Справа №462/6800/24 Головуючий у 1 інстанції:Ліуш А.І.
Провадження №22-ц/811/563/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
28 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача : Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Ліуша А.І. від 20 січня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 січня 2025 року в задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено за безпідставністю.
Вказане рішення оскаржилоАкціонерне товариство «Універсал Банк».
В апеляційній скарзі просять скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 січня 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити в повному обсязі.
Зазначають, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що Клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Таким чином, враховуючи те, що Клієнтом було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки, відповідач надав свою згоду із змінами, доповненням до Договору про надання банківських послуг від 02.09.2022 року. Також, вказують, що редакція Умов та правил, що наявна у матеріалах справи може носити показовий характер та може доповнюватись Позивачем. Додають, що наявні усі підстави стверджувати, що Умови та правила, які знаходяться у публічному доступі, та посилання на які містяться у кожній Анкеті-заяві підписаний Клієнтами, а те що інформація може бути невідомою суду, не є підставою для заборони її використання як загальновідомою. Посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку Банку, що саме ці умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про елетронну комерцію». Звертають увагу, що відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), а тому в останнього виникла заборгованість. Враховуючи, що у Відповідача прострочення зобов?язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення Клієнтом зобов'язань, та вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення "пуш" про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте Відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв?язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 Розділу ІІ Умов, кредит став у форму «на вимогу». На підставі вищезазначеного загальний розмір заборгованості Відповідача перед Банком за Договором становить 17571.59 грн., що складається з: - загального залишку заборгованості (тілом кредиту) - 17571.59 грн.; - заборгованості за пенею та комісією - грн.; - заборгованість за порушення грошового зобов?язання - грн. доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Також, будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ.
Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 16, 512, 514, 516, 526, 530, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про платіжні послуги», та відмовляючи у задоволенні позову за безпідставністю, - виходив з того, що 02 вересня 2022 року, ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг (Monobank). Матеріали справи містять копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank, паспорт споживчого кредиту Чорної картки Monobank, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а також фотокопії паспорта відповідача. В анкеті-заяві позичальника зазначено, що ОСОБА_1 , проставлянням власноручного свого підпису під цією анкетою-заявою підтвердив, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомився, погодився та отримав у мобільному додатку, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтвердив та зобов'язався виконувати його умови. Крім того, матеріали справи містять розрахунок заборгованості за договором б/н від 02 вересня 2022 року, що укладений між Універсал Банк та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 26 травня 2024 року. Вказаний розрахунок містить інформацію за період з 01 січня 2023 року по 26 травня 2024 року. На підтвердження наявної у відповідача заборгованості перед АТ «Універсал Банк», позивачем надано копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг та складені позивачем розрахунки заборгованості, які починаються з 01 січня 2023 року, тобто вже після дати укладення договору від 02 вересня 2022 року між сторонами. При цьому, надані позивачем розрахунки заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Більше того, такі розрахунки не є первинними бухгалтерськими документами, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому такі самі по собі без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником вони не є підтвердженням наявності заборгованості. Таким чином, відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, зазначений в розрахунку, є правильним. Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог АТ «Універсал Банк», що має наслідком відмову у їх задоволенні в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків суду не спростовують.
У серпні 2024 року Акціонерне товариства «Універсал Банк» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 02.09.2022 року у розмірі 17571,59 грн. станом на 26.05.2024 року, в тому числі:
- загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 17571,59 грн;
- заборгованість за пенею 0 грн.;
- заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що 02 вересня 2022 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, визначених договором, в межах наданого кредиту в розмірі 15 000 грн. Однак, з підстав неналежного виконанням відповідачем кредитних зобов'язань у порядку та строки, визначені умовами договору про надання банківських послуг «Monobank», у відповідача виникла заборгованість станом на 26 травня 2024 року в розмірі 17571,59 грн. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «Універсал Банк».
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 1046, 1048, 1049 ЦК України ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Положеннями ч. 2 ст. 41, ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи. Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Як вбачається із матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, - 02 вересня 2022 року, ОСОБА_1 , звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг (Monobank).
Матеріали справи містять копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank, паспорт споживчого кредиту Чорної картки Monobank, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а також фотокопії паспорта ОСОБА_1 ,
В анкеті-заяві позичальника зазначено, що ОСОБА_1 , проставлянням власноручного свого підпису під цією анкетою-заявою підтвердив, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомився, погодився та отримав у мобільному додатку, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтвердив та зобов'язався виконувати його умови.
Крім того, матеріали справи містять розрахунок заборгованості за договором б/н від 02 вересня 2022 року, що укладений між Універсал Банк та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 26 травня 2024 року. Вказаний розрахунок містить інформацію за період з 01 січня 2023 року по 26 травня 2024 року.
На підтвердження наявної у відповідача заборгованості перед АТ «Універсал Банк», позивачем надано копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг та складені позивачем розрахунки заборгованості, які починаються з 01 січня 2023 року, тобто вже задовго після дати укладення договору від 02 вересня 2022 року між сторонами.
При цьому, надані позивачем розрахунки заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Більше того, такі розрахунки не є первинними бухгалтерськими документами, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому такі самі по собі без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником вони не є підтвердженням наявності заборгованості.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, зазначений в розрахунку, є правильним.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що дійсно, в матеріалах справи відсутні докази про надання кредитних коштів відповідачу (довідки про перерахування коштів; довідки про видачу платіжної картки; довідки про рух коштів по рахунку відповідача; тощо).
Також, слід зазначити, що розрахунок заборгованості за договором №б/н від 02.09.2022 року розпочато з 01.01.2023 року і у ньому вказано про збільшену суму кредитних коштів, а не про суму, яка могла бути отримана фактично відповідачем - 15000 грн. (а.с.6), при цьому нарахування отримання кредитних коштів у такому здійснено у кілька десятків окремих платежів.
Окрім цього, паспорт споживчого кредиту (а.с.23-25), на який посилається апелянт, діяв лише до 01.01.2023 року, про що вказано в самому паспорті споживчого кредиту (а.с.23-25) відповідно така інформація під час можливого отримання кредитних коштів, слід вважати не могла вважатися умовами договору, який був укладений сторонами. Відтак, оскільки розрахунок заборгованості відповідача зроблено після 01.01.2023 року, невідомо, за якими умовами було здійснено нарахування і яких саме коштів, як заборгованості відповідача.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.
З врахуванням наведеного, апеляційну скаргу слід вважати безпідставною та залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 28 серпня 2025 року.
Судді: Я.А. Левик
Н.П. Крайник
М.М. Шандра