Справа №444/2037/23 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р. Й.
Провадження №22-ц/811/3522/23 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
Провадження №22-ц/811/3523/23
26 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретар: Чиж Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Жовківського районного суду Львівської області в складі судді Зеліска Р.Й. від 17 серпня 2023 року та на додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 11 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 17 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню та скасовано виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тараса Володимировича від 19 лютого 2021 року, що зареєстрований в реєстрі за № 1638, яким пропонується звернути стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за Кредтним договором № AG6108580 від 05.06.2019 року, укладеним ним із ТОВ "Фінансова компанія "Дінеро", правонаступником усіх прав та обовязків якого на піставі Договору № 22-08/19 та Додаткової угоди № 5 про відступлення права вимоги від 31.10.2019 року є ТОВ "Вердикт Капітал", на загальну суму 11 708,59 грн.
Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (юридична адреса: 04053, місто Київ, вул. Кудрявський узвіз, будинок № 5Б, код ЄДРПОУ 36799749) в користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1288 грн. 32 коп.
Додатковим рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 11 вересня 2023 року стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 14000 (чотирнадщцять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на правову допомогу.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 серпня 2024 року та додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 11 вересня 2023 року оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал».
В апеляційній скарзі просять скасувати заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 серпня 2023 року та додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 11 вересня 2023 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал».
Зазначають, що відповідачу не було направлено заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на надання правничої допомоги, що унеможливлює подачу заперечень щодо стягнення витрат на надання правничої допомоги, що є порушення вимог процесуального закону, оскільки, документи щодо позовної заяви разом із документами, що додаються до позовної заяви, а також інші заяви та документи по справі, тощо мають бути направлені сторонам для подачі відзиву на позовну заяву, свої заперечень, в порядку ст. 178 ЦПК України. Зазначає, що вчинення нотаріуса виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. За таких умов нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивач у своєму позові не зазначив жодної обставини, яка б свідчила про протилежне. Окрім того, позивач не надає суду будь - яких доказів, які би свідчили про погашення боргу за кредитним договором та виконання своїх зобов'язань в повному обсязі, відтак, стверджувати про відсутність підстав для вчинення стягувачем виконавчого напису нотаріуса, немає. Позивач не надає також альтернативного розрахунку заборгованості. Зазначає, що позивач лише наголошує на тому, що відповідач не надав належних дказів та не довів розмір існуючої заборгованості при цьому, жодним чином, позивач не спростовує його іншими доказами. Вважає, що обґрунтованих доводів стосовно безпідставності документу, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, позивачем суду наведено не було, так само, не було надано доказів спростування заборгованості за кредитним договором, стягнення якої відбулося за вчиненим нотаріусом виконавчим написом.
В судове засідання учасники справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційної скарги, клопотання ОСОБА_2 , про долучення доказів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 5, 13, 81, 82 ЦПК України, та задовольняючи позовні вимоги, - виходив з того, що між позивачем та ТОВ "Фінансова компанія "Дінеро" правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору № 22-08/19 та додаткової угоди № 5 про відступлення права вимоги від 31.10.2019 року є ТОВ "Вердикт Капітал", було укладено кредитний договір № AG6108580 від 05.06.2019 року. Те, що договір містить ознаки його нотаріального посвідчення, судом не встановлено та відповідачем не надано копію такого. З копії виконавчого напису Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тараса Володимировича від 19 лютого 2021 року, що зареєстрований в реєстрі за № 1638 (а.с.10) вбачається, що таким пропонується звернути стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № AG6108580 від 05.06.2019 року, укладеним ним із ТОВ "Фінансова компанія "Дінеро", правонаступником усіх прав та обовязків якого на підставі договору № 22-08/19 та Додаткової угоди № 5 про відступлення права вимоги від 31.10.2019 року є ТОВ "Вердикт Капітал", на загальну суму 11708,59 грн. З копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 64959371 (а.с.7) вбачається, що приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович відкрив таке з приводу виконання виконавчого напису № 1638 від 19 лютого 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. Суд виходив з того, що з копії виконавчого напису Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тараса Володимировича від 19 лютого 2021 року, що зареєстрований в реєстрі за № 1638 (а.с. 10) вбачається, що такий вчинено на кредитному договорі, що раніше дозволялося відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконними та нечинними п.1 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин». 01.11.2017 року Вищим адміністративним судом України вищезазначену постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14 було залишено без змін. Відтак, станом на день вчинення виконавчого напису Перелік діяв в редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі. Достатніх належних та допустимих доказів того, що між позивачем та ТОВ "Фінансова компанія "Дінеро" був укладений нотаріально посвідчений кредитний договір суду не надано. Відтак, приватний нотаріус на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису діяв на підставі пункту Переліку, який був незаконним та не чинним, законних підстав для можливості вчинення виконавчого напису на зазначеному кредитному договорі в нотаріуса не було, а відтак оспорюваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню. Окрім цього, судом встановлено те, що позивач не визнає та не визнавав станом на день вчинення оспорюваного виконавчого напису розміру заборгованості, відтак заборгованість не могла вважатися безспірною. За таких обставин позовну вимогу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, потрібно задовольнити.
Із змісту оскаржуваного додаткового рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 141, 247, 258-259, 264-265, 354ЦПК України, та задовольняючи заяву частково, виходив з того, що з копії акту приймання-передачі наданої правової допомоги № 6 від 30.08.2023 згідно договору від 18.05.2023 року № 106/23 вбачається, що позивач отримав послуги з правової допомоги в даній справі на суму 16000,00 грн. Встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі наданої правової допомоги № 6 від 30.08.2023 року згідно договору від 18.05.2023 № 106/23 позивачу адвокатом надано послуг з правової допомоги в даній справі на загальну суму 16000,00 грн., а саме: - підписання договору з клієнтом, консультування та ознайомлення з документами - 2000,00 грн.; - підготовка та подання адвокатського запиту до приватного виконавця для отримання виконавчого напису та інших документів - 2000,00 грн.; - підготовка та подання позовної заяви в суд та сторонам по справі - 6000,00 грн.; - підготовка та подання заяви про забезпечення позову в суд - 2000,00 грн.; - складання акту, підготовка та подання клопотання про розподіл судових витрат - 2000,00 грн.; - отримання копії судового рішення, підготовка та подання заяви про закінчення виконавчого провадження та заяви до приватного виконавця про стягнення судових витрат - 2000,00 грн. Також суд враховував, що представник відповідача не звертався із клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Судом встановлено, що розмір витрат на послугу з правової допомоги, що зазначена в акті приймання-передачі наданої правової допомоги №6 від 30.08.2023 року під пунктом 6 «отримання копії судового рішення, підготовка та подання заяви про закінчення виконавчого провадження та заяви до приватного виконавця про стягнення судових витрат», не є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, надання таких послуг не підтверджується документально (в самому акті не проставлено дати надання такої послуги), частково за своїм характером такі послуги відносяться на майбутнє. За таких обставин розмір витрат на правничу допомогу потрібно зменшити на суму 2000,00 грн., відтак стягненню підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 14000,00 грн. Такий розмір витрат позивача в даній справі на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони. За таких обставин, враховуючи все викладене вище, заяву про стягнення судових витрат потрібно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу в розмірі 14000,00 грн.
Колегія суддів вважає, що в частині основного рішення такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, а тому рішення суду слід залишити без змін. Що стосується додаткового рішення, то в цій частині висновки суду обставинам, що мають значення та вимогам закону відповідають лише частково, лише частина обставин, які суд вважав встановленими - доведена, а тому додаткове рішення підлягає зміні.
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якому просив:
- визнати таким, що не підлягає виконанню та скасувати виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Т.В. від 19.02.2021 року, що зареєстрований в реєстрі за № 1638, яким пропонується звернути стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №AG6108580 від 05.06.2019 року, укладеним ним із ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору №22-08/19 та Додаткової угоди №5 про відступлення права вимоги від 31.10.2019 року є ТОВ «»Вердикт Капітал», на загальну суму - 11708,59 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 19.02.2021 року приватним нотаріусом Івано - Франківського міського нотаріального округу Личука Т.В. видано виконавчий напис №1638, яким пропонується звернути стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №AG6108580 від 05.06.2019 року, укладеним ним із ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору № 22-08/19 та Додаткової угоди №5 про відступлення права вимоги від 31.10.2019 є ТОВ « Вердикт Капітал». Строк платежу настав та стягнення проводиться за період з 31.10.2019 по 16.02.2021. Сума заборгованості складає 10708,59 грн., з яких: прострочена заборгованість за суму кредиту - 4500,00 грн.; прострочена заборгованість за несплаченими відсотками та комісією - 6 208,59,00 грн.; плата за вчинення виконавчого напису - 1000,00 грн. Загальна сума - 11708,59 грн. Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. 25.03.2021 року відкрито виконавче провадження №64959371 щодо стягнення за цим виконавчим написом. 08.04.2021 року прийнято постанову про звернення стягнення за цим боржника. Додає, що у спірному виконавчому написі відсутня повна інформація щодо періоду заборгованості, розміру відсоткової ставки за прострочення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. При цьому, розрахунок заборгованості не може вважатися документом, на підставі якого може бути вчинено виконавчий напис нотаріуса, оскільки вимогам п.2 Переліку документів визначено, що для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин має бути додано виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості при вчиненні оскаржуваного напису нотаріус не отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком є безспірним. З наведеного вбачається, що нотаріус не перевірив безспірність заборгованості позивача перед відповідачем, крім цього у виконавчому написі нотаріусом не вказано конкретну дату настання строку платежу. Також процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів і недотримання одного із є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Водночас приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем на підтвердження наявності заборгованості не могло бути подано вимоги про дострокове повернення тіла кредиту та процентів, вимоги про усунення порушення зобов?язання, розрахунок заборгованості. ОСОБА_1 категорично заперечує факт отримання вищевказаних документів. До того ж в матеріалах виконавчого провадженні ці документи відсутні. Позивач стверджує, що викладена у виконавчому написі заборгованість не відповідає дійсності, а тому не є безспірною. З розрахунку заборгованості, викладеного у виконавчому написі, слідує, що прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 4 500,00 грн., а прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 6 208,59 грн. Порівнюючи суму кредиту з сумою нарахованих відсотків, вбачається, що зазначені розміри фактичного здорожчання є явно завищеними та такими, що суперечать принципам розумності та справедливості. Крім того, такі розміри відсотків несуть у собі явний та істотний дисбаланс між його правами та обов'язками, який виник у зв'язку з укладеним ним з позивачем договором. В даному випадку умови договору є несправедливими, оскільки за 1 рік та 3 місяці розмір відсотків зріс у майже півтора рази порівняно з тілом кредиту, що становить приблизно 110% річних.
У вересні 2023 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подав клопотання про розподіл судових витрат, в якому просив:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн.
В обґрунтування заяви зазначав, що в позовній заяві було зазначено - « На підставі п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України повідомляю, що орієнтовний розмір судових витрат складає 20000,00 грн. витрат на правову допомогу.» 30 серпня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було підписано акт приймання - передачі наданої правової допомоги, а саме: підписання договору з клієнтом, консультування та ознайомлення з наявними документами - ( кількість годин -1); (2000 тисячі грн. за годину); ( загальна вартість - 2000 тисячі грн.); підготовка та подання адвокатського запиту до приватного виконавця для отримання виконавчого напису та інших документів - ( кількість годин - 1); ( 2000 тисячі грн. - за годину); ( загальна вартість - 2000 тисячі грн..); підготовка та подання позовної заяви в суд та сторонам по справі - ( кількість годин - 3 ); ( 2000 тисячі грн. за годину); ( загальна вартість - 6000 тисячі грн..); підготовка та подання заяви про забезпечення позову в суд - ( кількість годин - 1); ( 2000 тисячі за годину ); ( загальна вартість - 2000); складання акту, підготовка та подання клопотання про розподіл судових витрат - ( кількість годин 1); ( 200 тисячі за годину); ( загальна вартість - 2000); отримання копії судового рішення, підготовка та подання заяви про закінчення виконавчого провадження та заяви до приватного виконавця про стягнення судових витрат - ( кількість годин -1); ( 2000 тисячі за годину); ( загальна вартість - 20000). Отже, просить з відповідача стягнути на користь позивача понесені витрати на правову допомогу в повному обсязі у розмірі 16000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не оспорено та не спростовано, - між позивачем та ТОВ "Фінансова компанія "Дінеро" правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору № 22-08/19 та додаткової угоди № 5 про відступлення права вимоги від 31.10.2019 року є ТОВ "Вердикт Капітал", було укладено кредитний договір № AG6108580 від 05.06.2019 року.
Те, що кредитний договір містить ознаки його нотаріального посвідчення, судом першої інстанції не встановлено.
Із складових кредитного договору (Паспорт споживчого кредиту, Спеціальні умови для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №.AG6108580, Спеціальні умови Договору позики №.AG6108580, Загальні умови Договору кредитної лінії, Загальні умови Договору позики (а.с.240-253, т.1)), які надані на ухвалу суду апеляційної інстанції, вбачається, що кредитний договір нотаріально не посвідчений.
З копії виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тараса Володимировича від 19 лютого 2021 року, що зареєстрований в реєстрі за №1638 (а.с.10) вбачається, що таким пропонується звернути стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № AG6108580 від 05.06.2019 року, укладеним ним із ТОВ "Фінансова компанія "Дінеро", правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору № 22-08/19 та додаткової угоди №5 про відступлення права вимоги від 31.10.2019 року є ТОВ "Вердикт Капітал", на загальну суму 11708,59 грн.
З копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №64959371 (а.с.7) вбачається, що приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович відкрив таке з приводу виконання виконавчого напису №1638 від 19 лютого 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.
Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений 19 лютого 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання».
З наданих сторонами доказів та висловлених доводів і заперечень вбачається, що достатніх належних та допустимих доказів того, що між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» був укладений нотаріально посвідчений кредитний договір суду не надано, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права та спростовуються наведеними нормами закону та практикою суду касаційної інстанції.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.
Додаткове ж рішення Жовківського районного суду Львівської області від 11 вересня 2023 рокуслід змінити, з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
В той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
При цьому, суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на адвокатські послуги, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Тобто, суд оцінює рівень витрат на правову допомогу, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Як вбачається з матеріалів справи та сторонами не оспорено та не спростовано, - 18.05.2023 року позивач та адвокат Цімура Я.В. уклали договір про надання позивачу правової допомоги № 106/23.
Відповідно до акту приймання-передачі наданої правової допомоги № 6 від 30.08.2023 року згідно договору від 18.05.2023 року № 106/23 позивачу адвокатом надано послуг з правової допомоги в даній справі на загальну суму 16000,00 грн., а саме: - підписання договору з клієнтом, консультування та ознайомлення з документами - 2000,00 грн.; - підготовка та подання адвокатського запиту до приватного виконавця для отримання виконавчого напису та інших документів - 2000,00 грн.; - підготовка та подання позовної заяви в суд та сторонам по справі - 6000,00 грн.; - підготовка та подання заяви про забезпечення позову в суд - 2000,00 грн.; - складання акту, підготовка та подання клопотання про розподіл судових витрат - 2000,00 грн.; - отримання копії судового рішення, підготовка та подання заяви про закінчення виконавчого провадження та заяви до приватного виконавця про стягнення судових витрат - 2000,00 грн.
Відповідно позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в суді першої інстанції у розмірі 16 000 грн.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що судові витрати понесені позивачем у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 грн. слід стягнути з відповідача.
Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, заявлений до стягнення з відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу, який складає 16 000,00 грн. не є співмірним із: складністю справи; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Ураховуючи доводи сторін щодо розподілу відповідних витрат, беручи до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, - колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні підстави для зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягненого судом першої інстанції у зв'язку з їх частковою необґрунтованістю, що в свою чергу, зумовлює часткове задоволення заяви відповідача та, відповідно, стягнення з позивача на користь відповідача вказаних витрат у розмірі 3 500 грн.
З таких обставин, додаткове рішення слід змінити, зменшивши розмір стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу з 14000 грн. до 3500 грн., задовольнивши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Цімури Яромира Володимировича про стягнення судових витрат пов'язаних з професійною правничою допомогою частково.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 серпня 2023 року та на додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 11 вересня 2023 року - задовольнити частково.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 серпня 2023 року - залишити без змін.
Додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 11 вересня 2023 року - змінити, зменшивши розмір стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу з 14000 грн. до 3500 грн., задовольнивши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Цімури Яромира Володимировича про стягнення судових витрат пов'язаних з професійною правничою допомогою частково.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 26 серпня 2025 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра