Центральний районий суд м. Миколаєва
справа № 489/6254/23
1-кп/490/423/2025
28 серпня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з середньою - спеціальною освітою, працював до затримання зварювальником ЕЛС «Зоря - Маршпроект», не одружений, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114 - 2 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,
28 серпня 2025 року прокурором до суду подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави обвинуваченому ОСОБА_3 .
В обґрунтування поданого клопотання прокурор вказав, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину передбаченого ч.3 ст. 114-2 КК України, а саме: у поширенні інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів територією України та розташування Збройних Сил України, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчиненому в умовах воєнного стану, з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України і ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу обвинуваченому, залишаються та можуть зашкодити виконанню процесуальних обов'язків.
Зокрема, запобігання спробам з боку обвинуваченого переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належне виконання ним процесуальних обов'язків обвинуваченого.
Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, вказав, що ризики які були підставами для обрання та продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не зменшились та продовжують існувати на сьогоднішній день.
Захисник в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та просив обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, вважає що ризики на які посилається прокурор не доведені, оскільки прокурор жодного разу не представив доказів які б свідчили про наявність ризиків та неможливість запобігти вказаним ризикам іншими більш м'якими запобіжними заходами.
Обвинувачений ОСОБА_3 проти клопотання прокурора заперечував та підтримав думку свого захисника, вважав, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту повністю зможе запобігти ризикам на які посилається прокурор.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває на сьогоднішній день.
Згідно ч. 6 ст. 615 КПК України, у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
Згідно пункту 5 роз'яснень, викладених у листі Верховного Суду від 03 березня 2022 року №1/0/2-22 "Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану", у разі неможливості у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою ст. 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.
Оскільки суддя ОСОБА_6 перебуває у нарадчій кімнаті, а суддя ОСОБА_7 перебуває у щорічній плановій відпустці, беручи до уваги, що до закінчення строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 неможливо розглянути клопотання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначеним колегіальним складом суду, суд приходить до висновку про необхідність вирішення питання щодо строків застосування запобіжного заходу головуючим суддею одноособово.
Згідно ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань, суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
Водночас, ст. 17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
Так, під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисника та обвинуваченого, однак не вважає їх беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
При цьому, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого судом не встановлено.
Так, суд приходить до висновку, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 , опинившись на волі, зможе переховуватись від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуєтьсяі на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких йому органами досудового розслідування пред'явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування).
На наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаними про покарання, яке загрожує в разі визнання винними за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може виїхати за межі України, в тому числі, на непідконтрольні на даний час Україні території.
Крім того, ОСОБА_3 , перебуваючи на свободі зможе продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, оскільки має стійкі проросійські погляди та зважаючи на той факт, що РФ продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, тривають бойові дії в тому числі поблизу міста Миколаєва та на частині території Миколаївської області, по всій території України діє воєнний стан. Існує ризик, що підозрюваний може продовжити здійснювати дії направлені на шкоду Національній безпеці України. Також, триває постійна підготовка до оборони Миколаївської області від можливих військових атак ворога, що включає в себе в тому числі переміщення особового складу ЗСУ та техніки вулицями міста та області. Крім того, необхідно врахувати, що злочинна діяльність ОСОБА_3 була припинена лише за втручання правоохоронних органів.
Згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.
Доводи обвинуваченого та захисника в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає не достатніми, оскільки вони не підтверджуються доказами та не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, необхідних для тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 197, 331, 615 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 26.10.2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1