Справа № 320/11995/24 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.
28 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Карпушової О.В., Файдюка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «ВЕДС» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Фермерське господарство «ВЕДС» звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління державної податкової служби у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації) від 26.09.2023 за №9589135/41226537;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєструвати податкову накладну Фермерського господарства «ВЕДС» №12 від 03.09.2023 датою її надходження на реєстрацію.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято Головним управлінням ДПС у Київській області безпідставно, оскільки позивачем подано письмові пояснення щодо господарських операцій, які стали передумовою для складення податкової накладної, реєстрація якої зупинена, а також копій документів на її підтвердження відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року. Однак подані пояснення та документи не були взяті контролюючим органом до уваги. До того ж позивач вказує, що оскаржуване ним рішення не містять конкретної інформації щодо підстав його прийняття, не наведено жодної інформації щодо причин та підстав для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року задоволено адміністративний позов.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представником ГУ ДПС у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції не надано оцінку доводам відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду.
В своїх обґрунтуваннях зазначає, що у ході проведеного аналізу встановлено, що позивачем надано первинні документи з порушенням законодавства.
Апелянт стверджує, що заявлена позовна вимога про зобов'язання ДПС України зареєструвати податкові накладні в обхід порядку формальної перевірки відповідачем документів для такої реєстрації та повноважень ДРС України щодо прийняття рішення про реєстрацію є порушенням дискреційних повноважень податкового органу щодо подання відповідачу висновку щодо реєстрації податкових накладних. Заявлений позивачем спосіб захисту зобов'язання ДПС України зареєструвати датою подання податкові накладні суперечить порядку реєстрації, визначеному законодавством та втручається у дискреційні повноваження податкового органу, а тому не може бути застосований судом.
Посилаючись на такі та інші аргументи, Головне управління ДПС у Київській області просить задовольнити апеляційну скаргу.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2025 та від 23.04.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до фактичних обставин справи, основним видом діяльності Фермерського господарства «ВЕДС» за КВЕД є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур, і насіння олійних культур.
Фермерське господарство «ВЕДС» уклало договір № 44/07-2023 року від 07.07.2023 року про надання транспортних послуг з ТОВ « ПРОФІТ-ТЕРРА», а саме згідно п. 1.1 зазначеного договору ТОВ «ПРОФІТ-ТЕРРА» надає, а ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ВЕДС» приймає та перевозить орендованим автотранспортом, який використовується ФЕРМЕРСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ «ВЕДС» на підставі договору оренди транспортного засобу, вантаж за погодженим маршрутам в термінах та на умовах, встановлених цим договором, та видає вантаж уповноваженому представнику.
ТОВ «ПРОФІТ-ТЕРРА» оплачує надані послуги на умовах встановленим цим договорам. Згідно Додатку №1 від 28.08.2023 року укладеного договору на надання транспортних послуг № 44\07-2023 з ТОВ «ПРОФІТ- ТЕРРА» (код ЄДРПОУ 430532481) в особі директора Гаврик Андрія Івановича.
Предмет договору є перевезення вантажу з погодженням маршруту, термінів і вартості: Назва вантажу:- Кукурудза Кількість вантажу : 25,760 т. Пункт завантаження: м. Решетилівка Полтавської області Пункт розвантаження : м. Ізмаїл Ціна послуги складає 1750 грн 00 коп. (Одна тисяча сімсот п'ятдесят грн. 00 коп). без ПДВ, без ПДВ.
На виконання зазначеного вище договору № 44/07-2023 року від 07.07.2023 року про надання транспортних послуг 03 вересня 2023 року було надано послугу з транспортування 25,760 т кукурудзи за маршрутом м. Решетилівка Полтавської обл. до м. Ізмаїл Одеської обл.
Зазначені обставини підтверджуються рахунками, видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт.
Наведені господарські операції у повному обсязі відображені у бухгалтерському обліку підприємства.
Для здійснення господарської діяльності підприємство орендує основні засоби: - Транспортний засіб - Автомобіль марки MAN модель TGX, договір оренди № 304 від 16.06.2023року; - Транспортний засіб - Причеп марки SCHMITZ модель SKI 24, договір оренди №304 від 16.06.2023.
Інформація про наявність вище наведених орендованих транспортних засобів подана до органів ДПС за формою 20-ОПП ( форма подана 10.07.2023).
На підприємстві на цей час працює 2 працівника. Голова ФГ та водій. Водій ОСОБА_1 . Працює з 03.07.2023 року, згідно наказу №1 від 01.07.2023. Повідомлення про прийняття працівника на роботу було надіслано до ДПС 01.07.2023.
Посадові оклади визначено штатним розписом. Заробітна плата нараховується та надається вчасно, податки утримуються, нараховуються та сплачуються до бюджету своєчасно. Після надання послуги згідно ТТН було виставлено рахунок № 12 від 03 вересня 2023 року, Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 12 від 03. 09.2023 року, а також складено податкову накладну № 12 від 03.09.2023 року, реєстрацію якої було заблоковано.
За результатами зазначеної фінансово-господарської діяльності відповідно до вимог Податкового кодексу України позивачем складено податкову накладну від 03.09.2023 №12 та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач 12.09.2023 отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, в якій вказано: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 11.12.2019 №1165 (зі змінами), реєстрація податкової накладної від 03.09.2023 №12 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 49.41.19 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
Позивач 24.09.2023 подав повідомлення про надання пояснень та копій щодо податкових накладних /рахунків коригування, реєстрацію яких зупинене №1 з додатками: копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній від 03.09.2023 №12, для розгляду питання прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі.
Розглянувши подані позивачем документи і пояснення, Комісія ГУ ДПС у Київській області прийняла рішення від 26.09.2023 року №9589135/41226537, яким відмовила у реєстрації податкової накладної від 03.09.2023 року №12.
Підставою відмови зазначено: надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачем направлено скаргу на рішення від 26.09.2023 №9589135/41226537 до ДПС України та копії всіх необхідних документів про підтвердження реальності здійснення операцій стосовно податкової накладної №12 від 03.09.2023 та додаткові документи.
Рішенням комісії з розгляду скарги ДПС України від 13.10.2023 року № 73616/41226537/2 скаргу залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Так, враховуючи наявність в апеляційній скарзі відповідача доводів щодо пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду із позовом, колегія суддів дійшла висновку про необхідність першочергово здійснити перевірку останніх для вирішення питання про наявність або відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви Фермерського господарства «ВЕДС» без розгляду.
Приписи частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За правилами абз. 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18, спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання. З прийняттям чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
У свою чергу, за позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 02.07.2020 у справі №1.380.2019.006119, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних з похідною вимогою про зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегією суддів враховується, що з огляду на встановлені вище обставини та відсутність у позивача заперечень щодо часу отримання рішення від 13.10.2023 №73616/41226537/2, останнім днем звернення до суду із вказаним позовом було 13.01.2024.
Водночас з вказаним позовом Фермерське господарство «ВЕДС» звернулося до суду першої інстанції лише 13.03.2024.
Згідно частини третьої, четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Верховний Суд вже неодноразово аналізував застосування положень вищезазначеної норми процесуального закону. Зокрема, але не виключно, у постановах від 11.02.2025 (справа № 160/9000/24), від 04.08.2022 (справа №500/1149/21), від 21.10.2021 (справа №460/626/19) суд дійшов висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. Однак, норми Кодексу однозначно встановлюють, що у випадку виявлення судом факту пропуску особою строку звернення до суду з позовом їй гарантується надання часу для подання заяви про поновлення зазначеного строку та доказів поважності причин його пропуску. Забезпечення такого права не залежить від того, суд якої інстанції виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не тільки до відкриття провадження у справі, що входить до компетенції суду першої інстанції, а й після відкриття провадження у справі, про що прямо зазначено в частині четвертій статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, норма якої адресована суду без визначення певної інстанції.
Питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом в обов'язковому порядку має бути поставлено на обговорення з особою, яка подала позов. Це реалізується або шляхом постановлення судом ухвали про надання позивачеві часу подати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом, або безпосередньо у судовому засіданні. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний з фактом виникнення у суду питання дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність поважних причин для його поновлення.
З урахуванням сформованої Верховним Судом практики застосування положень частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.07.2025 запропонував позивачу протягом десяти днів з дати отримання копії цієї ухвали надати суду письмові пояснення щодо пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом із зазначенням поважних причин його пропуску, підтверджених відповідними доказами.
На виконання вимог цієї ухвали представником Фермерського господарства «ВЕДС» надано до суду письмові пояснення щодо пропуску строку звернення до суду, в яких позивач повідомив суд, що 27.12.2023 року Фермерське господарство «ВЕДС» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
З відзиву Головного управління ДПС у Запорізькій області, поданого у справі №280/10914/23, позивач дізнався, що спірне рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.09.2023 №9589135/41226537 підписано В.Буділовською, заступником начальника ГУ ДПС у Київській області.
У вказаній справі №280/10914/23 позивач та представник відповідача зверталися до суду із заявами про заміну неналежного відповідача з Головного управління ДПС у Запорізькій області на належного відповідача - Головне Управління державної податкової служби у Київській області.
За результатами розгляду вказаних заява Запорізький окружний адміністративний суд виніс ухвалу від 05.02.2024 з питань заміни сторони у справі, якою у задоволенні клопотання Фермерського господарства «Ведс» про заміну неналежного відповідача відмовлено. У задоволені клопотань Головного управління ДПС у Запорізькій області про заміну неналежного відповідача відмовлено.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Апелянт в обґрунтування пропуску строку звернення до суду зазначає, що одразу після винесення судового рішення у справі №280/10914/23 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області. Вважає, що вказані обставини призвели до пропуску строку подачі адміністративного позову до суду не з вини останнього.
Надаючи оцінку таким доводам Фермерського господарства «ВЕДС», колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні чи то позовної заяви чи апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Судовою колегією враховується, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №160/6430/20.
Проте, на переконання судової колегії, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду із вказаним позовом.
З приводу посилання Фермерського господарства «ВЕДС» на те, що останнім подавалися клопотання у справі №280/10914/23 про заміну неналежного відповідача, однак судом відмовлено у їх задоволенні, а також те, що саме після винесення рішення у вищевказаній справі позивач одразу звернувся до Київського окружного адміністративного суду до належного відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі обставини зумовлені власною пасивною поведінкою позивача.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Щодо доводів апелянта про те, що вказані обставини призвели до пропуску строку звернення до суду не з вини останнього, колегія суддів зазначає, що позивачем висловлено суб'єктивну думку, що не має жодного нормативного та доказового підґрунтя.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Крім того, суд встановив, що позивачем у справі №280/10914/23 не подавалися до суду клопотання щодо залучення до участі у справі співвідповідача, про що зазначив Запорізький окружний адміністративний суд, приймаючи рішення у справі №280/10914/23 від 06.03.2024.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, позивачем не наведено об'єктивних причин непереборного характеру, які б свідчили про поважність пропуску останнім строку звернення до суду із вказаним позовом.
Інших поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).
Як було підкреслено вище, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Однак, як було зазначено вище, таких доказів позивачем надано не було.
Таким чином, при зверненні 13.03.2024 до суду з цим позовом Фермерським господарством «ВЕДС» пропущено тримісячний строк, а тому позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду, що було залишено поза увагою суду першої інстанції внаслідок неповного з'ясування всіх фактичних обставин цієї справи.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права, помилково вирішивши по суті спір, позовні вимоги щодо якого підлягали залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду.
Згідно п. 3 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до частини першої статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених 240 цього Кодексу.
Приписи п. 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, зміст яких зазначено вище.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із залишенням позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі №320/11995/24 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративним позовом Фермерського господарства «ВЕДС» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді О.В.Карпушова
В.В.Файдюк