27 серпня 2025 року справа №360/415/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 р. у справі № 360/415/25 (головуючий І інстанції Т.І. Чернявська) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Хмільницької районної військової адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Хмільницької районної військової адміністрації (далі - відповідач, УСЗН), в якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Хмільницької районної військової адміністрації Вінницької області від 22 березня 2024 року № 1432548046-2024-1 про відмову у призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Хмільницької районної військової адміністрації Вінницької області призначити, нарахувати та сплачувати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі починаючи з березня 2024 року у розмірі 2000,00 грн та 3000,00 грн щомісячно відповідно.
Ухвалою суду від 24 березня 2025 року про відкриття провадження в адміністративній справі серед іншого вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
8 квітня 2025 року від Управління соціального захисту населення Хмільницької районної державної адміністрації через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» надійшов відзив на позову заяву від 7 квітня 2025 року № 04.1-15-749.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 , поданим в її інтересах адвокатом Самохваловим Сергієм Володимировичем, до Управління соціального захисту населення Хмільницької районної військової адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, зазначені адвокатом Самохваловим Сергієм Володимировичем у заяві від 14 березня 2025 року б/н про поновлення строку звернення до суду, залишено без розгляду позов ОСОБА_1 , поданий в її інтересах адвокатом Самохваловим Сергієм Володимировичем, до Управління соціального захисту населення Хмільницької районної військової адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Скарга обґрунтована тим, що в оскаржуваній ухвалі суд посилався на те, що позивача було ознайомлено з рішенням про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, оскільки є заява позивача від 25.04.2025р., у якій вона просить пояснити причини відмови у призначенні допомоги на проживання, та позивача особисто 16 квітня 2024 року було ознайомлено з оскаржуваним рішенням, про що свідчать довідка Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області від 3 квітня 2025 року № 4-4 та Журнал обліку заяв для призначення пільг, субсидій та допомоги за 2024 рік.
У наданому відповідачем Журналі обліку заяв для призначення пільг, субсидій та допомоги за 2024 рік лише вказано прізвище, ім'я та по батькові позивача та написано «допомога ВПО» під порядковим № 16. При цьому немає а ні підпису позивача, а ні роз'яснень стосовно того, що позначає цей запис.
У довідці Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області від 3 квітня 2025 року № 4-4 лише зазначено, що повідомлення про прийняте рішення вручено за результатами розгляду заяви вручено ОСОБА_1 16 квітня 2024 року із посиланням на Журнал обліку заяв для призначення пільг, субсидій та допомоги за 2024 рік.
Тобто, у довідці йдеться про той самий Журнал, у якому лише вказано прізвище, ім'я та по батькові позивача та написано «допомога ВПО» під порядковим № 16.
Уперше з оскаржуваним рішенням позивач ознайомилася 06.02.2025р., коли відповідач направив їй відповідь № 04.1-15-318 на адвокатський запит, та до якої було додано це рішення.
У позовній заяві позивач оскаржує саме рішення відповідача про відмову у призначенні допомоги на проживання, а не бездіяльність відповідача.
Від відповідача надійшов відзив на скаргу, в якому просив залишити її без задоволення , а рішення суду без змін
В обґрунтування зазначено, зокрема, що представником позивача не взята до уваги інформація з правої сторінки розгорнутого Журналу обліку заяв для призначення пільг, субсидій та допомог за 2024 рік, що додається, який слугував підставою для видачі інформаційного листа Білопільського старостинського округу Глуховецької селищної ради Хмільницького району від 03.04.2025 № 4-4 на підтвердження вручення ОСОБА_1 16.04.2024 повідомлення про відсутність права на призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що розглянувши заяву від 14 березня 2025 року б/н про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку позивачу з огляду на те, що зазначені представником позивача у заяві від 14 березня 2025 року б/н причини для поновлення строку звернення до суду є неповажними та спростовуються зібраними у цій справі доказами, що є підставою для залишення без розгляду позову, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до частини 1 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом «ex officio», не залежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішенні судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі згідно частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС).
Відповідно до частини 1, 2 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому, згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд уважає за необхідне підкреслити, що процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Як у випадку невиконання вимог статті 160 КАС України щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання про його поновлення чи визнання вказаних у ньому причин неповажними, - позовна заява залишається без руху.
З аналізу положень статей 123, 171 КАС України слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення із позовом з'ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.
Закріплений у частинах 1-3 статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку.
До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху із пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення цього строку.
Суд зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.
При цьому, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.
У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення із позовною заявою суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Суд зазначає, що застосування ч. 3 ст. 123 КАС України вимагає дотримання одночасно двох умов: виявлення факту пропуску строку після відкриття провадження у справі, та відсутність клопотання позивача про поновлення такого строку або неповажність причин для поновлення строку, вказаних у клопотанні.
Натомість, у цій справі, суд першої інстанції ухвалою суду від 04.03.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 24.03.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В ухвалі про відкриття позовного провадження судом першої інстанції не викладено висновків про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Натомість, в ухвалі суд зазначив, що наявних в матеріалах справи документів недостатньо для з'ясування питання, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). У зв'язку з цим, заяву від 14 березня 2025 року б/н про поновлення строку звернення до суду буде вирішено судом після зібрання всіх необхідних документів під час судового розгляду справи.
Ухвалою суду від 14.04.2025 залишено без розгляду позовну заяву.
Суд зауважує, що виходячи з приписів ч. 1 ст. 123 КАС України, суд першої інстанції мав надати оцінку зазначеним у справі обставинам, зокрема, причинам пропуску строку, зробити висновок щодо їх поважності, а також, у випадку визнання таких причин неповажними, надати можливість позивачу вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд звертає також увагу на те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі взагалі не містить оцінки доводів позивача викладених у його заяві щодо додержання ним строку для звернення до адміністративного суду та наявності поважних причин пропуску строку.
Законодавством регламентовано процесуальні гарантії забезпечення доступу до правосуддя і забезпечення практичної можливості їх реалізації покладено на суд.
При цьому, у рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Отже, подаючи позову заяву, позивач був вправі очікувати на її задоволення судом.
Фактично суд, керуючись ст. 171 КАС України в ухвалі про відкриття провадження у справі дійшов висновку, що позивачем виконанні вимоги законодавства в частині додержання строку.
Отже, судом першої інстанції фактично було поновлено позивачу строк для звернення до адміністративного суду.
Суд наголошує, що при встановленні можливості визнання поважними причин пропуску строку або їх відсутності, суд має встановити дійсні обставини, що зумовили таку ситуацію, та належним чином мотивувати своє рішення.
За змістом ч. 4 ст. 123 КАС України, суд залишає позовну заяву без розгляду у разі, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Тобто, зазначена правова норма зобов'язує суд запропонувати позивачу вказати інші підстави пропуску строку звернення до суду після того, як суд дійде висновку про передчасність висновку щодо поважності причин пропуску строку, вказаних позивачем у первісній заяві про поновлення строку для звернення до суду.
В ухвалі суду про відкриття провадження вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін, що виключає можливість участі сторін на стадії судового розгляду по суті та відповідно надання пояснень та доказів.
Отже, з'ясувавши після відкриття провадження у справі, що причини, зазначені у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду, не є поважними, суду першої інстанції належало застосувати положення саме ч. 4 ст. 123 КАС України та надати позивачу можливість повідомити як вже зазначалось про інші причини пропуску строку звернення до суду, оцінивши їх на предмет поважності. Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув.
Застосувавши положення ч. 3 ст. 123 КАС України, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у поновленні строку звернення до суду, не запропонувавши позивачу вказати інші причини пропуску строку звернення до суду та не надавши їм оцінку на предмет поважності.
Матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду та надати докази, зокрема, і з приводу наведених відповідачем в клопотанні обставин та поданих ним доказів.
Матеріали справи свідчать, що до прийняття оскаржуваної ухвали судом не приймалась ухвала якій надано позивачу можливість повідомити про інші причини пропуску строку звернення до суду.
Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду, не запропонувавши позивачу вказати інші причини пропуску строку звернення до суду та не надавши їм оцінку на предмет поважності.
Також матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.
Суд вважає, що розглядаючи адміністративну справу суд допустив порушення норм процесуального права та не повною мірою дослідивши всі обставини справи при ухваленні судового рішення.
Зважаючи на викладене, судом першої інстанції застосовано до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 123 КАС України, які не підлягали застосуванню, що в силу вимог КАС України є порушенням норм процесуального права.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справа № 360/2201/19, у постанові від 23 вересня 2020 року у справі №640/5645/19, від 15 грудня 2021 року у справі №300/34/20, від 20 жовтня 2022 року у справі №380/16907/21, від 08 червня 2023 року справа № 320/11911/21, від 31 травня 2023 року справа № 160/9356/22.
Тобто висновки суду не відповідають встановленим судом обставинам в наслідок порушення норм процесуального права .
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушення норм процесуального права, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 р. у справі № 360/415/25 - скасувати.
Справу направити до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано 27 серпня 2025 року
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.А. Блохін
І.Д. Компанієць