18 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 752/9937/16-ц
провадження № 61-8197ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Романишена Романа Миколайовича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), Департамент містобудування і архітектури Київської міської державної адміністрації, Київська міська прокуратура, про захист права власності та
30 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Романишена Р. М. на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року, в якій заявник просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
28 липня 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків, а саме для звернення до Верховного Суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для його поновлення та наданням доказів на їх підтвердження.
Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Судом роз'яснено, якщо у зазначений строк заявник не звернеться до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням інших підстав для його поновлення, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Копію вказаної ухвали направлено заявнику на зазначену в касаційній скарзі адресу.
У серпні 2025 року до Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, в якому заявлено про поновлення строків на касаційне оскарження.
Проте переконливих доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року заявником не надано.
Залишаючи без руху касаційну скаргу заявниці, Верховний Суд висновував, що 12 березня 2025 року Київським апеляційним судом ухвалено оскаржувану постанову, датою складення повного тексту зазначено 31 березня 2025 року, останнім днем звернення з касаційною скаргою є 30 квітня 2025 року.
З інформації Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) встановлено, що надання загального доступу до оскаржуваної постанови надано 03 квітня 2025 року.
01 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романишен Р. М. вперше подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року в цій справі.
Також адвокатом Романишеним Р. М. було подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що ОСОБА_1 не отримувала копії повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки в матеріалах справи неправильно зазначено її адресу. Вказував, що про існування оскаржуваної постанови апеляційного суду ОСОБА_1 дізналась з ЄДРСР 03 квітня 2025 року.
19 травня 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме:
- для надання суду нової редакції касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформленої відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали, із зазначенням учасників справи (згідно з судовими рішеннями, тексти яких внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень у цивільній справі № 752/9937/16-ц), із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї (цих) підстави (підстав);
- для надіслання до суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, з наведенням інших підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних доказів;
- для доплати судового збору за подання касаційної скарги.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романишен Р. М. надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу в новій редакції, в якій також заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Крім того, надав доказ доплати судового збору за подання касаційної скарги.
Проте 04 червня 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявниці, оскільки недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 19 травня 2025 року, не були усунуті в повному обсязі.
Звертаючись вдруге з касаційною скаргою, представник ОСОБА_1 - адвокат Романишен Р. М. обґрунтовував поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження тим, що ОСОБА_1 13 червня 2025 року була подана до Київського апеляційного суду заява про видачу довідки про надсилання на її адресу повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року.
Листом Київського апеляційного суду від 19 червня 2025 року № 06.2-01/858/2025 повідомлено про те, що відповідно даних Електронно-реєстраційної контрольної картки було створено супровідний лист про направлення на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) копії постанови Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року.
Однак в цьому листі суду відсутні дані щодо фактичного відправлення на адресу ОСОБА_1 оскаржуваної постанови.
Вважав вказану обставину такою, що підтверджує обставини поважності причин пропуску строку касаційного оскарження постанови апеляційного суду.
Крім того зазначав, що лише 27 червня 2025 року, після надсилання адвокатського запиту до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 було отримано оскаржувану постанову, що вкотре підтверджує поважність пропуску строку для подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Тому вважав, що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.
У клопотанні, поданому на виконання ухвали Верховного Суду від 28 липня
2025 року, заявник вказує, що з повним текстом постанови апеляційного суду ОСОБА_1 ознайомилася 03 квітня 2025 року. Офіційно отримала повний текст оскаржуваної постанови 27 червня 2025 року.
Оцінюючи доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд висновує, що наведеним у ній підставам та доводам заявника щодо повторного звернення з касаційною скаргою в межах розумного строку та добросовісного ставлення до реалізації ним прав і вчинення заходів з метою усунення недоліків касаційної скарги надано оцінку в ухвалі Верховного Суду
від 28 липня 2025 року та визнано їх неповажними.
А тому повторної оцінки такі доводи не потребують.
Щодо доводів заявника про те, що ним вжито вичерпний перелік заходів для отримання копії постанови та звернення з касаційною скаргою вчасно, то вони не є визначальними для вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Водночас визначальною під час вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження є та обставина, що вперше подану касаційну скаргу повернуто йому з підстав, зокрема, невиконання вимог щодо зазначення підстав касаційного оскарження та ненадання доказів порушення апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України щодо надсилання судового рішення, що є однією з вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, які передбачені статтею 392 ЦПК України, і заявник має бути обізнаним з такими вимогами.
Повернення касаційної скарги відбулося із причин, які повністю залежали від заявника, що позбавляє суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23).
Суд не може стимулювати неправомірну поведінку і зловживання процесуальними правами заявника.
Указані обставини не можуть вважатися поважними для поновлення строку на касаційне оскарження.
Станом на 18 серпня 2025 року вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху для надання доказів, які б свідчили про поважність пропуску строку на касаційне оскарження постанови, не виконано.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року в справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження в справі, якщо скаржникому строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин касаційний суд зобов'язаний відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Романишена Романа Миколайовича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), Департамент містобудування і архітектури Київської міської державної адміністрації, Київська міська прокуратура, про захист права власності відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська