Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/3908/25
18.08.2025 року м.Виноградів
лідчий суддя Виноградівського районного суду, Закарпатської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту на майно,
Клопотання мотивоване тим, що старшим слідчим СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_5 , проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 31.07.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071080000471, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, згідно якого 31 липня 2025 року, близько 10:30 години працівниками ГРПП ВП №1 Берегівського РВП ГУНИ в Закарпатській області, між населеними пунктами смт.Вилок - с.Тисобикень, Берегівського району, було зупинено вантажний автомобіль марки «КАМАЗ 5511» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , який на підставі накладної № 17, виданої в липні 2025 року ФОП ОСОБА_7 , перевозив піщано-гравійну суміш. Однак це викликало сумніви працівників поліції, так як в накладній не вказана конкретно дата її складання, а тому на підставі проведеного протоколу огляду місця події: вилучили зазначений транспортний засіб разом з піщано-гравійною сумішшю та накладною до неї та помістили його на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_2 , вантажний автомобіль марки «КАМАЗ 5511» реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 .
08 серпня 2025 року слідчим суддею Виноградівського районного суду Закарпатської області, ОСОБА_1 , за клопотанням внесеним старшим слідчим СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_5 , була постановлена ухвала про накладання арешту на вантажний автомобіль марки «КАМАЗ 5511» реєстраційний номер НОМЕР_1 з кузовом, в якому насипом розміщено піщано-гравійна суміш, накладну № 17, який поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області.
При розгляді слідчим суддею, клопотання слідчого про арешт майна, ні водій ОСОБА_6 , ні власник транспортного засобу ОСОБА_4 на розгляді клопотання присутні не були та належним чином про такий розгляд не повідомлялись, хоча надали працівникам поліції всі свої анкетні дані та засоби зв'язку. На даний час вантажний автомобіль марки «КАМАЗ 5511» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві особистої власності ОСОБА_4 працівниками поліції оглянутий, по ньому не призначались і не проводяться будь-які експертизи, і для призначення таких немає жодної на то процесуальної необхідності та підстави.
Всупереч вимог вказаної статті слідчим у своєму клопотанні не вказано жодної підстави, яка би обґрунтовано свідчила про те, що зазначене майно яке належить ОСОБА_8 може бути втрачено, пошкоджено чи використано таким чином, що може перешкодити кримінальному провадженню.
На підставі наведеного скаржник просить суд розглянути клопотання про скасування арешту на вантажний автомобіль марки «КАМАЗ 5511» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві особистої власності ОСОБА_4 , скасувати ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08 серпня 2025 року по справі №299/3908/25, в частині накладення арешту на вантажний автомобіль марки «КАМАЗ 5511» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві особистої власності ОСОБА_4 та передати вантажний автомобіль марки «КАМАЗ 5511» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 на відповідальне зберігання.
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , в судовому засіданні підтримав доводи свого клопотання та просив його повністю задоволити; прокурор та слідчий, які належним чином повідомлені судом про місце і час розгляду даного клопотанні у суді в засідання не з'явились, заяв та клопотань про причини своєї неявки або відкладення слухання справи суду не надали, а відтак, з урахуванням того, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе клопотання розглянути на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів.
Суд перевірив надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань внесеного 31.07.2025р. за №12025071080000471, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 240 КК України, про накладення арешту на майно, у рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку адвоката, а відтак суд приходить до наступного.
Однією із гарантій забезпечення законних інтересів осіб, які залучаються до участі в кримінальному провадженні (п.18 ст.3 КПК України) є саме судовий контроль законності обмеження конституційних прав і свобод людини при здійсненні кримінального провадження, який на досудовому розслідуванні здійснюється слідчим суддею.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч.1 ст.174 КПК України власник або володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. У ст.174 КПК України вказано, що власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, розглядаючи клопотання про накладення або скасування арешту, слідчий суддя встановлює обґрунтованість/необґрунтованість накладеного арешту та наявність/відсутність підстав для його подальшого застосування.
Ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08.08.2025 року клопотання слідчого задоволено, накладено арешт на вантажний автомобіль марки «КАМАЗ 5511» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Вказана ухвала суду мотивована тим що, рухоме майно, є предметом кримінального правопорушення, має значення речового доказу на якому збереглися, сліди злочин, для їх подальшого детального огляду та фіксації на них слідової інформації внаслідок виявлення слідів; піщано-гравійної суміші з метою проведення експертних досліджень та судових експертиз, що неможливо без вказаного транспортного засобу, вилучених об'єктів, а тому, з метою унеможливити розпоряджатися власникіа вказаним рухомим майном. для ремонту, знищення, до проведення необхідних експертиз, з метою забезпечення кримінального, провадження.
Адвокат ОСОБА_9 зазначає, що всупереч вимог ч.1. ст.170 КПК слідчим у своєму клопотанні не вказано жодної підстави, яка би обґрунтовано свідчила про те, що зазначене майно, яке належить ОСОБА_4 може бути втрачено, пошкоджено чи використано таким чином, що може перешкодити кримінальному провадженню, а відтак просить скасувати арешт, накладений на на вантажний автомобіль марки «КАМАЗ 5511» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Частиною другою цієї статті визначені випадки, у яких допускається арешт майна, в тому числі, з метою збереження речових доказів.
Частиною 2 ст.173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України). Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст.170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Встановлено, що слідчим СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_5 , проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 31.07.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071080000471, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, згідно якого 31 липня 2025 року, близько 10:30 години працівниками ГРПП ВП №1 Берегівського РВП ГУНИ в Закарпатській області, між населеними пунктами смт.Вилок - с.Тисобикень, Берегівського району, було зупинено вантажний автомобіль марки «КАМАЗ 5511» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , який на підставі накладної № 17, виданої в липні 2025 року ФОП ОСОБА_7 , перевозив піщано-гравійну суміш. Однак це викликало сумніви працівників поліції, так як в накладній не вказана конкретно дата її складання, а тому на підставі проведеного протоколу огляду місця події: вилучили зазначений транспортний засіб разом з піщано-гравійною сумішшю та накладною до неї та помістили його на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_2 , вантажний автомобіль марки «КАМАЗ 5511» реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 .
08 серпня 2025 року слідчим суддею Виноградівського районного суду Закарпатської області, ОСОБА_1 , за клопотанням внесеним старшим слідчим СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_5 , була постановлена ухвала про накладання арешту на вантажний автомобіль марки «КАМАЗ 5511» реєстраційний номер НОМЕР_1 з кузовом, в якому насипом розміщено піщано-гравійна суміш, накладну № 17, який поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області.
Заявник стверджує, що на даний час є всі підстави для скасування арешту на майно, у зв'язку з тим, що відпала потреба в подальшому застосуванні вищезазначеного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки на даний час заявник є законним власником автомобіля, якому нічого не було відомо про дії водія ОСОБА_6 про перевезення гравійної суміші, на який накладено арешт; На даний момент підозра у вчиненні будь якого кримінального правопорушення передбаченого у даному кримінальному провадженні в порядку передбаченому ст.ст.276-279 КПК України заявнику не висунута і він являється власником зазначеного автомобіля, а відтак застосовані заходи кримінального провадження, вжиті ухвалою слідчого судді до нього є недоцільними на даний час і підлягають до скасування для відновлення прав користувача (володільця) майна.
Згідно постанови від 31.07.2025р., винесеної старшим слідчим СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 вантажний автомобіль марки «КАМАЗ 5511» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та навантажена на нього гравійна суміш визнані речовими доказом по даному кримінальному провадженні, внесеного 31.07.2025р. за №12025071080000471, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, та поміщено на штрафмайданчик зберігання речових доказів відділення поліції №1 Берегівського РВП для проведення в подальшому слідчих дій та проведення відповідних експертиз.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК України).
Слідчий суддя зауважує, що інститут скасування арешту пов'язаний з наявністю двох умов, закріплених у ст.174 КПК України - необґрунтованістю його накладення та відсутності подальшої потреби в ньому.
Метою накладення арешту, згідно ухвали слідчого судді від 08.08.2025р., відповідно до п.1 ч.2 ст. 70 КК України, є збереження речових доказів, з метою унеможливити розпоряджатися вищевказаним майном, щоб запобігти зникненню, втраті або пошкодженню відповідного майна, а підставою для накладення арешту було те, що вилучені речі, відповідно до ст.98 КПК України визнані речовими доказами згідно постанови слідчого, відповідно до п.1 ч.2 ст. 70 КК України є забезпечення збереження речового доказу.
Статтею 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Як слідує з поданих матеріалів, одним із доводів заявника щодо неправомірності накладення арешту на майно є посилання на те, що на даний час відпала потреба в подальшому застосуванні вищезазначеного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки заявник є влалсником даного вантажного автомобіля, на який накладено арешт, підозра у вчиненні будь якого кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, в порядку передбаченому ст.ст.276-279 КПК України заявнику не висунута.
Отже, заявник наголошує, що наявність арешту накладеного на вказаний вантажний автомобіль порушує його право власності.
Як вже зазначалось, ст.98 КПК України наведено дефініцію речового доказу та визначено критерії, за якими матеріальні об'єкти є речовими доказами.
Вантажний автомобіль та гравійна суміш, на які на даний час накладено арешт, є предметом (об'єктом кримінально протиправних дій) кримінального правопорушення, які у кримінальному провадженні визнані речовими доказами.
З огляду на зазначене слідчий суддя зауважує, що при постановленні ухвали про накладення арешту на майно від 08.08.2025р. слідчим суддею враховано правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб.
У відповідності до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Оскільки в даному кримінальному провадженні досліджуються обставини незаконного видобутку гравійної суміші на річці Тиса, речовим доказом кримінального правопорушення є саме зазначений вантажний автомобіль, а відтак є обставиною, що підлягає доказуванню відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України.
З огляду на зазначене, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність тверджень заявника щодо невідповідності вказаного автомобіля критеріям речових доказів, оскільки як свідчать матеріали, він є предметом (об'єктом) речовим доказом кримінального правопорушення, зберіг на собі сліди вчинення такого кримінального правопорушення та відповідно містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у зв'язку з чим, в рамках даного кримінального провадження підлягає ґрунтовному дослідженню.
Поряд з цим варто враховувати, що арешт майна з підстав, передбачених ст.170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів та являється самостійною правовою підставою для арешту майна, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні та не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, на відміну від інших правових підстав.
В ході розгляду клопотання заявника не доведені обставини, які б давали підстави вважати, що на даний час відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, крім того заявниками не доведено необґрунтованості накладення такого арешту.
Тож на даному етапі скасування арешту, накладеного на вказаний вантажний автомобіль марки «КАМАЗ 5511» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та навантажена на нього гравійна суміш, є передчасним.
В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке обмеження для виконання завдань кримінального провадження, а також завдань арешту майна, визначених в абз.2 ч.1 ст.170 КПК України. На думку слідчого судді, таке втручання органів досудового розслідування у права і свободи особи є розумним та пропорційним меті кримінального провадження.
Посилання ж заявника на розгляд клопотань про арешт майна без повідомлення та без участі власника майна, як на одну з підстав можливого скасування арешту майна, не заслуговують на увагу, оскільки ч.2 ст.172 КПК України визначає таку можливість, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
В той же час варто враховувати, що в даному кримінальному провадженні досліджуються обставини незаконного видобутку гравійної суміші на берегах річки Тиса, а відтак предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.240 КК України, є саме зазначений вантажний автомобіль марки «КАМАЗ 5511» реєстраційний номер НОМЕР_1 та навантажена на нього піщано-гравійна суміш, за такого слідчим суддею обґрунтовано прийнято рішення про здійснення розгляду клопотання у вікритому судовому засіданні та з викликом власника майна, прокурора та слідчого, з метою забезпечення мети арешту.
Поряд з цим слідчий суддя зауважує, що накладений арешт на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, а тому відповідні обмеження є розумними і співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження та, з урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні, потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
Так, одним з принципів кримінального провадження, за нормами ст.16 КПК України, є недоторканність права власності, відповідно до якого позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Правовою підставою для накладення арешту на автомобіль є те, що вказане майно є об'єктом вчинення кримінального правопорушення, має ознаки речового доказу, так як зберіг на собі його сліди, що зумовлює збереження такого речового доказу, а також те, що в даному кримінальному провадженні необхідно провести ряд експертиз для з'ясування причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди..
Арешт накладений обґрунтовано, оскільки арештоване майно відповідає ознакам речового доказу (ч.1 ст.98 КПК України).
Твердження про те, що на теперішній час відпала потреба у подальшому застосуванні арешту на майно є безпідставним.
Розгляд справи не завершено, триває досудове провадження.
Згідно ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання учасниками кримінального провадження їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Отже, обов'язок з доведення відсутності подальшої потреби застосування арешту майна покладається саме на особу, яка просить скасувати такий арешт.
Посилання на те, що у вказаному кримінальному провадженні проведено всі призначені експертизи та слідчі дії не спростовує потреби у збереженні речового доказу, оскільки є лише одним з факторів, що має значення, і має оцінюватись поряд з іншими обставинами кримінального провадження (повнота експертного дослідження та зміст висновків експерта, співвідношення таких висновків з іншими обставинами події кримінального правопорушення, потреба в безпосередньому огляді речового доказу.
Скасування арешту майна може призвести до його зникнення, втрати, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
За правовою позицією, висловленою у листі ВСС України «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 05.04.2013 №223-559/0/4-13, у п.13 абз.3, зауважується, що слідчий суддя скасовує заходи забезпечення кримінального провадження лише у випадках надходження клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо суб'єкти оскарження: не були присутні під час розгляду питання про арешт майна; доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу минула потреба; доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Обмеження права власності заявника здійснено з дотриманням ч.2 ст.19 Конституції України, за судовою процедурою передбаченою КПК України, а відтак доводи клопотання про обмеження права власності заявника та відповідні негативні наслідки такого, з врахування обставин справи, не є підставами для скасування накладеного арешту майна.
Таким чином, клопотання адвоката, який діє в інтересах заявника, про скасування арешту на майно не підлягає до задоволення, оскільки не встановлено обставин, які б свідчили, що застосування заходу у вигляді арешту майна в даному випадку є необґрунтованим, та в подальшому в застосуванні цього заходу минула потреба.
Отже, відповідно до вимог ст.ст.131-132 КПК України та керуючись ст.ст.170-174,307,309,372,376 КПК України-
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту на майно - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.
Слідчий суддяОСОБА_1