Дата документу 26.08.2025 Справа № 332/2739/24
Єдиний унікальний №332/2739/24 Головуючий у 1-й інстанції: Яцун О. С.
Провадження № 22-ц/807/1104/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
Провадження № 22-ц/807/1104/25-2
26 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кухаря С.В., Полякова О.З., Бєлової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року, додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк», треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Моргун Олександр Сергійович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, про захист прав споживачів шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який у липні 2024 року уточнила, до Акціонерного товариства «Кредобанк», треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Моргун Олександр Сергійович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, про захист прав споживачів шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову зазначив, що 27 січня 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Кредобанк» було укладено кредитний договір N 29782/2020, за умовами якого позичальнику було надано кредит в сумі 507 665,46 грн строком до 26 січня 2027 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №29782/2020 від 27 січня 2020 року між Банком та Позичальником, був укладений Договір застави від 06 серпня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юрковою О.А. за реєстровим №388, відповідно до умов якого Позичальником було надано у заставу автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA, рік випуску 2020 року, кузов № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 .
З сайту "Автоматизована система виконавчого провадження" Позивачу стало відомо про внесення до реєстру боржників інформації щодо Позивача, в зв'язку з виконанням виконавчого провадження N 64267729. Після отримання відповіді приватного виконавця на запит адвоката з'ясувалося, що 14 грудня 2023 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргун О.С. було вчинено виконавчий напис №2744 про звернення стягнення із заставодавця ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» предмета застави - автомобіль SKODA, модель OCTAVIA, рік випуску 2020 року, кузов № НОМЕР_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №29782/2020 від 27 січня 2020 року в розмірі 377 112, 91 грн.
В подальшому на підставі вищезазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Хохловим К.К. було відкрито виконавче провадження №74510154, накладено арешт на майно боржника.
Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, оскільки стягувачем не було направлено на адресу боржника вимогу про стягнення боргу та на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису заборгованість за кредитним договором не була безспірною.
07 квітня 2021 року між позичальником ОСОБА_1 та банком АТ «Кредобанк» було укладено договір про внесення змін та доповнено до кредитного договору від 27 січня 2020 року. За умовами додаткового договору сторони з метою зменшення кредитного навантаження позичальника, погодили змінення порядку погашення кредиту шляхом укладення нового графіку погашення кредиту. Крім того, позивачка є переселенкою, до війни проживала в смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області. Після звернення позивачки до банку щодо подальшого погашення кредиту в умовах воєнного стану, банк прийняв рішення про відтермінування строку погашення кредиту на шість місяців в зв'язку з воєнним станом, про що було надіслане відповідне смс повідомлення на телефон позичальника. Таким чином перші місяці війни позичальник на законних підставах могла не погашати кредит.
З урахуванням викладеного позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис N 2744 від 14.12.2023 року вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргун О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором №29782/2020 від 27 січня 2020 року в розмірі 377 112, 91 грн, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 816,80 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 34 020,64 грн.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року позов задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2744, вчинений 14 грудня 2023 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргуном Олександром Сергійовичем про звернення стягнення на рухоме майно транспортний засіб: автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA, рік випуску 2020, кузов № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №29782/2020, укладеним 27 січня 2020 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Кредобанк», в розмірі 380412,91 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в загальному розмірі 1 816, 80 грн.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі №332/2739/24 щодо стягнення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу.
Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2025 року заяву задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення у справі №332/2739/24. Стягнуто з Акціонерного товариства «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000.00 грн. В іншій частині вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, додатковим рішенням суду Акціонерне товариство «Кредобанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Також, Акціонерне товариство «Кредобанк» просить скасувати додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2025 року.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем не наведено доказів, з приводу того, що заборгованість за виконавчим написом нотаріуса є спірною та те, що при вчиненні виконавчого напису було порушено норми законодавства щодо належного повідомлення боржника про його вчинення. Навпроти повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання/Досудова вимога №85-11870329/23/1, відповідає вимогам законодавства та не є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню на що посилається суд. Щодо витрат на правничу допомогу, то сторона позивача не подала доказів що підтверджують розмір понесених ними судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, що є підставою для відмови заяви про стягнення витрат, також сторона в поданій заяві не пояснює причин пропуску строку подачі такої заяви та не просить такий строк поновити що автоматично тягне за собою відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Також, подана заява не відповідає вимогам ЦПК України, а саме така заява має бути надіслана всім сторонам, в свою чергу в додатках до такої заяви відсутні докази, що підтверджують направлення заяви іншим сторонам по справі що є процесуальним порушенням.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Працевитий Г.О. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
АТ «Кредобанк», треті особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Моргун Олександр Сергійович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, а саме шляхом надіслання судової повістки-повідомлення в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідками працівника апеляційного суду ( т. 2 а.с. 188-190, а.с. 207, -210). Судова повістка-повідомлення про дату, час та місце розгляду справи була доставлена до електронного кабінету АТ « Кредобанк, 11 липня 2025 року о 19:51:26. Представнику АТ « Кредобанк» Пех М.В. 11 липня 2025 року 19:04:18, до апеляційного суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, колегія суддів зауважує, що Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Оскільки АТ « Кредобанк», треті особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Моргун Олександр Сергійович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справу АТ «Кредобанк» реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності зазначених учасників справи.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що банком належними та допустимими доказами не підтверджено факт існування безспірності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості, наданий стягувачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису суперечить виставленому позивачу графіку погашення заборгованості, внаслідок підписання додаткової угоди від 07 квітня 2021 року, у зв'язку з чим подані документи не свідчать про відсутність спору щодо заборгованості. Суд також погодився з твердженням сторони позивача про те, що відповідачем було безпідставно нараховано відсотки за кредитом після пред'явлення позивачу повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Стягувачем не було дотримано вимоги щодо реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, відповідно, неможливо встановити дотримання стягувачем строків направлення боржникові повідомлення про порушення забезпечувального обтяженням зобов'язання. Матеріали нотаріальної справи не містять і доказів отримання або неотримання позивачем повідомлення про порушення забезпечувального обтяженням зобов'язання №85-11870329/23/1 від 21.06.2023 року. Встановивши порушення процедури звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Стягуючи витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції, керуючись принципами розумності, обґрунтованості та співмірності стягнення витрат на правничу допомогу, недоведення відповідачем належними і допустимими доказами неспівмірності та/або необґрунтованості таких витрат, враховуючи клопотання сторони відповідач про зменшення розміру таких витрат, дійшов до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 15 000.00 грн.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 27 січня 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Кредобанк» було укладено кредитний договір N 29782/2020, за умовами якого позичальнику було надано кредит в сумі 507 665,46 грн строком до 26 січня 2027 року (т.1 а.с.151-153).
Між сторонами узгоджено графік погашення кредиту, що є Додатком 1 до вищевказаного Кредитного договору (т.1 а.с.23-зворот).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №29782/2020 від 27 січня 2020 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , був укладений Договір застави від 06 серпня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юрковою О.А. за реєстровим №388, відповідно до умов якого Позичальником було надано у заставу автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA, рік випуску 2020 року, кузов № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 (т.1 а.с.19-20).
07 квітня 2021 року між сторонами укладено Договір про внесення змін та доповнень до Кредитного договору N 29782/2020 від 27 січня 2020 року, яким змінено порядок погашення заборгованості. З моменту підписання цього додаткового договору Додаток 1 до кредитного договору N 29782/2020 від 27 січня 2020 року втрачає чинність (а. с. 22-23).
14 грудня 2023 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Моргуном О.С. вчинений виконавчий напис N 2744 про звернення стягнення на нерухоме майно - транспортний засіб (т.1 а.с.24).
Зазначеним виконавчим написом задоволено вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» щодо звернення стягнення на нерухоме майно - транспортний засіб: автомобіль марки SKODA, модель OCTAVIA, рік випуску 2020, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , об'єм двигуна - 1395, колір сірий, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 . Вищезазначений транспортний засіб переданий ОСОБА_1 в заставу АТ «Кредобанк» (ЄДРПОУ 09807862) на підставі Договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юрковою О.А. 06.08.2020 за реєстровим №388, який укладено в забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору №29782/2020 від 27.01.2020 та додаткових договорів до нього.
За рахунок коштів отриманих від реалізації рухомого майна пропоную задовольнити вимоги АТ «Кредобанк» (ЄДРПОУ 09807862) у сумі 380 412, 91 грн:
1) Заборгованість ОСОБА_1 за період з 27.06.2022 року по 21.11.2023 рік включно становить - 377 112,91 грн, в тому числі: 365 363,62 грн - заборгованість за кредитом станом на 21 листопада 2023 року; 11 749,29 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на 21 листопада 2023 року.
2) розмір плати за вчинення виконавчого напису 3 300.00 грн, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 (т.1 а.с.24).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохловим К.К. на підставі зазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження ВП №74510154т.1 а.с.58-60).
Постановою приватного виконавця від 25 березня 2024 року в рамках виконавчого провадження N 74510154 арештовано майно боржника (т.1 а.с.61-62).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документів у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат").
Таким актом, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року
N 296/5, яким затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - нотаріальна дія (пункт 19 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат").
Правове регулювання процедури вчинення нотаріусом виконавчих написів містить глава 14 Закону України "Про нотаріат" та глава 16 розділу II Порядку.
Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 N 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів.
Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави.
Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідною умовою є письмове повідомлення боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, та внесення до Реєстру відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Системний аналіз положень статей 24, 26, 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статті 87 Закону України "Про нотаріат", Порядку та Переліку документів дає підстави для висновку, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. Ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення запеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.
Відсутність у Законі України "Про нотаріат" та в Порядку вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту такої реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог.
Подібні за змістом правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі N 320/8269/15-ц (провадження N 14-83 цс 18) та постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі N 205/6697/15-ц (провадження N 61-25028 св 18), від 28 червня 2023 року у справі N 201/2667/20 (провадження N 61-12186 св 21).
Положення закону щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання направлені на фактичне повідомлення заставодавця, з метою надання йому можливість усунути відповідні порушення основного зобов'язання і запобігти зверненню стягнення на його майно. Отже, таке повідомлення слід вважати здійсненим належним чином за умови, що заставодавець отримав його. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі N 645/1979/15-ц (провадження N 14-706 цс 19).
Судом в ході розгляду справи встановлено, що стягувачем не було дотримано вимоги щодо реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, відповідно, неможливо встановити дотримання стягувачем строків направлення боржникові повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання.
Окрім цього, матеріали нотаріальної справи містять в собі "повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання N 85-11870329/23/1 від 21.06.2023", однак з опису вкладення у цінний лист вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 направлялась "досудова вимога N 85-11870329/23/1 від 21.06.2023", тобто, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зміст цінного листа з описом вкладення відрізняється за назвою від прикладеного документу, який повинен бути направлений боржнику, що ставить під сумнів вірогідність направлення саме цього повідомлення.
Матеріали справи також не містять і доказів отримання або неотримання позивачем вищезгаданого повідомлення.
Повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази фактичного повідомлення відповідачем позивача, як застоводавця, для надання їй можливості усунути порушення за кредитним договором.
Згідно ст. 87-88 Закону України «Про нотаріат», п. 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для вчинення виконавчого напису нотаріусу, зокрема подаються докази отримання боржником вимоги про усунення порушення.
Неотримання позивачем повідомлення про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило її можливості бути завчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги відповідача.
Окрім того, на документах із назвами «Повідомлення про порушення забезпеченого обтяження зобов'язання» та « Опис вкладення у цінний лист» зазначається адреса для відправлення листа - АДРЕСА_1
Зареєстрованим місцем проживання позивача є Запорізька область, Василівський район, смт Степногірськ, що з початком широкомасштабного вторгнення рф на територію України, систематично перебуває під обстрілами російських окупантів. У зв'язку з цим позивач виїхала з селища та, згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.06.2022, її фактичним місцем проживання є Дніпропетровська область, с. Топила. Отже, позивач із загальновідомих причин не могла отримувати кореспонденцію за адресою, вказаною в кредитному договорі та договорі застави. Крім того, позивач зазначає, що банк неодноразово був повідомлений нею про зміну її місця проживання, спростувань та заперечень чого відповідачем не надано.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутні докази отримання позивачем відповідного повідомлення АТ "Кредобанк" про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, оскільки в матеріалах нотаріальної справи відсутні докази щодо отримання чи не отримання із зазначенням якої саме причини боржником такого повідомлення.
Як порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, так і порушення порядку повідомлення заставодавця про вимогу про усунення порушення є самостійними і достатніми підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних та допустимих доказів фактичного повідомлення банком ОСОБА_1 , як заставодавця, про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, для надання йому можливість усунути відповідне порушення, унаслідок чого у нотаріуса були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису.
Посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_1 не отримала досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань унаслідок своєї недобросовісної поведінки, на увагу не заслуговують, оскільки належними та допустимими доказами не підтвердженні та фактично є припущеннями, разом з тим відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги про те, що банк надав нотаріусу усі визначені закону документи для вчинення виконавчого напису, є безпідставними, оскільки спростовуються вищевказаними висновками суду першої інстанції про відсутність доказів повідомлення боржника про усунення порушення.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Щодо доводів апелянта про те, що Позивачем не було доведено у суді належним чином відсутність безспірності заборгованості, колегія суддів зазначає наступне. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172. Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року N 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
07.04.2021 року між позичальником ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» було укладено
Договір про внесення змін та доповнено до кредитного договору від 27.01.2020 року, за умовами якого сторони з метою зменшення кредитного навантаження на платоспроможність позичальника в умовах карантину, запровадженого в Україні відповідно до Постанови КМУ №211 від 11.03.2020 року, погодили змінення порядку погашення кредиту шляхом укладення нового графіку погашення кредиту.
Вищевказана Додаткова угода від 07.04.2021 року, новий графік погашення заборгованості та розрахунок сукупної вартості кредиту наявний у матеріалах нотаріальної справи на арк. 22-24. Серед матеріалів нотаріальної справи на арк. 27-29 міститься також Розрахунок заборгованості за кредитним договором №29782/2020 від 27.01.2020 року, який було надано стягувачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, проте вказаний розрахунок здійснений без врахування підписаної додаткової угоди від 07.04.2021 року та нового графіку погашення заборгованості.
Відповідно до нового графіку, внаслідок підписання додаткової угоди від 07.04.2021 року щомісячні платежі повинні бути здійснені кожного 27 числа зі сплатою
визначених нарахованих відсотків, як приклад: 27.04.2021 р. - 4000 грн.; 27.05.2021 р. - 4000 грн.; 27.06.2021 р. - 4000 грн.; 27.07.2021 р. - 4000 грн.; 27.08.2021 р. - 4000 грн. (без погашення основної суми боргу), в той час як у Розрахунку заборгованості, який було надано нотаріусу для вчинення виконавчого напису, щомісячні платежі повинні бути здійснені кожного 26 числа із сплатою визначених нарахованих відсотків, як приклад: 26.04.2021 р. - 5 514,94 грн.; 26.05.2021 р. - 5 337,04 грн.; 26.06.2021 р. - 5 514,04 грн., 26.07.2021 р.- 5 337,04 грн.; 26.08.2021 р. - 5 514,04 грн. з погашенням суми боргу.
Отже, Розрахунок заборгованості, який було надано стягувачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису суперечить виставленому Позивачці графіку погашення заборгованості, внаслідок підписання додаткової угоди від 07.04.2021 року, а отже подані документи не свідчать про відсутність спору стосовно заборгованості.
Окрім того, Відповідачем було безпідставно нараховано відсотки за кредитом після пред'явлення Позивачу повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання з огляду на наступне: Відповідно до кредитного договору №29782/2020 від 27.01.2020 року, датою остаточного погашення кредиту є 26.01.2027 року.
22.06.2023 року АТ «КРЕДОБАНК» на адресу ОСОБА_1 направили повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання вказавши строк повернення кредиту - 30 календарних днів з моменту направлення повідомлення, тим самим банк реалізував право на дострокове повернення кредиту. У зв'язку із направленням вказаного повідомлення, строк повернення кредиту в цілому настав через 30 днів від дати його направлення - 22.07.2023 року, проте як вбачається із розрахунку заборгованості, який було надано стягувачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, банк продовжив нарахування відсотків за кредитом.
Однак, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати
Верховного Суду від 2 березня 2018 року по справі №444/9519/12, право банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. За таких обставин, нарахування процентів після пред'явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту у повній непогашеній сумі та сплати всіх нарахованих і несплачених процентів за користування кредитом, суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 березня 2018 року по справі N 444/9519/12 і як наслідок вказує на необґрунтованість безспірності заборгованості на момент вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису.
Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру заборгованості, з метою погашення якої запропоновано звернути стягнення за виконавчим написом, що свідчить про незаконність виконавчого напису.
З огляду на зазначене, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України , правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення з банку на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, то колегія суддів зазначає наступне.
Судом встановлено, що 07 травня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Працевитого Г.О. звернулась до суду з позовом до АТ «Кредобанк», треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Моргун Олександр Сергійович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, про захист прав споживачів шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (т.1 а.с.3-13).
Представник, адвокат Працевитий Г.О. представляв інтереси ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 28 березня 2024 року та ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1170786 від 02 травня 2024 року (т.1 а.с.63,65).
Згідно з умовами договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 28 березня 2023 року, укладеного між Адвокатським бюро «Юрконсалтінг» Геннадія Працевитого» та ОСОБА_1 , клієнт доручив, а адвокатське бюро взяло на себе зобов'язання надавати правничу допомогу клієнту усіма законними методами та способами для захисту та відновлення порушених, оспорюваних та/або невизнаних прав і законних інтересів клієнта, а клієнт зобов'язався сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати адвокатського бюро, узгоджені з клієнтом до їх понесення. Розмір гонорару адвокатського бюро, а також умови і порядок його сплати визначається у додатках до договору (п.п. 1.1, 3.1,3.2,3.3,3.4 договору).
В Додатковому договорі від 28 березня 2024 року №б/н до договору про надання правничої допомоги від 28 березня 2024 року №б/н, «Перелік та вартість послуг за договором» визначений перелік, час та вартість послуг (а.с.64).
В розділі 2 Додаткового договору від 28 березня 2024 року сторони погодили, що за представництво та захист інтересів Клієнта у цій справі, вартість однієї години адвоката становить 1000.00 грн, Орієнтовний перелік послуг, що мають бути надані: Позовна заява, Відповідь на відзив, Ознайомлення з матеріалами справи, Консультація адвоката, вартість 15 000.00 грн (за 15 годин); Участь в судовому засіданні, вартість 2000.00 грн.
Відповідно до п.3.1 Додаткового договору від 28 березня 2024 року, гонорар адвоката за ведення справи у суді та скасування виконавчого напису нотаріуса становить 5% від суми зазначеної у виконавчому написі.
Відповідно до п.3.2 Додаткового договору від 28 березня 2024 року, клієнт сплачує суму гонорару на користь адвоката виключно втому випадку, якщо вказана сума гонорару буде стягнута судом на користь Клієнта додатково від витрат що Клієнт оплатив адвокату згідно п.2.1 Договору (т.1 а.с.64).
Згідно з Актом надання послуг від 28.03.2024 року, адвокатським бюро «Юрконсалтінг» Геннадія Працевитого» надано ОСОБА_1 такі послуги на загальну суму 15 000 грн: Консультація адвоката, Підготовка позовної заяви про скасування виконавчого напису, Подання позову від імені адвоката, Зупинення виконавчого провадження, Контроль справи у суді, Участь адвоката в судових засіданнях, Стягнення витрат на правову допомогу, Закінчення виконавчого провадження, Стягнення витрат на правову допомогу з кредитора (відповідача) (п.1). Підписавши вказаний акт сторони зазначили, що одна до однин до одного претензій не мають (п.3.1). За перелік наданих адвокатським бюро правових послуг, ОСОБА_1 було виставлено рахунок від 28.03.2024 року на суму 15 000.00 грн (а.с.66).
Згідно з Актом надання послуг від 28.03.2024 року, адвокатським бюро «Юрконсалтінг» Геннадія Працевитого» надано ОСОБА_1 такі послуги на загальну суму 19 020,64 грн: Гонорар на ведення справи в суді (п.1). Підписавши вказаний акт сторони зазначили, що одна до однин до одного претензій не мають (п.3.1). За перелік наданих адвокатським бюро правових послуг, ОСОБА_1 було виставлено рахунок від 28.03.2024 року на суму 15 000.00 грн та рахунок від 28.03.2024 року на суму 19 020,64 грн (а.с.67).
Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) уразі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша, друга статті 141 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
За змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Звертаючись з вказаним позовом до суду, адвокатом було заявлено стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу в розмірі 15 000.00 грн, які складаються з юридичних послуг у розмірі 15 000.00 грн та гонорару за ведення справи в суді у розмірі 19 020,64 грн (5% від суми зазначеної у виконавчому написі) (380412,91 грн*5%=19 020,64 грн).
Отже, представником позивача - адвокатом Працевитим Г.О. в позовній заяві було заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 34 020,64 грн (15000+19 020,64), якими по суті є витрати на професійну правничу допомогу (а.с.11-13, 64-67).
Крім того, в заяві про ухвалення додаткового рішення суду сторона позивача відповідно до п. 3.1 Договору про надання правової допомоги, узгоджено між Клієнтом та адвокатом розмір оплати послуги за участь адвоката у судовому засіданні у сумі 2000.00 грн за одне судове засідання. Участь адвоката у судовому засіданні від 19.09.2024 року, 20.11.2024 року, 15.01.2025 року по 2000.00 грн на загальну суму 6 000.00 грн (2000*3) (т.1 а.с.17).
Таким чином, адвокатом Працевитим Г.О. всього було надано ОСОБА_1 правової допомоги у цій справі на загальну суму 40 020,64 грн (15000+19020,64+6000).
На підтвердження таких витрат, стороною позивача було надано копію Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР №1170786 від 02 травня 2024 року, Договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 28.03.2024 року, Додатковий договір від 28.03.2024 року до Договору про надання правової допомоги, акт виконаних робіт від 28.03.2024 року на суму 15000 грн, рахунок від 28.03.2024 року на суму 15000 грн, акт виконаних робіт від 28.03.2024 року на суму 19 020,64 грн, рахунок від 28.03.2024 року на суму 19 020,64 грн, акт виконаних робіт від 19.09.2024 року на суму 2000 грн, рахунок від 19.09.2024 року на суму 2000 грн, акт виконаних робіт від 20.11.2024 року на суму 2000 грн, рахунок від 20.11.2024 року на суму 2000 грн, акт виконаних робіт від 15.01.2025 року на суму 2000 грн, рахунок від 15.01.2025 року на суму 2000 грн.
Отже, факт надання правової допомоги підтверджується долученими до позову та заяви про ухвалення додаткового рішення письмовими доказами, з яких вбачається, що загальна вартість наданих послуг адвокатом клієнту складає 40 020,64 грн.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Така правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19).
Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Кредобанк» у Відзиві на позовну заяву та заяві від 27.04.2025 року на заперечення про ухвалення судом додаткового рішення заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (т.1 а.с.107-111,т.2 а.с.36).
Врахувавши докази на підтвердження надання правничої допомоги, складність справи та виконаних адвокатом робіт, ціну позову, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, наявність заперечення сторони відповідача, враховуючи принцип розумності та справедливості, а також те, що фактично із трьох засідань відбулось лише одне, 19.09.2024, однак без участі сторони позивача та без фіксації судового засідання технічними засобами, інші судові засідання від 20.11.2024 було відкладено за клопотанням представника позивача задля ознайомлення з матеріалами справи (т.1 а.с.198), судове засідання призначене на 15.01.2025 було відкладено у зв'язку з перебуванням судді Яцуна О.С. у щорічній відпустці (т.1 а.с.228), суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
Визначена судом сума підтверджена належними та допустимими доказами та є співмірною з наданими учаснику справи послугами, що відповідає принципу розподілу судових витрат.
Доводи апеляційної скарги про те, що витрати позивача на правничу допомогу не підтверджуються наданими доказами та не відповідають складності справи, не заслуговують на увагу, оскільки розмір витрат підтверджується наявними у справі письмовими доказами - актом виконаних робіт, рахунком від 28.03.2024 року, актом про надані послуги та рахунком на їх сплату на загальну суму 40 020,64 грн.
При цьому обсяг наданих адвокатом позивача послуг у сфері правничої допомоги та складність даної справи виправдовують розмір оплати роботи адвоката лише в розмірі 15000.00 грн.
Покликання в апеляційній скарзі щодо не направлення стороною позивача Банку Заяви про ухвалення додаткового рішення не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається із додатків до Заяви про ухвалення додаткового рішення суду, складеної представником ОСОБА_1 - адвокатом Працевитий Г.О., дана заява разом з додатками була направлена Банку, про що свідчить Квитанція про надсилання стороні АТ «Кредобанк» (п.8 додатку) (т.2 а.с.21,31). Крім того, колегія суддів зазначає, що сторона позивача із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №332/2739/24 звернулася через систему «Електронний суд» 24 квітня 2025 року, а заяву АТ «Кредобанк» в якій фактично заперечує проти ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з банку на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу подано до суду через підсистему «Електронний суд» 27 квітня 2025 року. Тобто, на третій день після направлення стороною позивача до суду вищезазначеної заяви про ухвалення додаткового рішення, що свідчить про отримання та обізнаність АТ «Кредобанк» щодо подання стороною позивача такої заяви разом з додатками. Заперечуючи щодо розміру витрат заявником апеляційної скарги не надано належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження не співмірності таких витрат.
Щодо посилання апелянта на те, що сторона позивача порушено строки на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та несвоєчасно подано докази щодо стягнення судових витрат, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У тексті позовної заяви, а саме у розділі 7 "Щодо стягнення судових витрат", Позивачем було зазначено: "Звертаємо увагу суду на те, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, до судових витрат включаються також витрати, які сторона має сплатити в майбутньому, тобто сума гонорару адвоката за ведення справи у суді, додаткові послуги пов'язані з отриманням рішення суду, закінченням виконавчого провадження підлягає сплаті клієнтом після набрання рішенням суду законної сили, та включається до переліку витрат, що підлягають стягненню з відповідача, в разі задоволенню позовних вимог.
В разі понесення додаткових судових витрат по справі, вони будуть надані суду до проведення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду". Повний текст рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2025 р., з яким представник позивача мав змогу ознайомитись, було викладено в системі Електронний суд ЄСІТС - 22.04.2025 р., що підтверджується «Карткою руху документу» в електронній справі №332/2739/24 (було додано до заяви). У зв'язку з тим, що з повним текстом рішенням суду представник позивача ознайомився 22.04.2025 р. через електронний кабінет підсистеми Електронний суд ЄСІТС, строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення обраховується з дати фактичного ознайомлення з рішенням суду і встановлюється в строк до 27.04.2025 р. включно. Відповідно, Позивачем була подана до суду заява про ухвалення додатково рішення по справі у визначений законом строк. Отже, посилання АТ "Кредобанк" на пропуск Позивачем процесуальних строків на подання заяви про ухвалення додаткового рішення по справі є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , які обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині судового рішення.
З урахуванням вищевикладеного, вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року залишити без змін.
Додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 27 серпня 2025 року.
Головуючий, суддя СуддяСуддя
Подліянова Г.С.Кухар С.В. Поляков О.З.