Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/4286/25
Номер провадження 1-кс/299/704/25
28.08.2025 року м.Виноградів
Слідчий судя Виноградівського районногосуду Закарпатської області ОСОБА_1 за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Виноградів, клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12025071080000520 від 25 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України,
Старший слідчий СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні за №12025071080000520 від 25 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України.
Клопотання мотивує тим, що 24.08.2025 року в ч/ч відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 , під час перевірки документів на КПП Дякове, надала працвникам прикордонної служби, неправомірну вигоду у розмірі 100 ЄВРО, за безперешкодний перетин державного кордону України.
Відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071080000520 від 25 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України.
24 серпня 2025 року в період часу з 22 години 45 хвилин по 23 годину 20 хвилин старшим слідчим СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , проведено огляд місця події за адресою с. Неветленфолу, вул. Фогодо, 106, Берегівського району в ході якого виявлено та вилучено одну купюру номіналом 100 євро серії №U24036958535.
Згідно постанови старшого слідчого ОСОБА_3 від 25.08.2025 року одну купюру номіналом 100 євро серії №U24036958535, визнано речовим доказом по кримінальному провадженні №12025071080000520 від 25 серпня 2025 року.
відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України - спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.
Статтею 96-1 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.
Таким чином, з метою збереження речових доказів, призначення по ним відповідних судових експертиз, та з метою забезпечення спеціальної конфіскації просить накласти арешт на вказані речові докази та поновити строк для звернення до суду з вказаним клопотанням.
Старший слідчий СВ відділення поліці №1 Берегівського РВП ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, однак подав клопотання, у якому просить у зв'язку із значною завантаженістю розглянути клопотання про арешт майна у його відсутності, клопотання підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Слідчий суддя, вивчивши надані слідчим матеріали, зваживши доводи викладені у клопотанні, приходить до такого висновку.
Як вбачається з клопотання, згідно графіку чергувань слідчих СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області в складі основної слідчо-оперативної групи (СОГ) старший слідчий СВ ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , заступив на чергування о 08:00 год. 24.08.2025 року на 24 години, тобто до 08:00 год. 25.08.2025 року.
Відповідно до Розділу 6 пункту 17 Наказу МВС України № 940 від 22.10.2012 року «Про організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України», членам СОГ та ОГ (у разі їх створення), які фактично перебували на службі менше 16 годин, надається 12 годин відпочинку, до 20 годин - 32 години відпочинку, понад 20 годин - 48 годин відпочинку. В даному випадку слідчий ОСОБА_3 , після чергування в СОГ було надано 48 годин відпочинку, а тому подати клопотання про накладення арешту на вилучене майно слідчий не міг, так як перебував на відпочинку після чергування в слідчо-оперативній групі.
Відповідно до п. 4 розділу 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, даним 07.02.2014 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у випадку подання клопотання слідчого чи прокурора з порушенням строків, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Якщо разом із клопотанням про стороною кримінального провадження подається клопотання про поновлення процесуального строку, слідчий суддя, оцінивши причини пропуску строку як поважні, поновлює їх своєю ухвалою та розглядає клопотання по суті.
У зв'язку із наведеним у вказаному кримінальному провадженні виникла необхідність поновити строк на звернення до суду з вказаним клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Відповідно до ч. 5 вказаної статті у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Як убачається з наданих слідчим матеріалів, 24.08.2025 року в ч/ч відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 , під час перевірки документів на КПП Дякове, надала працвникам прикордонної служби, неправомірну вигоду у розмірі 100 ЄВРО, за безперешкодний перетин державного кордону України.
Відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071080000520 від 25 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України.
24 серпня 2025 року в період часу з 22 години 45 хвилин по 23 годину 20 хвилин старшим слідчим СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 , проведено огляд місця події за адресою с. Неветленфолу, вул. Фогодо, 106, Берегівського району в ході якого виявлено та вилучено одну купюру номіналом 100 євро серії №U24036958535.
Згідно постанови старшого слідчого ОСОБА_3 від 25.08.2025 року одну купюру номіналом 100 євро серії №U24036958535, визнано речовим доказом по кримінальному провадженні №12025071080000520 від 25 серпня 2025 року.
Зі змісту ч. 2 ст. 173 КПК України передбачається, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (див. рішення у справі «Агосі проти Сполученого Королівства» від 24 жовтня 1988 року «Agosi v. UK»). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява №48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
Європейський Суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).
Слідчим доведено, що зазначене у клопотанні майно, а саме купюра номіналом 100 євро серії №U24036958535, має значення речового доказу у кримінальному проваджені №12025071080000520 від 25 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України і, що таке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність такого арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України щодо запобігання можливості його пошкодження, псування, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
За таких обставин клопотання про накладення арешту на майно є підставним та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 40, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задоволити.
Поновити строк на звернення до суду з клопотанням про накладення арешту на майно.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: одну купюру номіналом 100 євро серії №U24036958535 вилучену 24 серпня 2025 року в період часу з 22 години 45 хвилин по 23 годину 20 хвилин в ході проведення огляду місця події за адресою с. Неветленфолу, вул. Фогодо, 106, Берегівського району в з метою збереження речових доказів та проведення в подальшому судових експертиз.
Копію ухвали невідкладно надати слідчому, та невідкладно надіслати власнику арештованого майна.
На ухвалу слідчого судді відповідно до п.2 ч.1, п.3 ч.2 ст.395 КПК України може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, в порядку передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1