28 серпня 2025 року Чернігів Справа № 620/6611/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
05.06.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 09.06.2025), у якому, з урахуванням ухвали судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 01.07.2025 про повернення позивачу його позовної заяви в частині позовних вимог за період з 17.11.2022 по 04.12.2024, включно, просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області), які полягають у відмові зарахувати йому до страхового (трудового) стажу, при обчисленні розміру його пенсії період роботи з 05.01.1987 по 14.10.1993;
зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати йому до страхового (трудового) стажу періоди роботи з 05.01.1987 по 14.10.1993 та перерахувати йому пенсію за віком з 05.12.2024 із врахуванням вказаного періоду до стажу.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на протиправність дій відповідача, які полягають у відмові зарахувати йому до страхового (трудового) стажу, при обчисленні розміру його пенсії період роботи з 05.01.1987 по 14.10.1993 з мотивів того, що відсутня довідка про нараховані трудодні за рік або відпрацьовані людино-дні на рік, оскільки у позивача відсутня можливість отримати таку довідку через те, що доступ до інформації в архівах неможливий унаслідок збройної агресії рф та окупації території Херсонської області, де знаходиться архів. При цьому позивач вказує на те, що період його роботи з 05.01.1987 по 14.10.1993 в колгоспі імені Фрунзе підтверджується записами його в його трудовій книжці, яка містить також і записи про виконання ним вихододнів і його трудову участь.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 01.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Чернігівській області заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказує на правомірність своїх дій щодо незарахування позивачу до страхового (трудового) стажу періоди його роботи з 05.01.1987 по 14.10.1993 з мотивів того, що відсутня довідка про нараховані трудодні за рік або відпрацьовані людино-дні на рік..
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію по віку відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) з 25.09.2022.
При призначенні пенсії позивачу не було зараховано до трудового стажу окремі періоди його роботи з 05.01.1987 по 14.10.1993 в колгоспі імені Фрунзе на посаді агронома - гідротехніка.
ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 28.11.2022 № 2500-0213-8/43311 за заявою позивача від 17.11.2022 повідомило останнього про те, що йому не враховано до трудового стажу період його роботи з 05.01.1987 по 14.10.1993 в колгоспі з мотивів того, що відсутня довідка про нараховані трудодні за рік або відпрацьовані людино-дні на рік.
Позивач звернувся до Державного архіву Херсонської області із запитом щодо надання довідки про його трудовий стаж, проте листом від 19.05.2025 його було повідомлено про відсутність можливості підтвердити його трудовий стаж, оскільки відсутній доступ до інформації в архівах неможливий унаслідок збройної агресії рф та окупації території Херсонської області, де знаходиться архів.
Також судом встановлено згідно із записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 06.04.1981, у період з 05.01.1987 по 14.10.1993 позивач був членом колгоспу імені Фрунзе на посаді агронома - гідротехніка. В цій трудові книжці наявна сторінка про трудову участь позивача в колгоспі за вказаний період із інформацією про виконану трудову участь в цьому колгоспі.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною відмову відповідача у зарахуванні до його трудового стажу період роботи з 05.01.1987 по 14.10.1993, звернувся до суду з цим позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) було передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з приписами статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У той же час, як свідчать записи в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 06.04.1981, у період з 05.01.1987 по 14.10.1993 позивач був членом колгоспу імені Фрунзе на посаді агронома - гідротехніка. В цій трудові книжці наявна сторінка про трудову участь позивача в колгоспі за вказаний період із інформацією про виконану трудову участь в цьому колгоспі.
Таким чином, вказана трудова книжка містить необхідну інформацію (в тому числі і посилання на відпрацьовані трудодні), яка підтверджує трудову діяльність позивача у колгоспі у спірний період.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано позивачу до страхового стажу періоди його роботи у колгоспі імені Фрунзе (с. Строганівка, Чаплинського району, Херсонської області).
При цьому, суд погоджується з доводами позивача про відсутність можливості надати до Пенсійного фонду уточнюючу довідку, оскільки територія, на якій знаходились документи з кадрових питань (особового складу) колгоспу імені Фрунзе (с. Строганівка, Чаплинського району, Херсонської області) на зберіганні у трудовому архіві Каховського району за адресою: вул. Грушевського, 16-А, смт Чаплинка, Каховський район, Херсонська область, на цей час тимчасово окупована російською федерацією, тому позивач не може з об'єктивних причин надіслати до компетентного органу, розміщеного на тимчасово окупованій території, відповідний запит та отримати підтверджуючу довідку про відпрацьовані вихододні. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в цій частині.
Суд наголошує на тому, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
У пункті 54 Рішення у справі Пічкур проти України ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд наголошує на тому, що розмір пенсії за віком визначається для кожного пенсіонера індивідуально і залежить, у тому числі від набутого ним страхового стажу, тому незарахування відповідачем окремого періоду роботи позивача до його трудового стажу порушує його конституційне право на соціальний захист та отримання пенсії в належному розмірі.
З урахуванням наведеного оспорювані у цій справі дії відповідача які полягають у відмові зарахувати йому до страхового (трудового) стажу, при обчисленні розміру його пенсії період роботи з 05.01.1987 по 14.10.1993, не відповідають критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв'язку із чим підлягає визнанню судом протиправними.
Щодо зобов'язальної частини позовних вимог, суд враховує, що частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалюючи таке рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання територіального органу Пенсійного фонду України (ГУ ПФУ в Чернігівській області) зарахувати позивачу до страхового (трудового) стажу періоди роботи з 05.01.1987 по 14.10.1993 та перерахувати йому пенсію за віком з 05.12.2024 із врахуванням вказаного періоду до стажу.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підставі для їх задоволення.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 28.05.2025 № 8928-9054-8314-0034 позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211, 20 грн, який слід повернути йому за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 139,241-246, 260- 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, які полягають у відмові зарахувати ОСОБА_1 до страхового (трудового) стажу, при обчисленні розміру його пенсії період роботи з 05.01.1987 по 14.10.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового (трудового) стажу періоди роботи з 05.01.1987 по 14.10.1993 та перерахувати йому пенсію за віком з 05.12.2024 із врахуванням вказаного періоду до стажу.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 1211, 20 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 04.07.2025 від 28.05.2025 № 8928-9054-8314-0034.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження юридичної особи: вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21390940).
Суддя Марія ДУБІНА