Справа № 646/4013/25
№ провадження 1-і/646/9/25
20 серпня 2025 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові клопотання прокурора в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №12025221100000522 від 14.03.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 125, п.3, п.12 ч. 2 ст. 115 КК України, про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
В провадженні Основ'янського районного суду міста Харкова суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування посилався на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення й те, що наразі існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначає, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, не зможуть забезпечити виконання покладених на них процесуальних обов'язків.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисники - адвокат ОСОБА_8 , кожен окремо, заперечували проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили обрати будь який більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 , кожен окремо, заперечували проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем несення служби.
Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання та вважає доведеним висновок про існування ризиків, зазначених у клопотанні та наявність підстав для продовження запобіжного заходу, заслухавши обвинувачених та захисників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно вимог ст. ст. 42, 276-278 КПК України 15.03.2025 ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України
Під час досудового розслідування вказаного провадження ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17.03.2025 стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Ухвалою колегії Основ'янського районного суду міста Харкова від 12.05.2025 року відносно обвинувачених продовжено застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 10.07.2025 року.
Після чого запобіжний захід продовжувався, останній раз 26.06.2025 року ухвалою Основ'янського районного суду м. Харкова продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24.08.2025 року (включно).
На сьогоднішній день виникла необхідність продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що строк запобіжного заходу завершується 24.08.2025 року, однак закінчити судовий розгляд до зазначеного строку неможливо внаслідок необхідності допиту у судовому засіданні свідків, дослідження письмових матеріалів та речових доказів, а заміна запобіжного заходу на більш м'який не зможе забезпечити виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов'язків, що може перешкодити судовому розгляду обвинувального акту.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, підстави продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 обґрунтовуються можливістю настання ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та не зникли, існування яких підтверджено під час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченим, а саме:
-п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_7 , проходить військову службу на посаді командира кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 , місцезнаходження військової частини, в якій він проходить військову службу в будь- який час може змінити місце дислокації в іншу область внаслідок проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Так, ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 10-ти до 15-ти років, або довічне ув'язнення. Крім того вказані обставини утворять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду;
-п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_7 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на потерпілого, свідків, понятих, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин;
-п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необгрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_7 , незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження;
-п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, підстави продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 обґрунтовуються можливістю настання ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та не зникли, існування яких підтверджено під час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченим, а саме:
-п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_6 , проходить військову службу на посаді номер обслуги другого відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону), який перебуває в розпорядженні в/військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 окремої механізованої бригади), місцезнаходження військової частини, в якій він проходить військову службу в будь- який час може змінити місце дислокації в іншу область внаслідок проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Також останній вчинив особливо тяжкий злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі;
-п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_6 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на потерпілого, свідків, понятих, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин;
-п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необгрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_6 , незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження;
-п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що ОСОБА_6 перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення особливо тяжкого злочину.
Також, при вирішенні клопотання враховується, що ОСОБА_7 , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Колегією суддів, досліджувалось питання можливості застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, але, з урахуванням вищевказаних ризиків та характеру і тяжкості обвинувачення вбачається, що такі заходи, які не пов'язані з тримання під вартою, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених. А з огляду на вищевказані обставини, ризики та суспільний інтерес у справі, який полягає у забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, превалює над правом обвинувачених на свободу.
При продовженні запобіжного заходу колегією суддів враховано також вік обвинувачених, сімейний стан, їх стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу обвинувачених, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя.
Також слід зазначити, що продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_6 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останніх, виконання ними процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення останніми незаконного впливу на потерпілих та запобігання вчинення інших кримінальних правопорушень.
Колегією суддів не встановлено, а стороною захисту в судовому засіданні не доведено, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 .
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для продовження запобіжного заходу вигляді тримання під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 , ОСОБА_6 у разі визнання їх винними, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, та можливості вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів вважає, що наведені прокурором у судовому засіданні підстави продовження строку відносно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу під час досудового розслідування на даний час не змінилися.
Судовий розгляд з об'єктивних причин неможливо закінчити до спливу терміну запобіжного заходу, а отже, виникає необхідність продовження строку вказаного запобіжного заходу оскільки судом було встановлено, що вищезазначені ризики існують. Жодних обставин, які б свідчили про зменшення вищеперелічених ризиків та можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу не встановлено.
Виходячи з наведеного є всі підстави задовольнити клопотання прокурора та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених доцільним є продовження строку обраного ОСОБА_7 , ОСОБА_6 запобіжного заходу в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 18.10.2025 року (включно).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 314-316, 369-372 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 18.10.2025 року (включно).
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 18.10.2025 року (включно).
Строк дії ухвали до 18.10.2025 року (включно).
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено та оголошено 22.08.2025 о 15-05 год.
Головуючий суддя - ОСОБА_1
Судді - ОСОБА_2
ОСОБА_3