Справа № 199/6561/24
(2/199/451/25)
іменем України
28.08.2025
м. Дніпро
справа №199/6561/24
провадження №2/199/451/25
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
секретаря судового засідання Костючик В.В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
за участі учасників справи:
позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Курячого А.М.
відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Федосєєва Є.О.
У серпні 2024 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позову зазначивши, що вони з відповідачем по справі з 17.08.1988 перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2024 по справі №199/3203/24.
24.04.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюбний договір, який було зареєстровано в реєстрі за №865, відповідно до п. 13 якого при розірванні шлюбу за взаємною згодою спільне майно підлягає розподілу між двома сторонами в рівних частинах кожній, тобто по 1/2 (одній другій).
За час шлюбу, за спільні кошти позивача та відповідача, для сімейних потреб, ними було придбане наступне майно:
- 01.04.2021 - 5/12 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (ринкова вартість складає 613 419,57 грн. відповідно до звіту про оцінку майна №31052024_01 від 31.05.2024);
- 04.04.2023 - квартира за адресою: АДРЕСА_2 (ринкова вартість якої складає 2 153 056,15 грн. відповідно до звіту про оцінку майна №30052024_05 від 30.05.2024);
- 14.03.2017 - причіп човновий ПГМФ модель 8902, 2017 р.в. (ринкова вартість складає 20 487,00 грн.);
- 21.04.2019 - самохідний моторний прогулянковий човен Южанка № UAK-1799-K, 1975 р.в. (ринкова вартість становить 87 727,00 грн.);
- 02.11.2022 - транспортний засіб «KAWASAKI ZR 900» 2019 року випуску, об'єм двигуна - 948 см. куб., VIN-код НОМЕР_1 ;
- 08.06.2022 - транспортний засіб «AUDI Q7» 2016 року випуску, об'єм двигуна - 2967 см.куб., VIN-код НОМЕР_2 ;
- 14.02.2020 - транспортний засіб марки «MITSUBISHI L 200», 2008 року випуску, об'єм двигуна - 2477 см.куб., VIN-код НОМЕР_3 .
В подальшому, відповідач, без згоди позивача, перереєстрував на інших власників їх спільне майно, а саме транспортні засоби: «KAWASAKI ZR 900», 2019 року випуску (перереєстровано 10.04.2024), «AUDI Q7», 2016 року випуску (перереєстровано 10.04.2024) та «MITSUBISHI L 200», 2008 року випуску (перереєстровано 20.04.2024).
Зважаючи на протиправні дії відповідача, позивач прийшла до висновку про необхідність поділу спільного майна подружжя в судовому порядку.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію:
-1/2 вартості 5/12 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 306 709,79 грн.;
-1/2 вартості квартири за адресою: АДРЕСА_2 в розмірі 1 076 528,08 грн.;
-1/2 вартості причепа човнового ПГМФ, модель 8902, 2017 року випуску, в розмірі 10 243,50 грн.;
-1/2 вартості самохідного моторного прогулянкового човна Южанка № UAK-1799-K, 1975 року випуску, в розмірі 43 863,50 грн.;
-1/2 вартості транспортного засобу «KAWASAKI ZR 900», 2019 року випуску, об'єм двигуна - 948 см. куб., VIN-код НОМЕР_1 в розмірі 192 882,00 грн.;
-1/2 вартості транспортного засобу «AUDI Q7», 2016 року випуску, об'єм двигуна 2967 см.куб., VIN-код НОМЕР_2 в розмірі 757 010,00 грн.;
-1/2 вартості транспортного засобу «MITSUBISHI L 200», 2008 року випуску, об'єм двигуна - 2477 см.куб., VIN-код НОМЕР_3 в розмірі 279 969,50 грн.
Ухвалою суду від 21.08.2024 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та визначено її розгляд проводити в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання (а.с.98 т.1).
Ухвалою суду від 30.01.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду (а.с.234 т.1).
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.
Представник позивача адвокат Курячий А.М. у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав викладених у ньому. Зокрема, зазначив, що оцінка майна була зроблена відповідним експертом, який має належні ліцензії, а тому наполягав на визначенні розміру компенсації за звітами наданими стороною позивача.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву. У судовому засіданні пояснив, що він визнає факт того, що майно, яке придбане до дня укладення шлюбного договору між сторонами - 24.04.2024 є спільним майном подружжя і він згоден сплатити компенсацію. Водночас, вважає, що у звітах про оцінку вартості спільного майна подружжя, наданих стороною позивача, вартість об'єктів рухомого та нерухомого майна є завищенною, а тому просив стягнути компенсацію по звітам наданих ним.
Представник відповідача адвокат Федосєєв Є.О. в судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки сторона відповідача не погоджується з оцінкою майна, наданою позивачем. Також зазначив, що до моменту укладення шлюбного договору все майно має бути поділено навпіл, а після - за договором.
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 17.08.1988 перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2024 по справі №199/3203/24 (а.с.20).
За період перебування сторін у шлюбі, а саме 01.04.2021 за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу частки домоволодіння від 01.04.2021, серії та номер: НОН 127179, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Двірник І.В. та зареєстрованого у реєстрі за №404 (а.с.26-28 т.1), здійснено державну реєстрацію права власності на 5/12 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23 т.1).
Згідно звіту про оцінку майна №31052024_01 від 31.05.2024, виконаного оцінювачем ОСОБА_3 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №71 від 16.04.2016), за замовленням ОСОБА_1 , ринкова вартість 5/12 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складає 613 419,57 грн. (а.с.37-44 т.1).
Відповідно до звіту про оцінку майна від 23.12.2024, виконаного експертом-оцінювачем ОСОБА_4 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №53 від 06.07.2024), за замовленням ОСОБА_5 , ринкова вартість 5/12 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 118,00 кв.м, житловою площею 59,7 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складає 331 875,00 грн. (а.с.120-121 т.2).
За період перебування сторін у шлюбі, а саме 04.04.2023 за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2023, серії та номер: 1043, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Тетерєвої М.М., здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 (а.с.29 т.1).
Згідно звіту про оцінку майна №30052024_05 від 30.05.2024, виконаного оцінювачем ОСОБА_3 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №71 від 16.04.2016), за замовленням ОСОБА_1 , ринкова вартість трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , складає 2 153 056,15 грн. (а.с.52-60 т.1).
Відповідно до звіту про оцінку майна від 20.12.2024, виконаного експертом-оцінювачем ОСОБА_4 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №53 від 06.07.2024), за замовленням ОСОБА_5 , ринкова вартість трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , складає 903 000,00 грн. (а.с.118-119 т.2).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_4 , 14.03.2017 за ОСОБА_2 здійснено реєстрацію спеціалізованого причепу, марки ПГМФ, моделі 8902, 2017 року випуску (а.с.35-36 т.1).
Відповідно до висновку до звіту оцінювача ОСОБА_6 від 30.05.2024, виконаного за замовленням ОСОБА_1 , ринкова вартість причепу човнового ПГМФ, модель 8902, 2017 року випуску, складає 20 487,00 грн., без урахування ПДВ (а.с.81-85 т.1).
Згідно звіту про оцінку майна від 23.12.2024, виконаного експертом-оцінювачем ОСОБА_7 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №3569 від 15.05.2005), за замовленням ОСОБА_2 , ринкова вартість колісного транспортного засобу ПГМФ 8902 (спеціалізований причіп ПР-Д/П ЧОВНІВ), VIN НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 , складає 6 800,00 грн. (а.с.122-123 т.2).
Також за час перебування сторін у шлюбі, а саме 21.04.2019 відповідачем ОСОБА_2 було придбано самохідний моторний прогулянковий човен Южанка, № UAK-1799-K, 1975 року випуску, що підтверджується актом первісного огляду малого судна (а.с.30-33 т.1).
Відповідно до висновку оцінювача ОСОБА_6 від 30.05.2024, наданого на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість самохідного моторного прогулянкового човна Южанка, № UAK-1799-K, 1975 року випуску, становить 87 727,00 грн., без урахування ПДВ (а.с.64-76 т.1).
Згідно відповіді РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях на адвокатський запит від 03.06.2024, вбачається, що 02.11.2022 за ОСОБА_2 було зареєстровано транспортний засіб марки «KAWASAKI ZR 900», 2019 року випуску, об'єм двигуна - 948 см. куб., VIN-код НОМЕР_1 ; 08.06.2022 - транспортний засіб «AUDI Q7», 2016 року випуску, об'єм двигуна - 2967 см.куб., VIN-код НОМЕР_2 ; 14.02.2020 - транспортний засіб марки «MITSUBISHI L 200», 2008 року випуску, об'єм двигуна - 2477 см.куб., VIN-код НОМЕР_3 (а.с.90 т.1).
Згідно звіту про оцінку майна від 23.12.2024, виконаного експертом-оцінювачем ОСОБА_7 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №3569 від 15.05.2005), за замовленням ОСОБА_5 , ринкова вартість колісного транспортного засобу KAWASAKI ZR 900 (мотоцикл), VIN НОМЕР_1 , об'єм двигуна - 948 см.куб., 2019 року випуску, складає 35 400,00 грн. (а.с.126-127 т.2).
Згідно звіту про оцінку майна від 23.12.2024, виконаного експертом-оцінювачем ОСОБА_7 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №3569 від 15.05.2005), за замовленням ОСОБА_5 , ринкова вартість колісного транспортного засобу «AUDI Q7» (загальний легковий універсал), VIN НОМЕР_2 , об'єм двигуна - 2967 см.куб., 2016 року випуску, становить 99 500,00 грн. (а.с.128-129 т.2).
Згідно звіту про оцінку майна від 23.12.2024, виконаного експертом-оцінювачем ОСОБА_7 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №3569 від 15.05.2005), за замовленням ОСОБА_5 , ринкова вартість колісного транспортного засобу «MITSUBISHI L 200» (загальний легковий універсал), VIN НОМЕР_3 , об'єм двигуна - 2477 см.куб., 2008 року випуску, становить 17 200,00 грн. (а.с.124-125 т.2).
24.04.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюбний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Двірник І.В. та зареєстрований у реєстрі за №865 (а.с.18-19 т.1).
Згідно п. 3 шлюбного договору все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, придбане та/або набуте чоловіком та дружиною до реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім'я воно було придбане чи набуте. При купівлі та/або відчуженні будь-якого нерухомого та/або рухомого майна згода другого з поружжя не потрібна.
Відповідно до п. 4 шлюбного договору, все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, яке буде придбане та/або набуте чоловіком та дружиною після укладення шлюбного договору, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з подружжя, на чиє ім'я воно було придбане чи набуте.
У п 5 шлюбного договору сторони погодили, що у випадку розірвання шлюбу всі об'єкти рухомого та нерухомого майна, належні чоловіку або дружині, вважаються особистою приватною власністю того з подружжя, на чиє ім'я таке майно придбане або набуте.
Згідно п. 13 шлюбного договору, при розірванні шлюбу за взаємною згодою спільне майно підлягає розподілу між двома сторонами в рівних частинах кожній, тобто по 1/2 (одній другій).
За змістом положень ст.41 Конституції України, ст.ст.179, 181, 316, 317, 319, 321, 328, 379, 382 ЦК України правом власності є право особи на річ (нерухоме майно, різновидами якого є квартира, рухоме майно, різновидом якого є транспортний засіб), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Об'єктом права власності, зокрема спільної сумісної/часткової, може виступати таке нерухоме майно як квартира, а також рухоме майно, різновидом якого є транспортний засіб.
Нормою ст. 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ст.ст. 368, 369 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до положень ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц.
Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини третя та четверта статті 368 ЦК України).
Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв'язку, і характер такого зв'язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім'ї. Тому закон встановив презумпцію спільності інтересів подружжя і сім'ї.
Такі правові висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №638/18231/15-ц.
Отже, будь-які правочини чи дії, спрямовані на отримання майна вчинені одним із подружжя під час шлюбу вважаються такими, що вчинені в інтересах подружжя і сім'ї.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або в позасудовому порядку.
Згідно з частинами першою, другою статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Принцип обов'язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (ст.365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду. Такий підхід відповідає закріпленим у ст.7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування. У п.п.1-3 ч.1 ст.365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим. Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються ст.364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки. Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла. Оцінюючи положення частини п'ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, суд робить висновок, що ця норма не вимагає обов'язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.
Наведений вище правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року по справі №210/4854/15-ц, від 03 червня 2020 року по справі №487/6195/16-ц, від 09 червня 2021 року по справі №760/789/19.
Як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 648/3137/15-ц (провадження № 61-17560св21)).
В доктрині зазвичай виокремлюється компенсаційна функція приватного права, яка спрямована на відновлення порушених цивільних прав і полягає в наданні таких засобів (зазвичай, грошей), завдяки яким це стало б можливим. Так, при пошкодженні майна особи сплачується його вартість або гроші, необхідні для ремонту; при завданні шкоди здоров'ю особи - кошти для лікування, протезування, реабілітації тощо; при поширенні неправдивої інформації про особу - її спростування та грошова компенсація моральної шкоди та ін. «Сompensare» (з лат.)) означає відшкодовувати або урівноважувати. По своїй суті компенсація в приватному праві - це певні дії задля справедливого «урівноваження» майнової чи немайнової втрати (внаслідок, наприклад, завдання шкоди чи припинення повністю або частково певного суб'єктивного права) шляхом сплати особі грошей, як загального еквіваленту всіх цінностей, або передання їй будь-якого майна такого роду, якості та вартості, що дадуть змогу «залагодити» понесену втрату (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року в справі № 369/3056/21 (провадження № 61-8040св23)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) вказано, що:
«визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 вартості автомобіля та автобуса, суд першої інстанції виходив з того, що розмір компенсації за належну частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди одного з подружжя, визначається із суми, за яку це майно було продано, а не із вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна.
Змінюючи рішення місцевого суду в частині розміру грошової компенсації, апеляційний суд дійшов висновку про те, що така компенсація підлягає стягненню з відповідача, виходячи з вартості транспортних засобів на час розгляду справи.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
З урахуванням наведеного та відступаючи від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 201/14044/16-ц, провадження № 61-189ск17, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року в справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) зазначено, що: «… з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.».
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Згідно з роз'ясненнями наданими у п. п. 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям.
Під час розгляду справи, сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнали факт придбання спірного майна під час шлюбу. Водночас, під час судового розгляду вони не дійшли згоди з приводу визначення ринкової вартості придбаного під час шлюбу майна і надали різні звіти вартості спірного майна, при цьому кожна сторона настоювала на звіті наданому ними, з огляду на що, а також зважаючи на той факт, що дані звіти втратили чинність, оскільки були дійсними лише 6 місяців, у судовому засіданні судом було роз'яснено учасникам справи їх право заявити клопотання про призначення судової експертизи вартості спірного майна. Утім, таким правом сторони не скористалися, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про неможливість визначення розміру компенсації, яка б відповідала ринковій вартості спірного майна на час розгляду справи. Крім того, між позивачем та відповідачем відсутній спір про право цивільне, оскільки в судовому засіданні сторонами визнано, що спірне майно - є спільним майном подружжя.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса місця проживання - АДРЕСА_4 .
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса місця проживання - АДРЕСА_4 .
Суддя О.Б. Подорець