27 серпня 2025 року справа №200/1272/21-а
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 р. у справі № 200/1272/21-а (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльності щодо проведення та виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії починаючи з 01.01.2016.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року по справі №200/1272/21-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованої пенсії згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі №805/661/18 відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» починаючи з 01 січня 2016 року.
19 березня 2025 року представником позивача подана заява, в якій зазначено, що рішення суду в частині виплати нарахованої суми не виконано, просив змінити спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року по справі № 200/1272/21-а на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за несвоєчасно виплачену частину пенсії за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року у загальній сумі 5293 гривні 25 копійок.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року задоволено заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду, а саме суд: змінив спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного від 17 березня 2021 року по справі № 200/1272/21-а в частині “зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за несвоєчасно виплачену частину пенсії починаючи з 01 січня 2016 року» на:
“Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасно виплачену частину пенсії за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року у загальній сумі 5293 (п'ять тисяч двісті дев'яносто три) грн 25 коп.».
Відповідач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити судове рішення про відмову у задоволенні заяви.
В скарзі зазначає, зокрема, що обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом.
Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Виплата доплати за рішенням суду за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року у загальній сумі 5293 гривні 25 копійок в силу положень статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262 від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262) здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України як єдиного безальтернативного джерела фінансування - поза межами бюджетних асигнувань поточного року.
Головне управління не відмовляється виплачувати Позивачу суму нарахованої заборгованості у відповідності до рішення суду.
Разом з тим, бюджетні видатки органів Пенсійного фонду, зокрема Головного управління, формуються відповідно до бюджетного кодексу України та містять поточні видатки на виплату пенсій у поточному бюджетному році.
Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили, згідно з абзацом 2 пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року 31-2 (зі змінами).
11 жовтня 2024 року постановою № 1156 Кабінет Міністрів України затвердив Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік, яким на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, було передбачено 500 млн. гривень, які використано в повному обсязі.
Виплата проведена за рішеннями суду, дата набуття чинності яких по 19 листопада 2020 року включно.
Щодо суми коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду на 2025 рік, вона буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік, який згідно із підпунктом 1-1 пункту 14 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України затверджується Кабінетом Міністрів України в місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
На сьогоднішній день бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено.
Виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даного судового рішення не залежить від волі керівника Головного управління, а затвердження бюджету Пенсійного фонду України не входить до компетенції Головного управління.
Головне управління рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року по справі №200/1272/21-а виконало в повному обсязі в межах функціональних повноважень та діючого законодавства.
Зобов'язання Головного управління вчинити певні дії з перерахунку та виплати пенсії і стягнення з суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року по справі №200/1272/21-а має зобов'язальний характер, однак судом першої інстанції при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості пенсійних виплат Позивачу.
Змінивши спосіб виконання рішення суду із зобов'язання здійснити виплату заборгованості пенсійних виплат на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, суд першої інстанції, фактично змінює рішення по суті з виходом, при цьому, за межі позовних вимог та має вирішити питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.
Таким чином, встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов'язання Головного управління вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум заборгованості з пенсійних виплат не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, тобто неможливо змінити спосіб та порядок виконання рішення суду адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі №200/1272/21-а.
Головне управління зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості з пенсійних виплат, які належать Позивачу, не є власністю Головного управління, та не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України.
Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а судове рішення без змін.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що аналіз змін до КАС України, внесених Законом № 4094-IX від 21.11.2024 року свідчить, що законодавцем прийняті нормативно-правові акти, які вдосконалюють захист осіб, що звернулися до суду з позовами щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат тощо, від тривалого невиконання судових рішень.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі № 200/1272/21-а, стосується пенсійних виплат, набрало законної сили 18 травня 2021 року, та залишається невиконаним вже майже чотири роки. Відповідач не заперечує наявність та суму боргу.
Зважаючи на тривале невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/1272/21-а в частині виплати компенсації втрати частини доходу за несвоєчасно виплачену частину пенсії за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року у загальній сумі 5293 (п'ять тисяч двісті дев'яносто три) грн 25 коп., а також наявність обставин, що істотно ускладнюють його виконання, позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви щодо зміни способу виконання цього рішення.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
17 березня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд рішенням по справі №200/1272/21-а позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив, зокрема, зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованої пенсії згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі №805/661/18 відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» починаючи з 01 січня 2016 року. Рішення набрало законної сили.
19 березня 2025 року представником позивача подана заява, в якій зазначено, що рішення суду в частині виплати нарахованої суми не виконано, просив змінити спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року по справі № 200/1272/21-а на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за несвоєчасно виплачену частину пенсії за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року у загальній сумі 5293 гривні 25 копійок.
01 квітня 2025 року ухвалою суду призначено розгляд заяви на 07.04.2025.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області подано заперечення щодо задоволення заяви. Зазначено, що виплата доплати за рішенням суду за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року у загальній сумі 5293 гривні 25 копійок в силу положень статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262 від 09 квітня 1992 року здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України як єдиного безальтернативного джерела фінансування - поза межами бюджетних асигнувань поточного року. Зауважив, що на сьогоднішній день бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено. Виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даного судового рішення не залежить від волі керівника Головного управління. Зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості з пенсійних виплат, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань. Просив відмовити у задоволені заяви.
Станом на час розгляду заяви рішення суду в частині виплати заборгованості не виконано, при цьому за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року сума заборгованості зі сплати компенсації складає 5293,25 грн.
Задовольняючи заяву та змінюючи спосіб виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем станом на час розгляду заяви не здійснена виплата донарахованих сум. Така обставина в силу вимог ч.3 ст. 378 КАС України є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
19.12.2024 набув чинності Закон України від 21.11.2024 №4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
За приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС України, у редакції Закону від 21 листопада 2024 року № 4094-IX який набрав чинності - 19.12.2024, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини 1-3, 5-6 статті 382-1 КАС України, у редакції Закону від 21 листопада 2024 року № 4094-IX який набрав чинності - 19.12.2024, суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 382-3 цього Кодексу.
За приписами частин 1 та 2 статті 382-2 КАС України, у редакції Закону від 21 листопада 2024 року № 4094-IX який набрав чинності - 19.12.2024, суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
За частиною 1-3, 9 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Так, з 19.12.2024 положення частини 1 статті 378 КАС України встановлюють, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили.
Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
На виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням здійснено розрахунок та нарахування відповідної виплати, що підлягає виплаті позивачу, а також повідомлено про необхідність виділення нарахованої суми коштів для виконання судового рішення.
Отже, станом на час вирішення питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення, як в суді першої, так і апеляційної інстанції рішення суду, не виконано відповідачем в повному обсязі, нарахована заборгованість позивачеві не виплачена.
Колегія суддів звертає увагу, що з 19.12.2024 положення ст. 378 КАС України чітко визначають, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про необхідність змінити порядок і спосіб виконання судового рішення у даній справі на стягнення з такого суб'єкта владних повноважень належних позивачу виплат.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 р. у справі № 200/1272/21-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений та підписаний 27 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєва
Судді: І.Д. Компанієць
А.В. Гайдар