Справа № 461/8960/21 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є. О.
Провадження № 22-ц/811/128/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
28 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «СК «Граве Україна», про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу,
26.10.2021 ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» звернулося до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «СК «Граве Україна», про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова Компанія «Альфа Страхування» матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу (суброгації) у розмірі 24 937 грн 68 коп.
Позов обгрунтований тим, що 26.04.2019 між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №330.0000045.701.0383. Предметом договору страхування є транспортний засіб Jaguar XF, д.н.з. НОМЕР_1 . 23.05.2019 на автодорозі Львів-Пустомити-Меденичі, 6 км+620м відбулася ДТП за участі застрахованого транспортного засобу Jaguar XF, д.н.з. НОМЕР_1 , та транспортного засобу марки Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.07.2019 ОСОБА_1 визнано винуватою за ст. 124 КУпАП. Позивачем з метою визнання вартості відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля Jaguar XF, д.н.з. НОМЕР_1 , було проведено його огляд, про що складено акт огляду т/з та отримано рахунок №546 від 19.06.2019, згідно якого вартість ремонту складає 58499,10 грн. Позивачем складено страховий акт №0566.206.19.01 з розрахунком суми страхового відшкодування на суму 58 499, 10 грн, згідно якого 33 099, 60 грн здійснено виплату на користь СТО та проведено залік взаємних однорідних вимог до договору страхування на суму 25 399, 50 грн. Вважає, що різницю між реальними збитками та відновлюваним ремонтом пошкодженого транспортного засобу відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржило ПрАТ «Страхова Компанія «Альфа Страхування».
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що оскільки позивач виплатив страхове відшкодування страхувальнику/власнику, якому внаслідок ДТП була завдана шкода, у нього виникло право суброгації до винної особи.Так, ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на виконання приписів ЦК України, Закону України «Про страхування» реалізував право вимоги шляхом звернення листом до страховика (ПрАТ «СК «Граве Україна»), відповідальної особи ( ОСОБА_1 ), яка завдала матеріальної шкоди у розмірі 58499,10 грн застрахованому автомобілю Jaguar XF, д.н.з. НОМЕР_1 за укладеним договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 330.0000045.701.0383. ПрАТ «СК «Граве Україна», у свою чергу, виконало обов'язок за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (Поліса АМ6827034) виплативши страхове відшкодування у розмірі 33061,42 грн, про що позивачем було долучено банківську виписку. Враховуючи те, що на дату ДТП (23.05.2019) пошкоджений ТЗ Jaguar XF, д.н.з. НОМЕР_1 , неодноразово відновлювався ремонтом, то ПрАТ «СК «Граве Україна»була обмежена законом у виплаті страхового відшкодування ПрАТ «СК «Альфа Страхування» у повному обсязі завданої майнової шкоди та мала виплатити страхове відшкодування лише з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, визначеного Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092. А тому, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, на підставі статті 1194 ЦК України повинна відшкодувати особа, яка завдала збитків, тобто ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, суд не звернув уваги, що різниця між виплаченою позивачу страховиком ПрАТ «СК «Граве Україна» сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП викликана, у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу та франшизою. Таким чином, оскільки вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням. Позивач не погоджується з висновком суду щодо ненадання документів, які підтверджують витрати позивача на проведення ремонту. На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до суду платіжне доручення №19105 від 26.06.2019 про виплату страхового відшкодування у розмірі 33099,60 грн та довідку про проведення заліку взаємних однорідних вимог на суму 25399,50 грн. У позовній заяві позивачем зазначено про проведення заліку взаємних однорідних вимог та на підтвердження долучено відповідну довідку. На момент дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), у страховика виникло зобов'язання до страхувальника щодо виплати страхового відшкодування, а у страхувальника до страховика існувало зобов'язання сплачувати страхову премію. Таким чином на дату складання страхового акту існували частини страхової премії за договором страхування, що мали бути сплачені страхувальником згідно умов договору. Тому частину страхової виплати було направлено в рахунок оплати несплачених частин страхової премії. У страховому акті №0566.206.19.01 від 26.06.2019 вказано, що сума страхового відшкодування становить на суму 58499,10 грн, але з цієї суми 25399,50 грн утримано до суми несплаченої страхової премії, та 33099,60 грн перерахувати на рахунок СТО. Зобов'язання двох сторін припинилося, оскільки страховик частину суми страхового відшкодування зарахував в суму несплаченої страхової премії, а частину виплатив. Тому твердження суду, що ненадання відомостей про понесені витрати на проведення ремонту є помилковим, оскільки фактичною витратою позивача є сума в розмірі 58499,10 грн.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.
Судом встановлено, що 26.04.2019 між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №330.0000045.701.0383. Предметом договору страхування є транспортний засіб Jaguar XF, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.5).
23.05.2019 на автодорозі Львів-Пустомити-Меденичі, 6 км+620 м відбулася ДТП за участі застрахованого транспортного засобу Jaguar XF, д.н.з. НОМЕР_1 , та транспортного засобу марки Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.07.2019 (справа №450/1786/19) ОСОБА_1 визнано винуватою за ст. 124 КУпАП(а.с.6).
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль марки Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди був застрахований ПрАТ «СК «Граве Україна» на підставі полісу АМ6827034, згідно якого страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн.
Згідно страхового акту №0566.206.19.01 від 26.06.2019, сума страхового відшкодування складає 58 499, 10 грн, з яких 25 399, 50 грн утримання не сплаченої страхувальником страхової премії та 33 099, 60 грн сума перерахованого страхового відшкодування (а.с.12).
Згідно рахунку на оплату №546 від 19.06.2019 ТзОВ «Юнайтед армор груп» на замовлення ОСОБА_2 визначило вартість ремонту (64 999 грн - знижка 6 499, 90 грн) 58 499,10 грн (а.с.11).
Як убачається із платіжного доручення №19105 від 01.07.2019, ПрАТ «СК «Альфа Страхування» здійснило перерахунок ТзОВ Юнайтед Армор Груп відшкодування за автомобіль Jaguar НОМЕР_1 у сумі 33 099, 60 грн(а.с.14).
Згідно довідки про проведення заліку взаємних однорідних вимог до договору страхування №330.0000045.701.0383 від 26.04.2019 та до страхового акту №0566.206.19.01 від 26.06.2019 заборгованість страховика ПрАТ «СК «Альфа Страхування» перед страхувальником ОСОБА_2 становить 33 099, 60 грн(а.с.15).
Як убачається із виписки від 17.09.2019 та виписки від 20.09.2019 ПрАТ «СК ГравеУкраїна» здійснило перерахунок на користь ПрАТ «СК АЛЬФА» страхування в порядку регресу по справі ОСОБА_1 500 грн франшизи по полісу та 33 061, 42 грн страхового відшкодування(а.с.17-18).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розмір шкоди завданої власнику автомобіля Jaguar, д.н.з. НОМЕР_1 , не перевищує розміру ліміту відповідальності по страхових виплатах ПрАТ СК «Граве Україна», а тому і підстав для покладення відповідальності на страхувальника ОСОБА_1 у суду немає.
Проте із таким висновком суду не можна погодитись виходячи з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР), страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Статтею 5 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхування може бути добровільним та обов'язковим.
Відповідно до п. 6 ч.4 ст. 6 Закону України «Про страхування» одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Такі законодавчі обмеження встановлені статтею 29 Закону № 1961-ІV. Так статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Тобто ПрАТ «СК «Граве Україна» була обмежена законом у виплаті страхового відшкодування ПрАТ «СК «Альфа Страхування» у повному обсязі завданої майнової шкоди, а мала виплатити страхове відшкодування лише з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19) підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.
Посилання суду першої інстанції на те, що розмір завданої майнової шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика і це є підставою для відмови у стягненні майнової шкоди з відповідача не відповідає фактичним обставинам розглядуваної справи та є помилковими з огляду на таке.
Відносини між відповідачкою та ПрАТ «СК «Граве Україна», яким було застраховано автомобіль Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , регулюються умовами, визначеними в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким зокрема передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, оскільки вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування ПрАТ СК «Граве Україна», то із ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Тому суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 24937,68 грн ((58499,10 грн (майновий збиток) - 33061,42 грн (страхове відшкодування) - 500,00 грн (франшиза, відшкодована винною особою) = 24937,68 грн)) на користь позивача, яким було в повному обсязі відшкодовано збитки завдані пошкодженням транспортного засобу.
Колегія суддів також не погоджується з висновком суду щодо ненадання документів, які підтверджують витрати позивача на проведення ремонту.
На підтвердження своїх позовних вимог ПрАТ «СК «Альфа Страхування» надало до суду акт огляду, рахунок №546 від 19 червня 2019 року, страховий акт, заяву страхувальника та договір страхування, а також платіжне доручення про виплату страхового відшкодування та довідку про взаємозалік. Рахунок №546 від 19 червня 2019 року відповідає пошкодженням, які були зафіксовані в акті огляду. Отже, наявність рахунка №546 від 19 червня 2019 року, довідки про взаємозалік та платіжного доручення №19105 від 01.07.2019 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, а також належними доказами на підтвердження розміру шкоди, заподіяну власнику Jaguar XF, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
У зв'язку із скасуванням судового рішення та задоволенням позовних вимог в повному обсязі, підлягає зміні розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку задоволенням позовних вимог в повному обсязі слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Альфа Страхування» 2 270 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» задовольнити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2024 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «СК «Граве Україна», про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» майнову шкоду у розмірі 24 937,68 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» витрати з сплати судового збору в сумі 2 270 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено: 28.08.2025
Головуючий
Судді