26 серпня 2025 року Справа № 160/12781/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/12781/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправно, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
05.05.2025 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Національного університету оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі №160/25101/23 та від 03 вересня 2024 року у справі №160/18793/24, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;
- зобов'язати Національний університет оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі №160/25101/23 та від 03 вересня 2024 року у справі №160/18793/24, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Ухвалою суду від 12.05.2025 року позов залишено без руху.
20.05.2025 року надано заяву на усунення недоліків.
23.05.2025 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправно, зобов'язання вчинити певні дії.
03.06.2025 року позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.06.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 09.06.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- докази щодо виконання рішення суду від 16.11.2023 року по справі №160/25101/23 та від 03.09.2024 року по справі №160/18793/24;
- відомості щодо виплаченої позивачеві суми грошових коштів здійсненого на виконання рішення суду;
- відомості/інформацію щодо остаточного розрахунку з позивачем;
- всі наявні докази щодо суті спору.
19.06.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 26.08.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу усіх належних до сплати коштів.
Так, на виконання судового рішення відповідачем позивачу сплачено кошти, однак компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не виплачено.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд».
Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, а сам позивач не звертався до відповідача за виплатою спірної компенсації.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського від 28.08.2015 року №185 був слухачем інститут авіації та протиповітряної оборони Національного університету оборони України.
Позивач проходив військову службу на посаді слухача інституту авіації та протиповітряної оборони Національного університету оборони України імені Івана Черняховського у період з 28.08.2015 по 02.04.2017.
Наказом начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського від 28.08.2015 № 185 майора ОСОБА_1 було зараховано у списки особового складу університету слухачем.
В подальшому наказом начальника Національного університету оборони України від 02.04.2017 № 69, позивача з 02.04.2017 виключено зі списків особового складу університету, всіх видів забезпечення та направлено до нового місця служби: військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Отже, згідно витягу з наказу начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського від 02.04.2017 року №69 позивач був виключений зі списків особового складу університету.
19.07.2023 року позивач звернувся до відповідача з листом щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Листом від 15.08.2023 року №182/4147 відповідач надав відповідь, у якій зазначив, що Оскільки сума збільшення розміру грошового забезпечення перевищила щомісячні розрахункові суми індексації з серпня 2016 року по березень 2017 року, тому нарахована та виплачена сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 02.04.2017 становить 0 грн. щомісячно. Зазначив, що підстави для здійснення перерахунку і доплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період 2015 по 2017 року, відсутні.
Відповідно до довідки про індексацію від 11.08.2023 року №182/3/866 за період з 01.01.2016 року по 02.04.2017 року індексація позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 року, яке набрало законної сили, по справі № 160/25101/23 позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 02.04.2017 року.
Зобов'язано Національний університет оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 02.04.2017 року.
Визнано протиправними дії Національного університету оборони України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015 та 2016 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
Зобов'язано Національний університет оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015 та 2016 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, та з урахуванням раніше виплачених сум
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.03.2024 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 року в адміністративній справі №160/25101/23 - залишено без змін.
28 червня 2024 року, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі №160/25101/23, Національним університетом оборони України була виплачена позивачу сума грошових коштів в розмірі 19126,00 гривень.
29 червня 2024 року, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі №160/25101/23, Національним університетом оборони України була виплачена позивачу сума грошових коштів в розмірі 10161,04 грн.
Окрім того, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 у справі № 160/25101/23 Національний університет оборони України нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 02.04.2017, врахувавши базовим місяцем січень 2014 року.
Позивач не погодився з вказаним розрахунком та звернувся до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 року, яке набрало законної сили, по справі № 160/18793/24 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 02.04.2017 із застосуванням базового місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.
Зобов'язано Національний університет оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 02.04.2017 з встановленням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишено без змін.
27 березня 2025 року, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі №160/18793/24, Національним університетом оборони України була виплачена позивачу сума грошових коштів в розмірі 20784,85 грн.
Отже, фактично повний розрахунок з позивачем було здійснено 27 березня 2025 року, а загальна сума, яку відповідач невиплатив позивачу у день виключення зі списків особового складу університету становить 50071,89 грн.
Позивач у позові вказує про те, що компенсацію втрата частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплата індексації грошового забезпечення, відповідач не виплатив.
Вважаючи таку бездіяльність/дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до ст. 1 Закону Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з ст. 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.
Статтею 3 Закону №2050-III встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно ст. 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі - Порядок) проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р., компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Згідно з п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 24.07.2024 року у справі №520/2674/2020.
Щодо спірних правовідносин в наявності наступні правові висновки, сформований Судовою палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20:
Умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до органу за виплатою такої компенсації. Відповідно до ст. 1 Закону Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з ст. 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.
Статтею 3 Закону №2050-III встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно ст. 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 (далі - Порядок) проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затв. постановою КМ України № 159 від 21.02.2001р., компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Згідно з п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 24.07.2024 року у справі №520/2674/2020.
Щодо спірних правовідносин в наявності наступні правові висновки, сформований Судовою палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20:
Умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до органу за виплатою такої компенсації.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - відповідача) у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованого грошового забезпечення.
Крім того, відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі відповідачем, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати.
Отже, в цій справі не має визначального значення чи здійснив відповідач відмову у виплаті позивачу спірної компенсації, оскільки така виплата є імперативним обов'язком відповідача, який має встановлений порядок виконання - компенсація сплачується в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості. Як наслідок, виплативши позивачу заборгованість відповідач в силу закону та незалежно від подання позивачем окремої заяви з цього приводу мав обов'язок в тому ж місяці здійснити виплату позивачу відповідної компенсації. Проте, докази виплати такої компенсації відсутні.
Таким чином, в цій справі позивач має право на отримання заявленої компенсації.
Аналогічне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 12.07.2024 року у справі №160/23165/23.
Водночас, зважаючи на природу спірних коштів на них поширюється правове регулювання щодо компенсації сум ПДФО.
Так, згідно п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, грошова компенсація виплачується особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Як наслідок, така компенсація є обов'язковою, а тому покладення такого зобов'язання забезпечить ефективний захист прав позивача та остаточне вирішення спору.
Правозастосування, за змістом якого компенсація згідно Порядку №44 застосовується до компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, міститься у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 року у справі №460/6258/24.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправно, зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання бездіяльності протиправно, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі №160/25101/23 та від 03 вересня 2024 року у справі №160/18793/24, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Зобов'язати Національний університет оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі №160/25101/23 та від 03 вересня 2024 року у справі №160/18793/24, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Стягнути з Національного університету оборони України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 1211,20 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач : Національний університет оборони України (03049, м.Київ, пр. Повітряних Сил, 28, код ЄДРПОУ 07834530).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 26.08.2025 року.
Суддя В.В. Ільков