26 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 676/559/21
провадження № 51-1983км25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
засуджених ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_9 і касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12019240000000296, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Гуменці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, який зареєстрований і проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2, 3 ст. 307 КК України;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Кадиївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, що зареєстрований та проживає у АДРЕСА_2 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Історія кримінального провадження
Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2022 року визнано невинуватими: ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2, 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, і виправдано їх у зв'язку з недоведеністю вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Хмельницький апеляційний суд 10 квітня 2025 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував виправдувальний вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 й ухвалив новий вирок, яким визнав:
ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2, 3 ст. 307 КК України, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 1 ст. 307 КК України на строк 5 років;
- ч. 2 ст. 307 КК України на строк 7 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла;
- ч. 3 ст. 307 КК України на строк 10 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначив ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла.
ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначив йому покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла.
Вирішено долю речових доказів і стягнуто із засуджених процесуальні витрати.
Установлені судом апеляційної інстанції обставини
Так, у ОСОБА_9 у не встановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше квітня 2020 року виник умисел, спрямований на отримання прибутку шляхом незаконного придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконного збуту психотропної речовини - амфетаміну й особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу на території Хмельницької області. Переслідуючи корисливий мотив і мету, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч вимогам Закону України від 15 лютого 1995 року «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (у редакції від 22 грудня 2006 року), Закону України від 15 лютого 1995 року «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та зловживанню ними» та «Таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», «Таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу», затверджених наказом МОЗ України від 01 серпня 2000 року № 188, діючи умисно, вирішив збагатитися шляхом збуту психотропної речовини - амфетаміну та особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу.
Не пізніше 27 квітня 2020 року він, діючи умисно, у не встановленої досудовим розслідуванням особи за не встановлених слідством обставин (дата, місце, час) незаконно придбав психотропну речовину - амфетамін у розмірі 0,033981 г, яку незаконно зберігав з метою збуту за місцем свого фактичного проживання, а саме на АДРЕСА_1 , до 27 квітня 2020 року.
Указаного дня 17:12 він, перебуваючи у власному автомобілі марки «Volkswagen Sharan», д. н. з. НОМЕР_1 , біля будинку на АДРЕСА_5, під час контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на отримання прибутку, незаконно збув психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін масою 0,033981 г легендованій особі ОСОБА_10 за 400 грн.
Він же, продовжуючи свою злочинну діяльність, не пізніше 06 травня 2020 року в не встановленої досудовим розслідуванням особи за не встановлених слідством обставин (дата, місце, час) повторно незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою 3,47 г, який незаконно зберігав з метою збуту за місцем свого фактичного проживання до 06 травня 2020 року.
У ході контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки він 06 травня 2020 року о 16:45, перебуваючи у зазначеному вище автомобілі у дворі будинку АДРЕСА_3 , повторно незаконно збув легендованій особі ОСОБА_10 за 1000 грн особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою 3,47 г.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, він же не пізніше 18 травня 2020 року в не встановленої досудовим розслідуванням особи за не встановлених слідством обставин (дата, місце, час) повторно незаконно придбав психотропну речовину - амфетамін масою 0,72708 г, яку незаконно зберігав з метою збуту за місцем свого проживання до 18 травня 2020 року.
Зазначеного дня о 18:39, в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, ОСОБА_9 , перебуваючи в автомобілі на вул. Лізи Чайкиної в м. Хмельницькому повторно незаконно збув легендованій особі ОСОБА_11 психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін масою 0,72708 г за 2040 грн.
Крім того, він же не пізніше 24 липня 2020 року у не встановленої досудовим розслідуванням особи за не встановлених слідством обставин (дата, місце, час), незаконно придбав психотропну речовину - амфетамін масою 0,288496 г, яку зберігав з метою збуту за місцем свого постійного проживання до 24 липня 2020 року.
Надалі, ОСОБА_9 з ОСОБА_8 , за попередньою змовою, під час контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, незаконно, 24 липня 2020 року о 15:59 год у місці масового перебування громадян - на території автовокзалу, що на вул. Князів Коріатовичів, 19 у м. Кам'янець-Подільському, повторно через ОСОБА_8 , збули легендованій особі ОСОБА_10 психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін масою 0,288496 г, за 750 грн.
Крім того, ОСОБА_9 не пізніше 30 липня 2020 року в не встановленої досудовим розслідуванням особи за не встановлених слідством обставин (дата, місце, час), повторно незаконно придбав психотропну речовину - амфетамін масою 0,1016285 г, яку зберігав з метою подальшого збуту за місцем свого постійного проживання до 30 липня 2020 року.
Далі, він з ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою, 30 липня 2020 року об 11:38 у місці масового перебування громадян - на території продуктового ринку, розташованого на вул. Князів Коріатовичів у м. Кам'янці-Подільському, незаконно збули через ОСОБА_8 , психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,1016285 г легендованій особі ОСОБА_10 за 300 грн.
Крім того, ОСОБА_9 , продовжуючи свою злочинну діяльність, у вересні 2020 року в не встановленої досудовим розслідуванням особи за не встановлених слідством обставин (дата, місце, час) повторно незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс загальною масою (у перерахунку на суху речовину) 13,686 г, та особливо небезпечний наркотичний засіб - екстракт канабісу загальною масою (в перерахунку на суху речовину) 0,039 г, психотропну речовину - амфетамін, загальною масою 1,682833 г, що є великими розмірами психотропної речовини, з метою збуту розділив їх у різні упакування та зберігав в автомобілі марки «Volkswagen Touareg», д. н. з. НОМЕР_2 .
Він же 25 вересня 2020 року приблизно об 11:40, перебуваючи в салоні цього автомобіля біля магазину «Мрія», на вул. Вокзальній у м. Кам'янці-Подільському, повторно збув легендованій особі ОСОБА_10 психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін масою 0,139978 г за 400 грн.
Крім того, він 25 вересня 2020 року незаконно зберігав з метою збуту в тому ж автомобілі канабіс загальною масою (в перерахунку на суху речовину) 13,686 г, психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, загальною масою 1,542855 г, що є великими розмірами психотропної речовини, які було вилучено під час обшуку автомобіля.
Крім того, ОСОБА_9 , продовжуючи свою злочинну діяльність, не пізніше 25 вересня 2020 року в не встановленої досудовим розслідуванням особи за не встановлених слідством обставин (дата, місце, час) незаконно придбав психотропну речовину - амфетамін, загальною масою 23,6095385 г, що є особливо великим розміром психотропної речовини й особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс загальною масою (в перерахунку на суху речовину) 103,6318 г, які незаконно зберігав за місцем свого проживання з метою подальшого збуту.
Так, 25 вересня 2020 року під час санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , а саме на АДРЕСА_4 , виявлено та вилучено: три поліетиленові пакети з психотропною речовиною, обіг якої обмежено, - амфетаміном, масою 3,086435 г; 10,92078 г; 9,60228 г, загальною масою - 23,609495 г., що є особливо великими розмірами психотропної речовини; канабіс, який є особливо небезпечним наркотичним засобом, масою (в перерахунку на суху речовину): 1,9068 г; 0,4032 г; 24,817 г; 4,4806 г; 5,9082 г, 1,376 г, 24,485 г, 40,255 г, загальною масою 103,6318 г; нашарування на електронних вагах психотропної речовини, обіг якої обмежено, - амфетаміну, масою 0,0000435 г, які ОСОБА_9 незаконно зберігав за місцем свого проживання з метою збуту.
У ОСОБА_8 , не пізніше липня 2020 року, в не встановлений досудовим розслідуванням час та місці, за попередньою змовою зі ОСОБА_9 , виник умисел, спрямований на отримання прибутку шляхом незаконного придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконного збуту психотропної речовини амфетаміну та особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу на території Хмельницької області. При цьому він усвідомлював суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, всупереч вимогам Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (у редакції Закону від 22 грудня 2006 року), «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та зловживанню ними» й «Таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу.
Він же зі ОСОБА_9 , за попередньою змовою, під час контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки 24 липня 2020 року о 15:59, у місці масового перебування громадян - на території автовокзалу, що на вул. Князів Коріатовичів, 19 у м. Кам'янці-Подільському, повторно, збули легендованій особі ОСОБА_10 психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,288496 г, за 750 грн.
Далі ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_9 , 30 липня 2020 року об 11:38 год, перебуваючи у місці масового перебування громадян - на території продуктового ринку, що на вул. Князів Коріатовичів, у м. Кам'янці-Подільському, незаконно повторно збули легендованій особі ОСОБА_10 психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін масою 0,1016285 г за 300 грн.
Він же, не пізніше 25 вересня 2020 року в не встановленої досудовим розслідуванням особи за не встановлених слідством обставин (дата, місце, час) незаконно придбав психотропну речовину - амфетамін загальною масою 0,13986 г з метою збуту, яку зберігав при собі до 25 вересня 2020 року.
ОСОБА_8 указаного дня о 13:50 год, під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, у місці масового перебування громадян - на території ринку, що на вул. Князів Коріатовичів, у м. Кам'янці-Подільському, повторно, збув легендованій особі ОСОБА_10 психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,13986 г за 300 грн, порошкоподібну речовину у згортку із фольги, яка містить у складі психотропну речовину.
Він же, продовжуючи свою злочинну діяльність, не пізніше 25 вересня 2020 року, у не встановленої досудовим розслідуванням особи за не встановлених слідством обставин (дата, місце, час), незаконно придбав психотропну речовину - амфетамін, загальною масою 0,000945 г та особливо небезпечний наркотичний засіб - екстракт канабісу масою (в перерахунку на суху речовину) 0,002 г, які зберігав в автомобілі марки «Volkswagen Golf», д. н. з. НОМЕР_3 , з метою подальшого збуту, які було вилучено під час обшуку даного автомобіля біля ринку на вул. Князів Коріатовичів у м. Кам'янці-Подільському.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_9 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким кримінальне провадження закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Зазначає, що обвинувальний акт у провадженні переданий прокурором до суду поза межами визначеного КПК України строку досудового розслідування. Указує, що апеляційний суд помилково включив у строк досудового розслідування ознайомлення підозрюваних та їх захисників з матеріалами досудового розслідування період з 20 по 25 січня 2021 року, хоча фактично ознайомлення відбулося лише одного дня - 25 січня 2021 року. Також звертає увагу, що відсутні підтвердження направлення стороні захисту й отримання нею повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження. Посилається на те, що рішення апеляційного суду ухвалено незаконним складом суду, оскільки головуючий суддя ОСОБА_12 вже висловила свою позицію щодо закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України (ухвала Хмельницького апеляційного суду від 16 червня 2021 року про скасування ухвали Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2021 року про закриття кримінального провадження).
Вважає, що апеляційний суд всупереч ст. 404 КПК України повторно дослідив лише докази сторони обвинувачення, а клопотання про дослідження доказів сторони захисту - відхилив, отже цей суд ухвалив рішення, яке є необґрунтованим і не відповідає ст. 419 КПК України.
Стверджує, що покладені в основу обвинувального вироку докази є недопустимими, зокрема кримінальне провадження від 08 листопада 2019 року № 12019240000000296 відкрито без достатньої правової підстави, визначеної законом; за епізодами від 24 квітня, 06, 18 травня, 27, 30 липня та 25 вересня 2020 року відсутній належний контроль за закупником; протоколи відеоконтролю особи не відповідають вимогам ст. 252 КПК України, оскільки не містять відомостей про осіб, залучених до їх проведення, відсутні технічні засоби фіксації, що було використано, до того ж протоколи про проведення негласних слідчих дій не передано у строк, зазначений у ч. 3 вказаної норми статті.
Засуджений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 подали спільну касаційну скаргу, яка за вимогами про скасування вироку апеляційного суду і закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України й висловленими доводами аналогічна касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 .
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджені та захисники підтримали подані скарги, а прокурор заперечував щодо задоволення касаційних скарг.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників касаційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. З будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів попередніх інстанцій.
Відповідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження суд касаційної інстанції здійснює перевірку того, чи додержалися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
Мотиви Суду
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За правилами ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно зі статтями 404, 407, 420 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю чи частково та ухвалити новий, у якому зобов'язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням ст. 409 КПК України.
Вирішуючи питання про зміну або скасування вироку суду першої інстанції, апеляційний суд має враховувати приписи ст. 420 КПК України.
Як регламентовано ч. 2 ст. 420 КПК України, вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у ньому зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
З указаних норм та статей 7, 404 КПК України в їх взаємозв'язку вбачається, що суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на все вичерпну відповідь й у разі незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.
Обвинувальний вирок суд ухвалює лише в тому разі, коли вину обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його скоєнні.
Так, мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, суд апеляційної інстанції послався на безпосередньо досліджені докази, зібрані у встановленому законом порядку, та не погодився з викладеною судом першої інстанції оцінкою доказів, визнав необґрунтованими і висновки суду першої інстанції про порушення вимог ст. 290 КПК України.
При цьому суд апеляційної інстанції, ретельно перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора, зробив ґрунтовний аналіз матеріалів кримінального провадження та дійшов висновку про те, що досліджені докази узгоджуються між собою й сторона обвинувачення поза розумним сумнівом довела винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Висновки про винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень за викладених у вироку обставин суд апеляційної інстанції обґрунтував, зокрема, даними протоколів слідчих дій та протоколів про результати здійснення негласних слідчих дій, огляду аудіо-й відеозаписів, складених уповноваженими органами за результатами негласних слідчих дій, висновками проведених в кримінальному провадженні експертиз, іншими письмовими доказами.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено, та суд правильно вирішив питання про належність і допустимість доказів, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК України.
Стосовно доводів сторони захисту про ухвалення вироку апеляційного суду незаконним складом суду
Аргументуючи свої доводи про ухвалення вироку незаконним складом суду, захист вказував про упередженість судді ОСОБА_12 , оскільки остання брала участь під час розгляду апеляційної скарги прокурора на ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 25 березня 2021 року.
Разом з тим, такі твердження щодо неможливості участі судді ОСОБА_12 під час апеляційного розгляду вироку суду першої інстанції, з огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, колегія суддів уважає безпідставними.
Так, обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, чітко зазначені у ст. 75 КПК України. Зокрема, суддя, крім іншого, не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1 цієї норми).
За сталою практикою, суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи (або учасники провадження заявляють йому відвід) у тому разі, якщо для цього судді не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або тоді, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
При цьому наявність безсторонності та неупередженості має визначатися за допомогою суб'єктивного й об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Як убачається з ухвали апеляційного суду від 16 червня 2021 року, колегія суддів, до складу якої входила суддя ОСОБА_12 , під час апеляційного перегляду ухвали міськрайонного суду від 25 березня 2021 року про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не вирішувала питання щодо доведеності вини, правильності кваліфікації їх дій та призначеного покарання.
Отже, обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді ОСОБА_12 не встановлено.
Водночас Суд звертає увагу, що в рамках цього кримінального провадження захисник ОСОБА_7 заявляв відвід головуючому судді ОСОБА_12 з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України. При цьому його заява про відвід, відповідно до ухвали Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2023 року, була належним чином розглянута й залишена без задоволення у зв'язку з тим, що зазначені в ній доводи не було підтверджено в ході її розгляду.
Щодо доводів сторони захисту про закриття кримінального провадження згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України та неповідомлення слідчим сторони захисту стосовно завершення досудового розслідування
За правилами ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (ч. 2 ст. 113 КПК України).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
У зв'язку із цим початок строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, передбачений у ст. 219 КПК України, обчислюється з моменту вчинення першої зазначеної процесуальної дії і до виконання однієї з перелічених альтернативних процесуальних дій. У частині 2 цієї норми встановлено строки досудового розслідування починаючи із моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і до дня повідомлення особі про підозру залежно від ступеню тяжкості злочину, а у частині 3 - строки закінчення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру (в редакції станом на час проведення процесуальної дії).
Відповідно до вимог ст. 283 КПК України прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
За правилами ч. 5 ст. 219 КПК України не включається у строк досудового розслідування строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, були внесені до ЄРДР 08 листопада 2019 року за № 12019240000000296. Підставою для їх внесення стали матеріали правоохоронних органів про наявність інформації, щодо здійснення групою осіб, які є жителями Хмельницької області збуту різних наркотичних засобів та психотропних речовин на території Хмельницької області через мережу «Інтернет» і месенджер «Телеграм» (т. 3, а. к. п. 13).
25 вересня 2020 року ОСОБА_9 та ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Перебіг зазначеного двомісячного строку розпочався з наступного дня (26 вересня 2020 року) після повідомлення про підозру та повинен був закінчитися 25 листопада 2020 року включно, але оскільки слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 23 листопада 2020 року строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжив до чотирьох місяців, то він повинен був закінчитися 25 січня 2021 року.
20 січня 2021 року процесуальний прокурор надав слідчому ОСОБА_13 доручення про відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні у порядку ст. 209 КПК України.
Інформацію стосовно завершення досудового розслідування та відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження 20 січня 2021 року о 16:48 слідчий вніс до ЄРДР.
У матеріалах кримінального провадження наявні протоколи про надання доступу до матеріалів досудового розслідування двом підозрюваним і їх захисникам. При цьому у протоколах щодо підозрюваних ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зазначено дату 21 січня 2021 року, а щодо захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - 25 січня 2021 року.
Як видно з матеріалів провадження і встановив суд апеляційної інстанції в ухвалі від 16 червня 2021 року, з протоколів про надання доступу до матеріалів досудового розслідування захисникам- адвокатам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що останні 25 січня 2021 року не завершили ознайомлення з матеріалами провадження, оскільки їм не було надано доступу до речових доказів, про що вони внесли зауваження до вказаних протоколів та, крім того, з їхніми зауваженнями погодилися підзахисні, зазначивши це у протоколах.
З метою недопущення порушення права на захист ОСОБА_9 та ОСОБА_8 слідчий цього ж дня склав повідомлення про надання доступу до речових доказів, які перебувають у м. Хмельницькому, зазначивши про можливість ознайомлення з ними у будь-який час протягом робочого дня та за попереднім повідомленням слідчого і направив повідомлення поштовим та електронним зв'язком на адреси підозрюваних та їх захисників. Сторона захисту не заперечувала у судових засіданнях отримання повідомлення й надала докази отримання такого (а.п. 111-114, т. 1).
Також є неспроможними твердження сторони захисту щодо неповідомлення слідчим про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи протоколами про надання доступу до таких матеріалів захисникам та підозрюваним й засвідченими підписами останніх.
Тому, з огляду на наявні в матеріалах справи протоколи про ознайомлення підозрюваних та їх захисників з матеріалами досудового розслідування, повідомлення слідчого від 25 січня 2021 року й обставини, викладені вище, підстави вважати, що слідчий порушив вимоги ст. 290 КПК України, відсутні.
Матеріалами провадження підтверджено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019240000000296 щодо ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2, 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, складено і затверджено 28 січня 2021 року. До Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області він надійшов 29 січня 2021 року.
При цьому не знайшли свого об'єктивного підтвердження доводи сторони захисту про те, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України.
Стосовно тверджень сторони захисту про те, що кримінальне провадження № 1201924000000296 від 08 листопада 2019 року розпочато без достатньої правової підстави, визначеної законом
За приписами ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості ЄРДР, розпочати розслідування.
Отже, початок досудового розслідування пов'язується з надходженням або самостійним виявленням слідчим, прокурором із будь-якого джерела обставин інформації, що може свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Самостійне виявлення кримінального правопорушення з будь-якого джерела слідчим чи прокурором означає, що ці суб'єкти кримінального процесу самі, незалежно від чиїхось заяв і повідомлень, виявляють ознаки кримінального правопорушення, зокрема, під час здійснення досудового розслідування іншого кримінального правопорушення в ході отримання й оцінки відповідних фактичних даних.
Підставою внесення до ЄРДР певних відомостей є наявність об'єктивних фактичних даних, які б дійсно свідчили про існування фактів та обставин, які у своїй сукупності вказують на ознаки вчинення кримінального правопорушення, про що вже зазначав Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2021 року (справа № 556/450/18, провадження № 51-4229км20).
За витягом із ЄРДР № 12019240000000296 від 08 листопада 2019 року відомості про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України внесено на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, а саме матеріалів т. в. о. начальника УПН ГУНП в Хмельницькій області, про те, що група жителів Хмельницької області здійснює збут різних наркотичних і психотропних речовин на території Хмельницької області, через мережу «Інтернет» та месенджер «Телеграм».
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2023 року (справа № 208/2160/18, провадження № 51-1868кмо22) звернула увагу на те, що спеціальні вимоги встановлено саме щодо прийняття та реєстрації заяв і повідомлень (усних чи письмових), які спрямовують до правоохоронного органу треті особи, де, наприклад, за приписами ст. 8 Закону України від 12 листопада 2015 року № 794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» заяви чи повідомлення про кримінальні правопорушення або про необґрунтовані активи, у яких не зазначені прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника, розглядаються за умови, що відповідна інформація стосується конкретної особи або містить фактичні дані про вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, які можуть бути перевірені, й усі отримані із заяв і повідомлень, а також виявлені з інших джерел відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, вносяться до ЄРДР у порядку, передбаченому КПК України.
Процесуальні наслідки, визначені в ч. 8 ст. 223 КПК України, у разі проведення слідчих (розшукових) дій (далі - СРД) після закінчення строків досудового розслідування, в системному взаємозв'язку з положеннями ч. 3 ст. 214 КПК України недвозначно вказують на те, що недійсними є СРД (НСРД), вчинені до внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а отримані внаслідок них докази -недопустимими (за винятком випадків, передбачених у ч. 3 вказаної статті).
З урахуванням приписів ч. 3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не тільки не допускається, а і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому у ст. 86 КПК України закріплено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Законодавче закріплення положень щодо допустимості доказів та визнання їх недопустимими є гарантією забезпечення конституційних прав, свобод та законних інтересів кожного учасника кримінального провадження, їх захисту від неправомірних дій і зловживання владою особами, які здійснюють кримінальне провадження, дотримання належної процедури та ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення суду.
Попри те що кримінальний процесуальний закон не визначає критеріїв допустимості доказів у контексті реалізації приписів ст. 86 КПК України, вони визначені в доктрині кримінального процесуального права: одержання фактичних даних із належного процесуального джерела, належним суб'єктом і в належному процесуальному порядку; належне оформлення джерела фактичних даних.
Зазначені критерії підлягають застосуванню з урахуванням положень ч. 1 ст. 412 КПК України. При цьому докази, отримані в кримінальному провадженні з грубим порушенням установленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили цих доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
Натомість жодна норма кримінального процесуального закону не встановлює підстав визнання доказів недопустимими через те, що в матеріалах кримінального провадження відсутній документ або інший носій інформації, дані з якого про кримінальне правопорушення стали підґрунтям до прийняття уповноваженою особою рішення про внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Аналізуючи вказані норми закону, об'єднана палата виснувала, що в аспекті реалізації приписів ч. 1 ст. 214 КПК України порушення вимог кримінального процесуального закону в такому разі відсутні. Отже, доводи касаційних скарг про протилежне є необґрунтованими.
Також є безпідставними твердження сторони захисту, що в повідомленні про підозру ОСОБА_9 відсутні дані про його причетність станом на 08 листопада 2019 року до збуту різних наркотичних та психотропних речовин на території Хмельницької області, через мережу «Інтернет» та месенджер «Телеграм». Як слушно вказав суд апеляційної інстанції, інформація, що містилася в повідомленні правоохоронних органів, була попередньою та підлягала перевірці після внесення відомостей у ЄРДР, що і було перевірено органами досудового розслідування, а надалі на основі зібраних доказів було пред'явлено підозру.
Крім того, є надуманими твердження сторони захисту про відсутність належного контролю за закупником, оскільки на окремих відеозаписах не видно особи, що здійснювала продаж, і самого факту передачі наркотичного засобу.
За змістом статей 246, 271 КПК України НСРД можуть проводитися, якщо наявні достатні підстави вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, а також якщо відомості про злочини та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.
Проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки товарів, предметів і речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь здійснюється згідно з положеннями ст. 271 КПК України, а проведення аудіо-, відеоконтролю особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, електронних інформаційних систем має відповідати приписам статей 260, 263-265 цього Кодексу.
У статті 260 КПК України зазначено, що аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов'язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.
Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що контрольована оперативна закупка полягає у виявленні фактів протиправних діянь, а також у відео- аудіофіксації (у разі застосування такої) технічними засобами, розмов, рухів, дій, пов'язаних з діяльністю особи.
Як установив апеляційний суд, з висновками якого погоджується і колегія суддів, негласні слідчі дії було проведено з дотриманням вимог КПК України, а невідображення на окремих відеозаписах цієї дії осіб закупника та продавця, як про це наголошує сторона захисту, не може бути підставою для визнання такого доказу недопустимим.
Доводи сторони захисту про недопустимість протоколів НСРД про проведення відеоконтролю особи з тих підстав, що у них не зазначено відомостей щодо застосованої в ході процесуальної дії спецтехніки правоохоронного органу, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону, оскільки зміст протоколу НСРД не суперечить положенням статей 99, 104, 105, 252 КПК України.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 29 березня 2021 року (справа № 554/5090/16-к, провадження № 51-1878кмо20), з огляду на те, що відомості про номенклатуру, фактичну наявність спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки, призначених для здійснення та забезпечення оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, є державною таємницею і стосуються не тільки конкретного кримінального провадження, виходила з того, що їх розголошення без належних і обґрунтованих підстав загрожує національним інтересам та безпеці, поняття і ознаки яких визначені в Законі України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України».
Такий підхід є раціональним і в цьому провадженні.
Володіння зазначеними відомостями без належних на те підстав дає змогу зацікавленій стороні впливати на результати такої діяльності, що створює загрозу національним інтересам і безпеці. Із цих підстав, обумовлених потребою зберігати таємні поліцейські методи розслідування злочинів, ст. 246 КПК передбачено обмеження обов'язку розкриття у кримінальному провадженні відомостей про факт та методи проведення НСРД.
У касаційних скаргах не обґрунтовано необхідності відкриття стороні захисту відомостей про ідентифікуючі ознаки спеціальних технічних засобів, призначених для негласного отримання інформації, розголошення яких без відповідних підстав загрожує національним інтересам та безпеці у їх змісті та значенні, визначених у ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України».
Неспроможними є доводи сторони захисту про те, що зі змісту протоколів даної слідчої дії незрозуміло, кому саме слідчий доручив проводити відеофіксацію, оскільки до проведення оперативних закупок було залучено легендованих осіб, що підтверджено протоколами огляду покупців.
Також колегія суддів звертає увагу, що правила допустимості доказів не пов'язують самого факту складання протоколу НСРД поза межами строку, визначеного положеннями ч. 3 ст. 252 КПК, з недопустимістю її результатів. Таке порушення може впливати лише на оперативність досудового розслідування і своєчасність прийняття рішень прокурором для його забезпечення.
З огляду на це передача прокурору з недотриманням установленого в ст. 252 КПК України строку складання протоколу про результати проведення НСРД та складання протоколу поза межами строку, визначеного ч. 3 ст. 252 КПК України , не може саме по собі свідчити про недопустимість її результатів. Викладене кореспондує з правовим висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 вересня 2023 року. Тому доводи сторони захисту в цій частині також є необґрунтованими.
У підсумку, колегія суддів вважає, що суд, оцінивши в сукупності всі докази у справі, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими і в сукупності доповнюють один одного, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, досліджених в суді апеляційної інстанції, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінальних правопорушень, щодо яких їй пред'явлено обвинувачення.
Кваліфікація діянь ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 307 КК України є правильною.
Стосовно ж кваліфікації діянь ОСОБА_9 , то варто зазначити наступне.
З метою ухвалення справедливого рішення суд касаційної інстанції має повноваження перевірити правильність правової оцінки за кримінальним законом обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, незалежно від позицій сторін у справі, якщо це не погіршує становища засудженого (ч. 3 ст. 337, ч. 2 ст.433 КПК України).
Із вироку апеляційного суду випливає, що діяння ОСОБА_9 були кваліфіковані судом за частинами 1, 2, 3 ст. 307 КК України.
Статтею 307 КК Україна передбачено кримінальну відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. За конструкцією та змістом склади цього злочину, в тому числі й кваліфіковані, є так званими складами з кількома альтернативними діяннями, що мають різний «предметний» зміст.
Тобто диспозиція цієї норми закону про кримінальну відповідальність перелічує кілька альтернативних діянь, кожне з яких як самостійно, так і в їх сукупності, причому в будь-якій кількості й поєднанні, становить єдиний (одиничний) злочин.
Визначальним для правильної кримінально-правової оцінки послідовного вчинення діянь, альтернативно вказаних у кримінально-правовій нормі, зокрема у ст. 307 КК України, є з'ясування змісту суб'єктивного ставлення винної особи до вчинених нею діянь.
Якщо у винної особи був єдиний умисел щодо незаконного придбання, зберігання та збуту наркотичного засобу, психотропної речовини або їх аналогів у особливо великому розмірі, вчинені нею діяння щодо одного й того ж предмета злочину, без значного розриву в часі, належить розглядати як єдиний (одиничний) злочин, що має кваліфікуватися за ч. 3 ст. 307 КК України.
У цьому провадженні апеляційний суд встановив, що засуджений ОСОБА_9 , діючи з єдиним умислом на отримання прибутку, незаконно придбав, зберігав з метою збуту психотропну речовину амфетамін та особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс у великих та особливо великих розмірах. Без значного розриву в часі з тією самою метою він намагався збути психотропну речовину та особливо небезпечний наркотичний засіб у вказаних розмірах.
Отже, діяння засудженого ОСОБА_9 за обставин, установлених судом, мають бути кваліфіковані за ч. 3 статті 307 КК України, оскільки сукупна кількість наркотичних засобів та психотропних речовин, виявлена в нього, складає особливо великий розмір відповідно до Таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що знаходяться у незаконному обігу.
Таким чином, окрема кваліфікація діяння за частинами 1 та 2 ст. 307 цього Кодексу не ґрунтується на правильному застосуванні закону про кримінальну відповідальність і має бути виключена, у тому числі з урахуванням обвинувачення, визнаного апеляційним судом доведеним, а саме того, що у ОСОБА_9 у не встановлені досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше квітня 2020 року, виник умисел, спрямований на отримання прибутку, шляхом незаконного придбання, зберігання з метою збуту, а також шляхом незаконного збуту психотропної речовини амфетаміну та особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу на території Хмельницької області.
З огляду на те, що засудженому було призначено покарання за правилами ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, притому вчинене охоплюється ч. 3 ст. 307 КК України, колегія суддів вважає за необхідне призначити покарання за протиправне поводження із наркотичними засобами та психотропними речовинами лише в межах санкції ч. 3 ст. 307 КК України, а посилання на частини 1, 2 ст. 307 КК України щодо кваліфікації діянь, вчинених засудженим ОСОБА_9 , слід виключити з вироку як зайве за встановлених судом обставин.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених статтями 50, 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого.
Призначаючи ОСОБА_9 покарання за ч. 3 ст. 307 КК України, колегія суддів ураховує, що вчинений ним злочин є особливо тяжким умисним злочином у сфері протиправного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, зважає на соціальну характеристику винуватого, зокрема те, що він раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, не перебуває на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра. Крім того, Суд бере до уваги відсутність обставин, які би пом'якшували чи обтяжували покарання. При цьому, з огляду на те, що предметом злочину, який вчинив ОСОБА_9 були наркотичні засоби та психотропні речовини в особливо великих розмірах, а також корисливу мету вчиненого діяння, суд касаційної інстанції вважає за доцільне призначити покарання за ч. 3 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк, наближений до мінімального, - 10 років з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна, крім житла.
Отже , вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_9 належить змінити.
Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_9 та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Хмельницького апеляційного суду від 10 квітня 2025 року в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України щодо ОСОБА_9 змінити.
Виключити з указаного вироку посилання на ч. 1 ст. 70 КК України та частини 1, 2 ст. 307 КК України щодо кваліфікації дій, учинених засудженим ОСОБА_9 , як зайве за встановлених судом обставин.
Уважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 3 ст. 307 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна, крім житла.
В іншій частині вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3