Справа № 560/4148/25
Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
28 серпня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач-2), в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №222030017733 від 20.11.2024 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням архівної довідки про грошове забезпечення від 21.07.2022 року № 3/155571, виданої федеральною державною казенною установою "Центральний архів Міністерства оборони російської федерації" (за період з січня 1983 року по серпень 1986 року) та довідки про розмір грошового забезпечення № 397 від 10.08.2022 року, що видана військовою частиною НОМЕР_1 міністерства оборони російської федерації (за період з листопада 1986 року по грудень 1986 року та з січня 1988 року по травень 1990 року);
-зобов'язати Головне управління. Пенсійного фонду України у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 пенсії з 28.04.2022 року з урахуванням архівної довідки про грошове забезпечення від 21.07.2022 року № 3/155571, виданої федеральною державною казенною установою "Центральний архів Міністерства оборони російської федерації" (за період з січня 1983 року по серпень 1986 року) та довідки про розмір грошового забезпечення № 397 від 10.08.2022 року, що видана військовою частиною НОМЕР_1 міністерства оборони російської федерації (за період з листопада 1986 року по грудень 1986 року та з січня 1988 року по травень 1990 року) та з врахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року позов задоволено:
-визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 222030017733 від 20.11.2024 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії з 28.04.2022 року з урахуванням архівної довідки про грошове забезпечення від 21.07.2022 року № 3/155571, виданої федеральною державною казенною установою "Центральний архів Міністерства оборони російської федерації" (за період з січня 1983 року по серпень 1986 року) та довідки про розмір грошового забезпечення № 397 від 10.08.2022 року, що видана військовою частиною НОМЕР_1 міністерства оборони російської федерації (за період з листопада 1986 року по грудень 1986 року та з січня 1988 року по травень 1990 року) та з врахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 28.04.2022 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач звернувся до відповідача-1 із заявою за № 17352 від 12.11.2024, 1962 р.н., щодо проведення перерахунку пенсії, а саме-зміни періоду 60 місяців заробітної плати до 01.07.2000.
До заяви долучено довідки про грошове забезпечення від 21.07.2022 № 3/155571 за період служби з січня 1983 по серпень 1986, видану федеральною державною казенною установою центральним архівом міністерства оборони російської федерації та від 10.08.2022 № 397 за період служби з листопада 1986 року по травень 1990 року, видану військовою частиною № НОМЕР_1 міністерства оборони російської федерації.
Вказана заява за принципом екстериторіальності передана на розгляд відповідача-2.
Рішенням ГУ ПФУ в Львівській області від 20.11.2024 року №222030017733 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсій оскільки постановою КМУ від 29.11.2022 року №1328 "Про вихід з угоди про гарантування прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного законодавства" прийнято вихід України з угоди про гарантування прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного законодавства та 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини в цивільних сімейних та кримінальних справах та протоколу, до Конвенції про правову допомогу і правові відносини до цивільних сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і про відносини в цивільних сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у місті Мінську 22.01.1993 року і ратифікованою Законом України від 10.11.1994 року, вчиненого від імені України в місті Москві 28.03.1997 і ратифікованого законом України від 03.03.1998 року.
Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Як з'ясовано під час апеляційного розгляду справи, спір виник між сторонами з приводу відмови в перерахунку пенсії на підставі довідок про грошове забезпечення від 21.07.2022 року № 3/155571, виданої федеральною державною казенною установою "Центральний архів Міністерства оборони російської федерації" (за період з січня 1983 року по серпень 1986 року) та про розмір грошового забезпечення № 397 від 10.08.2022, що видана військовою частиною НОМЕР_1 міністерства оборони російської федерації (за період з листопада 1986 року по грудень 1986 року та з січня 1988 року по травень 1990 року).
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
У статті 1 вказаного Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" наведено наступні визначення:
Пенсія-щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
За приписами п.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Ч.2 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Поряд з цим, за змістом ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до абз. 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Статтею 6 цієї Угоди передбачено, що трудовий стаж, у т. ч. стаж, який обчислюється в пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох сторін, взаємно визначається сторонами. Згідно зі ст. 12 Угоди вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993).
Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.
Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території рф або на підприємстві зареєстрованому на території рф після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Отже, обчислення спірного стажу роботи позивача, згідно Угоди, повинно було здійснюватися згідно з законодавством рф, на території якої у спірний період відбувалась трудова діяльність останньої.
Відповідно до абзацу 3 статті 3 федерального закону рф від 17.12.2001 №173-ФЗ "Про трудові пенсії в російській федерації" (далі Закон РФ №173-ФЗ), який застосовувався до 01.01.2015, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в російській федерації, мають право на трудову пенсію нарівні з громадянами російської федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором російської федерації.
Згідно зі статтею 2 Закон рф №173-ФЗ страховий стаж - врахована при визначенні права на трудову пенсію сумарна тривалість періодів роботи і (або) іншої діяльності, протягом яких сплачувалися страхові внески до Пенсійного фонду рф, а також інших періодів, які зараховуються до страхового стажу.
У частині 1 статті 10 Закону рф №173-ФЗ закріплено, що до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території російської федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до пенсійного фонду рф.
Водночас, ухвалою КС рф від 10.07.2007 №9-П визнано пункт 1 статті 10 Закону №173-ФЗ таким, що не відповідає конституції рф у тій мірі, в якій нормативні положення, що містяться в них, у взаємозв'язку з іншими законодавчими розпорядженнями, що регламентують умови призначення та розміри трудових пенсій, - за відсутності в чинному регулюванні достатніх гарантій безперешкодної реалізації пенсійних прав застрахованих осіб, які працювали за трудовим договором та виконали передбачені законом умови для набуття права на трудову пенсію, на випадок несплати або неповної сплати страхувальником (роботодавцем) страхових внесків за певні періоди трудової діяльності цих осіб - дозволяють не включати такі періоди до їх страхового стажу, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, та знижувати при призначенні (перерахунку) трудової пенсії розмір її страхової частини.
Надалі до встановлення федеральним законодавцем відповідного правового регулювання конституційним судом російської федерації встановлено правовий механізм реалізації пенсійних прав зазначеної категорії громадян: право застрахованих осіб, які працювали за трудовим договором, на отримання трудової пенсії з урахуванням трудової діяльності, що передувала призначенню (перерахунку) пенсії, при несплаті або неналежній сплаті їх страхувальниками (роботодавцями) страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації має забезпечуватися державою у порядку виконання за страхувальника обов'язку по перерахуванню пенсійному фонду російської федерації необхідних коштів у користь тих застрахованих осіб, яким призначається трудова пенсія (проводиться її перерахунок), за рахунок коштів федерального бюджету.
Частиною 2 статті 14 Закону рф №167-Ф3 від 15.12.2001 "Про обов'язкове пенсійне страхування в рф" визначено, що страхувальники зобов'язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати страхові внески в Пенсійний фонд російської федерації і вести облік, пов'язаний з нарахуванням і сплатою страхових внесків у вказаний фонд.
Отже, як законодавством України, так і законодавством рф передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.
Як вбачається із спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №22030001177733 від 20.11.2024, підставами для неврахування заробітної плати позивача, відображеної в поданих останнім довідках слугувала та обставина, що з 01.01.2023 рф призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а також, що вищезазначені довідки не підтверджені первинними документами.
В свою чергу, колегія суддів надаючи правову оцінку таким аргументам вказує на наступне.
Так, відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Таким чином, Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з Угоди, що сталося не раніше, ніж 30.05.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).
Так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів.
Крім того, надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому відмова у зарахуванні до страхового стажу через припинення з 19.06.2023 участі України в Угоді є протиправною.
Враховуючи викладене, та обставину, що з 01.01.2023 рф призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не може бути єдиною та беззаперечною підставою для відмови в зарахуванні стажу набутого на території російській федерації чи отриманої заробітньої плати.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28 січня 2025 року (справа № 620/3530/22).
Однак, як було зазначено вище, однією із умов для врахування заробітньої плати на території якої здійснювалась така діяльність, є відомості про сплату страхових внесків.
При дослідженні архівних довідок про грошове забезпечення від 21.07.2022 року № 3/155571, виданої федеральною державною казенною установою "Центральний архів Міністерства оборони російської федерації" (за період з січня 1983 року по серпень 1986 року) та про розмір грошового забезпечення № 397 від 10.08.2022 року, що видана військовою частиною НОМЕР_1 міністерства оборони російської федерації (за період з листопада 1986 року по грудень 1986 року та з січня 1988 року по травень 1990 року), колегією суддів з'ясовано, що останні не містіть інформації про відрахування страхових внесків в Пенсійний фонд російської федерації.
Колегія суддів не заперечує права позивача на перерахунок пенсії, з врахуванням заробітньої плати отриманої в період з листопада 1986 року по грудень 1986 року та з січня 1988 року по травень 1990 року, однак подані останнім довідки не можуть слугувати підставою для такого перерахунку, оскільки містять відомості, яких недостатньо для здійснення перерахунку.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає в даному позові необхідно відмовити з огляду на його передчасність.
Щодо посилання суду першої інстанції на рішення Хмельницького окружного у справі № 560/18825/23, яким зокрема встановлено, що довідка від 10.08.2022 №397 за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства, то колегія суддів звертає увагу, що вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.