03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/8962/2025
25 червня 2025 року м. Київ
Справа № 243/2730/22
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 03 лютого 2025 року, постановлену у складі судді Кухленка Д.С.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Слов'янської міської ради Донецької області, Служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради про визначення місця проживання дітей,
встановив:
У провадженні Ірпінського міського суду Київської області знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Слов'янської міської ради Донецької області, Служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради про визначення місця проживання дітей.
20.01.2025 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить: забезпечити позов шляхом визначення часу спілкування малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю - ОСОБА_1 , щомісячно з 10-00 години кожної першої суботи до 18-00 години кожної першої неділі та з 10-00 години кожної третьої суботи до 18-00 години кожної третьої неділі без присутності батька, зобов'язавши батька дітей ОСОБА_2 передавати малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх матері ОСОБА_1 за місцем проживання дітей: АДРЕСА_1 до набрання рішенням у справі законної сили.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03 лютого 2025 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27 лютого 2025 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дітей повідомляти ОСОБА_2 про місце перебування дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при кожній його зміні.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі.
Вважає, що висновки суду мають невідповідність обставинам справи у зв'язку з багатьма описками, навіть після постановлення ухвали про виправлення описки, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Крім того, не погоджується з висновками суду, що вимоги заяви «за змістом фактично є ухваленням рішення по суті справи без її розгляду», оскільки заява про забезпечення позову зводилась до надання можливості побачення матері з дітьми у вихідні дні та за місцем знаходження дітей, а не матері, що не є тотожним позовним вимогам. Посилалась на правові висновки Верховного Суду у постановах від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги та просили ухвалу суду скасувати.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому апеляційний суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважав за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача та її представника, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції посилався на те, що забезпечення позову шляхом визначення часу спілкування малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю - ОСОБА_1 , щомісячно з 10-00 години кожної першої суботи до 18-00 години кожної першої неділі та з 10-00 години кожної третьої суботи до 18-00 години кожної третьої неділі без присутності батька, зобов'язавши батька дітей ОСОБА_2 передавати малолітніх дітей їх матері ОСОБА_1 за місцем проживання дітей: АДРЕСА_1 - фактично є ухваленням рішення по суті справи без її розгляду, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Суд вважав, що забезпечуючи позов у такий спосіб, суд вийде за межі підстав забезпечення позову, що призведе до порушення принципу верховенства права, проголошеного ст. 8 Конституції України та вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо вирішення справи судом, встановленим законом, що є неприпустимим.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції у мотивувальній частині ухвали дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки вважав, що вжиття таких заходів забезпечення позову фактично є вирішенням спору.
Разом з тим, у резолютивній частині ухвали суд вказав про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 . Однак, постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зобов'язання позивача ОСОБА_1 повідомляти відповідача ОСОБА_2 про місце перебування дітей при кожній його зміні, судом першої інстанції фактично не було вжито жодних заходів забезпечення позову, оскільки належним чином не було враховано ні змісту та вимог заяви позивача про забезпечення позову, ні обставин справи, відповідно до яких діти сторін на даний період часу проживають з батьком ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.
Так, пунктом 3 частині 1 цієї статті визначено, що позов може забезпечуватись встановленням обов'язку вчинити певні дії у разі, якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Частиною 10 статті 150 ЦПК України встановлена заборона вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з ст. 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 4 «Конвенції про контакт з дітьми», ратифікованої Законом України № 166-V ( 166-16 ) від 20.09.2006 року, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько ( мати) , який проживає окремо від дітей, має право на особисте спілкування з дітьми, а мати ( батько) не має права перешкоджати спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дітей і таке спілкування відбувається саме в інтересах дітей.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21) вказано, що: «судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька).
Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.»
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року у справі №344/16653/16-ц, відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з їх батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей з батьком.
В постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 Верховний Суд зазначив, що «враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітніх дітей, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю. А тому з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітніх дітей, Верховний Суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.»
У постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 397/620/23 Верховний Суд зазначив, що «застосування судом тимчасового (до набрання законної сили рішенням по суті спору) заходу забезпечення позову шляхом усунення перешкод одному з батьків, з яким дитина на час вирішення спору фактично не проживає, у спілкуванні й вихованні дитини, не свідчить про вирішення судом по суті спору про визначення місця проживання дитини. Такі заходи забезпечення позову перебувають у межах виконання органами державної влади позитивних зобов'язань, які випливають з гарантій, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідають наведеній вище практиці Верховного Суду».
З виділених матеріалів справи вбачається, що в провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Слов'янської міської ради Донецької області, Служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради про визначення місця проживання дітей.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково : зобов'язано ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дітей повідомляти ОСОБА_1 про місце перебування дітей при кожній його зміні.
Зобов'язано ОСОБА_2 , коли діти знаходяться з батьком, не перешкоджати матері у спілкуванні з дітьми та надавати спілкуватися з ними по відеозв'язку (телеграм або вайбер).
Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року - залишено без змін. Ухвалюючи вказану постанову, Київський апеляційний суд виходив із того, що батько дітей дійсно не надає змоги матері спілкуватися з дітьми, у матеріалах справи відсутні докази того, що спілкування дітей з матір'ю може призвести до негативних наслідків для стану дітей.
У січні 2025 року позивачем ОСОБА_1 подано іншу заяву про забезпечення позову, в якій вона просить: забезпечити позов шляхом визначення часу спілкування малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю - ОСОБА_1 , щомісячно з 10-00 години кожної першої суботи до 18-00 години кожної першої неділі та з 10-00 години кожної третьої суботи до 18-00 години кожної третьої неділі без присутності батька, зобов'язавши батька дітей ОСОБА_2 передавати малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх матері ОСОБА_1 за місцем проживання дітей: АДРЕСА_1 до набрання рішенням у справі законної сили.
Подану заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що малолітні діти проживають з відповідачем, який чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дітьми. Рішенням виконавчого комітету Бучанської міської ради від 04.04.2023 року № 170 зобов'язано відповідача не перешкоджати в участі у вихованні дітей, однак позивач не може реалізувати свої батьківські права спілкуватись з дітьми вже 2 роки, оскільки відповідач не дає можливості бачитися та спілкуватися з ними. Крім того, позов був вже раніше забезпечений шляхом надання можливості спілкування через відеозв'язок, однак дане судове рішення не виконується відповідачем.
Отже, перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача про необхідність застосування заходів забезпечення позову відповідно до поданої заяви, апеляційним судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися стосунки, які позбавляють можливості позивача регулярно спілкуватися з дітьми, батько дітей не надає змоги матері спілкуватися з дітьми.
Враховуючи предмет позову, обраний ОСОБА_1 вид його забезпечення про зобов'язання ОСОБА_2 надати їй можливість безперешкодного спілкування та побачення з дітьми протягом певного періоду часу ( двічі на місяць : першу суботу і неділю та третю суботу і неділю), не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з їх матір'ю.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом у вересні 2022 року, ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2022 року справу передано для розгляду за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області, ухвалою якого від 16 січня 2023 року справу прийнято до провадження та на даний період часу справа не розглянута.
Отже, судом першої інстанції не враховано, що тривалий розгляд даної справи без можливості спілкування дітей з матір'ю може призвести до втрати емоційного зв'язку між матір'ю та дітьми, що в свою чергу ускладнить або зробить неможливим виконання можливого судового рішення про задоволення позову.
Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали реалізацію права матері на спілкування із малолітніми дітьми, чи обставин, які б свідчили, що спілкування матері з дітьми перешкоджатиме їх нормальному розвитку, або обумовлювали її побачення з дітьми у присутності інших осіб, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітніх дітей, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту дітей особисто з їх матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей із матір'ю.
Враховуючи те, що предметом спору є визначення місця проживання дітей, то вид забезпечення позову шляхом зобов'язання батька надати можливість спілкування та побачення матері з дітьми протягом певного проміжку часу, не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з їх матір'ю.
Обставини, викладені в заяві про забезпечення позову свідчать про наявність фактичних обставин, з яким закон пов'язує можливість застосування заходів забезпечення позову.
Тому з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з дітьми, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, до вирішення спору про визначення місця проживання малолітніх дітей, апеляційний суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням права матері на особисте спілкування з дітьми, ставлення останньої до виконання своїх обов'язків, відсутність у наданих матеріалах справи даних про підстави обмеження права на таке спілкування, а також враховуючи ту обставину, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановлені ухвали про забезпечення позову не були враховані вищевказані обставини справи, допущено порушення норм процесуального права, отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тоді як оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою, тому підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 03 лютого 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення :
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Слов'янської міської ради Донецької області, Служба у справах дітей Новокадацької районної у місті Дніпрі ради про визначення місця проживання дітей - задовольнити.
У забезпечення позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей зобов'язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно з 10-00 години кожної першої суботи до 18-00 години кожної першої неділі та з 10-00 години кожної третьої суботи до 18-00 години кожної третьої неділі без присутності батька ОСОБА_2 .
Зобов'язати батька дітей ОСОБА_2 передавати малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , їх матері ОСОБА_1 за місцем проживання дітей: АДРЕСА_1 .
Відомості про сторін:
Стягувач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Боржник : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 28 серпня 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.