Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/330/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Бондаренко В. В.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я.
21.08.2025 року. Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду Ткаченко Л.Я., розглянувши у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.,
Згідно постанови Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2025 року, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 17.03.2025 року о 19 год. 43 хв. в с. Кетрисанівка по вул. Центральна, 188А, здійснював рух на транспортному засобі марки ВАЗ 21074, державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я відмовився, від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді районного суду щодо нього скасувати та постановити нову, якою закрити провадження по справі за п.1 ч.1 ст.247 КУпА відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова є незаконною, і з такою постановою він категорично не згоден через порушення норм, положень матеріального та процесуального (КУпАП) права України при складенні адміністративних матеріалів за протоколом поліцейським та ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови.
При цьому вказує на те, що до протоколу доданий відео запис події, який не підтверджує, що жодним чином були озвученні на відео спочатку поліцейським його права та обов'язки, явні ознаки алкогольного сп'яніння тощо. А тому вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст. 130 КУпАП, не може бути належним та допустимим доказом по справі.
ОСОБА_1 вважає, що правопорушення відносно нього за протоколом поліцейськими були надумані заради показників в роботі за зміну чергування, та можливого отримання хабаря, якого поліцейські не отримали за наслідком чого було складений протокол.
В матеріалах справи відсутні докази - свідчення чи заяви свідків, рапорт чергового РВП м. Бобринець з приводу керування ним ТЗ в стані алкогольного сп'яніння.
Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в лікарні м. Кропивницькому він не відмовлявся, конкретної відмови від нього поліцейський не отримав, хоча поліцейські примушували, провокували його на відмову з умовами, що доставляють його в лікарню м. Кропивницький лише в одну сторону.
Крім викладеного, в матеріалах справи відсутній будь який належний та допустимий доказ поліцейського - відео запис, свідчення свідків тощо, про те, що він керував ТЗ 17.03.2025 року саме о 19 год. 43 хв. у с. Кетрисанівка, вул. Центральна, 188а на автозаправці;
Згідно 2 файла відео запису поліцейського 17.03.2025 року 19 год. 43 хв. у с. Кетрисанівка, вул. Центральна, 188а на автозаправці він перебував у ТЗ та мав розмову з поліцейськими, а не керував ТЗ;
До протоколу доданий відео запис з боді камери поліцейських на ДВД диску із 3 файлами, які навмисно поліцейським переривалися через грубе порушення процедури складення ним адміністративних матеріалів за протоколом, а саме: у час коли один із трьох поліцейський розпочав складати адміністративні матеріали за протоколом за ч.1 ст. 130 КУпАП та постановою за ч.1 ст. 126 КУпАП, один із трьох поліцейських відкликав у сторону ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та став вимагати хабаря на вечерю їм трьом в сумі 6000.00 грн., взамін на те, що його поліцейські відпустять без складення адміністративних матеріалів за протоколом та постановою, при умові, що ми в трьох - він, дружина та знайомий залишимо ТЗ на місці зупинки автозаправці, перейдемо на іншу сторону проїзної дороги біля автозаправки, дочекаємося поки ТЗ патрульної поліції поїде із автозаправки, після цього ми в трьох своїм ТЗ поїду додому, що ми і виконали, не давши коштів в сумі 6000 грн.
В матеріалах справи відсутні матеріали - докази за виключенням в запису нагрудної боді камери поліцейських S700168, щодо порушення ним ПДР України з приводу зупинки що передували складенню адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП.
За подію 17.03.2025 року щодо неотримання ними вигоди, його поліцейські за домовленістю постійно переслідують, і як доказ є справа № 383/431/25 в райсуді відно нього за ч.1 ст. 130 КУпАП, адміністративні матеріали за постановами за порушення ПДР йому не надсилаються поштою для відома, мабуть у них щось не так, що є порушенням його прав та обов'язків поліцейськими та вже й Райвідділом поліції у м. Бобринець.
А тому, примушування його працівниками поліції до проходження медичного огляду на стан сп'яніння не у визначений вказаними статтями спосіб є прямим втручання: особисте його життя.
Згідно норм, положень КУпАП та Інструкцій №1452/735, №11 №1395, спочатку поліцейськими встановлюється явні ознаки алкогольного сп'яніння, по пропонується пройти огляд на встановлення алкогольного стану сп'яніння на місці чи в лікарні, а потім вже оголошується про складення адміністративних матеріалів, а не навпаки як в даному випадку, спочатку оголошується про складення адміністративі матеріалів, а потім робиться підгон під них - видумуються явні ознаки алкогольні сп'яніння, пропонується пройти огляд на місці чи в лікарні, на що звісно він відмовився через порушення процедури складення адміністративних матеріалів.
З урахуванням вище зазначеного, об'єктивна сторона адміністративш правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відсутня, через порушення процедури складення адміністративних матеріалів, а тому в його діях відсутній склад зазначеного правопорушення та наводить прикладом практику апеляційного суду у справах даної категорії.
Відповідно до положень ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кропивницького апеляційного суду, справа щодо ОСОБА_1 за його апеляційною скаргою на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2025 року, передана в провадження судді Ткаченко Л.Я. 02 травня 2025 року.
Судове засідання в порядку апеляційного перегляду постанови районного суду стосовно ОСОБА_1 , вперше було призначено на 21.05.2025.
20.05.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява про призначення судового засідання в режимі відео конференції та відкладення судового засідання у зв'язку з необхідністю його ознайомлення з матеріалами справи, у зв'язку з чим судове засідання було відкладено на 05.06.2025 для проведення відеоконференції з Бобринецьким районним судом.
В судове засідання 05.06.2025 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 , до Боринецького районного суду також не з'явився, повторно надіслав на електронну адресу апеляційного суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
В судове засідання апеляційного суду призначене на 24.06.2025 та 27.06.2025 ОСОБА_1 прибув, надав поясненя та висловив заперечення щодо незгоди з рішенням районного суду.
В судове засідання 22.06.2025 ОСОБА_1 не прибув, на електронну адресу направив клопотання про відкладення судового засідання та просив надати йому можливість скопіювати наявні у справі відеозаписи. У зв'язку з поданим клопотанням судове засідання було відкладено на 07.08.2025.
В судове засідання 07.08.2025 ОСОБА_1 не з'явився направив електронною поштою заяву про відвід головуючої судді Ткаченко Л.Я. Просив дану заяву про відвід розглядати за його участі, у зв'язку з чим, розгляд справи було відкладено на 21.08.2025.
Проте, 21.08.2025 ОСОБА_1 будучи обізнайний про час та місце розгляду справи щодо нього в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду не подавав, про поважність неявки до суду не повідомив.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд констатує, що ОСОБА_1 недобросовісно використовує належні йому процесуальні права, зокрема, право на участь у судовому засіданні, та ухиляє від виконання процесуальних обов'язків, зокрема, шляхом неявки у судові засідання. Окрім того, апеляційним судом неодноразово викликаючи ОСОБА_1 в судове засідання, також суд повідомляв його про необхідність ознайомлення (за його клопотанням) з матеріалами справи. Проте, ОСОБА_1 в суд апеляційної інстанції для ознайомлення з матеріалами справи жодного разу не з'явився.
Крім того, як убачається з поданих на електронну адресу апеляційного суду копій заяв, клопотань, відводу судді, вказані документи мають підпис ОСОБА_1 , який суттєво відрізняється від його підпису в апеляційній скарзі. Відмінності підпису у направлених за допомогою електронної пошти документах є очевидними та викликають обґрунтований сумнів у їх належності саме ОСОБА_1 .
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. При цьому, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі, в якій вона є стороною, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 268 КУпАП, в яких наведено виключний перелік правопорушень, передбачених відповідними статтями КУпАП, при розгляді справ за якими присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою, беручи до уваги відсутність вимог щодо обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, при розгляді такої справи, за умови обізнаності ОСОБА_1 про апеляційний розгляд його справи, виходячи з положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку про розгляд даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки зазначену вище поведінку особи, суд розцінює, як спосіб захисту з метою затягування строків розгляду справи та уникнення відповідальності.
Щодо відводу заявлений ОСОБА_1 судді Ткаченко Л.Я. слід зазначити наступне.
Заява про відвід судді Ткаченко Л.Я. вмотивована тим, що вона на його думку проводить розгляд справи не об'єктивно, ставиться до нього упереджено та вважає, що суддя Ткаченко Л.Я. зацікавлена у розгляді справи не на його користь, а тому вважає, що це вказує на наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді, що є підставою для відводу.
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що у задоволенні заяви слід відмовити з таких підстав.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить підстав та порядку вирішення питання про відвід (самовідвід) судді, в зв'язку з чим за аналогією закону слід керуватись нормами Кримінального процесуального кодексу України.
У ст.75 КПК України визначений виключний перелік обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні.
Згідно ч. 5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про безсторонність суду.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект, а саме наявність безсторонності, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При чому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Заявлений Драченком Ю.В. відвід судді в рамках розгляду даної справи про адміністративне правопорушення є безпідставним, оскільки не наведено обставин, які б викликали сумніви щодо необ'єктивності та упередженості судді, а наведені доводи є необґрунтованими, надуманими, об'єктивними доказами не підтверджені. А такі доводи ґрунтуються на особистій зацікавленості у позитивному вирішенню справи на свою користь, що не може бути достатньою підставою для відводу.
Обставини, які б виключали участь судді Ткаченко Л.Я. у розгляді даної справи, в ході розгляду заяви про відвід не встановлені, відтак заява про відвід задоволенню не підлягає.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази наявні у справі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Драченка Ю.В. не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Частина 1 ст. 130 КупАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України №1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже ОСОБА_1 , який реалізував своє право володіти і керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.03.2025 року о 19 год. 43 хв. в с. Кетрисанівка по вул. Центральна, 188А, ОСОБА_1 здійснював рух на транспортному засобу марки ВАЗ 21074, державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я відмовився.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 ПДР України чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №274319 від 17.03.2025 року, згідно якого 17.03.2025 року о 19 год. 43 хв. в с. Кетрисанівка по вул. Центральна, 188А, ОСОБА_1 здійснював рух на транспортному засобі марки ВАЗ 21074, державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я відмовився, від керування транспортним засобом відсторонений (а.с.1);
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд на стан сп'яніння не проводився у зв'язку із відмовою від його проведення (а.с.6);
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого огляд ОСОБА_1 в КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» 17.03.2025 року не проводився у зв'язку з відмовою останнього від проведення огляду (а.с.5);
відеозаписами події, на яких зафіксовано транспортний засіб ВАЗ 21074, державний номер НОМЕР_1 , який після наближення до нього поліцейського автомобіля з увімкненими проблисковими маячками заїхав на територію АЗС, де здійснив зупинку. До автомобіля ВАЗ 21074, державний номер НОМЕР_1 , підійшли поліцейські на місці водія якого перебував ОСОБА_1 . Поліцейський представився, повідомив про здійснення відеофіксації, про причину зупинки транспортного засобу, яким були порушення Правил дорожнього руху, оголосив вимогу пред'явити документи, на що ОСОБА_1 пред'явив документ на ім'я ОСОБА_4 . Водій ОСОБА_1 просив поліцейського припинити відеозапис. Далі поліцейським встановлено особу водія - ОСОБА_1 . На запитання поліцейського до водія про вживання останнім алкоголю ОСОБА_1 повідомив, що не знає, водію запропоновано продути алкотестер Drager, від чого він відмовився, поліцейським повідомлено ОСОБА_1 про виявлення ознак алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився, запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я та присісти до патрульного автомобіля для слідування в медзаклад, після чого ОСОБА_1 попрощався та став залишати місце зупинки, що розцінено поліцейським як відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 повідомлено про складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, роз'яснено права, проведено розгляд справ про адміністративне правопорушення за ст.121 КУпАП, повідомлено про необхідність очікувати складання адмінматеріалів, заборонено подальший рух транспортного засобу. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення зафіксовано голос водія, який пропонував іншому поліцейському «поспілкуватись», на що останнім було відмовлено. Після складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП виявлено відсутність ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу (а.с.9).
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суддя районного суду під час розгляду справи, належним чином дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Всупереч доводів ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені працівниками поліції у ОСОБА_1 а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, в розумінні розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а у разі незгоди особи з результатом або відмови від такого огляду в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення.
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд першої інстанції повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду не відповідає дійсності, оскільки такі доводи спростовуються наявним в матеріалах справи файлом відеозапису із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника патрульної поліції, на якому чітко зафіксовані дії ОСОБА_1 направлені на відмову та ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі.
Також апеляційні доводи ОСОБА_1 щодо упередженого до нього ставлення з боку працівників поліції та вимагання неправомірної вигоди з нього за не притягнення до відповідальності є безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Як вбачається із матеріалів справи, водій ОСОБА_1 не оскаржував дії чи бездіяльність співробітників патрульної поліції, тобто останній не звертався до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не звертався зі скаргою на дії чи бездіяльність працівників поліції до їх керівництва, не звертався до органів правопорядку щодо вимагання у нього поліцейськими неправомірної вигоди, хоча мав для цього достатньо часу.
Тобто, зазначені обставини, унеможливлюють будь-які посилання апелянта на незаконність дій працівників поліції під час складення протоколу, акту, направлення чи рапорту або щодо невідповідності відомостей, зафіксованих у цих документах.
Доводи ОСОБА_1 про те, що від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в лікарні м. Кропивницькому він не відмовлявся, хоча поліцейські примушували, провокували його на відмову з умовами, що доставляють його в лікарню м. Кропивницький лише в одну сторону, не є підставою для відмови від встановленої процедури огляду водія на визначення стану сп'яніння за наявності таких підстав.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Також доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не керував ТЗ 17.03.2025 року саме о 19 год. 43 хв. у с. Кетрисанівка, вул. Центральна, 188а на автозаправці, є надуманими і безпідставними, оскільки спростовуються відеозаписом наявним у справі.
Апеляційний суд вважає слушними доводи ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи відсутні докази з приводу його керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Проте, вказана обставина не впливає на правильність прийнятого районним судом рішення та не є предметом розгляду у даному провадженні, зважаючи на те, що зібрані у справі докази вказують на порушення ОСОБА_1 п 2.5 ПДР України, як відмова на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, постанова судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Л.Я. Ткаченко