Справа № 946/6645/25
Провадження № 1-кс/946/1745/25
25 серпня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
слідчого - ОСОБА_3 , прокурора- ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ярославка Саратського району Одеської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимість погашена,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України,-
Слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове слідство по кримінальному провадженні № 12025162150001101 від 05.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Як зазначено слідчим в клопотанні, в червні 2025 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , всупереч вимог законів України «Про державний кордон України», «Про прикордонний контроль» та Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, знаючи що у громадян України ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відсутні законні підстави для виїзду за межі території України в умовах дії правового режиму воєнного стану, організували їх незаконне переправлення через державний кордон України з метою виїзду за межі території держави, в обхід установлених пунктів пропуску, що є порушенням встановленого порядку перетину державного кордону України.
Так, у період дії правового режиму воєнного стану, який передбачає обмеження на виїзд за межі України для зокрема категорії громадян, у тому числі чоловіків призовного віку, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_5 , маючи на меті власне протиправне збагачення, домовились з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про організацію переправлення цих осіб через державний кордон України поза встановленим пунктом пропуску, зокрема на території прикордонної смуги м. Ізмаїл та Ізмаїльського району за грошові кошти на загальну суму 22 000 доларів США, а саме: по 7000 доларів США від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та 8000 доларів США - від ОСОБА_10 .
З метою прихованого перевезення осіб і недопущення їх виявлення під час перевірки прикордонними службами, ОСОБА_5 використав вантажний транспортний засіб - тягач марки «MAN» із державним номерним знаком НОМЕР_1 та напівпричепом із номерним знаком НОМЕР_2 , у якому обладнав приховане місце в районі гідравлічного циліндра підйому кузова напівпричепа, що є конструктивною частиною, непридатною для перебування людей, і становить підвищену небезпеку для їх життя та здоров'я.
Також, з метою прихованого перевезення осіб і недопущення їх виявлення під час перевірки прикордонними службами, ОСОБА_5 використав вантажний транспортний засіб - тягач марки «MAN» із державним номерним знаком НОМЕР_3 та напівпричепом із номерним знаком НОМЕР_4 , у якому обладнав приховане місце в районі гідравлічного циліндра підйому кузова напівпричепа, що є конструктивною частиною, непридатною для перебування людей.
У погоджений день, 04.08.2025 більш точні місце та час під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_5 завантажили трьох осіб до згаданого сховку свого автомобіля та автомобіля ОСОБА_7 , після чого попрямували у бік державного кордону України для подальшого незаконного переправлення на територію сусідньої держави в обхід офіційного пункту пропуску.
У подальшому, після проїзду частини маршруту, з метою полегшення пересування та уникнення додаткового огляду ОСОБА_7 разом із ОСОБА_5 пересадили ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 із схованки до кабін своїх вантажних автомобілів.
Надалі 04.08.2025 приблизно о 20:00, під час проїзду блок поста «Лощинівка», при в'їзді у м. Ізмаїл в ході проведення перевірки транспортного засобу працівниками Державної прикордонної служби України, були викрити ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які не мали жодних законних підстав для перетину державного кордону України та планували виїхати з території держави у спосіб, що є незаконним.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчинена за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
21.08.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Особисто ОСОБА_5 повідомлення про підозру вручено 25.08.2025 року.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні підтримали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили його задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що підозрюваний на виклик поліції з'являвся, затримувся 05.08.2025 року та в цей же день звільнений був. Проти задоволення клопотання слідчого заперечує, зазначаючи, що ризики не доведені, підозра не обґрунтована. З'явився до суду, не скривався. Просить застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 зазначив, що наміру скриватися не має, просить застосувати домашній арешт, оскільки здійснює догляд за матір'ю.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, а також вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно до вимог ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним […] кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В ході судового засідання слідчий та прокурор зазначили, що необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно підозрюваної у зв'язку з наявністю ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Як встановлено в судовому засіданні, слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове слідство по кримінальному провадженні №12025162150001101 від 05.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
21.08.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Особисто ОСОБА_5 повідомлення про підозру вручено 25.08.2025 року.
З наданих матеріалів досудового розслідування вбачається, що підозра ОСОБА_5 в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколом огляду місця події, протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколами пред'явлення для впізнання особи за фотознімками, протоколами проведення слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 протоколом проведення огляду мобільного телефону ОСОБА_8 , протоколом проведення огляду мобільного телефону ОСОБА_10 , протоколом проведення огляду мобільного телефону ОСОБА_9 , протоколом проведення огляду мобільного телефону ОСОБА_7 , протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_5 та іншими доказами в їх сукупності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини справа "Нечипорук і Йонкало проти України" термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.
Враховую вказане, слідчий суддя вважає, що саме на даному етапі досудового розслідування існує обґрунтована підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
В свою чергу, згідно п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, органом досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 буде мати можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1), оскільки розуміє, що за вчинення вказаного тяжкого кримінального правопорушення йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 9 років. Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, підозрюваний може спробувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнути відповідальності та покарання за вчинений злочин;
- підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а тому маючи іншій запобіжний захід, а ніж тримання під вартою ОСОБА_5 матиме можливість незаконно впливати на свідків, зокрема шляхом прохань або погроз змушувати надати суду неправдиві показання з метою створення сприятливих для себе умов для уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин;
- перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5), зокрема і з метою приховування обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Разом з тим, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі міцність соціальних зв'язків підозрюваного у місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, репутацію підозрюваного та наявність судимостей у підозрюваного.
Разом з тим, слідчим суддею приймається до уваги, що на утриманні у підозрюваного перебуває малолітній син, здійснює догляд за своєю матір'ю інвалідом 2 групи.
При цьому, враховується, що обґрунтована підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, не свідчать про достатність підстав стверджувати, що при застосуванні щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, підозрюваний буде перешкоджати повному, швидкому та об'єктивному розслідуванню кримінального провадження будь-яким способом.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.
У справі «Хайредінов проти України» ЄСПЛ вказав, що ст. 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту є конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.
У справах «Лабіта проти Італії» та «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання проте, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
У всіх випадках, коли ризику ухилення підозрюваного від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).
Разом з тим, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, крім інших обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При цьому, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Особиста свобода повинна бути правилом, а позбавлення свободи до рішення суду суворим винятком. При цьому, сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Вказані обставини свідчать про можливість запобігання вказаним ризикам шляхом визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до приписів ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Слідчий суддя враховує зазначені вище норми законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
Так, позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.10.2010 року. У цій справі, Суд, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, підтвердив, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Слідчий у клопотанні просив визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 242 240 грн.
Разом з тим, слідчий та прокурор не обґрунтували необхідність визначення застави у максимальному розмірі - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що підозрюваний раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, що потребує відповідних коштів, слідчий суддя, вважає, що застава у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 181 680 гривень (60 х 3028 грн. = 181680 гривень).
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 181 680 гривень (60 х 3028 грн. = 181680 гривень).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки до закінчення строку досудового розслідування, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
2) не відлучатися за межі Білгород - Дністровського району без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватись від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
В задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 58 (п'ятдесят вісім) днів і обчислюється з 25 серпня 2025 року. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 21 жовтня 2025 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст судового рішення проголошено о 14 годині 30 хвилин 28 серпня 2025 року в залі судових засідань № 1 Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.
Слідчий суддя: ОСОБА_1