті підлягав судовий збір, обмежений максимальним розміром, - в сумі 15140 грн.
Отже, за подання касаційної скарги у цій справі сплаті підлягає судовий збір в сумі 30280 грн (15140 грн х 200%)
Водночас згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки касаційна скарга подана через підсистему «Електронний суд» ГУ ДПС має надати докази сплати судового збору в сумі 24224 грн (30280 грн х 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)
Призначення платежу - 101__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від __________(Дата оскаржуваного рішення) по справі __________(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду).
2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення і ухвалення нового має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судового рішення у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для його ухвалення. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункти 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, приведене обґрунтування містить суперечності, які потребують уточнень.
1. Із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 201.10 статті 201 ПК України і не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №°823/530/15, відповідно до якого платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.
Однак, зі змісту судових рішень не вбачається протилежного висновку, а посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належну обачність позивача суперечить правовому змісту пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України як підстави для касаційного оскарження судових рішень. Крім того, в цій частині ГУ ДПС зазначає про відсутність документів під час перевірки, однак, пункт 201.10 статті 201 ПК України це питання не регулює.
2. Із посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України ГУ ДПС зазначає, що суди неправильно застосували підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України при відсутності чіткого висновку Верховного Суду щодо його застосування у випадках, коли платник не надає під час перевірки первинних документів (на суму 49052,00 грн, включаючи булочки, цукерки, напої, автошини), але намагається виправити це поданням документів у суді, з урахуванням статті 78 ПКУ (повнота перевірки) та статті 77 КАС України (тягар доказування).
Однак, підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України не регулює питання надання/ненадання документів до перевірки, а також наслідки їх ненадання. Також зі змісту касаційної скарги неможливо з'ясувати змістовність посилання скаржника на статтю 77 КАС України щодо тягаря доказування, враховуючи, що в адміністративних справах такий тягар покладений на суб'єкта владних повноважень.
Посилання скаржника на незгоду з усними посиланнями позивача, які взяті судами попередніх інстанцій до уваги, не є тотожним неправильному застосуванню норм матеріального права, а стосується дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
При цьому доводам про порушення судами норм процесуального права кореспондує визначена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень з визначенням відповідного пункту частини другої статті 353 КАС України з наведенням відповідного обґрунтування.
Крім того, суди попередніх інстанцій в цій частині висновків виходили з того, що саме відповідач ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду не навів мотивів, на підставі якої інформації він дійшов висновку, що зазначені товари на загальну суму 49052,00 грн не використовувалися у господарській діяльності позивача.
Натомість касаційна скарга не містить доводів про наявність відповідних мотивів і доказів з боку контролюючого органу із обґрунтуванням, в чому полягає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час здійснення такого висновку.
3. Із посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України ГУ ДПС зазначає, що суди неправильно застосували підпункт 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України при відсутності чіткого висновку Верховного Суду щодо його застосування у випадках, коли фізична особа-підприємець не надає під час перевірки підтверджуючих документів щодо витрат (на загальну суму 2824069,35 грн за 2018, 2021, 2022 роки) та їх зв'язку з господарською діяльністю, а суди оцінюють формальні недоліки акту перевірки як підставу для скасування ППР, ігноруючи відсутність первинних документів.
Однак, підпункт 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не регулює питання надання/ненадання документів до перевірки, а також наслідки їх ненадання. Не регулює ця норма і питання оформлення результатів перевірки, наслідки допущення відповідних порушень контролюючим органом.
Крім того, суди попередніх інстанцій в цій частині висновків, окрім недотримання посадовими особами вимог Порядку №727, виходили також з того, що матеріали справи не містять доказів того, що контролюючий орган в силу пункту 85.4 статті 85 ПК України пропонували позивачеві надати належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів.
Зі змісту касаційної скарги не вбачається доводів незгоди з висновками судів попередніх інстанцій про недотримання контролюючим органом вимог Порядку №727, натомість, такі висновки судів стали підставою для висновку про недоведеність контролюючим органом визначеної ним бази оподаткування, на яку нараховувались грошові зобов'язання позивачеві.
Зазначене свідчить про відсутність взаємозв'язку між доводами, наведеними в касаційній скарзі, і висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для часткового задоволення позову.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
У зв'язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Суд роз'яснює скаржникові, що обов'язковими умовами під час оскарження судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для ухвалення судового рішення та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Суд звертає увагу, що доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв'язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним.
Це обґрунтовується тим, що частина друга статті 353 КАС України стосується порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто, вплинуло на умови застосування норм матеріального права.
За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставиною ж в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Відповідно, доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з'ясування судом обставин у справі.
Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.03.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі № 600/6051/24-а - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом № 3674-VI;
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Також роз'яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в паперовій формі скаржник має надати її копії відповідно до кількості учасників справи. У разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко