Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 серпня 2025 року Справа№200/5753/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 09.07.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.04.2022, зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи з 01.09.1994 по 31.07.1998, з 04.03.1990 по 30.10.1990, з 24.04.1991 по 18.11.1991 та зарахувати до пільгового стажу роботи за списком №1 та №2 згідно трудової книжки та відповідно до висновків суду.
В обґрунтування позову вказано, що, ОСОБА_1 звернувся 01.07.2025 до територіального органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії з 16.04.2022, однак йому відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із недосягненням 60 років. Також не зараховано до стажу період роботи з 01.09.1994 по 31.07.1998, з 04.03.1990 по 30.10.1990, з 24.04.1991. по 18.11.1991. Одночасно позивач посилається на той факт що трудова книжка містить записи про трудову діяльність, яка мала бути зарахована відповідачем до пільгового стажу.
Вважаючи такі висновки органів пенсійного фонду протиправними, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у відповідача, яких, на думку суду, не вистачало для всебічного та об'єктивного розгляду справи.
У встановлений судом строк, відповідачем наданий відзив на позовну заяву, де зазначено таке.
Позивач 01.07.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою та додатковими документами щодо призначення пенсії за віком
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої прийнято рішення від 09.07.2025 №057050012478 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону 1058 у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Пільгові довідки позивачем до заяви про призначення пенсії не надавались.
Підстави для визначення права позивача на призначення пільгової пенсії - відсутні.
Щодо визначення права позивача на призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону № 1058 зазначено, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » становить 60 років.
Вік позивача на момент звернення за призначенням пенсії 59 років 8 місяців 16 днів.
Відповідно до ст. 26 Закону 1058 необхідний страховий стаж становить 32 роки.
Страховий стаж позивача який склав 32 роки 1 місяць 21 день.
Разом із тим за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1983р. з 01.09.1994 по 31.07.1998, оскільки є наявне виправлення в номері наказу про приймання, чим порушено вимоги абзацу 3 п. 2.4 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" затвердженої Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.19939 Даний період потрібно підтвердити уточнюючою довідкою із реорганізацією.
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1983 з 04.03.1990 по 30.10.1990, з 24.04.1991 по 18.11.1991, в Російській Федерації (ррфср), оскільки відповідно до п.2 ст.24-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зі змінами, період трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховується до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди.
Отже, за результатами розгляду заяви позивача рішенням від 09.07.2025 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з тим, що заявник не досяг пенсійного віку.
З огляду на зазначене відповідач наголосив, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах норм чинного законодавства України, і, як наслідок - не підлягають задоволенню
Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
01.07.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії із позначкою «за віком».
Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності та за результатами розгляду заяви Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області винесено рішення про відмову у призначені пенсії від 09.07.2025 №057050012478.
Оскаржуване рішення мотивоване не досягненням позивачем віку відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до наданих документів до страхового стажу відповідач не зарахував періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.08.1983:
- з 01.09.1994 по 31.07.1998, оскільки є наявне виправлення в номері наказу на приймання, чим порушено вимоги абзацу 3 п. 2.4 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" затвердженої Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993. Цей період потрібно підтвердити уточнюючою довідкою із реорганізацією.
- з 04.03.1990 по 30.10.1990, з 24.04.1991 по 18.11.1991, в Російській Федерації (ррфср), оскільки відповідно до п.2 ст.24-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зі змінами, період трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховується до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди.
Одночасно у відзиві відповідач, зазначив про безпідставність розгляду зарахування трудової діяльності позивача до пільгового стажу через не додавання до заяви про призначення пенсії довідок на підтвердження пільгового характеру роботи.
За встановлених фактичних обставин правова позиція суду обґрунтована таким.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст. 46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004 деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ст.2 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До набрання чинності нормами Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 3 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
На час заповнення трудової книжки в частині спірного періоду діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.74 № 162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.85 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від19.10.90 № 412, та яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93) (далі Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.73 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців".
Згідно положень пункту 1,13,18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.73 № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" (із змінами, далі Постанова N 656), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та службовців. При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації засвідчуються підписом керівника підприємстві, установі, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою.
Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яку призначають наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 (далі - Інструкція № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.93 за №110.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З аналізу наведених норм права слідує, що лише відсутність трудової книжки, відсутність записів у трудовій книжці, явна та очевидна неповнота або суперечливість наявних записів у трудовій книжці зумовлюють виникнення необхідності у встановленні трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами чи на підставі показань свідків.
При цьому, записи у трудовій книжці мають пріоритет перед відомостями інших документів про періоди та предмет роботи, а тому необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу виникає лише у випадку відсутності записів достатнього змісту у самій трудовій книжці.
Суд вважає, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено насамперед, на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
До страхового стажу суб'єктом владних повноважень не враховано трудову діяльність позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1983:
з 01.09.1994 по 31.07.1998, оскільки є наявне виправлення в номері наказу на приймання, чим порушено вимоги абзацу 3 п. 2.4 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" затвердженої Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.19939 Даний період потрібно підтвердити уточнюючою довідкою із реорганізацією.
з 04.03.1990 по 30.10.1990, з 24.04.1991 по 18.11.1991, в Російській Федерації (ррфср), оскільки відповідно до п.2 ст.24-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зі змінами, період трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховується до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди.
Згідно з ч.1 ст.44 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначення пенсії здійснюється, зокрема, за зверненням особи.
Відносини з приводу правил та процедур звернення громадян за призначенням пенсії визначені приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1; далі за текстом - Порядок №22-1), п.п.1.1 Розділу І якого визначено форму звернення зацікавленої особи, а нормами Розділу ІІ визначено обсяг матеріалів звернення зацікавленої особи.
Проте, у даному конкретному випадку у межах спірних правовідносин саме такий стан виконання суб'єктом владних повноважень власних процесуальних обов'язків не має жодного юридичного значення, оскільки згідно з ч.3 ст.44 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналогічні вимоги до реалізації владної управлінської функції суб'єкта владних повноважень з приводу вчинення управлінських волевиявлень стосовно призначення громадянам пенсій сформульовані як у п.1.8 Розділу І Порядку №22-1 (де указано, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія), так і у п.4.2 Розділу IV Порядку №22-1 (де указано, що працівник пенсійного органу повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Також аналогічні вимоги до функціонування пенсійних органів сформульовані у п.п.2 п. 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за № 40/26485) де указано, що Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.
З наведеного слідує, що законодавець одночасно, як наділив органи системи ПФУ правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, так і обтяжив обов'язком витребування недостатніх відомостей і документів.
Суд вважає, що таке тлумачення змісту обов'язку суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах є цілком релевантним правовим висновкам постанови Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та постанови Верховного Суду від 08.02.2021р. у справі № 487/68/17.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.
Доказів того, що відповідач таким правом скористалося суду не надано.
Крім вказаного суд, наголошує, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового (пільгового) стажу і на отримання пенсії з їх врахуванням.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права
Щодо не врахування періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.08.1983 з 04.03.1990 по 30.10.1990, з 24.04.1991 по 18.11.1991.
Суд не приймає доводів відповідача, про те, що позивач не надав відомості про здійснення/нездійснення пенсійних виплат Російською Федерацією, то суд зазначає, що неможливість надати заявником таких відомостей не може бути підставою для позбавлення позивача права на пенсійні виплати, оскільки такі обставини виникли не з його вини та останній не може вплинути на них.
В контексті спірних правовідносин суд застосовує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 17 вересня 2024 року у справі № 580/3576/22, у якій Суд взяв до уваги, що в Україні введено воєнний стан. Акціонерне товариство "Укрпошта" з 24 лютого 2022 року припинило приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень з призначенням до російської федерації, тому позивач не може з об'єктивних причин надіслати до компетентного органу російської федерації відповідний запит та отримати в підтвердження інші відомості.
Право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання (перерахунок) пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.
З огляду на вказане, суд вважає, що дії відповідача щодо неврахування до загального страхового стажу періодів роботи з 01.09.1994 по 31.07.1998, з 04.03.1990 по 30.10.1990, з 24.04.1991 по 18.11.1991 при обрахунку пенсії є протиправними та останні мають бути скасовані.
Щодо відсутності підстав для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Відповідач у відзиві вказав про відсутність підстав для визначення права позивача на призначення пільгової пенсії, через відсутність пільгової довідки згідно п. 20 Порядку подання документів для призначення пенсії або рішення комісії про зарахування пільгового стажу.
Суд такі доводи відповідача вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Суд зауважує на тому, що записи трудових книжок позивача ніким не оспорювались та в судовому порядку недійсними не визнавались.
Відповідно до п. 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за №1451/11731) (далі Порядок №383) передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі Порядок № 637).
Також, згідно п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, ухваленого з підстав недосягнення пенсійного віку передбаченого ст. 26 Закону №1058-IV, та допущена бездіяльність щодо розгляду поданої заяви на предмет призначення пенсії за віком на пільгових умовах через відмову в зарахуванні до пільгового стажу, у зв'язку із не наданням довідок про пільговий характер роботи.
Суд також вдруге наголошує увагу відповідача на тому, що згідно з п. 1.8 Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Отже, відповідач міг скористатись зазначеним механізмом та повідомити позивача про недостатність документів, необхідних для прийняття рішення по суті заяви.
Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У вказаному випадку, відповідач розглядаючи заяву позивача, мав достатні повноваження для вжиття заходів, спрямованих на отримання необхідних відомостей.
Проте, відповідач не надав докази вчинення ним, як органом якому визначено опрацювання заяви позивача про призначення пенсії, будь-яких дій для отримання необхідних документів для прийняття рішення по суті заяви позивача у цій частині.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити пенсію та зарахувати до пільгового стажу періоди згідно поданої трудової книжки, то така задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною та буде наслідком втручання у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2024 у справі №580/3690/23 дійшов висновку, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб'єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб'єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду.
З врахуванням наведеного, суд висновує, що рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним, а тому таке підлягає скасуванню.
З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії зарахувавши спірні періоди до страхового стажу та прийняти відповідне рішення з врахуванням правової оцінки суду, наданої у рішенні, стосовно розгляду заяви на предмет призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
На підставі викладеного, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. (ч. 8 ст. 139 КАС України).
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, Зодчих, 22, ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 09.07.2025 №057050012478 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до висновків суду та зарахувавши до його загального страхового стажу періоди роботи з 01.09.1994 по 31.07.1998, з 04.03.1990 по 30.10.1990, з 24.04.1991 по 18.11.1991.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, Зодчих, 22, ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 27.08.2025.
Суддя І.В. Буряк