27 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 203/1899/23
провадження № 61-9775ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Дрожак Юлія Миколаївна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дніпровської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом,
28 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дрожак Ю. М., через систему «Електронний суд», подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2025 року в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2025 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено встановлено заявниці строк для усунення недоліків, зокрема, надання нової редакції касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження та їх нормативно-правового обґрунтування.
Електронний екземпляр зазначеної ухвали доставлений представнику ОСОБА_1 - адвокату Дрожак Ю. М. до її електронного кабінету у системі «Електронний суд».
Відповідно до повідомлення про доставлення електронного листа електронний екземпляр ухвали доставлений ОСОБА_5 до електронного кабінету 08 серпня 2025 року о 13:56:41 годині.
18 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дрожак Ю. М., через систему «Електронний суд», подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої додано уточнену редакцію касаційної скарги.
Проаналізувавши надані на усунення недоліків матеріали, Верховний Суд дійшов висновку, що недоліки касаційної скарги заявником не усунуто.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд визначає, що у випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Уточнена редакція касаційної скарги, яка надійшла на виконання вимог ухвали суду, містить посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).
Однак, з огляду на зміст касаційної скарги, заявник не обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення.
Крім того, уточнена касаційна скарга містить посилання на постанови Верховного Суду, що має ознаки касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Разом із тим, не зазначено, яку саме норму права застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у наведених постановах Верховного Суду.
Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що у вичерпний спосіб визначені законом. Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та зазначення норм права, які, на думку заявника, невірно застосовані судом, без зазначення на обґрунтування наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового викладення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Коректне зазначення підстав касаційного оскарження та їх належне обґрунтування є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яке необхідне для вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За змістом статті 185 ЦПК України якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Оскільки у встановлений Судом строк недоліки касаційної скарги заявник не усунув у повному обсязі, підстави для продовження строку усунення недоліків відсутні, тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Дрожак Юлія Миколаївна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дніпровської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров