Справа №: 343/893/25
Провадження №: 2/343/526/25
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 серпня 2025 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
судді - Монташевич С. М.,
з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 343/893/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позицій сторін:
позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 26.12.2019-010000004 від 26.12.2019 у розмірі 16800,00 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.12.2019 між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26.12.2019-010000004, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 10000,00 грн з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою у розмірі 28%. ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" умови договору виконало, надало відповідачу кредитні кошти в сумі 10000,00 грн. Однак останній свої зобов'язання за договором не викнав, тому станом на 22.01.2025 за ним рахується заборгованість у розмірі 16800,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 10000,00 грн, за відсотками - 2800,00 грн, а також штраф у розмірі 4000 грн, який нарахований на підставі п. 5.4 договору. Відповідач тільки частково погасив заборгованість, сплативши 1000 грн.
Між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" укладено договір факторингу № 030524-12 від 03.05.2024, за яким від першого до другого перейшло право вимоги до ОСОБА_1 . Повідомлення про відступлення права вимоги направлено відповідачу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві вказує про те, що в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення в справі, а також просить справу розглядати без його участі (а.с. 1-5).
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча був повідомлений у встановленому законом порядку про день, час та місце розгляду справи, шляхом направлення рекомендованих поштових відправлень за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 33), одне з яких повернулося до суду із відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 46-47), що в силу вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням. Також дані РНОКПП відповідача внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує його можливість отримувати всі процесуальні документи та повістки у застосунку "Дія". Відзиву на позов та будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань суду не подавав.
Спір між сторонами не вирішений.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
згідно з ухвалою від 19.05.2025, суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення її недоліків, які полягали в необхідності надання детального розрахунку заборгованості.
Незважаючи на те, що позивач недоліки позовної заяви не усунув, розрахунок штрафу не надав, суд, дійшовши до переконання щодо можливості відкриття провадження провадження у справі, оскільки в іншому позовна заява відповідала вимогам ст. 175 ЦПК України, а ненадання доказів не є підставою для повернення позовної заяви, постановив ухвалу про відкриття провадження від 06.06.2026.
04 серпня 2025 року суд відклав судове засідання у зв'язку з першою неявкою сторін.
Згідно з ухвалою від 26.08.2025, суд постановив проводити заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:
26 грудня 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", у зв'язку з чим останнє сформувало для нього пропозицію на укладення кредитного договору (оферту) (а.с. 6-8), відповідно до якої кредитор зобов'язується надати кредит позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Сума кредиту, термін повернення кредиту, строк користування, проценти за користування кредитом встановлюються у заявці, яка є невід'ємною частиною оферти (п. 1). У випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2% у перший день невиконання. Максимальний розмір штрафу встановлюється законом (п. 5.4). Договір діє протягом 28 днів (п. 8.1).
ОСОБА_1 пристав на пропозицію ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", про що свідчить заявка, яка підписана ним за допомогою одноразового ідентифікатора V7546 та електронного підпису (а.с. 9). Так, згідно зі вказаною заявкою, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), відповідно до умов кредитного договору № 26.12.2019-010000004 від 26.12.2019, позичальнику надається кредит на таких умовах: сума кредиту - 10000,00 грн; строк користування кредитом - 14 календарних днів з дати отримання; проценти - 2800,00 грн, що становить 28% в процентному значенні. Проценти сплачуються до 09.01.2020.
На підтвердження факту укладення спірного кредитного договору позивач надав також підтвердження укладення кредитного договору № 26.12.2019-010000004 від 26.12.2019, яке підписане відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора V7546 (а.с. 10). При цьому суд звертає увагу на те, що позичальник просив, а кредитор погодився зарахувати вимогу про видачу суми кредиту в розмірі 10000,00 грн за кредитним договором № 26.12.2019-010000004 від 26.12.2019 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 10000,00 грн за кредитним договором 05.12.2019-010001107 від 05.12.2019.
У картці субконто за договором 26.12.2019-010000004 зазначено, що на користь ОСОБА_1 26.12.2019 перераховано 10000 грн. Станом на 09.01.2020 нараховано 2800 грн відсотків та 22.01.2020 нараховано 1000 грн штрафу. 22 січня 2020 року мала місце сплата на суму 1000 грн (а.с. 17).
03 травня 2024 року ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" уклали договір факторингу № 030524-12, згідно з яким від першого до другого перейшло право вимоги до боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 26.12.2019-010000004 від 26.12.2019 на суму 16800 грн, з яких 10000 грн - основне зобов'язання, 2800 грн - проценти, 4000 грн - штраф (а.с. 13-16). Реальний перехід права грошової вимоги до відповідача підтверджується згаданим договором факторингу та додатком до нього (перелік № 1) (а.с. 11-12), а також актом приймання-передачі ПЕРЕЛІКУ № 1 до договору факторингу № 030524-12 від 03.05.20204 (а.с. 22).
Як установлено із розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" станом на 22.01.2025, за ОСОБА_1 рахується загальна сума заборгованості в розмірі 16800,00 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2800,00 грн - заборгованість за відсотками, 4000 грн - за штрафами (а.с. 18).
Про відступлення права вимоги позивач повідомив відповідача, на підтвердження чого надав вимогу про сплату заборгованості за вих. № 7042 від 03.05.2024 (а.с. 19).
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Оцінка суду та норми права, які застосував суд:
вивчивши зміст позовної заяви, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, в якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Виходячи з описаних норм законодавства, на підставі досліджених письмових доказів суд висновує, що відповідач ОСОБА_1 26.12.2019 в електронній формі уклав із ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" кредитний договір № 26.12.2019-010000004, який підписав за допомогою одноразового ідентифікатора V7546 та електронного підпису.
Вказане свідчить про виникнення між ОСОБА_1 та ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" кредитних правовідносин, до яких слід застосовувати вимоги ст. 509, 1054 ЦК України.
Так, у частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За умовами укладеного договору № 26.12.2019-010000004 від 26.12.2019, ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" перерахувало на користь ОСОБА_1 кредит у розмірі 10000,00 грн на 14 днів.
Факт перерахування на користь відповідача кредитних коштів підтверджений належними доказами, що описано вище. Даний факт ОСОБА_1 не заперечив, доказів на його спростування не надав. Кредитний договір, як і його певні умови недійсними не визнавалися. А тому підставно включено в суму заборгованості 10000,00 грн тіла кредита.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" 09.01.2020 нарахувало проценти за кредитним договором № 26.12.2019-010000004 від 26.12.2019 на загальну суму 2800,00 грн, що передбачено умовами договору та є у межах користування кредитом (за 14 календарних днів користування кредитними коштами нараховано проценти в розмірі 2800,00 грн, що становить 28% в процентному значенні). При цьому, в картці субконто відсутні дані про сплату боржником нарахованих процентів. Доказів їх сплати не надав відповідач і суду.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як установив суд, 03.05.2024 ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" уклали договір факторингу № 030524-12, згідно з яким від першого до другого перейшло право вимоги до боржників, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 26.12.2019-010000004 від 26.12.2019.
Оскільки під час розгляду справи знайшли своє підтвердження як факт укладення між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та ОСОБА_1 кредитного договору, так і факт перерахування на користь останнього кредитних коштів, а також правомірність нарахування процентів, натомість доказів повернення таких матеріали справи не містять, позивач набув права вимоги до відповідача на підставі договору, що описаний вище, суд уважає, що в ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" виникло право вимагати повернення позики (право дійсної вимоги), а у відповідача обов'язок по поверненню кредиту.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Доказів належного виконання зобов'язань по поверненню позичкових коштів відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування перерахування на його користь коштів, чи проведеного кредитором розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами, які визначені відповідно у розмірі 10000,00 грн - тіло кредиту, 2800,00 нараховані та несплачені проценти, натомість право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача у встановленому законом порядку. А відтак, набувши право вимоги до відповідача за договором факторингу від 03.05.2024, позивач підставно заявив до стягнення вказану суму. Будь-яких інших нарахувань позивач за відсотками не проводив.
Щодо зявленого до стягнення штрафу в розмірі 4000,00 грн, суд зазначає таке.
Як визначено в п. 5.4 договору № 26.12.2019-010000004 від 26.12.2019, у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2% у перший день невиконання. Максимальний розмір штрафу встановлюється законом.
Тобто умовами спірного договору була передбачена можливість нарахування заборгованості за штрафом у разі невиконання/неналежного виконання умов договору, з чим відповідач погодився, прийнявши такі умови. Однак суд звертає увагу на те, що у картці субконто за договором 26.12.2019-010000004 відображено нарахування 22.01.2020 (строк дії договору 23.01.2020 (п. 8.1)) штрафу тільки в розмірі 1000 грн, які цього ж дня ОСОБА_1 сплатив. А відповідно на якій підставі під час укладення договору факторингу до ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" переходить право вимоги до відповідача, крім тіла кредиту та відсотків, на заборгованість по сплаті штрафу в розмірі 4000,00 грн жодних обгрунтувань не має. Не наводить будь-яких розрахунків на підтвердження вказаної складової заборгованості ні первісний кредитор, ні позивач, хоча на потребу такого такого вказав суд в ухвалі від 19.05.2025, в якій серед іншого зазначив про необхідність надання розрахунку на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині розміру заявленої до стягнення такої складової заборгованості як штраф (порядку та періоду нарахування). Вимоги суду позивач не виконав, розрахунок на обґрунтування суми штрафу у матеріалах справи відсутній. Більше того, не встановлено і підстав нарахування штрафу після 23.01.2020, тобто поза межами строку дії кредитного договору. А відтак, суд уважає, що у стягненні штрафу в розмірі 4000 грн слід відмовити за недоведеністю позовних вимог у цій частині.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови кредитного договору № 26.12.2019-010000004 від 26.12.2019, у встановленому порядку та строки не погашав заборгованість, доказів належного виконання зобов'язань по поверненню кредитних коштів не надав, не подав і будь-яких доказів на спростування факту отримання на його користь кредитних коштів, а також наданого позивачем розрахунку заборгованості в частині нарахованих відсотків, позивач набув право вимогу на підставі договору факторину, який є дійсним, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" слід стягнути заборгованість у розмірі 12800,00 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2800,00 грн - заборгованість за відсотками, що становить 76% від заявленої до стягнення суми, задовольнивши позовні вимоги частково.
Розподіл судових витрат:
питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів (а.с. 30), а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1841,02 грн (76% (12800 грн*100%/16800грн) від 2422,40 грн).
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 4000,00 гривень надав:
- довіреність та ордер на надання правничої допомоги ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" адвокатом Моісеєнком М.Ю. (а.с. 21, 24);
- договір № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024, відповідно до якого ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" та АО "ВЕРІТАС ЦЕНТР" в особі адвоката Моісеєнка М.Ю. погодили, що вартість наданих послуг складає 4000 грн за один позов без урахування вартості поштових відправлень та судового збору, які сплачуються замовником самостійно (а.с. 20);
- звіт про виконану роботу відповідно до договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 11.02.2025, в якому визначено надані послуги ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" АО "ЛЕКС ВЕРІТАС" в особі керуючого партнера об'єднання - адвоката Моісеєнка М.Ю., який діє на підставі статуту, затвердженого протоколом засідання загальних зборів членів (учасників) АО "ВЕРІТАС ЦЕНТР" (а.с. 23);
- платіжну інструкцію кредитного переказу коштів № 1550 від 11.02.2025, згідно з якою ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" сплатило АО "ЛЕКС ВЕРІТАС" 4000 грн як оплату за надання правничої допомоги, згідно з додатковою угодою № 13 до договору № 07/24-НК від 02.07.2024 за позовом ОСОБА_1 (а.с. 25).
Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище. При цьому, відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру судових витрат, про їх неспівмірність з позовними вимогами, як і не навів обставини, за яких, як на його думку, заява не підлягала би до задоволення.
Тому, зважаючи те, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3040,00 грн (76% від 4000 грн), тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, ст. 509, 526, 536, 626, 628, 639, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", та керуючись статтями 141, 259, 264-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" заборгованість за кредитним договором № 26.12.2019-010000004 від 26.12.2019 у розмірі 12800,00 (дванадцять тисяч вісімсот) гривень, з яких: 10000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 2800,00 гривень - заборгованість за відсотками, а також 1841 (одну тисячу вісімсот сорок одну) гривню 02 копійки сплаченого судового збору та 3040,00 (три тисячі сорок) гривень понесених витрат за надання професійної правничої допомоги.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповівдальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР", місцезнаходження м. Київ, Печерський район, вул. Алмазова Генерала, буд 13, оф. 601", код ЄДРПОУ 43170298.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя С.М. Монташевич