м. Вінниця
27 серпня 2025 р. Справа № 120/3756/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що він звернувся до відповідача з рапортом від 02.09.2025 про звільнення його з військової служби на підставі п. п. г п. 2 ч. 4, ч. 3 ст. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за власною матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. Однак, відповідь на вищевказаний рапорт позивачу не надходила, жодних рішень по останньому не приймались та дії з приводу звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 не вчинялись.
Позивач вважає, що він безальтернативно підлягає звільненню з військової служби, а бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення його є протиправною, оскільки він відповідає вичерпному переліку умов, за якими повинен відповідати військовослужбовець для прийняття позитивного рішення за його рапортом.
Відтак, з метою зобов'язання відповідача розглянути його рапорт та прийняти наказ про звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою від 26.03.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.
Скориставшись процесуальним правом відповідач подав відзив на позовну заяву у якому заперечує проти позовних вимог. По суті спору відповідач вказав, що рапорт ОСОБА_1 від 02.09.2024 надійшов до військової частини НОМЕР_1 та був зареєстрований у нетаємному діловодстві військової частини 30 вересня 2024 за №39064 та був розглянутий.
За результатами розгляду помічником командира з правової роботи майором юстиції ОСОБА_2 військової частини НОМЕР_1 було накладено резолюцію, рапорт не підлягає задоволенню з підстав:
1. Не надано документів від медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування матері ОСОБА_3 , яка потребує постійного догляду, як того вимагає ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
2. Згідно доданих до рапорту документів до рапорту встановлено, що разом із матір'ю Позивача, проживає її чоловік ОСОБА_4 , який має ІІ групу інвалідності, однак не долучено жодних документів про неможливість догляду вказаних осіб один за одним.
Одночасно відповідач повідомив, що Позивач з розглядом свого рапорту про звільнення з військової частини НОМЕР_1 за сімейними обставинами ознайомлений, що підтверджується його підписом на рапорті.
Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи.
Позивач звернувся до відповідача з рапортом від 02.09.2024 про звільнення його у запас на підставі п. п. г п. 2 ч. 4, ч. 3 ст. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за власною матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
До рапорту позивач долучив нотаріально посвідчені копії свого паспорта; РНОКПП; свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 від 26.10.1982 року; паспорта ОСОБА_3 та її РНОКПП; свідоцтва про одруження серія НОМЕР_3 від 28.09.2004 року; Витягу із акту огляду МСЕК серія 12 ААГ №685924 від 05.06.2024 року; пенсійного посвідчення серія НОМЕР_4 від 10.07.2024 року; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 від 19.08.2024 року; Витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 20.08.2024 №423; паспорта ОСОБА_4 та його РНОКПП; Витягу із акту огляду МСЕК серія 10 ААБ №292060 від 01.05.2012; пенсійного посвідчення серія НОМЕР_5 від 11.07.2012.
Позивач, не отримавши відповіді щодо розгляду свого рапорту від 02.09.2024, який отриманий військовою частиною 27.09.2024, звернувся до суду з вимогами про:
Визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 02.09.2025 року та не прийняття відповідного рішення про звільнення останнього від проходження військової служби за сімейними обставинами, на підставі п. п. г п. 2 ч. 4, ч. 3 ст. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за власною матір'ю з інвалідністю II групи;
Зобов'язання військової частини НОМЕР_1 прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби за сімейними обставинами, на підставі п. п. г п. 2 ч. 4, ч. 3 ст.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за власною матір'ю з інвалідністю II групи;
Вирішити питання судових витрат.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини першої 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону України №2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Відповідно до статей 14, 31, 32, 66 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців.
У письмовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі в Апараті Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів, родів військ (сил) Збройних Сил України, органах військового управління, штабах угруповань військ (сил), військових частинах (установах) Збройних Сил України (далі військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням визначені Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, затвердженою наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31.01.2024 №40, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України).
Так пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України визначено, що одним з видів документів, які створюються у Збройних Силах України є рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Наказом Міністерства оборони України №531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України від 06.08.2024 (далі Порядок №531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Пунктами 2-4 розділу І Порядку № 531 визначено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
Військовослужбовці звертаються до органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове розслідування, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, із пропозиціями, заявами та скаргами, які не є рапортами, у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Законом України Про звернення громадян та іншими нормативно-правовими актами Міноборони.
Розділом ІІ зазначеного Порядку № 531 визначено форми рапортів, де зокрема п. 1 визначено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531, а особливості подання та розгляду рапортів в електронній формі - розділом ІV Порядку №531.
Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9 розділу ІІІ Порядку №531 у рапорті у паперовій формі військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а саме: погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава таобґрунтування) посада безпосереднього командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника). Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства. Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Отже, з огляду на вказані вище норми, подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та погодження передає його своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
За обставин справи, позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення його на підставі п. п. г п. 2 ч. 4, ч. 3 ст. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за власною матір'ю, особою з інвалідністю II групи.
Рапорт ОСОБА_1 від 02.09.2024 зареєстрований у нетаємному діловодстві військової частини НОМЕР_1 30.09.2024 за №39064 (а.с. 57).
Відповідно до рапорту помічником командира з правової роботи майором юстиції ОСОБА_2 військової частини НОМЕР_1 накладено резолюцію "Відповідь надана на 3-ому аркуші рапорту":
Рапорт не підлягає задоволенню з підстав:
1. Не надано документів від медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування матері ОСОБА_3 , яка потребує постійного догляду, як того вимагає ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
2. Згідно з доданими до рапорту документами встановлено, що разом із матір'ю проживає її чоловік ОСОБА_4 , який має ІІ групу інвалідності. Однак не долучено жодних документів про неможливість догляду вказаних осіб один за одним (а.с. 68 зворотній бік).
Відповідно до рапорту позивач ознайомлений із ним, що підтверджується його підписом (а.с. 57).
Вказане, як наслідок, виключає протиправну бездіяльність військової частини щодо не розгляду рапорту позивача від 02.09.2024.
З приводу вимоги щодо протиправної бездіяльності щодо не прийняття рішення та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби за сімейними обставинами, суд зазначає таке.
Згідно з пп. 2.1.6 п. 2 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, рапорт є письмовим зверненням військовослужбовця до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Відповідно до п.п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
З аналізу цієї норми слідує, що військовослужбовець звільняється з військової служби за необхідності здійснювати догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідно до розділу ІІІ Порядку №531, відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Так, позивач до рапорту від 02.09.2024 не долучав Висновку лікарсько - консультативної комісії про необхідність постійного догляду за матір'ю.
Такий висновок від 20.09.2024 №14/1 позивач направляв окремо 03.10.2024, що підтверджується поштовим відправленням з описом вкладення (а.с. 36-37). Відповідно до супровідного листа позивач просив цей висновок долучити до матеріалів його рапорту (а.с. 37).
Суд зазначає, що відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з абзацом тринадцятим п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 170 від 10.04.2009 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Разом з тим, пунктом 233 Положення обумовлено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Відповідно до розділу ІІІ Порядку №531, непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.
З аналізу наведених вище положень слідує, що не погоджений рапорт, мав бути скерований до командира військової частини або іншої посадової особи, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, а саме звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами.
З матеріалів справи суд встановив, що поданий позивачем рапорт не був задоволений.
Помічником командира з правової роботи майором юстиції ОСОБА_2 військової частини НОМЕР_1 проставлена резолюція, що рапорт не підлягає задоволенню.
Проте, з огляду на п. 12 Положення, право видавати накази по особовому складу надається командирам, який наділений повноваженнями звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Матеріали справи не містять доказів, що рапорт позивача від 02.09.2024 переданий на розгляд командиру військової частини НОМЕР_1 із поясненням причин такої подачі. При цьому, суд ураховує, що позивач додатково направив до рапорту висновок від 20.09.2024 №14/1 про необхідність постійного догляду за ОСОБА_3 , який в сукупності з іншими документами, долученими до рапорту, військовою частиною не розглядався.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та з метою захисту прав позивача визнає протиправними дії військової частини щодо неналежного розгляду рапорту позивача та зобов'язати першого розглянути рапорт та прийняти рішення по суті стосовно порушеного в ньому питанні.
Вимога позивача зобов'язати військову частину прийняти наказ про звільнення ОСОБА_1 від проходження військової служби за сімейними обставинами не підлягає задоволенню в силу того, що вона є передчасною.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.05.2012 N 5076-VI (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.
Водночас, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", у справі "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії" (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, між Адвокатом Шевчуком Андрієм Анатолієвичем та ОСОБА_1 укладений Договір про надання правової допомоги від 07.08.2024 (далі - Договір) (а. с. 38-39).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Адвокат приймає на себе доручення від Клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу, на умовах, визначених цим Договором, а саме юридичний супровід щодо звільнення Клієнта від проходження військової служби за сімейними обставинами, у відповідності до норм ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Вартість юридичного супроводу питання, визначеного у п. 1.1 Договору, у перший місяць становить 30000,00 грн без ПДВ, наступна оплата здійснюється у розмірі 15000,00 грн без ПДВ щомісячно. При цьому, оплата здійснюється до 5 числа кожного поточного місяця (п. 2.1.1 Договору).
Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із Актом приймання-передачі наданих юридичних послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги від 07.08.2024, Адвокат надав наступні послуги:
- Аналіз законодавства та судової практики з приводу можливості звільнення військовослужбовців від проходження військової служби за сімейними обставинами, підготовка та подання рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами від 02.09.2024, супровідного листа від 03.10.2024, підготовка та подання до суду позовної заяви про визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_1 протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - 28 год;
- надання консультації клієнту щодо перспективи ухвалення судом позитивного рішення внаслідок розгляду позову про визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_1 протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - 2 год.
Вартість 1 години наданих Адвокатом юридичних послух: 1000,00 грн.
Всього: 30 год, в сумі 30000,00 грн (а.с. 40).
Понесені витрати позивачем на правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн підтверджується матеріалами справи.
Суд, оцінивши надані докази, доходить висновку, що заявлена сума до відшкодування є завищеною з огляду на те, що ця справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, матеріали справи не містять великого обсягу, а відтак заявлена до відшкодування сума є не співмірною із складністю справи.
Відтак, враховуючи критерій обґрунтованості понесених позивачем витрат, та те, що позов задоволений частково, суд вважає що розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню до 5000,00 грн, що відповідає критерію розумності та співмірності.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 02.09.2024.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 02.09.2024 та прийняти рішення по суті стосовно порушеного питання про звільнення від проходження військової служби за сімейними обставинами на підставі п. п. г п. 2 ч. 4, ч. 3 ст. 12, ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи.
В іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ).
Повне судове рішення складено 27.08.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна