26 серпня 2025 року Справа № 160/16011/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/16011/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,-
І. ПРОЦЕДУРА
30.05.2025р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" звернулося через підсистему Електронний суд з адміністративним позовом до Дніпровської митниці та просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000142/1 від 03.04.2025 р., №UA110130/2025/000139/1 від 03.04.2025р., №UA110130/2025/000138/1 від 03.04.2025 р.;
- стягнути з Відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь Позивача понесені ним судові витрати, в тому числі витрати по сплаті судового збору та витрати на правову професійну допомогу.
Ухвалою суду від 04.06.2025 року позовну заяву залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст.160,161 КАС України.
Позивачем усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 16.06.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 16.06.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000142/1 від 03.04.2025 р., №UA110130/2025/000139/1 від 03.04.2025 р., №UA110130/2025/000138/1 від 03.04.2025 р.;
- картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;
- ЕМД разом із додатками;
- запит митниці щодо додаткових документів;
- листи позивача, разом із додатковими документами;
- відомості/інформацію що послугували підставою для відмови позивачу в прийнятті митної декларації та інші докази щодо суті спору.
01.07.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.
07.07.2025 року позивачем до суду подана письмова відповідь на відзив.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 26.08.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці електронну митні декларації.
Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, рахунок-фактуру (інвойс), коносамент, автотранспортна накладна та інші документи, зазначені в графі 44 митної декларації.
Вказує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу.
Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару.
З огляду на викладене позивач вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товару є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та зазначив, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару.
Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.03.2025 р. між ТОВ «ФРУТАЛІЯ» та компанією LLC «Super Fruit Company» (Єгипет) було укладено зовнішньоекономічний контракт №070325 від 07.03.2025 р. (далі - Контракт). Відповідно до п. 1.1. Контракту LLC «Super Fruit Company» (за Контрактом - Продавець) приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність ТОВ «ФРУТАЛІЯ» (за Контрактом - Покупець) свіжі овочі та фрукти (далі - товар), а Позивач зобов'язується приймати і оплачувати товар в порядку та на умовах, визначених Контрактом.
Згідно з інвойсом №3 від 20.03.2025 р. і специфікацією №5 від 20.03.2025р. (передбачали поставку товару у семи контейнерах) сторони, зокрема, визначили до постачання наступний товар:- морква свіжа, вага нетто 25920 кг, ціна 0,20 долара США за 1 кг, загальна вартість 5184,00 доларів США, умови поставки CFR (Інкотермс-2020) - Чорноморськ, Україна, №контейнера MMAU1180724;- морква свіжа, вага нетто 25920 кг, ціна 0,20 долара США за 1 кг, загальна вартість 5184,00 доларів США, умови поставки CFR (Інкотермс-2020) - Чорноморськ, Україна, №контейнера SUDU6201017;- морква свіжа, вага нетто 25920 кг, ціна 0,20 долара США за 1 кг, загальна вартість 5184,00 доларів США, умови поставки CFR (Інкотермс-2020) - Чорноморськ, Україна, № контейнера MNBU3293307.
З метою митного оформлення вищезазначених товарів до Дніпровської митниці (далі - Відповідач) Позивачем було подано: 03.04.2025р. електронну митну декларацію №25UA110130006926U1 (далі ЕМД-1) за інвойсом №3 від 20.03.2025 р. і специфікацією №5 від 20.03.2025 р. до Контракту з необхідним пакетом документів. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки, відповідно до ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК України), основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Разом з ЕМД-1 декларантом були подані необхідні для митного оформлення товару документи (перелік зазначений у картці відмови в прийнятті митної декларації №UA110130/2025/000244, долучено до справи).
За наслідками опрацювання наданих документів у Відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. У зв'язку з цим, за результатами перевірки ЕМД-1, Відповідач відмовив Позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2025/000244 від 03.04.2025 р., з причини прийняття рішення про коригування митної вартості №UA110130/2025/000142/1 від 03.04.2025 р. (далі - рішення-1).
Згідно рішення-1 вартість товару морква свіжа з 0,20 долара США за 1 кг була скоригована Відповідачем до 0,64 долара США за 1 кг. Відповідно, митна вартість товару, що була зазначена декларантом у розмірі 5184,00 доларів США, була скоригована Відповідачем до 16588,80 доларів США із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару.
Встановлено, що у зв'язку з незгодою позивача з оскаржуваним рішенням Відповідача, вищезазначений товар на підставі митної декларації №25UA110130007007U0 від 03.04.2025 р. був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цього товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною Відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
У зв'язку з прийняттям Відповідачем незаконного Рішення-1, Позивач вимушений був сплатити з необґрунтовано визначеної митної вартості (тобто, з різниці митних платежів, що підлягали сплаті з врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом в ЕМД-1, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні-1), додатково до визначених самостійно митних платежів , мито в сумі 94240,60 грн. та ПДВ в сумі 113088,72 грн., що разом становить 207329,32 гривень.
03.04.2025 р. електронну митну декларацію №25UA110130006924U3 (далі - ЕМД-2) за інвойсом №3 від 20.03.2025 р. і специфікацією №5 від 20.03.2025 р. до Контракту з необхідним пакетом документів. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки, відповідно до ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Разом з ЕМД-2 декларантом були подані усі необхідні для митного оформлення товару документи (перелік зазначений у картці відмови в прийнятті митної декларації №UA110130/2025/000240, долучено до справи).
За наслідками опрацювання наданих документів у Відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. У зв'язку з цим, за результатами перевірки ЕМД-2, Відповідач відмовив Позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2025/000240 від 03.04.2025 р., з причини прийняття рішення про коригування митної вартості №UA110130/2025/000139/1 від 03.04.2025 р. (далі - рішення-2).
Згідно цього рішення-2 вартість товару морква свіжа з 0,20 долара США за 1 кг була скоригована Відповідачем до 0,64 долара США за 1 кг. Відповідно, митна вартість товару, що була зазначена декларантом у розмірі 5184,00 доларів США, була скоригована відповідачем до 16588,80 доларів США із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару.
У зв'язку з незгодою Позивача з оскаржуваним рішенням Відповідача, вищезазначений товар на підставі митної декларації №25UA110130007002U4 від 03.04.2025 р. був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цього товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною Відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
У зв'язку з прийняттям Відповідачем незаконного рішення-2, Позивач вимушений був сплатити з необґрунтовано визначеної митної вартості (тобто, з різниці митних платежів, що підлягали сплаті з врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом в ЕМД-2, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні-2), додатково до визначених самостійно митних платежів , мито в сумі 94240,60 грн. та ПДВ в сумі 113088,72 грн., що разом становить 207329,32 гривень.
03.04.2025 р. електронну митну декларацію №25UA110130006918U5 (далі - ЕМД-3) за інвойсом №3 від 20.03.2025 р. і специфікацією №5 від 20.03.2025 р. до Контракту з необхідним пакетом документів. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки, відповідно до ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Разом з ЕМД-3 декларантом були подані необхідні для митного оформлення товару документи (перелік зазначений у картці відмови в прийнятті митної декларації №UA110130/2025/000242, яка надається у додатках).
За наслідками опрацювання наданих документів у Відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів. У зв'язку з цим, за результатами перевірки ЕМД-3, Відповідач відмовив Позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2025/000242 від 03.04.2025 р., з причини прийняття рішення про коригування митної вартості №UA110130/2025/000138/1 від 03.04.2025 р. (далі - рішення-3).
Відповідно до рішення-3 вартість товару морква свіжа з 0,20 долара США за 1 кг була скоригована відповідачем до 0,64 долара США за 1 кг. Відповідно, митна вартість товару, що була зазначена декларантом у розмірі 5184,00 доларів США, була скоригована Відповідачем до 16588,80 доларів США із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару.
У зв'язку з незгодою Позивача з оскаржуваним рішенням Відповідача, вищезазначений товар на підставі митної декларації №25UA110130007004U2 від 03.04.2025 р. був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цього товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною Відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
У зв'язку з прийняттям відповідачем незаконного рішення-3, Позивач вимушений був сплатити з необґрунтовано визначеної митної вартості (тобто, з різниці митних платежів, що підлягали сплаті з врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом в ЕМД-3, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному Рішенні-3), додатково до визначених самостійно митних платежів , мито в сумі 94240,60 грн. та ПДВ в сумі 113088,72 грн., що разом становить 207329,32 гривень.
Загальна сума додатково сплачених позивачем митних платежів з причини прийняття рішень - 621987,96 грн.
Позивач не погоджується з рішеннями Відповідача, вважає, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню тому звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).
Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.
Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Вищезазначене також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Також зазначене узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу.
Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно матеріалів справи, спільними підставами для прийняття Відповідачем оскаржуваних Рішень-1 3 на думку митного органу: «…За ЕМД товари постачаються на підставі зовнішньоекономічного договору від 07.03.2025 № 070325, укладеного між ТОВ "ФРУТАЛІЯ" та компанією Super Fruit Company (Єгипет). Згідно п.3.1 даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно п.4.2 умови поставки узгоджуються в специфікації, згідно п. 5.1 ціна узгоджується окремо на кожну партію товару в специфікації та у рахунку на оплату, згідно п. 6.2 порядок розрахунку за товар узгоджується в специфікації. Надана до митного контролю специфікація містить умови оплати - протягом 60 діб після доставки. Таким чином, документального підтвердження здійснення оплати за поставлений товар декларантом не надано Згідно п.4.3 вищезазначеного контракту продавець має надати покупцю відповідний пакет документів. Серед переліку документів фігурує експортна митна декларація, проте даний документ до митного контролю не надано. Документ може бути надано в якості підтвердження числових значень вартості товару. П. 8.6 контракту передбачено сплату неустойки в розмірі 0,5% від загальної вартості партії товару, щодо якої порушено строки встановлені п.4.3 та 4.5 (1 робочий день). Згідно п.3.1 даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно наданої до митного контролю специфікації пакуванням товару є мішки, проте згідно інвойсу окрім мішків наявні відомості щодо палет. Такі ж відомості наявні і в пакувальному листі. Коносамент містить відомості щодо палет у складі контейнеру, який містить оцінювану партію товару. Згідно CMR відомості щодо палет та/або ящиків вже відсутні та наявні відомості щодо мішків. Розділ 2. Якість, упаковка та маркування товару вищезазначеного контракту 07.03.2025 № 070325 не містить відомостей щодо включення вартості перепакування у фактурну вартість товару. Відомості щодо пакування зазначаються у додатках до контракту. Таким чином, специфікація та інші товаросупровідні документи містять між собою розбіжності відомостях щодо пакування, а відомості щодо вартості перепакування товару (та/або використання палет із подальшим їх поверненням ) відсутні серед наданих до митного контролю документів та заявлених даних. Отже, не включені до складових митної вартості товару та не піддаються обчисленню. До митного контролю у товаросупровідних документах на оцінюваний товар заявлено умови поставки CFR Chornomorsk. Згідно відомостей коносаменту наявні відмітки «Freight prepaid», що означає передплату за фрахт судна. Відомості щодо вартості такого фрахту відсутні у митного органу, та не підтверджені декларантом документально. Відомості про можливі здійснені операції з товаром, такі як перевантаження, демередж та детеншен (час перевищення використання контейнера та неустойка за таке перевищення відсутні. Підставою для перевірки таких відомостей є зазначені дані щодо строку поставки товару згідно специфікації - строк поставки товару 7-10 діб (при цьому відмітки ПМК при прибутті в митницю призначення датовані пізнішою датою згідно CMR). Таким чином, враховуючи перебіг строків відомості про наявність таких витрат або інші витрати в тому числі портові збори відсутні та не піддаються обчисленню. Таким чином, неможливо визначити витрати на транспортування до митного кордону. До митного оформлення не надано замовлення на перевезення, заявку на таке перевезення, платіжних документів, що підтверджують факт оплати послуг з перевезення. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що усі наявні складові не включені в повному обсязі до митної вартості товару. Також складові митної вартості не підтверджено документально. Враховуючи вищевикладене у митного органу є сумніви, щодо достовірності заявленого рівня митної вартості товару.».
Однак, слід вказати про те, що такі твердження відповідача про те, що «Згідно п.3.1 даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно п.4.2 умови поставки узгоджуються в специфікації, згідно п. 5.1 ціна узгоджується окремо на кожну партію товару в специфікації та у рахунку на оплату, згідно п. 6.2 порядок розрахунку за товар узгоджується в специфікації. Надана до митного контролю специфікація містить умови оплати - протягом 60 діб після доставки. Таким чином, документального підтвердження здійснення оплати за поставлений товар декларантом не надано. Згідно п.4.3 вищезазначеного контракту продавець має надати покупцю відповідний пакет документів. Серед переліку документів фігурує експортна митна декларація, проте даний документ до митного контролю не надано. Документ може бути надано в якості підтвердження числових значень вартості товару. П. 8.6 контракту передбачено сплату неустойки в розмірі 0,5% від загальної вартості партії товару, щодо якої порушено строки встановлені п.4.3 та 4.5 (1 робочий день).» - є передчасними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Слід вказати, що питання умов виконання контрактних обов'язків декларанта, зважаючи на вимоги ст. 53 МК України, не стосуються питань підтвердження числових значень митної вартості за ЕМД-1-3 .
Наведене підтверджується і судової практикою Верховного Суду: відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 29 липня 2020 року у справі № 420/1709/19 «умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються ».
У цьому випадку строк оплати товару взагалі ніяким чином не стосується визначення вартості товару за Контрактом . Про це й не міститься жодного зауваження в Рішеннях-1-3, де б Відповідач зазначив обґрунтовані доводи про вплив таких умов на числові значення митної вартості товарів .
Платіжні ж документи щодо оплати товару не впливали на числові значення митної вартості товарів.
Між тим, такі документи були відсутні у позивача оформлення товарів за ЕМД-1-3. на момент здійснення митного.
Відповідачем не зазначає яку саме складову митної вартості не включено, вказує лише його власні припущення щодо того, що документи начебто не містять всіх відомостей, які підтверджували б числові значення митної вартості товарів .
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Таким чином, з наданих для митного оформлення документів за ЕМД-1-3 чітко вбачається, що постачався один і той самий товар і за однією і тією ж ціною. Вартість товару за специфікаціями та інвойсами було належним чином включено до митної вартості за ЕМД-1-3.
При цьому, відповідач дійшов до передчасного висновку про те, що «документального підтвердження здійснення оплати за поставлений товар декларантом не надано.», бо неналежним чином дослідив надані разом з ЕМД-1-3 документи.
Такий висновок відповідача протирічить наведеним ним у Рішеннях-1-3 положенням Контракту.
Так, в оскаржених Рішеннях Відповідач вказав: «згідно п.4.2 умови поставки узгоджуються в специфікації, згідно п. 5.1 ціна узгоджується окремо на кожну партію товару в специфікації та у рахунку на оплату, згідно п. 6.2 порядок розрахунку за товар узгоджується в специфікації. Надана до митного контролю специфікація містить умови оплати - протягом 60 діб після доставки».
У відповідності до п. 7 специфікації №5 від 20.03.2025 р.. яку було подано Позивачем Відповідачеві разом з ЕМД-1-3, встановлено умови оплати товару - протягом 60 діб після оплати товару.
Отже, фактично відсутніми були невідповідності у вигляді невключення до митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД-1-3, будь-яких складових, зазначених Відповідачем в картках відмови до Рішень-1-3. В ціну товару включено його вартість, зазначену в специфікаціях та інвойсах. Платіжні ж документи щодо оплати товару не впливали на числові значення митної вартості товарів такі документи були відсутні у Позивача . Більш того, на момент здійснення митного оформлення товарів за ЕМД-1-3.
Твердження відповідача у рішеннях-1-3 про те, що «Серед переліку документів фігурує експортна митна декларація, проте даний документ до митного контролю не надано. Документ може бути надано в якості підтвердження числових значень вартості товару.» є передчасними, з огляду на таке.
Такі твердження не відповідають нормам ст. 53 МК України, де відсутній обов'язок Позивача надавати Відповідачеві такий документ як «експортна декларація», як і відсутнє право митного органу витребувати такий документ від Позивача в обов'язковому порядку.
Зазначення відповідача у Рішеннях-1-3 такого твердження як «П. 8.6 контракту передбачено сплату неустойки в розмірі 0,5% від загальної вартості партії товару, щодо якої порушено строки встановлені п.4.3 та 4.5 (1 робочий день).» - є неналежним та не підтверджені належними доказами по справі.
Доводи відповідача про те, що «Згідно п.3.1 даного контракту асортимент, ціна та інші дані для здійснення поставки товару узгоджуються в специфікації, згідно наданої до митного контролю специфікації пакуванням товару є мішки, проте згідно інвойсу окрім мішків наявні відомості щодо палет. Такі ж відомості наявні і в пакувальному листі. Коносамент містить відомості щодо палет у складі контейнеру, який містить оцінювану партію товару. Згідно CMR відомості щодо палет та/або ящиків вже відсутні та наявні відомості щодо мішків. Розділ 2. Якість, упаковка та маркування товару вищезазначеного контракту 07.03.2025 №070325 не містить відомостей щодо включення вартості перепакування у фактурну вартість товару. Відомості щодо пакування зазначаються у додатках до контракту. Таким чином, специфікація та інші товаросупровідні документи містять між собою розбіжності відомостях щодо пакування, а відомості щодо вартості перепакування товару (та/або використання палет із подальшим їх поверненням ) відсутні серед наданих до митного контролю документів та заявлених даних. Отже, не включені до складових митної вартості товару та не піддаються обчисленню.» є передчасними.
Твердження Відповідача про невключення у ціну вартості пакування, або ж про вартість перепакування товару протирічать умовам Контракту, згідно до п. 5.2. якого визначено, що «ціни товару, крім його вартості включають, в тому числі, вартість пакування та маркування ».
Більш того, п. 2.5. Контракту передбачає обов'язок продавця товару упакувати його відповідно до звичайних вимог в міжнародній практиці та таке упакування повинна забезпечити.
Твердження Відповідача про те, що «До митного контролю у товаросупровідних документах на оцінюваний товар заявлено умови поставки CFR Chornomorsk. Згідно відомостей коносаменту наявні відмітки «Freight prepaid», що означає передплату за фрахт судна. Відомості щодо вартості такого фрахту відсутні у митного органу, та не підтверджені декларантом документально. Відомості про можливі здійснені операції з товаром, такі як перевантаження, демередж та детеншен (час перевищення використання контейнера та неустойка за таке перевищення відсутні. Підставою для перевірки таких відомостей є зазначені дані щодо строку поставки товару згідно специфікації - строк поставки товару 7-10 діб (при цьому відмітки ПМК при прибутті в митницю призначення датовані пізнішою датою згідно CMR). Таким чином, враховуючи перебіг строків відомості про наявність таких витрат або інші витрати в тому числі портові збори відсутні та не піддаються обчисленню. Таким чином, неможливо визначити витрати на транспортування до митного кордону. До митного оформлення не надано замовлення на перевезення, заявку на таке перевезення, платіжних документів, що підтверджують факт оплати послуг з перевезення. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що усі наявні складові не включені в повному обсязі до митної вартості товару. Також складові митної вартості не підтверджено документально. Враховуючи вищевикладене у митного органу є сумніви, щодо достовірності заявленого рівня митної вартості товару.» - є передчасними.
У цьому випадку слід звернути увагу суду саме на той факт, що Відповідач в Рішеннях-1-3 зазначив про його «сумніви» щодо можливого невключення транспортних витрат до митної вартості виключно з його власної здогадки/ думки, є непідтвердженими.
Доводи відповідача про те, що «Згідно відомостей коносаменту наявні відмітки «Freight prepaid», що означає передплату за фрахт судна. Відомості щодо вартості такого фрахту відсутні у митного органу, та не підтверджені декларантом документально. Відомості про можливі здійснені операції з товаром, такі як перевантаження, демередж та детеншен (час перевищення використання контейнера та неустойка за таке перевищення відсутні. Підставою для перевірки таких відомостей є зазначені дані щодо строку поставки товару згідно специфікації - строк поставки товару 7-10 діб (при цьому відмітки ПМК при прибутті в митницю призначення датовані пізнішою датою згідно CMR). Таким чином, враховуючи перебіг строків відомості про наявність таких витрат або інші витрати в тому числі портові збори відсутні та не піддаються обчисленню».
Однак, такі доводи є неналежними.
Так, за ЕМД-1-3 поставка товару здійснювалась на умовах CFR (Інкотермс-2020), Чорноморськ, Україна.
Так, відповідно до п. 5.2. Контракту «ціни товару, крім вартості товару, включають: вартість упаковки товару та її маркування; вартість оформnення супровідних документів на товар, вартість експортного митного оформnення товару; вартість навантаження товару на перевізні засоби; вартість перевезення товару до місця завантаження».
Твердження Відповідача у Рішеннях-1-3 щодо того, що «До митного оформлення не надано замовлення на перевезення, заявку на таке перевезення, платіжних документів, що підтверджують факт оплати послуг з перевезення» - не відповідають положенням ст. 53 МК України, бо в даному випадку до митного оформлення заявлені умовах CFR (Інкотермс-2020), Чорноморськ, Україна, що Відповідач і зазначає у своїх Рішеннях-1-3. Відповідно ж нормі п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України до митної вартості товарів за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) включаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Таким місцем і є Чорноморськ, Україна . Витрати ж на транспортування територією України не включаються до митної вартості товарів згідно вимог МК України.
Відповідач неправомірно прийшов до висновку про його «сумніви» щодо невключення до складу митної вартості товарів за ЕМД-1-3 транспортних витрат и інших витрат. Такі витрати за ЕМД-1-3 включено до ціни товару, яка заявлена Позивачем у складі митної вартості.
При цьому, Відповідачем взагалі не обґрунтовано в чому він вбачав невідповідність заявлених числових значень митної вартості товарів за ЕМД-1-3.
Відповідачем заявлена митна вартість не спростована.
Відповідач лише вдався до висновку про те, що можливо до складу митної вартості не включені якийсь складові, не зазначаючи які ж саме складові не включені. Надані до митного оформлення за ЕМД-1-3 документи дають можливість чітко встановити вартість заявлених товарів. Відсутні будь-які розбіжності та невідповідності у визначенні числових значень митної вартості заявлених до митного оформлення товарів.
Окрім того, слід вказати, що митний орган у даній справі витребував додаткові документи за відсутності належних правових підстав, у тому числі обґрунтованих сумнівів у правильності визначенні митної вартості товару, а також не вказав, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, та які саме додаткові документи повинні їх підтвердити.
При цьому, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/ чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність оскаржуваних Рішень-1-3 щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.
Аналогічну правову позицію підтверджує стала практика Верховного Суду, а до цього і Верховного Суду України, що зокрема вбачається у їх судових рішеннях: від 13.04.2023 у справі №200/6415/20-а, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18, від 07 травня 2020 року у справі №1.380.2019.001625, від 21.02.2018 року у справі №815/2766/17, від 31 березня 2015 року у справах №21-53а15 та № 21-127а15, від 02 червня 2015 року у справі № 21-498а15.
Крім того, відповідач порушив принцип превалювання застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору, а також не дотримався порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості, приймаючи Рішення-1-3 про коригування митної вартості товарів та не надав пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У Постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі №520/11059/2020 Суд вказав, що застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, з огляду на спрацювання модуля АСАУР, суди в даному випадку визнали необґрунтованим, оскільки вважали, що індивідуальні характеристики того чи іншого товару можуть бути з'ясовані лише шляхом порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару .
Також Верховний Суд у вказаній Постанові зробив висновок, що контролюючий орган визначив митну вартість не окремої одиниці товару, як це було зроблено платником податків під час подання митної декларації, а одного кілограма товару, попри те, що кожна окрема одиниця товару має власні індивідуальні характеристики, які й впливають на формування його ціни.
Також Верховний Суд у вказаній Постанові зробив висновок: щодо посилань митного органу в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на ненадання декларантом інформації щодо подібних та ідентичних товарів, суди вважали, що сама по собі відсутність таких відомостей не обґрунтовує неможливість визнання заявленої митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-a зробив висновок, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
В картках відмови до Рішеннь-1-3 Відповідачем зазначені формальні, необґрунтовані підстави неможливості послідовного застосування методів визначення митної вартості Тобто митний орган зазначив лише обставину відсутності у нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), і не навів жодну цінову інформацію з єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснення з урахуванням положень ст. 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.
Як вбачається з карток відмови до Рішень-1-3, Відповідач скоригував митну вартість товару за ЕМД-1-3 до митної вартості товару, вказавши лише номер та дату відповідних митних декларацій.
Звідси випливає висновок, що Відповідач необґрунтовано, виключно з фіскальної точки зору, здійснив коригування митної вартості за резервним методом до раніше ввезеного подібного товару, характеристики та опис якого незрозумілі.
У разі здійснення коригування митної вартості за другорядними методами, в тому числі резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів від 24.05.2012 р. №598).
Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Поряд з цим, суд зазначає, що обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа №815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваних рішеннях обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.
За таких обставин, спірні рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" підлягає задоволенню.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 084,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2025/000142/1 від 03.04.2025р., №UA110130/2025/000139/1 від 03.04.2025р., №UA110130/2025/000138/1 від 03.04.2025 року.
Стягнути з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" судові витрати з оплати судового збору в сумі 9 084,00 гривень.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРУТАЛІЯ" (49000, м.Дніпро, вул. Старочумацька, 6Я, код ЄДРПОУ 42424288).
Відповідач: Дніпровська митниця (49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 26.08.2025 року.
Суддя В.В. Ільков