Єдиний унікальний номер 599/787/25
Номер провадження 2-о/599/47/2025
"28" серпня 2025 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Чорної В. Г., присяжних Василик С.М. та Ладанівської М.С., при секретарі судового засідання Грицай О.П., за участю представника заінтересованої особи ОСОБА_1 - адвоката Гнідого І. П., розглянувши в місті Зборові у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною та призначення опікуна, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , орган опіки і піклування - Виконавчий комітет Озернянської сільської ради, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат за дорученням Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги Гнідий І.П.,
заявник ОСОБА_2 звернулася до суду із вимогами про визнання ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , про визнання особи недієздатною та призначення опікуна.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_2 зазначила про те, що ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , має хронічні захворювання центральної нервової системи, які призводять до обмеження життєдіяльності, самообслуговування, орієнтації в просторі, спілкування, контролю за свою поведінкою, трудовою діяльністю, що призводить до того що вона не може керувати своїми діями та потребує постійного стороннього догляду. ОСОБА_1 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, в зв'язку з цим просить визнати її недієздатною та встановити над нею опіку, призначивши ОСОБА_3 її опікуном, так як він працює віддалено і має можливість здійснювати догляд.
Заявник ОСОБА_2 та заінтересована особа ОСОБА_3 в суд не з'явилися, що не є перешкодою для розгляду справи.
Представник заінтересованої особи - орган опіки і піклування - виконавчий комітет Озернянської сільської ради ТГ Тернопільського району Тернопільської області, заперечень до справи не надав, в суд не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , враховуючи стан здоров'я особи інтереси якої він представляє, не заперечуває щодо задоволення заявлених вимог про визнання ОСОБА_1 недієздатною та призначення їй опікуна ОСОБА_3 .
Суд, вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності заявника, заінтересованої особи - ОСОБА_3 , так як неявка належно повідомленого учасника справи даної категорії не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення, виходячи із таких міркувань.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 570 від 15 липня 2025 року ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляє ознаки органічного емоційно-лабільного (астенічного) розладу органічного походження з когнітивним зниженням, що не досягає рівня вираженого недоумства. Дане захворювання є психічним розладом. ОСОБА_1 може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ч.1 ст.40 ЦК України).
Згідно зі ст.55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
У постанові Верховного Суду від 17.05.2021 у справі №636/398/19 зазначено, що за положеннями ч.1 ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною.
Частиною другою ст.39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до ст.239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.
Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров'я. Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.
Недієздатність це втрата здатності здійснювати особою цивільні права та обов'язки внаслідок тяжкого порушення психічного стану. Критерії недієздатності психічно хворих визначені в Цивільному кодексі України, стан недієздатності характерний тільки для фізичних осіб та встановлюється в судовому порядку після обов'язкового проведення судово-психіатричної експертизи.
Висновки суду: виходячи з висновку судово-психіатричної експертизи, суд вважає, що підстави для визнання ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, відсутні. Водночас, і матеріали справи не містять переконливих доказів, які б повністю підтвердили підстави для встановлення тієї обставини, що ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіє на психічну хворобу і внаслідок чого вона не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, що може бути підставою для визнання особи недієздатною.
З огляду на наявну в матеріалах справи медичну документацію, ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , має певні проблеми щодо стану фізичного здоров'я, що вбачається з оглядів сімейного лікаря, невролога та психіатра, однак, це не свідчить про її хворобливу поведінку в контексті психічного здоров'я, а також не дає підстав стверджувати, що, ОСОБА_1 неспроможна розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
На переконання суду, відповідне ініціювання заявником питання щодо визнання ОСОБА_1 недієздатною є передчасним та належним чином необґрунтованим, зокрема, достатніми даними щодо психічного стану особи.
З огляду на викладене та враховуючи встановлені у справі обставини, те, що заявником не доведено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має хронічні захворювання центральної нервової системи, тому суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_2 є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.
Оскільки у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною відмовлено, та враховуючи відсутність подання органу опіки та піклування про доцільність призначення ОСОБА_3 опікуном над хворою ОСОБА_1 , тому суд дійшов висновку, що і в цій частині заява не підлягає задоволенню,
Відповідно до ч.2 ст.299 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст.30, 39, 40, 55, 60 ЦК України, ст.76, 81, 89, 263, 264, 265, 273, 299 ЦПК України, суд,
ухвалив:
відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , орган опіки і піклування - Виконавчий комітет Озернянської сільської ради про визнання особи недієздатною та призначення опікуна.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний текст рішення складено 28 серпня 2025 року.
підпис підпис підпис
Головуючий суддя присяжний присяжна
Чорна В.Г. Василик С.М. Ладанівська М.С
Суддя Зборівського
районного суду Чорна В.Г.