599/1311/25
1-в/599/33/2025
Іменем України
28 серпня 2025 року Зборівський районних суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
начальника Тернопільського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» ОСОБА_4 ,
розглянувши у м. Зборові клопотання Тернопільського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області про порядок застосування покарання засудженому ОСОБА_5 за наявності кількох вироків,
начальник Тернопільського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області звернувся в суд з клопотанням про вирішення питання про порядок застосування покарання засудженому ОСОБА_6 за наявності кількох вироків.
Дослідивши матеріали подання, суд встановив, що 12 березня 2025 року на виконання Тернопільського РС №3 філії ДУ «Центр робації» в Тернопільській області надійшов вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 24 травня 2024 року, який набрав законної сили 24 червня 2024 року, щодо ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 .
Вказаним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.1 ст.70 КК України та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі. У відповідності з вимогами ст.75 КК України від призначеного покарання ОСОБА_6 звільнено з випробуванням, встановлено іспитовий строк два роки з покладанням на нього обов'язків, передбачених п.п.1,2 ч.1, ч.3 ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, робота або навчання, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
01 липня 2025 року року при перевірці по обліках УІАП ГУНП в Тернопільській області органу пробації стало відомо, що відносно ОСОБА_6 Тернопільським ВП ГУНП в Тернопільській області зареєстровано кримінальне провадження №2022211040001246 від 27 серпня 2022 року.
15 серпня 2025 року до Тернопільського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області надійшов вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 липня 2025 року, який набрав законної сили 07 серпня 2025 року щодо ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказаним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку один рік . з покладанням на нього обов'язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
При постановленні вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 липня 2025 року не було вирішено питання про призначення ОСОБА_6 покарання згідно зі ст.71 КК України.
Начальник Тернопільського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області клопотання підтримав.
Прокурор зазначив, що злочини були вчинені засудженим не під час іспитового строку, тому вироки слід виконувати самостійно.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.
Пунктом 2 ч.2 ст. 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, передбаченого п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Зі змісту вказаних норм закону вбачається, що питання визначення порядку застосування покарання за наявності декількох вироків можуть вирішуватися на стадії виконання вироку у випадках, якщо стосовно засудженого є не звернений до виконання вирок, про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок, і тому суд не призначив покарання за правилами ст. 71 КК України (п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»).
Як вбачається із матеріалів справи, вищезазначені вироки відносно ОСОБА_6 набрали законної сили та направлені на виконання до Тернопільського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області, де перебувають на виконанні.
Згідно роз'ясень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку у першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
За аналогією можна зробити висновок, що й у разі, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку у першій справі та, як встановлено у судовому засіданні, навіть до вчинення злочину, за який вона була засуджена першим вироком, інший злочин, за який до неї знову було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається та кожен вирок виконується самостійно.
Призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК, суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання в новому (другому) вироку. У цьому разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи ч. 4 ст. 70 КК України (постанова об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 квітня 2024 року у справі № 183/6854/20).
Також, слід звернути увагу на роз'яснення, викладені в п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 1990 року «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних із виконанням вироків», з яких вбачається, що не підлягають розгляду у порядку, передбаченому ст. 539 КПК України, питання, які порушують суть вироку і погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків у частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.
Крім того, у порядку передбаченому розділом VІІІ КПК України, суд може вирішувати на стадії виконання вироків, лише ті питання, які не стосуються суті вироку, і не тягнуть погіршення становища засудженого. Не підлягають розгляду у такому порядку питання, які зачіпають суть вироку та погіршують становище засудженого; звужують або розширюють обсяг обвинувачення; стосуються прогалин і недоліків вироків в частині кваліфікації злочинів, призначення покарання, вирішення цивільного позову.
Зі змісту вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 липня 2025 року вбачається, що ОСОБА_6 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України 26 серпня 2022 року, тобто до постановлення вироку Рівненського районного суду Рівненської області від 24 травня 2024 року, яким встановлено, що ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України 22 січня 2024 року.
Суд не вбачає перешкод для самостійного виконання двох вищезазначених вироків суду відносно засудженого ОСОБА_6 , оскільки інший злочин ним вчинено до постановлення попереднього вироку, а не під час іспитового строку.
Суд вважає за необхідне вирішити питання про застосування покарання за наявності кількох вироків шляхом їх самостійного виконання.
За таких обставин клопотання слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 70,71,75, 76, 78 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України суд,
клопотання задовольнити частково. Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 24 травня 2024 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.1 ст.70 КК України та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі з іспитовим строком два роки та вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 липня 2025 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.4 ст.185 КК України та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі з іспитовим строком один рік виконувати самостійно.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Зборівський районний суд протягом 7 діб з дня її проголошення.
Суддя Зборівського
районного суду ОСОБА_1