Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/603/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 392/1843/19 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
28.08.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 22.08.2025, якою стосовно
ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20.10.2025 включно.
В провадженні Благовіщенського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження № 12019120190000668 від 07 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України.
Ухвалою Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 22.08.2025 щодо ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20.10.2025 включно.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просив ухвалу суду скасувати, обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час або заставу.
Вказав, що перебуває під вартою 5 років 11 місяців, ризики, передбачені ст.. 177 КПК України вважає абстрактними.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі питання про участь особисто обвинуваченим ОСОБА_5 не ставиться, у зв'язку з чим колегія суддів, згідно до ч.4 ст.422-1 КПК України, вважає за можливе розглянути дану апеляційну скаргу у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції під час перегляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 422-1 КПК України не здійснює перевірку правильності пред'явленої підозри та не перевіряє докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи.
Висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 на більш м'який, є правильним.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України, який є особливо тяжким вчинений в стані алкогольного сп'яніння, вчинений щодо малолітньої дитини.
Злочину передувала тривале протиправне поводження обвинуваченого з дитиною, вчинення непоодиноких насильницьких дій відносно дитини. У разі підтвердження обвинувачення, це свідчитиме про відверто зневажливе, зухвале ставлення обвинуваченого не лише до закону, але й загальноприйнятих норм моралі, етики, до прав дитини на життя та захист від насильства, що мають загальне визнання, повагу та є предметом особливої охорони у цивілізованому суспільстві.
Вказане свідчить про те, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією обвинуваченого від суспільства не зможе запобігти тому, що обвинувачений продовжить злочинну діяльність.
Судове слідство у справі не закінчене - потерпіла у справі не допитана. Крім того, потерпілою про справі є особа, з якою обвинувачений проживав та вів спільний побут. Знаходячись на волі обвинувачений матиме змогу незаконно впливати на неї.
Судом враховано і тяжкість інкримінованого обвинуваченому правопорушення, що свідчить про ризики того, що знаходячись на волі обвинувачений зможе переховуватися від суду, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.
Наведені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченого під вартою та є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та забезпечити виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов'язків.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою як досудового так і судового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
Як під час розгляду клопотання місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_5 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, отже підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Рішення суду першої інстанції щодо необхідності задоволення клопотання прокурора є правильним, оскільки доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_5 перебувати на волі.
Апеляційний суд вважає непереконливими доводи обвинуваченого про відсутність ризиків, які обумовлюють продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки тяжкість пред'явленого обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, а також існування ризиків, на які послався суд першої інстанції в оскарженій ухвалі, виправдовують обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи, на які посилається у своїй апеляційній скаргі обвинувачений не є суттєвими та не впливають на правильність прийнятого судового рішення і не можуть слугувати підставою для його скасування, а тому підстав для застосування судом до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Підтверджуючих доказів неможливості утримання обвинуваченого в СІЗО за станом здоров'я не надано.
Будь-яких інших переконливих доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційних скаргах не наведено та не надано під час апеляційного розгляду справи.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.
Висновок суду першої інстанції щодо законності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який, посилаючись на практику застосування ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у рішеннях Кудла проти Польщі та МакКей проти Сполученого Королівства констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Проте, безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Доводи відносно тривалого перебування обвинуваченого під вартою не є такими, що тягнуть за собою скасування або зміну рішення суду першої інстанції, адже запобіжний захід слугує процесуальним важелем виконання обвинуваченим своїх обов'язків і саме такі обмеження забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі достатніми та належними підставами застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні є ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які наразі не зменшилися.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом.
За таких обставин апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 331, 376, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 22.08.2025, якою стосовно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20.10.2025 включно - залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ( підписи )
Згідно з оригіналом:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2