Справа № 456/4015/24 Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С.
Провадження № 22-ц/811/511/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
28 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
розглянувши у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
30.07.2024 ТОВ Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Просило стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 74931,30 грн та судові витрати.
Позов обгрунтований тим, що 22.06.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 6786934 про надання споживчого кредиту. 27 травня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом та позивачем як фактором, було укладено договір факторингу № 27-05/2024-ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 23495,30 грн - тіло кредиту та 40214,56 грн - нараховані проценти, 11221,44 грн нараховані проценти за 24 календарних дні, а всього разом 74931,30 грн.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 74931,30 грн заборгованості за кредитним договором та 2422,40 грн сплаченого судового збору, а всього разом 77353,70 грн.
Рішення суду в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу оскаржило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Звертає увагу на те, що 17.07.2024 між позивачем та адвокатом Столітнім М.М. був укладений договір про надання правової допомоги №17/07-2024. Згідно з умовами вказаного договору факт наданих послуг підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Сторонами також були погоджені умови оплати за зазначеним договором,відповідно до п. 4.6 договору клієнт здійснює оплату за надані послуги згідно Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду законної сили. Апелянтом документально підтверджено та доведено понесені витрати на правничу (правову) допомогу, а тому були відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат.
Просить рішення суду в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.
Судом встановлено, що позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір про надання правової допомоги №17/07-2024 від 17.07.2024 (а.с.38-39); ордер (а.с.20); акт прийому-передачі наданих послуг від 18.07.2024 (а.с.22).
Згідно із умовами договору №17/07-2024 від 17.07.2024, викладених в п. 4.4., факт наданих послуг підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
В акті прийому-передачі наданих послуг зазначено, що загальна вартість юридичних послуг у суді першої інстанції становить 10 000 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 141 ЦПК України визначено розподіл судових витрат між сторонами, зокрема ч.1, 2 цієї статті визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов був задоволений, то судові витрати понесені позивачем, в тому числі і на правову допомогу адвоката покладаються на відповідача.
Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 10 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Колегія суддів вважає, що вказаний висновок суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки адвокатом відповідно до ст.137 ЦПК України надано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), в якому зазначено надані адвокатом послуги та кількість витраченого часу на надання правничої допомоги клієнту, а тому такі висновки суду є безпідставними.
В той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
При цьому, суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на адвокатські послуги, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень витрат на правову допомогу, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо стягнення відповідних витрат, а також встановленої реальності участі адвоката у наданні професійної правничої допомоги та необхідності такої, беручи до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, кількість судових засідань, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, а також зазначені в п.6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України принципи пропорційності, розумності і співмірності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що наявні підстави для зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з їх частковою необґрунтованістю, що в свою чергу, зумовлює часткове задоволення заяви позивача та, відповідно, стягнення з відповідача на користь позивача вказаних витрат у розмірі 5 000 грн.
З таких обставин, рішення суду в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу слід скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким заяву позивача про стягнення судових витрат пов'язаних з професійною правничою допомогою задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 у користь ТОВ «Фінтраст Капітал» 5 000 грн витрат на правову допомогу. В решті рішення залишити без змін.
В іншій частині рішення суду не оскаржується та апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 січня 2025 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про стягнення судових витрат пов'язаних з професійною правничою допомогою задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 5 000 грн витрат на правову допомогу.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено: 28.08.2025
Головуючий
Судді