27 серпня 2025 року справа №640/22169/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСАВА-ТАЙЕРС» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть спору: 25.08.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Росава-Тайерс» (далі - позивач та/або ТОВ «Росава-Тайерс» з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач та/або ГУ ДПС у Київській області, контролюючий орган), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2021 № 4989/0902 форми "С" про стягнення штрафу за зберігання пального без наявності ліцензії в сумі 500000,00 грн. за порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР;
- стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 7500,00 грн.;
- стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (бюджетний/єдиний рахунок отримувача UA448999980314000542000010776) кошти в сумі 500 000 грн., сплачені позивачем згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24.03.2021 № 4989/0902 форми "С".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2021 (суддя Бояринцева М.А.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2021 (суддя Бояринцева М.А.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
29.09.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
06.10.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України.
11.10.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2021 (суддя Бояринцева М.А.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Росава-Тайерс" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу
22.10.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшли заперечення проти залишення позову без розгляду.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росава-Тайерс» - залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2021 - без змін.
Постановою Верховного Суду від 29.06.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росава-Тайерс» задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2022 у справі № 640/22169/21 скасовано, а справу № 640/22169/21 направлено для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2022 (суддя Бояринцева М.А.) прийнято адміністративну справу № 640/22169/21 до провадження судді Бояринцевої М.А. та продовжено розгляд справи №640/22169/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росава-Тайерс" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.
12.04.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 23.12.2022 №03-19/4539/22 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи №640/22169/21.
12.04.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 прийнято адміністративну справу №640/22169/21 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме позивачу слід було надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням та наданням суду доказів поважності пропуску цього строку.
23.05.2023 позивачем у рекомендованому поштовому відправленні №091120049060 направлено на адресу Київського окружного адміністративного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
10.06.2023 канцелярією суду зареєстровано від позивача на виконання вимог ухвали суду від 19.05.2023 заяву від 23.05.2023 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 у справі №640/22169/21 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Росава-Тайерс» строк звернення до суду із позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Окрім цього вказаною ухвалою ухвалено здійснювати розгляд адміністративної справи №640/5046/22 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідачем безпідставно відмовлено у видачі товариству ліцензії на право зберігання пального (т. 1, а.с. 5).
У позовній заяві представник позивача вказує, що не заперечує обставин придбання 15.05.2020 у ТОВ «Білоцерківпромгаз 1» скрапленого газу вуглеводного код УКТ ЗЕД 2711129700 в кількості 420,00 л на суму 4032 грн., однак таке пальне зберігалось в пересувних спеціальних ємностях, в той час як в розумінні Закону №481/95-ВР отримувати ліцензію на право зберігання пального суб'єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.
При цьому, представником товариства наголошено на тому, що актом перевірки від 23.02.2021 №2510/10-36-09-00-10/37517747 не зафіксовано місце зберігання пального, не встановлено обставин чи таке пальне зберігалось у приміщенні (складі), чи на відкритому повітрі та яким чином таке пальне зберігалось, в яких ємностях, тарах, обладнанні, тощо.
З врахуванням наведеного представник ТОВ «Росава-Тайерс» вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 24.03.2021 № 4989/0902 форми «С», а кошти, що сплачені на підставі останнього, такими, що підлягають стягненню з контролюючого органу.
У відзиві на позовну заяву від 29.09.2021 (т. 1, а.с. 93-142) представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, вказавши, що при проведенні фактичної перевірки встановлено придбання позивачем у ТОВ «Білоцерківпромгаз 1» скрапленого газу вуглеводного код УКТ ЗЕД 2711129700 в кількості 420,00 л на суму 4032 грн. При цьому, ТОВ «Росава-Тайерс» отримало ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 11.06.2020 №1027041420201303, терміном дії з 12.06.2020.
На переконання ГУ ДПС у Київській області позивачем у травні 2020 року здійснювалось зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено вимоги статті 15 Закону №481/95-ВР.
Також у відзиві на позовну заяву представник контролюючого органу відмітив, що ним правомірно було відмовлено у видачі ліцензії на право зберігання пального на підставі заяви позивача від 04.05.2020 та наголосив, що фактична перевірка проведена ГУ ДПС у Київській області в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.
Позивач, не погоджуючись із позицією викладеною відповідачем у відзиві на позовну заяву подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, яку зареєстровано в Окружному адміністративному суді міста Києва 11.10.2021 (т. 1, а.с. 154-161).
У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача наголосив, що відповідач під час проведення перевірки не здійснив жодних дій, спрямованих на доведення факту зберігання придбаного пального, точно встановивши лише факт придбання пального, при цьому помилково ототожнив поняття придбання та зберігання пального.
В судовому засіданні 03.08.2023 судом долучено до матеріалів справи пояснення позивача щодо обставин справи з додатками (т. 3, а.с. 1-134).
Також в судовому засіданні 03.08.2023 до матеріалів справи долучено додаткові пояснення, подані представником ГУ ДПС у Київській області (т. 3, а.с. 135-142).
25.10.2023 в Київському окружному адміністративному суді зареєстровано відзив на позовну заяву (т. 3, а.с. 154-217), який є аналогічний за змістом відзиву на позовну заяву від 29.09.2021.
02.11.2023 представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, вирішення якого представником відповідача залишено на розсуд суду.
Згідно із частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Приймаючи до уваги подане представником ТОВ «Росава-Тайерс» клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження та враховуючи відсутність заперечень щодо вказаного від представника відповідача, судом в судовому засіданні 02.11.2023 ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до вимог статей 20, 75, 80 Податкового кодексу України та з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства щодо виробництва, обліку та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального ГУ ДПС у Київській області видано наказ від 01.02.2021 №167-п «Про проведення фактичних перевірок», пунктом 2 якого наказано працівникам управління контролю за підакцизними товарами на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України провести фактичні перевірки суб'єктів господарювання (об'єктів) згідно з додатком №1 (далі - Наказ №167-п) (т. 1, а.с. 105).
Згідно із Витягом з додатку №1 до наказу ГУ ДПС у Київській області №167-п «Про проведення фактичних перевірок» фактичній перевірці підлягає ТОВ «Росава-Тайерс» за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, б. 91, терміном 10 дів з 15.02.2021 на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (т. 1, а.с. 106).
На підставі Наказу №167-п 09.02.2021 сформовано направлення на проведення фактичної перевірки №634/10-36-09-00-10, №635/10-36-09-00-10 (т. 1, а.с. 107, тут і надалі направлення).
Наказ №167-п та направлення отримані позивачем 15.02.2021 о 13:25, що не заперечувалось останнім.
За результатами проведення фактичної перевірки ГУ ДПС у Київській області складено акт фактичної перевірки 24.02.2021 №2510/10-36-09-00-10/37517747, яким зафіксовано порушення ТОВ «Росава-Тайерс» статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» з наступних підстав:
«…Згідно договору купівлі-продажу №9 від 15.05.2020, видаткової накладної №БГ-0875 від 18.05.2020, товарно-транспортної накладної №БГ-0875 від 18.05.2020 та акцизної накладної форми «П» від 18.05.2023 №283 ТОВ «Білоцерківськийромгаз 1» на адресу ТОВ «Росава-Тайерс» (адреса пункту розвантаження м. Біла Церква, вул. Леваневського, б. 91) реалізовано скраплений газ вуглеводний код УКТ ЗЕД 2711129700 в кількості 420,00 л. на суму 4032 грн. за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального (виключно для власних потреб, власного споживання чи промислової переробки), чим порушеного вимоги частини 1 статті 15 ЗУ №481/95-ВР від 19.12.95» (т. 1, а.с. 110, тут і надалі висновки акту перевірки).
Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано контролюючому органу заперечення на акт перевірки вих. №04/505 від 09.03.2021 (вх. №17422/6 від 11.03.2021) (т. 1, а.с. 118-122), за результатами розгляду яких ГУ ДПС у Київській області листом від 25.03.2021 №1783/12/10-36-09-00-10 повідомило заявника про залишення висновків акту перевірки 24.02.2021 №2510/10-36-09-00-10/37517747 без змін (т. 1, а.с. 57).
В подальшому, на підставі вказаного акту перевірки, за порушення позивачем положень статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та на підставі статті 17 окресленого закону, керуючись підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» №4989/0902 від 24.03.2021, яким до ТОВ «Росава-Тайерс» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 500000,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення) (т. 1, а.с. 58-59).
Не погоджуючись із спірним рішенням позивачем подано скаргу (т. 1, а.с. 62-67), за результатами розгляду якої листом від 29.06.2021 №14497/6/99-00-06-03-02-06 Державна податкова служба України скаргу ТОВ «Росава-Тайерс» залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (т. 1 , а.с. 72-74).
Позивач категорично не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та вказує про наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України регламентовано, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно із пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
З аналізу підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України вбачається, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Тобто, норма зазначеного вище підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.
Відповідні функції контролю передбачені також і підпунктами 19-1.1.14, 19-1.1.19, 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, зокрема контролюючі органи виконують такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.
Отже контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб'єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №320/8042/21, від 21.07.2022 у справі №320/1864/21, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 22.04.2021 в справі № 640/21536/19, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 07.11.2019 у справі №140/391/19, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17, від 22.05.2018 у справі №810/1394/16.
При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.
Тобто саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.
Як вбачається з встановлених обставин справи, а також наказу від 01.02.2021 №167-п, витягу з додатку до зазначеного наказу, відзиву на адміністративний позов контролюючий орган призначив перевірку з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що відповідає підставі, визначеній у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Таким чином, відповідач, приймаючи рішення у формі наказу про проведення фактичної перевірки позивача від 01.02.2021 №167-п, зазначив у наказі достатні підстави для проведення перевірки та провівши її діяв у спосіб, що визначений нормами ПК України.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Матеріалами справи підтверджено дотримання ГУ ДПС у Київській області вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України.
Варто відмітити, що ТОВ «Росава-Тайерс» у позовній заяві не посилається на порушення відповідачем порядку призначення та проведення фактичної перевірки, а судом таких обставин не встановлено.
Натомість, суд вказує, що позивач у позовній заяві стверджує, що ГУ ДПС у Київській області було формально відмовлено йому у видачі ліцензії на зберігання пального із наведенням нормативно-правового регулювання підстав, що зумовили такий висновок (т. 1, а.с. 3-5).
Суд при вирішенні даного спору по суті не надає оцінку згадуваним посиланням ТОВ «Росава-Тайерс» та звертає увагу останнього, що рішення про відмову у видачі ліцензії на право зберігання пального не є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Отже, суд переходить до дослідження питання наявність/відсутності порушення позивачем законодавства, що покладено в основу спірного рішення.
Відповідно до положень частини 1 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-BP (далі - Закон № 481/95-BP) імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
За змістом частини 8 статті 15 Закону №481/95-ВР суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Частиною 32 статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії документів, перелік яких встановлений частиною тридцять восьмою цієї статті.
Суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третя статті 15 Закону №481/95-ВР).
При цьому, згідно з частиною дев'ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина двадцять перша статті 15 Закону №481/95-ВР).
Статтею 1 Закону №481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:
зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;
місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Однак, Закон №481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі №481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб'єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов'язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб'єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.
Закон №481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб'єкт господарювання зобов'язаний отримати ліцензію.
Тому задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов'язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.
Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом, зокрема:
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.
Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:
а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);
б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;
в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.
Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.
Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб'єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.
Не є акцизним складом пересувним:
транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;
паливний бак транспортного засобу.
При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:
до акцизного складу;
до акцизного складу пересувного;
для власного споживання чи промислової переробки;
будь-яким іншим особам.
Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:
у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:
а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;
б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:
призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;
належать іншим особам;
виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;
в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.
Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Розпорядник акцизного складу пересувного - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:
реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;
ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.
При переході від одного суб'єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.
Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб'єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі №540/4291/20 застосував норми статей 15, 17 Закону №481/95-ВР у подібних правовідносинах у системному зв'язку із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України і дійшов до висновку, що зберігання пального нерозривно пов'язане із наявністю у суб'єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб'єкта господарювання обов'язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб'єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов'язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб'єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб'єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб'єкта господарювання місце зберігання пального має ознаки, які згідно з нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлені як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб'єкт не має обов'язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.
Також у цій постанові Верховний Суд зауважив, що для оцінки наявності в діях суб'єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з'ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об'єктивну та суб'єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб'єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. У спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб'єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання. Невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.
Аналогічні висновки щодо застосування статей 15, 17 Закону №481/95-ВР у подібних правовідносинах викладені в постановах Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №360/4140/20, від 07.06.2022 у справі №520/2347/21, від 09.06.2022 у справі №200/11093/20-а, від 15.06.2022 у справі №260/3859/20, від 27.06.2022 у справі №280/8338/20, від 29.06.2022 у справі №200/11016/20-а, від 13.07.2022 у справі №600/664/21-а, від 21.09.2022 у справі №140/16490/20, від 28.12.2022 у справі №380/12060/20.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Такі висновки Верховного Суду є застосовними до правовідносин, які виникли у цій справі.
Як вже було вказано судом вище, актом перевірки встановлено, що згідно договору купівлі-продажу №9 від 15.05.2020, видаткової накладної №БГ-0875 від 18.05.2020, товарно-транспортної накладної №БГ-0875 від 18.05.2020 та акцизної накладної форми «П» від 18.05.2023 №283 ТОВ «Білоцерківськийромгаз 1» на адресу ТОВ «Росава-Тайерс» (адреса пункту розвантаження м. Біла Церква, вул. Леваневського, б. 91) реалізовано скраплений газ вуглеводний код УКТ ЗЕД 2711129700 в кількості 420,00 л. на суму 4032 грн.
Відповідач вважає, що позивач здійснює діяльність із зберігання пального на території за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, б. 91
У той же час, під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Білоцерківгазпром 1» укладено договір купівлі-продажу №9 від 15.05.2020 (т. 3, а.с. 86-90), у відповідності до якого продавець зобов'язується продати (поставити) покупцю кисень газ технічний, вуглекислоту, ацителен, азот, аргон газоподібний, газ скраплений виключно для виробничих потреб та інші технічні гази, електрозварювальне та газозварювальне обладнання, в кількості та асортименті, вказаних у Специфікаціях, які формуються на підставі замовлень покупця і є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його.
Згідно із пунктом 1.4 вказаного договору товар поставляється покупцю в балонах встановленого Держкомстандарт зразку для кожного виду технічного газу та діючим терміном атестації.
Відповідно до Специфікації до договору купівлі-продажу №9 від 15.05.202020 (т. 3, а.с. 91) сторони погодилися на поставку, зокрема газу вуглеводного скрапленого (35 л) у кількості 3500 л. на загальну суму 28 000,00 грн. без ПДВ.
У той же час, судом встановлено, що у спірний період, в межах виконання зазначеного вище договору ТОВ «Білоцерківгазпром 1» поставило на адресу ТОВ «Росава-Тайерс» (адреса пункту розвантаження м. Біла Церква, вул. Леваневського, б. 91) скраплений газ вуглеводний код УКТ ЗЕД 2711129700 в кількості 420,00 л. на суму 4032 грн., що підтверджується видатковою накладною №БГ-0875 (т. 1, а.с. 114), товарно-транспортною накладною №БГ-0875 від 18.05.2020 (т. 1, а.с. 115), акцизною накладною форми «П» від 18.05.2020 (т. 1, а.с. 117).
Суд зазначає, що позивач не заперечує факту надходження від ТОВ «Білоцерківгазпром 1» скрапленого газу вуглеводного код УКТ ЗЕД 2711129700 в кількості 420,00 л. на суму 4032 грн., однак наголошує на тому, що пальне зберігалось в пересувних спеціальних ємностях (балонах), в той час коли отримувати ліцензію на право зберігання пального суб'єкт господарювання має отримувати тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.
В поясненнях, які долучені судом в судовому засіданні 03.08.2023, представник позивача наголосив, що перезавантаження газу в пересувні спеціальні ємності, які належать ТОВ «Росава-Тайерс», не відбулося.
Досліджуючи акт перевірки, з урахуванням пояснень сторін, суд вказує, що перевірку зберігання позивачем пального було здійснено відповідачем за адресою: м. Біла Церква, вул. Леваневського, б. 91 на підставі документів, що підтверджують його отримання (видаткова накладна, ТТН, акцизна накладна) без реального встановлення факту такого зберігання, оскільки обстеження місця зберігання пального не здійснювалося, а висновок про фактичне зберігання пального без отримання ліцензії на право його зберігання був зроблений на підставі видаткової накладної, ТТН, акцизної накладної.
Жодних обставин щодо способу зберігання скрапленого газу вуглеводного, мети його придбання позивачем у ТОВ «Білоцерківгазпром 1», технічних характеристик використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального в акті перевірки не зафіксовано.
При цьому, суд наголошує, що за умовами договору №9 від 15.05.2020 скраплений газ вуглеводний поставлявся позивачу його контрагентом в балонах встановленого Держкомстандарт зразку для кожного виду технічного газу та діючим терміном атестації, а метою його придбання було виключно виробничі потреби.
Суд враховує, що в матеріалах справи наявний паспорт резервуара ПММ інд. №4699 (т. 3, а.с. 5-26), технічний паспорт стального горизонтального резервуара інд. №24983 (Щт. 1, а.с. 30-38), акт введення в експлуатацію обладнання від 12.09.2013 (резервуар для зберігання ПММ (т. 3, а.с. 27-29).
Згідно із повідомленням про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність 20-ОПП, останнє було зареєстровано в податковому органі 04.05.2020 (т. 3, а.с. 80-82).
Отже, суд констатує, що станом на час проведення відповідачем фактичної перевірки у позивача були наявні стаціонарні ємності для зберігання ПММ, однак ГУ ДПС у Київській області не встановило, що придбаний ТОВ «Росава-Тайерс» у ТОВ «Білоцерківгазпром 1» скраплений газ вуглеводний переміщувався із балонів, в яких він поставлявся на адресу позивача, у стаціонарні ємності, що перебувають на його балансі.
Дані обставини не відображенні в акті перевірки, а відтак стверджувати, що останні мали місце, не вбачається за можливе.
Окрім цього, суд вказує, що відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 №291, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.
За дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.
Рахунок 20 має такі субрахунки, зокрема 201 «Виробничі записи»
Відповідно до субрахунку 201 «Сировина й матеріали» відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні (забудовники облік будівельних матеріалів і конструкцій ведуть на субрахунку 205 "Будівельні матеріали"). На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, що використовуються підрядними будівельними організаціями при здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201. Підприємства, що заготовляють сільськогосподарську продукцію для переробки, також відображають її вартість на цьому субрахунку.
Звідси слідує, що оборотно-сальдова відомість по субрахунку 201 позивача (т. 3, а.с. 83) вказує на те, що отриманий ТОВ «Росава-Тайерс» від ТОВ «Білоцерківгазпром 1» скраплений газ вуглеводний є сировиною, яка входить до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні.
При цьому, суд зазначає, що процедуру заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового відповідно до статей 231, 232 розділу VI «Акцизний податок» Податкового кодексу України врегульовано Порядком заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2019 № 262 "Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового", чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок).
Так, відповідно до пунктів 1, 2 розділу II Порядку акцизна накладна форми "П" складається в день ввезення на митну територію України пального чи в день реалізації пального у разі кожної повної або часткової операції з реалізації пального. Акцизні накладні реєструються в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Пунктом 4 розділу II Порядку передбачено, що у верхній лівій частині акцизної накладної зазначаються: коди операцій для акцизної накладної, яка складається в одному примірнику; ознака щодо умов оподаткування пального; ознака щодо напрямів використання пального.
У відповідному рядку зазначається ознака щодо напрямів використання пального:
"1" - реалізація пального в споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) виробником або особою, яка здійснила розлив пального у таку тару;
"2" - реалізація пального з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням акцизного складу пересувного у разі, якщо до реалізації пального такий інший акцизний склад уже відомий;
"3" - розподіл обсягу залишків пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами / пересувними акцизними складами, де такі обсяги фактично знаходилися. Ознака напряму використання "З" зазначається в акцизних накладних, складених на всі операції з розподілу обсягів залишку пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами / пересувними акцизними складами;
"4" - реалізація пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним. Така ознака зазначається також у разі реалізації пального з акцизного складу пересувного до: паливного бака транспортного засобу або технічного обладнання, пристрою; місця зберігання пального, яке не є акцизним складом.
Для пального, з яким здійснюються операції, не віднесені до одного з кодів ознаки напряму використання "1" - "4", у відповідному рядку зазначається цифра "0".
Пунктом 12 розділу II Порядку встановлено, що в акцизній накладній, складеній на операції з реалізації пального суб'єкту господарювання, який не є платником (код операції "3"), адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб'єкт господарювання - неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ, область, район, населений пункт, вулиця, номер будинку):
зазначається - в накладних з напрямом використання пального "0";
не зазначається - в накладних з напрямом використання пального "4" (якщо здійснюється реалізація пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, або реалізація пального з акцизного складу пересувного до паливного бака транспортного засобу чи технічного обладнання, пристрою).
З аналізу вищенаведених норм Порядку слідує, що при заповненні акцизної накладної за результатами реалізації пального суб'єкту господарювання, напрями використання пального, які не підпадають під жодну із визначених в пункту 4 Порядку ознак, у верхній лівій частині акцизної накладної у відповідному рядку (напрям використання) зазначається цифра « 0», та відповідно до пункту 12 Порядку в такій накладній обов'язково вказується адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб'єкт господарювання - платник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
Таким чином, якщо при реєстрації вказаних акцизних накладних постачальники зазначали критерії: код операції « 3», умови оподаткування « 0», напрямок використання « 0», які використовуються у разі відвантаження продукції на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб'єкт господарювання не платник акцизного податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, відсутні підстави стверджувати про надходження палива для зберігання у місці, яке є акцизним складом.
З наявної в матеріалах справи акцизної накладної форми «П» від 18.05.2020, складеної з придбання ТОВ «Росава-Тайерс» у ТОВ «Білоцерківгазпром 1» скрапленого газу вуглеродного, судом встановлено, що в її лівому верхньому куті в рядку «напрям використання» зазначено цифру « 0» та в якості адреси місця зберігання пального, яке не є акцизним складом зазначено адресу: м. Біла Церква, вул. Леваневського, б. 91, де позивач здійснює господарську діяльність.
Вказане додатково свідчить, що поставлене на адресу позивача пальне не придбавалося для зберігання в місцях, які є акцизним складом, а було використано виключно для потреб власного споживання шляхом використання газових балонів без переміщення вмісту останнім в стаціонарні ємності, які наявні у ТОВ «Росава-Тайерс».
Відповідно абзацу 8 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-BP до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).
В силу вимог частини 2 статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76 КАС України).
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;м 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження допущення ТОВ «Росава-Тайерс» порушення вимог статті 15 Закону № 481/95-BP і, як наслідок наявність правових підстав для застосування штрафу, передбаченого абзацом 8 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-BP.
Резюмуючи викладене, суд вважає, що спірне рішення не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Наведене, зумовлює висновок суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (бюджетний/єдиний рахунок отримувача UA448999980314000542000010776) коштів в сумі 500 000 грн., сплачених позивачем згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24.03.2021 № 4989/0902 форми «С», суд вказує про наступне.
Згідно із наявними документами в матеріалах справи, судом встановлено, що 22.07.2021 ГУ ДПС у Київській області сформовано податкову вимогу форми «Ю» №0037286-1304-1027/118 (т. 1, а.с. 80), якою повідомлено позивача про наявність податкового боргу у розмірі 500 000,00 грн.
Дана податкова вимога сформована на підставі податкового повідомлення-рішення від 24.03.2021 № 4989/0902 форми «С».
Відповідно до платіжного доручення №4520 від 04.08.2021 ТОВ «Росава-Тайерс» сплачено в рахунок погашення податкового боргу кошти у розмірі 500 000,00 грн. (т. 1, а.с. 82).
В призначенні платежу зазначено: «сплата грошових зобов'язань по акту перевірки від 24.02.2021 №2510/10-36-09-00-10/37517747».
Згідно із пунктом 43.1 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Пунктом 43.4 статті 43 ПК України регламентовано, що платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.
Між тим, наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 затверджено Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі - Порядок №787), який визначає, серед іншого процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі); перерахування платежів, помилково або надміру зарахованих до відповідних бюджетів (крім коштів, зарахованих через єдиний рахунок), у рахунок сплати інших платежів незалежно від виду бюджету на відповідні бюджетні рахунки для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями).
В силу вимог пункту 5 Порядку №787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Під час подання платником заяви про повернення (перерахування) коштів з бюджету в електронній формі одночасно подається сканована копія з обов'язковим накладанням електронного підпису платника, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги»: платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідченого належним чином (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого), довіреності на отримання коштів довіреною особою, засвідченої згідно з вимогами Цивільного кодексу України, паспорта довіреної особи (у разі повернення коштів довіреній особі).
Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку (п. 43.6 ст. 43 ПК України).
Аналізуючи наведені положення, суд вказує, що положеннями статті 43 ПК України у взаємозв'язку із положеннями Порядку №787 врегульовано питання повернення надміру та/помилково сплачених коштів платником податків.
Отже, суд звертає увагу, що за наслідком набрання рішенням суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2021 № 4989/0902 форми «С» законної сили, останній не побавлений можливості звернутися до контролюючого органу із заявою про повернення помилково сплачених ним коштів.
Суд наголошує, що позовні вимоги у спосіб, визначений ТОВ «Росава-Тайерс» у вище наведеній частині, є передчасними, а відтак задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд відмічає таке.
Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно із копією платіжного доручення №4772 від 06.08.2021 ТОВ «Росава-Тайерс» сплачено судовий збір у розмірі 7500,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній станом на час звернення позивача до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач заявлено 2 майнові вимоги загальною сумою 1 000 000,00 грн., проте позивачем при зверненні до суду сплачено 7500,00 грн. судового збору, у той час коли його розмір мав становити 15 000,00 грн.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає наявними правові підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ «Росава-Тайерс» сплаченого ним судового збоур у розмірі 7500,00 грн.
При цьому, враховуючи ту обставину, що позивач не сплатив судовий збір у повному розмірі (15000,00 грн.) та враховуючи обставини часткового задоволення адміністративного позову, суму не сплаченого ТОВ «Росава-Тайерс» судового збору у розмірі 7500,00 грн. слід стягнути з позивача на рахунок Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 24.03.2021 № 4989/0902 форми «С».
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог у позові відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, б. 5а, ідентифікаційний код ВП 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росава-Тайерс» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II, б. 4/6, корп. «А», к. 602, ідентифікаційний код 37517747) збір у розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росава-Тайерс» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II, б. 4/6, корп. «А», к. 602, ідентифікаційний код 37517747) на рахунок Київського окружного адміністративного суду (Отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA718999980313151206084010001; код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.