Справа № 446/2941/24 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У.І.
Провадження № 22-ц/811/2543/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
22 серпня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської від 04 червня 2025 року (повний текст рішення виготовлено 05 червня 2025 року), в справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у грудні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.04.2021 у розмірі 72 022, 55 грн та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 30.04.2021 ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту і Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 75 000 грн (п. 1.2. Договору); тип кредитної карти: Картка «Універсальна» GOLD; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією( п.1.2 Договору); процентна ставка, відсотків річних: 40, 8 % (п. 1.3. Договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту ( п. 1.4. Договору); розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно або 10% від заборгованості, але не менше100 грн щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4 Договору); проценти від суми неповернутого кредиту, які у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00 % (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12 Договору). Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг підписана відповідачем власноруч на планшеті. Відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер НОМЕР_1 , строк дії - 02/25, тип - Універсальна GOLD. Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, чим порушив зобов'язання з погашення заборгованості по кредиту. Таким чином, у відповідача станом на 24.11.2024 утворилась заборгованість, що становить 72022, 55 грн, яка складається з: 56 713, 30 грн - заборгованість за тілом кредиту та 15 309, 25 грн - заборгованість за простроченими відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача. Просили позов задовольнити.
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської від 04 червня 2025 року, позов задоволено.
Вирішено:
стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 72 022, 55 грн заборгованості за кредитним договором № б/н від 30.04.2021.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 2 422, 40 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду першої інстанції оскарживОСОБА_1 , подавши в липні 2025 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської від 04 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Аналіз змісту апеляційної скарги зводиться до того, шо заявник вважає, що позивачем не надано усіх наявних у нього доказів на підтвердження позовних вимог, в тому числі і стосовно перерахування коштів за наданим кредитом з власного рахунку у встановленому договором порядку на рахунок відповідача. Підставою його звернення до банку 30 квітня 2021 року була необхідність у заміні пластикової картки по строку придатності, а не одержання кредиту.
03 липня 2025 року зареєстровано відзив Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Такий обґрунтований правильністю рішення суду першої інстанції і безпідставністю доводів апеляційної скарги та містить прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
При цьому зазначили, що відповідач ні в суд першої інстанції, ні в апеляційний суд не надав докази, які б підтверджували погашення заборгованості на день прийняття оскаржуваного рішення в повному обсязі, хоча в силу вимог статті 81 ЦПК України це є його обов»язок.
25 серпня 2025 року надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив , у якій останній зазначає, що викладені у відзиві міркування, твердження, на його думку не обґрунтовані та не мають правової значимості, оскільки не підкріплені належними доказами, а документ, оснований на хибній інтерпритації норм чинного законодавства та містить низку суперечливих заключень, некоректних висновків. Натомість апеляційна скарга ґрунтується на чинних нормах права, фактичних доказах та беззаперечних свідченнях, і найголовніше, основана на принципах моралі, добросовісності і з дотриманням норм ділової етики.
За приписами частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим, останній 30.04.2021 ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту і заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.
Відповідач ОСОБА_1 при підписанні заяви підтвердив, що ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були наданні йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Така заява містить зокрема і проценту ставку, відсотки річних для карт «Універсальна» та « Універсальна GOLD». Своїм підписом підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в АТ КБ "Приватбанк". Виразив згоду з тим, що заява про приєднання до Умов і Правил надання послуг разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають договір про надання банківських послуг /т. І а.с. 20-39/.
На підставі укладеного Договору № б/н від 30.04.2021 відповідач ОСОБА_1 отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_2 Універсальна GOLD з терміном дії до 02/25, що підтверджується випискою за договором, яка міститься у матеріалах справи (т. 1 а.с. 40-43).
У заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 30.04.2021 сторонами узгоджено тип кредиту: відновлювальна кредитна лінія; сума/ліміт кредиту: 75 000 грн. для карт Універсальна GOLD; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією; мета отримання кредиту: споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту: безготівковий шлях (п. 1.2. Договору); процентну ставку у розмірі 40, 8 % річних для карт Універсальна GOLD (п. 1.3. Договору), кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4 Договору). Разом з цим, у заяві сторони також узгодили проценти від суми неповернутого кредиту, які у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00 % (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12 Договору).
Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг відповідачем ОСОБА_1 підписано власноруч на планшеті, а з боку АТ КБ «Приватбанк»» - уповноваженою на те особою (т. 1 а.с. 20-39).
Таким чином, 30.04.2021 між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 шляхом підписання останнім заяви про приєднання було укладено договір про надання банківських послуг, який за своїм змістом є договором приєднання, і в якому сторонами погоджені всі істотні умови договору, в тому числі і відсотки за користування кредитом та наслідки прострочення або невиконання зобов'язань за Договором .
Позивач звертаючись до суду вказує, що банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Натомість відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 24.11.2024 утворилася заборгованість, що становить 72 022,55 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Розглядаючи даний спір, слід виходити із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов'язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови встановлює сам суб'єкт господарювання. Банк завжди несе ризик зрозумілості положень договору для споживачів, котрі звертаються за його продуктом, адже другий контрагент-споживач послуг банку-лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Сама природа договору приєднання говорить про те, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Тобто не можна стверджувати про безправність особи, котра приєдналася до договору. У кожній конкретній ситуації такий споживач наділений правом змінити або розірвати такий договір, якщо він позбавляється прав, які звичайно мав, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.
З матеріалів справи не вбачається, що умови договору були якимось чином для відповідача обтяжливі і він звертався до позивача з вимогою про його зміну чи розірвання.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до положень статей 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно статей 12, 13, 81 ЦПК України, обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом із тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
З виписки АТ КБ «Приватбанк» за договором № б/н за період 01.05.2021-24.11.2024 по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що останній користувався кредитними коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці, здійснював покупки, знімав готівку та частково погашав наявну заборгованість (т. 1 а.с. 40-43).
Надана позивачем виписка є належним і допустимим доказом здійснення кожної відображеної у ньому банківської операції, що відображає, зокрема: дату, призначення і розмір кожного платежу, його позитивне або від'ємне значення, місце здійснення платежу, номер картки за якою здійснювався кожен платіж, позитивний або від'ємний залишок коштів по картці після кожної операції тощо.
Відповідач не надав а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції жодного доказу некоректного чи безпідставного складення виписки про рух коштів за кредитною карткою.
Згідно з наданими АТ КБ «Приватбанк» розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед банком станом на 24.11.2024 становить 72 022,55 грн, і така складається з наступного: 56 713, 30 грн - заборгованість за тілом кредиту, та 15 309, 25 грн - заборгованість за простроченими відсотками (т. 1 а.с. 44-49).
Наданий позивачем розрахунок є належним і допустимим доказом відповідного руху коштів і заборгованості за Договором, оскільки: отримана відповідачем у позивача кредитна картка відображена у виписці за договором у період 01.05.2021- 24.11.2024; процентна ставка за якою нараховувались відсотки за користування кредитом відповідає вказаній у п.1.3 Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг для карти Універсальна Gold - 40, 8 %; від'ємний залишок після операції відповідає сумі заборгованості; виписка вказує на активне користування як кредитними коштами, так і періодичне поповнення картки відповідачем з метою повернення позичених у банку коштів.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріали справи не містять доказів щодо неправильності або необґрунтованості складеного позивачем розрахунку.
У справі, що переглядається встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим, останнім 30.04.2021 було підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отже за результатами звернення, 30.04.2021 було підписано кредитний договір, після підписання якого у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у визначеному розмірі, який був обумовлений між сторонами умовами кредитного договору.
На підставі укладеного Договору Банком відповідачу ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт у розмірі 75 000,00 грн та надано у користування кредитну картку номер НОМЕР_1 Універсальна GOLD.
Як встановлено з розрахунку заборгованості за кредитом відповідача, сума коштів, які використано позичальником в межах кредитного ліміту станом на 24.11.2024 складає 56 713, 30 грн.
АТ КБ "Приватбанк" прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором виконав своєчасно і повністю, надав кредиті ресурси в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов'язання відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за договором на загальну суму 72 022, 55 грн. Відповідачем ОСОБА_1 не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань чи спростовували суму заборгованості перед позивачем. Оцінивши надані позивачем докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що беззаперечно доведеним є факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, а відтак і про те, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідача кредитної заборгованості підлягає судовому захисту, а тому позов АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 30.04.2021 в сумі 72 022, 55 грн є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги є неспроможними, оскільки спростовуються вищевстановленими обставинами справи.
Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської від 04 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 22 серпня 2025 року.
Головуючий С. М. Копняк
Судді: С. М. Бойко
А. В. Ніткевич