Справа №449/725/18 Головуючий у 1 інстанції:Борняк Р.О.
Провадження №22-ц/811/3359/24 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
26 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретар: Чиж Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області в складі судді Борняка Р.О. від 24 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Перемишлянської міської ради та ОСОБА_1 про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та рішення виконавчого комітету Перемишлянської міської ради №331 від 30.07.1997 р. та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Перемишлянської міської ради, третьої особи - Управління Держгеокадастру в Перемишлянському районі про визнання Державного акту про право власності на земельну ділянку - недійсним,-
рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 24 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до виконавчого комітету Перемишлянської міської ради та ОСОБА_1 про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та рішення виконавчого комітету Перемишлянської міської ради №331 від 30.07.1997 р. - задоволено.
Визнано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії 4-ЛВ №013231 від 23.12.1997 року виданий на ім'я ОСОБА_1 та рішення виконавчого комітету Перемишлянської міської ради №331 від 30.07.1997 р. - недійсними та скасовано їх.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Перемишлянської міської ради, третьої особи - Управління Держгеокадастру в Перемишлянському районі про визнання Державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним - залишено без розгляду.
Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 24 вересня 2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Вважає, що рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права, та судом не повністю з'ясовано обставини справи, що мають значення. Зазначає, що єдиний мотив, який надає суд щодо залишення зустрічного позову без розгляду - систематичні неявки в судові засідання, проте позивач (відповідач за первісним позовом) звертає увагу, що ним неодноразово подавались до суду клопотання про розгляд справи без участі, таким чином залишення без розгляду зустрічного позову та відсутність дослідження наявних в матеріалах зустрічного позову доказів підтверджує неправомірність такого рішення. Також ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 29 жовтня 2019 року прийнято заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог. Також ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 16 червня 2020 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Мартиневича Ю.О. та призначено судову експертизу з питань землеустрою, однак, ОСОБА_1 , не отримував, ні від суду першої інстанції, ні від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз жодних вимог щодо оплати такої. Вказує, що позов ОСОБА_2 є безпідставним та необґрунтованим, а ОСОБА_1 підлягає до задоволення, оскільки з врахуванням наявних у справі матеріалів вбачається, шо ділянка ОСОБА_2 не мала б знаходитись (накладатись) на ділянку ОСОБА_1 , такій помилково присвоєно №32 та нанесено на кадастрову карту (під час присвоєння кадастрового номера) на місці ділянки ОСОБА_1 .Звертає увагу суду, що наявна ще одна ділянка із №32, яка належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ЯА №417597 виданого 28.07.2005 року на підставі рішення виконавчого комітету Перемишлянської міської Ради народних депутатів від 31.01.1995 року №41, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за номером 01:05:457:00146 (кадастровий №4623310100:03:001:0138). Така, суміжна із ділянкою ОСОБА_1 , що належним чином відображено, як у акті ОСОБА_1 , так і у акті ОСОБА_3 . Більше того, з наявних у справі матеріалів вбачається, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1043га, що належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю II-ЛВ №011389 виданого 26.11.1997 року на підставі рішення виконавчого комітету Перемишлянської міської Ради народних депутатів від 20.01.1996 року №44, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №186 (продала земельну ділянку ОСОБА_2 ) суміжна із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0958га, що належить ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ГУ-ЛВ №013373 виданого 23.12.1997 року на підставі рішення виконавчого комітету Перемишлянської міської Ради народних депутатів від 12.08.1994 року №11, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №189 та територіально знаходиться в іншому місці. Відповідно, ділянка продавця ( ОСОБА_4 ) не накладається із ділянкою покупця ( ОСОБА_2 )
В судове засідання учасники справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Клопотання представника відповідача Перемишлянської міської радипро відкладення розгляду справи з підстав перебування у відпустці начальника відділу юридичних питань, комунальної власності та кадрової роботи Боднара В.М. колегія суддів вважала необґрунтованим та відхилила, зважаючи на те, що справа тривалий час перебуває на розгляді у судах обох інстанції; розгляд даної справи було призначено заздалегідь із погодженням дати та часу судового засіданні зі усіма учасниками розгляду включно і з представником Перемишлянської міської; крім цього, Перемишлянська міська рада навіть у випадку наявності певної причини неявки одного з представників, могла забезпечити участь іншого представника, доказів неможливості чого не представлено та доводів не наведено.
В суді апеляційної інстанції, Мартиневичем Ю.О. в інтересах ОСОБА_1 заявлено клопотання про проведення судової експертизи з питань землеустрою.
В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_1 не отримував ні від суду першої інстанції, ні від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз жодних вимог щодо оплати експертизи, а ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 09 квітня 2024 року було відмовлено у задоволенні клопотання про повторне проведення експертизи з питань землеустрою.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 16 червня 2020 року клопотання ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 про призначення у справі судової експертизи з питань землеустрою задоволено.
Згідно листа Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05.09.2023 року №6294/10/вих.-23/ЛЕП, на адресу відповідача ОСОБА_1 , представника ОСОБА_6 та суду першої інстанції було скеровано рахунок за проведення експертизи №20-5276 від 05.09.2023.
07.11.2023 року, враховуючи відсутність оплати за проведення експертизи, ухвалу суду першої інстанції від 16.06.2020 року залишено без виконання та повернуто надані на дослідження матеріали.
Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 09 квітня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_6 про призначення повторної судової експертизи з питань землеустрою - відмовлено, оскільки представником відповідача в клопотанні не зазначено та не доведено обґрунтованість заявленого клопотання.
Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає, що у задоволенні клопотання про призначення експертизи слід відмовити, враховуючи те, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції належним чином; двічі заявляв клопотання про призначення експертизи в суді першої інстанції, однак з підстав несплати ОСОБА_1 рахунку за проведення експертизи, така не була проведена з його вини і з тієї ж підстави судом першої інстанції відмолено в задоволенні клопотання про проведення повторної судової експертизи з питань землеустрою.
Щодо доводів клопотання про те, що ОСОБА_1 не отримував, ні від суду першої інстанції, ні від Львівського науково-дослідного інституту експертизи жодних вимог щодо оплати такої, то такі колегія суддів вважає не обґрунтованими, зважаючи на те, що експертиза була призначена ухвалою суду першої інстанції від 16 червня 2020 року, лист Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про направлення рахунку вартості проведення експертизи було надіслано відповідачу, його представнику та суду першої інстанції 05.09.2023 року, а 07.11.2023 року враховуючи відсутність оплати за проведення експертизи, ухвалу суду першої інстанції від 16.06.2020 року залишено без виконання та повернуто суду першої інстанції надані на дослідження матеріали. Враховуючи вказане, у ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_6 навіть у випадку неотримання листа з експертної установи було достатньо часу (більше трьох років), щоб поцікавитись про хід проведення експертизи, причини її невиконання, шляхом подання запитів та листів, враховуючи що таке клопотання заявляла сторона відповідача (позивача за зустрічним позовом). Також, сторона відповідача протягом тривалого часу перебування справи на розгляді у суді першої інстанції взмозі була провести таку експертизу самостійно надавши її суду.
Крім цього, суд апеляційної інстанції вправі задовольнити таке клопотання про призначення експертизи лише у випадках коли таке безпідставно не було задоволено судом першої інстанції або у випадку коли заявленню такого перешкоджали об'єктивні причини, що не залежали від волі особи яке таке заявляє, однак таких судом апеляційної інстанції не встановлено та не наведено таких і стороною відповідача, зокрема, і в клопотанні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовних заяв, відзивів на позови, позовної заяви про збільшення позовних вимог, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. ст. 109, 128, 202, 203, 204 ЦК України, ст. ст. 2 , 5, 76-81, 89, 257, 259 , 2, 6, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 118, 126, 152 ЗК України, п.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/2260/17, та задовольняючи первісний позов, а зустрічний залишаючи без розгляду, - виходив з того, що рішенням виконавчого комітету Перемишлянської міської ради Народних депутатів №44 від 30.01.1996 року, передано безкоштовну у приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,1 га під присадибну ділянку. Державним актом на право приватної власності на землю, ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1043 га під присадибну ділянку. Згідно договору купівлі-продажу від 29.03.2007 року, встановлено, що ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га в АДРЕСА_1 . Виходячи з наведеного суд вважає, що ОСОБА_2 купив на законних підставах земельну ділянку загальною площею 0,1000 га в АДРЕСА_1 . Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №540886, стверджено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розсташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 16.10.2020 року призначено у даній цивільній справі - судову експертизу з питань землеустрою. Проведення експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (м.Львів, вул. Липинського, 54). Витрати, пов'язані з проведенням судово-психіатричної експертизи покладено на ОСОБА_8 та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи. 22.04.2021 року від судового експерта науково-дослідницького інституту судових експертиз Рілінг Я.О. надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової земельно-технічної експертизи за матеріалами цивільної справи №449/725/18. Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 30.04.2021 року дане клопотання задоволено, витребувано та надіслано до науково-дослідницького інституту судових експертиз додаткові матеріали необхідні для проведення експертизи. Таким чином, суд здійснив всі необхідні дії для збереження принципу змагальності та диспозитивності, надаючи можливість стороні відповідача скористатися своїм правом на проведення судової експертизи. Відповіддю Науково-дослідницького інституту судових експертиз, що ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області про призначення експертизи залишено без виконання, оскільки ОСОБА_1 не сплатив вартість проведення експертизи. Сторона відповідача була ініціатором проведення судової експертизи з питань землеустрою, як на ініціатора експертизи на відповідача було покладено оплату експертизи, про ще він був попереджений, проте він не оплатив експертизу і її залишили без виконання. Відповідно до наведеного суд відмовив у визнанні фактів для яких ця експертиза призначалася. Як встановлено у судовому засіданні і не спростовано відповідачами по справі, ОСОБА_1 надано земельну ділянку на праві приватної власності в АДРЕСА_1 , площею 1 га ( згідно рішення Перемишлянської міської ради Народних депутатів №331), яку вже було надано гр. ОСОБА_7 дану земельну ділянку в АДРЕСА_1 , але під номером НОМЕР_1 площею 0,1 га. На основі рішення Перемишлянської міської ради Народних депутатів №331, ОСОБА_1 оформив державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії 4-ЛВ №013231 від 23.12.1997 року. Суд вважав, що первинні позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки ОСОБА_2 на законних підстав придбав земельну ділянку в АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 , остання отримала земельну ділянку згідно рішення Перемишлянської міської ради від 30.01.1996 року, а через 1,5 року - 30.07.1997 року - ОСОБА_1 надано аналогічну земельну ділянку але вже за №30а в АДРЕСА_1 , відповідно за хронологією подій державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії 4-ЛВ №013231 від 23.12.1997 року, виданого на ім'я ОСОБА_1 та рішення виконавчого комітету Перемишлянської міської ради № 331 від 30 липня 1997 року слід визнати недійсними та їх скасувати. Враховуючи обставини та матеріали справи, те що неявка позивача ОСОБА_1 за зустрічною позовною заявою є повторною ( ОСОБА_1 9 разів не з'являвся у судові засідання), суд вважав, що дану заяву слід залишити без розгляду.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими - не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню.
У липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до виконавчого комітету Перемишлянської міської ради та ОСОБА_1 про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та рішення виконавчого комітету Перемишлянської міської ради №331 від 30.07.1997 р., в якому просив:
-державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія 4-ЛВ №013231 від 23.12.1997 р. виданий на ім'я ОСОБА_1 ,
-а також рішення виконавчого комітету Перемишлянської міської ради №331 від 30.07.1997 р. - визнати недійсними та скасувати їх.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником земельної ділянки площею 0,1000 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 . Дану земельну ділянку він придбав згідно договору купівлі-продажу від 29.03.2007р. у ОСОБА_4 . З 2007 року не мав матеріальної можливості здійснювати будівництво на придбаній земельній ділянці через скрутний майновий стан, проте знав, що у нього у власності під АДРЕСА_1 є земельна ділянка 0,1000га, жодних на той час сумнівів, що його земельна ділянка належить іншій особі у нього не виникало, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу, при перереєстрації державного акту з ОСОБА_4 на нього, ні в нотаріуса, ні в управлінні земельних ресурсів у Перемишлянському районі не було відомостей про те, що його земельна ділянка співпадає в накладенні з ділянкою ОСОБА_1 . У 2015 році йому стало відомо, що його земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 під номером АДРЕСА_1 , окрім цього у власності дружини ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка під АДРЕСА_1 . Вважає, дивним той факт, що по АДРЕСА_1 , де знаходяться спірні ділянки йдуть парні номери, 30 ( ОСОБА_1 ) 32, (позивача), тоді наступна 34, незрозумілим є те, яким чином виникає земельна ділянка під номером 30а, поміж ділянками НОМЕР_2 і НОМЕР_1 , а по факту саме на земельній ділянці під АДРЕСА_1 . Зважаючи на незрозумілу ситуацію, яка склалася зі земельними ділянками по АДРЕСА_1 він звернувся зі заявою у Перемишлянське відділення міліції для проведення розслідування з приводу неправомірних дій посадових осіб Перемишлянської міської ради по видачі двох різних за змістом і часом рішень виконавчого комітету Перемишлянської міської ради про безкоштовну передачу у приватну власність земельних ділянок, а в дійсності однієї земельної ділянки. По даному факту було порушено кримінальну справу і з матеріалів справи йому стало відомі вищеописані факти. Рішення Перемишлянської міської ради про надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_4 (1996р.) видавалось на рік швидше ніж рішення на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_1 (1997р.), тотожна ситуація і по видачі державних актів, відтак рішення № 331 від 30.07.1997р. виконавчого комітету Перемишлянської міської ради та державний акт серії 4 ЛВ № 013231 від 23.12.1997р. видані на земельну ділянку під додатковим номером 30а по АДРЕСА_1 , такі підлягають скасуванню, оскільки прийняті та видані на земельну ділянку, яка вже перебувала у приватній власності ОСОБА_4 під АДРЕСА_1 . Враховуючи вищенаведене, його, як власника земельної ділянки по АДРЕСА_1 незаконними діями відповідачів позбавлено конституційного права на користування, володіння та розпорядження земельною ділянкою, оскільки така земельна ділянка належить йому лише документально, а не по факту.
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , Перемишлянської міської ради, третьої особи - Управління Держгеокадастру в Перемишлянському районі про визнання Державного акту про право власності на земельну ділянку, в якому (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просив:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29 березня 2007 року, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та посвідчений Приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Юзвою Вікторією Яківною та зареєстровано в реєстрі за №767 (предметом якого є земельна ділянка площею 0,1043га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер №4623310100:03:001:0044);
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (серії ЯЕ №540886), що виданий Управлінням земельних ресурсів у Перемишлянському районі Львівської області 19 листопада 2008 року на ім'я ОСОБА_2 (земельна ділянка площею 0,1043га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер №4623310100:03:001:0044).
В обґрунтування позовних вимог позивач (відповідач за первинним позовом) зазначав, що на праві приватної власності згідно Державного акту на право приватної власності серії IV-ЛВ №013231 від 23.12.1997р. ОСОБА_1 має земельну ділянку для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку і господарських будівель площею 0.0995 га, яка знаходиться по адресу; АДРЕСА_1 . Зазначав, що площа приналежної йому присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить 0.0995 га, а площа присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 відрізняється від попередньої та становить 0.10 га. Вказував, що предметом договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 березня 2007 року, що укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та посвідчений Приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Юзвою Вікторією Яківною та зареєстровано в реєстрі за №767, є земельна ділянка площею 0,1043га, що начебто знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер №4623310100:03:001:0044). Звертав увагу, що вказана земельна ділянка практично повністю накладається на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 106 ЗК України спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Витрати на встановлення спільних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.
Згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності (абзац третій п.2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011р.).
Відповідно до положень ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
За ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; б) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм для користування.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користуванні.
Частиною 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Такий захист здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також відшкодування заподіяних збитків. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною третьою статті 158 ЗК України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Перемишлянської міської ради Народних депутатів №44 від 30.01.1996 року, передано безкоштовну у приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,1 га під присадибну ділянку. (т.1, а.с.11)
Державним актом на право приватної власності на землю, підтверджено, що ОСОБА_4 на підставі рішення Перемишлянської міської ради Народних депутатів від 30 січня 1996 року №44 передано земельну ділянку площею 0,1043 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території АДРЕСА_1 для використання під присадибну ділянку. (т1, а.с.8)
Згідно договору купівлі-продажу від 29.03.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Перемишлянського нотаріального округу Юзвою В.Я. та зареєстровано в реєстрі за №767, встановлено, що представник продавця ОСОБА_4 - ОСОБА_9 відповідно до договору доручення, укладеного між продавцем та повіреним в усній формі, продав, а ОСОБА_2 купив земельну ділянку площею 0,1043 га позначену на плані літерами А, Б, В, Г (реєстраційний №186). Місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для використання під присадибну ділянку (кадастровий №4623310100:03:001:0044). (т.1, а.с.14)
Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №540886, стверджено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням Перемишлянської міської ради Народних депутатів №331 від 30.07.1997 року ОСОБА_1 надано земельну ділянку на правах приватної власності в АДРЕСА_1 , площею 1,0 га. для будівництва індивідуального житлового будинку по індивідуальному проекту та господарської споруди по типовому проекту ГБ-2-75.
На основі рішення Перемишлянської міської ради Народних депутатів від 30 липня 1997 року №331, ОСОБА_1 видано державний акт серії 4-ЛВ №013231 від 23.12.1997 року на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0995 гектарів в межах згідно плану, що розташована на території АДРЕСА_2 Перемишлянської міської ради Народних депутатів для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звертаючись в суд з позов, в обґрунтування такого зазначав, що земельна ділянка, яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 29.03.2007 року посвідченого приватним нотаріусом Перемишлянського нотаріального округу Юзвою В.Я. та зареєстровано в реєстрі за №767, загальною площею 0,1000 га в АДРЕСА_1 передана у власність відповідачу ОСОБА_1 під номером «30а».
Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 на законних підстав придбав земельну ділянку в АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 , остання отримала земельну ділянку згідно рішення Перемишлянської міської ради від 30.01.1996 року, а через 1,5 року - 30.07.1997 року - ОСОБА_1 надано аналогічну земельну ділянку, але вже за №30а в АДРЕСА_1 .
Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, в таких відсутні висновки спеціалістів, судова експертиза з питань землеустрою, акти уповноважених комісій, плани схеми уповноважених органів або ж будь-які інші належні, допустимі, достатні та достовірні докази на підтвердження позовних вимог ОСОБА_2 , а саме того, що земельна ділянка, яка придбана ним та належала гр. ОСОБА_4 передана у приватну власність відповідача та такі ділянки накладаються.
Матеріали справи не містять достатніх доказів для встановлення факту накладення меж спірних земельних ділянок, а відтак доводи позивача слід вважати припущеннями та такі доводи заперечені відповідачем.
Також, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Колегія суддів зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) права чи інтереси позивача, який стверджує про їх порушення з боку відповідача.
Відповідно до вимог ч.1 ст.15, ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч.2 ст.16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
До такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 25 березня 2020 року у справі №732/1479/16-ц.
При розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Тому, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог ОСОБА_2 , зокрема порушення його законних прав та інтересів відповідачем, а відтак оскаржуване рішення в частині вирішення первісного позову підлягає скасуванню з постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Перемишлянської міської ради та ОСОБА_1 про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та рішення виконавчого комітету Перемишлянської міської ради №331 від 30.07.1997 р.
Що стосується розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Перемишлянської міської ради, третьої особи - Управління Держгеокадастру в Перемишлянському районі про визнання Державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним, то колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з врахування такого.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.
У відповідності до змісту п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи, суд вправі вирішувати питання про залишення позову без розгляду.
Однак, для вирішення вказаного питання суду необхідно з'ясувати чи дійсно позивач (чи його представник) двічі поспіль, належним чином, у відповідності до вимог закону, був повідомленим про час та місце розгляду справи.
Так, відповідно до змісту ст. 128 ЦПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається:
1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Днем вручення судової повістки є:
1) день вручення судової повістки під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв'язку з їхньою діяльністю. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Відповідно до ст. 129 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна містити:
1) ім'я фізичної особи чи найменування юридичної особи, якій адресується повістка;
2) найменування та адресу суду;
3) зазначення місця, дня і часу явки за викликом;
4) назву справи, за якою робиться виклик;
5) зазначення, як хто викликається особа (як позивач, відповідач, третя особа, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач);
6) зазначення, чи викликається особа в судове засідання чи у підготовче судове засідання, а у разі повторного виклику сторони у зв'язку з необхідністю надати особисті пояснення - про потребу надати особисті пояснення;
7) у разі необхідності - пропозицію учаснику справи подати всі раніше неподані докази;
8) зазначення обов'язку особи, яка одержала судову повістку в зв'язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату;
9) роз'яснення про наслідки неявки залежно від процесуального статусу особи, яка викликається (накладення штрафу, примусовий привід, розгляд справи за відсутності, залишення заяви без розгляду), і про обов'язок повідомити суд про причини неявки.
В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в пунктах 1-7 і 9 частини першої цієї статті.
Судова повістка-повідомлення повинна містити найменування та адресу суду, назву справи, зазначення процесуального статусу особи, яка повідомляється, вказівку про те, яку дію буде вчинено, місце, дату і час її вчинення, а також про те, що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов'язковою. Якщо разом із судовою повісткою надсилаються копії відповідних документів, у повістці повинно бути зазначено, які документи надсилаються і про право особи, яка повідомляється, подати заперечення та відповідні докази на їх підтвердження.
Враховуючи вказане, лише при дотриманні вказаних норм закону, а саме у випадку надіслання повістки про виклик в суд позивачу, яка б містила, зокрема, і роз'яснення про наслідки неявки позивача (його представника), двічі поспіль; отримання такої позивачем (його представником); неявки його (його представника) у судове засідання, неподання заяви про розгляд справи за його відсутності (відсутності його представника) або неповідомлення причин неявки (неявки представника); перешкоди для розгляду справи через його нез'явлення (нез'явлення його представника), тощо, - суд вправі, у відповідності до вимог п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України залишити позовну заяву без розгляду, про що постановляється ухвала.
Із матеріалів справи вбачається, що в останні два судові засідання, які відбулися 07 серпня 2024 року та 24 вересня 2024 року ОСОБА_1 та його представник не з'явились.
Однак, як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 про розгляд справи 07 серпня 2024 року не був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, із належним роз'ясненням наслідків неявки у таке, зокрема, і щодо можливості вирішення питання судом про залишення позову без розгляду, оскільки повістка яка надсилалась судом першої інстанції повернулась до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т.2, а.с.26-27), що не є належним підтвердженням вручення повістки позивачу за зустрічним позовом, передбачений ст.128 ЦПК України.
Окрім того, в матеріалах справи не міститься підтвердження, що ОСОБА_1 надсилалась судова повістка про виклик в судове засідання, яке відбулось 24.09.2024 року.
Тому, оскаржуване рішення в частині вирішення зустрічного позову, що є по своїй суті ухвалою про залишення позову без розгляду, як таке, що постановлене без з'ясування обставин, що мали значення, без дотримання згаданих вимог процесуального закону підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду, що повинен бути проведений з повним та суворим дотриманням вимог, зокрема, процесуального закону, серед іншого, і в частині дотримання права позивача (відповідача за зустрічним позовом) бути повідомленим про час та місце судового розгляду; роз'яснення йому наслідків неявки у судове засідання; права на подання заяви про розгляд справи у його відсутності (відсутності його представника), тощо.
Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог статті 265 ЦПК України, такою не передбачено вирішення питання про залишення позову без розгляду в рішенні суду, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.257 ЦПК України в разі наявності підстав для залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу.
Відтак, вирішення питання про залишення позову без розгляду при ухвалені судового рішення суперечить вимогам чинного законодавства.
Зважаючи на вказане, у суду не було підстав для задоволення первісного позову та такий підлягав відхиленню як необґрунтований та помилково був задоволений судом першої інстанції та залишення зустрічного позову без розгляду.
Враховуючи вказане, апеляційну скаргу слідвважати частково обґрунтованою та задовольнити частково, рішення ж суду першої інстанції слід скасувати та в частині вирішення первісного позову ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову. Рішення ж в частині розгляду зустрічного позову, також, слід скасувати з направленням справи в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 24 вересня 2024 року - скасувати.
В частині вирішення первісного позову - ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Перемишлянської міської ради та ОСОБА_1 про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та рішення органу місцевого самоврядування - відмовити.
Справу в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Перемишлянської міської ради, третьої особи - Управління Держгеокадастру в Перемишлянському районі про визнання Державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним - направити до Перемишлянського районного суду Львівської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 26 серпня 2025 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра