28 серпня 2025 року справа №200/6254/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року (головуючий суддя І інстанції Бабіч С.І.), складеного в повному обсязі 21 лютого 2025 року, у справі № 200/6254/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідно до якої просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невключення до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року, періоду служби в армії з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії та зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року, період служби в армії з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року - з дня призначенні пенсії (з 10.06.2024 року).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року, на підставі клопотання позивача, до участі у даній справі в якості другого відповідача було залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невключення до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року, періоду служби в армії з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії і зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року, період служби в армії з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року - з дня призначенні пенсії (з 10.06.2024 року).
У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі № 200/6254/24 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що за результатом розгляду заяви позивача від 01.08.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішення від 15.08.2024 року № 057150012941 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до наданих документів та даних, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, страховий стаж позивача складав 42 роки 3 місяці 11 днів, пільговий стаж за Списком № 1 - 11 років.
При розгляді заяви позивача та прийнятті цього рішення до пільгового стажу позивача за Списком № 1 не зараховано наступні періоди роботи в ПрАТ "ММК імені Ілліча":
- з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року (електромонтер з ремонту електроустаткування), з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року (електромонтер з ремонту електроустаткування на гарячих ділянках робіт), з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року (вогнетривник, зайнятий на гарячих роботах), оскільки довідки, що підтверджують пільговий характер роботи, та виписки з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці для розгляду не надано; у записах в трудовій книжці НОМЕР_1 від 26.04.1993 року відсутні відомості про зайнятість повний робочий день на роботах, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, відсутні записи про проведену атестацію робочого місця;
- з 01.01.2011 року по 31.07.2011 року (вогнетривник, зайнятий на гарячих роботах), оскільки у відомостях по спеціальному стажу за цей період відсутні дата та номер наказу про проведену атестацію робочих місць;
- з 01.08.2011 року по 30.06.2014 року (майстер з ремонту устаткування), оскільки у відомостях по спеціальному стажу цей період вказано як роботу за Списком № 2, дані про атестацію робочого місця відсутні;
- з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року (період військової служби), оскільки пільговий характер роботи до та після періоду проходження військової служби не підтверджено.
Таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області відсутні правові підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача.
Сторони в судове засідання не викликались, про розгляд справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/6254/24, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_2 (дата видачі - 21.09.2019 року, є дійсним до 21.06.2029 року), РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
01.08.2024 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою (з доданими документами) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-IV).
Подана заява була опрацьована за принципом екстериторіальності згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
15.08.2024 року за наслідками розгляду даної заяви 2-м відповідачем було прийнято рішення № 057150012941, яким позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV з 10.06.2024 року.
Відповідно до зазначеного рішення страховий стаж позивача на момент його звернення за призначенням пенсії становить 42 роки 3 місяці 11 днів, пільговий стаж за Списком № 1 - 11 років. Вік позивача на момент звернення - 50 років 1 місяць 22 дні.
При розгляді заяви від 01.08.2024 року та прийнятті рішення від 15.08.2024 року № 057150012941 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах до пільгового стажу позивача не було зараховано періоди його роботи з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року, а також період служби в армії з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року.
Дані обставини підтверджуються розрахунком стажу позивача (форма РС-право).
Згідно з розрахунком стажу позивача (форма РС-право) до пільгового стажу позивача не було зараховано повністю період з 01.01.2011 року по 30.06.2014 року, однак позивачем заявлені вимоги лише щодо періоду по 12.05.2014 року.
У якості підстав незарахування цих періодів до пільгового стажу позивача за Списком № 1 відповідачі вказують наступні:
- з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року (електромонтер з ремонту електроустаткування), з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року (електромонтер з ремонту електроустаткування на гарячих ділянках робіт), з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року (вогнетривник, зайнятий на гарячих роботах), оскільки довідки, що підтверджують пільговий характер роботи, та виписки з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці для розгляду не надано; у записах в трудовій книжці НОМЕР_1 від 26.04.1993 року відсутні відомості про зайнятість повний робочий день на роботах, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, відсутні записи про проведену атестацію робочого місця;
- з 01.01.2011 року по 31.07.2011 року (вогнетривник, зайнятий на гарячих роботах), оскільки у відомостях по спеціальному стажу за цей період відсутні дата та номер наказу про проведену атестацію робочих місць;
- з 01.08.2011 року по 30.06.2014 року (майстер з ремонту устаткування), оскільки у відомостях по спеціальному стажу цей період вказано як роботу за Списком № 2, дані про атестацію робочого місця відсутні;
- з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року (період військової служби), оскільки пільговий характер роботи до та після періоду проходження військової служби не підтверджено.
Будь-якого рішення із зазначенням у ньому відповідних підстав незарахування даних періодів до пільгового стажу позивача за Списком № 1 відповідачами суду не надано.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач 07.09.2024 року, засобами вебпорталу Пенсійного фонду України, звертався з приводу перерахунку пенсії, із зарахуванням спірних періодів до його пільгового стажу роботи за Списком № 1.
Відповіді на дане звернення сторонами до матеріалів справи не надано.
Приймаючи спірне рішення суд першої інстанції зобов'язав управління зарахувати до пільгового стажу стаж роботи за Списком № 1 та зобов'язав здійснити перерахунок та виплату пенсії з дня призначення.
Суд погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 1058-1V.
Відповідно до положень статті 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року 1058-IV (надалі- Закон 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає ст. 114 Закону № 1058.
Відповідно до положень абзацу 1 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з абзацом 3 пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає стаття 114 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Згідно частини першої статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Порядок підтвердження стажу роботи регламентований ст. 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Порядок № 637 окремо визначає особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.
За приписами п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти таких висновків: основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка; лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу (зокрема, уточнюючих довідок, відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування тощо).
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 26.04.1993 року щодо спірних періодів наявні такі записи:
- № 2: 27.04.1993 року - прийнятий електромонтером з ремонту електрообладнання 4 р. на аглофабрику;
- № 3: 03.06.1993 року - звільнений у зв'язку із призивом на військову службу, згідно з пунктом 3 статті 36 КЗпП України;
- № 4: 07.06.1993 року - 19.12.1994 року - служба в армії;
- № 5: 14.03.1995 року - прийнятий електромонтером з ремонту електроустаткування на гарячій ділянці роботи 4 р. до цеху ремонту металургійних печей;
- № 6: 19.06.1995 року - звільнений за власним бажанням, стаття 38 КЗпП України;
- № 10: 19.02.1997 року - прийнятий вогнетривником на гарячих роботах 3 р. до цеху ремонту металургійних печей;
- № 11: 18.03.1998 року - був переведений вогнетривником на гарячих роботах 4 р.;
- № 12: 01.09.2002 року - був переведений вогнетривником на гарячих роботах 5 р.;
- № 13: 01.08.2005 року - був переведений вогнетривником на гарячих роботах 6 р.;
- № 14: 01.08.2005 року - запис щодо реорганізації підприємства;
- № 15: 01.08.2011 року - був переведений майстром з ремонту металургійних печей, змінним (ділянка по ремонту мартенівських печей);
- № 16: 12.05.2014 року - був переведений змінним майстром з ремонту обладнання металургійної ділянки з ремонту металургійних печей у цехах сталеплавильного та аглодоменного виробництва;
- № 17: 08.06.2015 року - звільнений у зв'язку з переведенням, згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП України.
Суд зауважує, що вказані вище записи у трудовій книжці позивача здійснені належним чином та не мають дефектів їх вчинення, що не заперечується відповідачами.
Щодо періодів роботи позивача з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року суд зазначає, що посади, на яких позивач працював у вказані періоди, віднесені до Списків № 1, які були чинними у відповідні періоди роботи позивача.
Так, посада (професія) електромонтера з ремонту електрообладнання (на аглофабриці), на якій позивач працював у період з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10 була віднесена до Списку № 1 відповідно до пункту 1030100а-1753а підрозділу 1 розділу 3.
Посада (професія) електромонтера з ремонту електроустаткування на гарячій ділянці, на якій позивач працював у період з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 віднесена до Списку № 1 відповідно до пункту 1030100а-1753а підрозділу 1 розділу 3.
Посада (професія) вогнетривника на гарячих роботах, на якій позивач працював у період з 19.02.1997 року по 30.07.2011 року, була віднесена до Списків № 1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 (пункт 1030300а-15416 підрозділу 1 розділу 3) та постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 (пункт 3.1а підрозділу 1 розділу 3).
Посади (професії) майстра з ремонту металургійних печей, а також майстра з ремонту обладнання металургійної ділянки з ремонту металургійних печей (на ділянці по ремонту мартенівських печей та у цехах сталеплавильного і аглодоменного виробництва), на яких позивач працював у період з 01.08.2011 року по 08.06.2015 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 віднесена до Списку № 1 відповідно до пункту 3.2б підрозділу 2 розділу 3).
Отже, враховуючи викладене, оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні записи, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення, надання уточнюючих довідок підприємств позивачем у даному випадку не вимагається.
Надані до матеріалів справи відомості про трудову діяльність з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування свідчать, про те що у спірні періоди ПрАТ "ММК імені Ілліча" було єдиним місцем працевлаштування позивача.
Будь-яких доказів стосовно роботи позивача у спірні періоди протягом неповного або скороченого робочого дня, роботи за сумісництвом, тощо відповідачами, в порушення вимог частини 2 статті 77 КАС України, до суду не надано.
У разі необхідності, пенсійний орган не був позбавлений права, відповідно до вимог Порядку № 22-1, при прийманні документів щодо призначення пенсії направити відповідні запити з метою отримання необхідних відомостей з державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних до власників (розпорядників) зазначених відомостей.
Разом із тим, у даному випадку пенсійний орган прийняв рішення від 15.08.2024 року № 057150012941, обмежившись лише обсягом первісно поданих позивачем документів.
Згідно з пунктом 4.2. Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. При цьому відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства або організації.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, а також на пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення, тощо.
Водночас, атестація має проводитися у строки, передбачені пунктом 4 Порядку № 442, проте відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається виключно на керівників підприємств, установ чи організацій.
Отже, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не може бути покладати відповідальність за непроведення чи несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці або за неналежне оформлення її результатів.
Відтак, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць, неналежне оформлення результатів атестації власником підприємства або уповноваженим ним органом не може бути підставою для позбавлення громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо пенсійного забезпечення на пільгових умовах.
Контроль за додержанням правил проведення атестації робочих місць за умовами праці з боку підприємств, установ та організацій покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема, на органи Державної служби України з питань праці.
Правовий висновок аналогічного змісту наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а відносно осіб, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2.
Аналогічні висновки у даному разі є цілком застосовними і щодо Списку № 1.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що періоди роботи позивача з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року підлягали зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 1 під час розгляду його заяви від 01.08.2024 року та прийняття рішення від 15.08.2024 року № 057150012941 про призначення пенсії.
Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоду служби в армії 07.06.1993 року по 19.12.1994 року суд зазначає про таке.
Судом установлено, що у період з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року позивач проходив строкову військову службу в армії.
Дані обставини підтверджені копією військового квитка позивача серії НОМЕР_4 , виданого 07.06.1993 року, та записами у трудовій книжці позивача.
Відповідно до статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. При цьому час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За частиною 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Як видно зі змісту зазначеної норми Закону № 2011-ХІІ, час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.
Судами установлено, що на момент призову на військову службу позивач працював на посаді електромонтера з ремонту електрообладнання (на аглофабриці), з якої був звільнений 03.06.1993 року в зв'язку із призовом до лав Радянської Армії (записи №№ 3-4 трудової книжки) і у подальшому в період з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року проходив строкову військову службу в армії.
Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, що була чинною у період роботи позивача з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, посада, на якій працював позивач у цей період (як і на момент призову на строкову військову службу), віднесена до Списку № 1, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення.
Таким чином, позивач на момент призову на строкову військову службу працював за професією (посадою), що передбачала право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1, з якої був звільнений саме у зв'язку із призовом до Радянської Армії.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що період служби позивача у лавах Радянської Армії з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року також мав бути зарахований до його пільгового стажу за Списком № 1 при розгляді його заяви від 01.08.2024 року та прийнятті рішення від 15.08.2024 року № 057150012941 про призначення пенсії.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, позивач, як громадянин України, у розрізі даної справи, за умови підтвердження трудового стажу, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог шляхом:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невключення до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року, періоду служби в армії з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії та зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 27.04.1993 року по 03.06.1993 року, з 14.03.1995 року по 19.06.1995 року, з 19.02.1997 року по 31.12.1999 року, з 01.01.2011 року по 12.05.2014 року, період служби в армії з 07.06.1993 року по 19.12.1994 року - з дня призначенні пенсії (з 10.06.2024 року).
Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі № 200/6254/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 серпня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць