ЄУНСС: 453/975/25
НП: 3/453/468/25
іменем України
26 серпня 2025 року місто Сколе
Суддя Сколівського районного суду Львівської області Микитин Володимир Ярославович, розглянувши справу за матеріалами, котрі надійшли від Відділення поліції № 2 Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: не зазначений, громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , з середньою освітою, заміжньої, непрацюючої, встановленими законодавством України пільгами не користується, раніше протягом року до адміністративної відповідальності не притягалася,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення на бланку серії ВАД № 453014, складеного 05.06.2025 року інспектором СРПП ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області сержантом поліції Дольським А.П. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, останній ставиться у провину те, що вона 05.06.2025 року близько 11:00 год., перебуваючи за місцем проживання її чоловіка ОСОБА_2 , що по АДРЕСА_1 , вчинила відносно останнього домашнє насильство, а саме ображала його нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою, чим спричинила психологічне насильство.
ОСОБА_1 , яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи двічі належно та завчасно повідомленою про місце, дату та час розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, у призначені судові засідання не з'являлася, про поважні причини своєї неявки суддю не повідомляла, будь-яких заяв та/чи клопотань у цій справі не подавала.
ОСОБА_2 , який у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення значиться потерпілим від адміністративного правопорушення, будучи двічі належно та завчасно повідомленим про місце, дату та час розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, у призначені судові засідання не з'являвся, про поважні причини своєї неявки суддю не повідомляв, будь-яких заяв чи клопотань у цій справі не подавав.
Крім того, інформація про розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП щоразу розміщувалася на офіційному вебпорталі «Судова влада України» Сколівського районного суду Львівської області у розділі «інформація для громадян з найменуванням ГРОМАДЯНАМ (https://sv.lv.court.gov.ua/sud1320/gromadyanam/csz/).
В силу ч. 2 ст. 268 КУпАП (з урахуванням змін, внесених на підставі Закону України № 1604-ІХ від 01.07.2021 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі», що набрали чинності 01.08.2021 року) та ч. 2 ст. 269 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та особи, яка значиться потерпілою від адміністративного правопорушення, не є обов'язковою, а тому суддя вважав за доцільне розглядати цю справу про адміністративне правопорушення за відсутністю усіх учасників судового провадження.
При цьому, така позиція судді узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36665/02, котре набуло статусу остаточного та відповідно до котрого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У своїх багатьох рішеннях Європейський Суд з прав людини також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, пов'язане з вчиненням домашнього насильства, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.
Так, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
Згідно статей 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність за цією нормою закону настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
За змістом пунктів 3, 6, 8, 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Особою, яка постраждала від домашнього насильства, є особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Під час судового розгляду даної справи про адміністративне правопорушення не встановлено того факту, що саме 05.06.2025 року близько 11:00 год., за місцем проживання ОСОБА_2 , що по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство стосовно останнього як її чоловіка. Дійсним є лише факт того, що між ними як подружжям сталась чергова конфліктна сімейна ситуація, однак не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм чинного законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Так, конфлікт (від лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфліктом є також ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить. Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди. Типи конфліктів: 1) реальний конфлікт - це конфлікт, який об'єктивно існує і адекватно сприймається; 2) випадковий, або умовний, конфлікт - залежить від обставин, що можуть змінюватися, але ці обставини не усвідомлюються конфліктуючими сторонами; 3) зміщений конфлікт - реальний конфлікт, за яким приховується інший конфлікт, що є справжнім чинником конфліктної ситуації; 4) помилково дописаний конфлікт - конфлікт, що помилково тлумачиться; 5) латентний конфлікт - конфлікт, який має відбутися, але не виникає тому, що не усвідомлюється; 6) хибний конфлікт - у цьому випадку реальних підстав для конфлікту не існує, об'єктивно його немає, але він виникає у свідомості конфліктуючих сторін через помилкове сприймання та розуміння ситуації.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема, психологічного та/чи фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному та/чи фізичному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Разом з цим, у діях ОСОБА_1 відсутні усі ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки суддею не було встановлено наявність в її діях умислу, спрямованого на вчинення відносно свого чоловіка ОСОБА_2 будь-яких протиправних діянь психологічного та/чи фізичного характеру, котрі б могли завдати шкоди його фізичному або психічному здоров'ю. Так, за наданими матеріалами цієї справи про адміністративне правопорушення, конфлікт був спровокований саме ОСОБА_2 напередодні через ревнощі та через те, що ОСОБА_1 нібито постійно з кимось спілкується по телефону, цей конфлікт є затяжним, в результаті чого наступного дня між ними обома зав'язалась сварка, під час котрої вони обоє розмовляли на підвищених тонах, висловлювали один одному претензії, опісля ОСОБА_2 зателефонував на лінію 102, проте це не свідчить про наявність психологічного домашнього насильства.
Такі встановлені обставини цієї справи про адміністративне правопорушення, у їх сукупності, дають судді підстави для висновку, що направлені до Сколівського районного суду Львівської області матеріали відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та їх аргументація у цілому не підтверджують в її діях складу наведеного адміністративного правопорушення, тобто домашнього насильства. Окрім того, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції названої норми КУпАП, інспектор СРПП ВП № 2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області сержант поліції Дольський А.П. зобов'язаний був при складанні 05.06.2025 року вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП зазначати конкретно, в чому саме полягало домашнє насильство, а також вказати яка саме шкода заподіяна психологічному здоров'ю визначеного ним ж у цьому протоколі в якості потерпілого ОСОБА_2 , що прямо витікає з диспозиції названої статті (погрози, образи, переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов'язковим, проте зроблено не було.
Так, Європейський Суд з прав людини неоднократно висловлювався щодо порушення стандартів розгляду проваджень у справах про адміністративні правопорушення, з-поміж іншого у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський Суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 року № 1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
То ж суддя, враховуючи усе вищезазначене, у відповідності до положень статей 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, вважає, що в діянні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а, отже, є підстави для застосування наслідків цього, визначених пунктом 1 ст. 247 КУпАП, без необхідності повернення складеного відносно нього вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення.
Так, згідно пункту 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності складу адміністративного правопорушення, з огляду на що, слід винести передбачену пунктом 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Крім того, суддя враховує, що пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору.
Керуючись статтями 8-9, 40-1, 173-2, 221, 245, 247, 251-252, 268-269, 276, 279-280, 283-285 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Копію постанови протягом трьох днів вручити під розписку або ж вислати особі, щодо якої її винесено , про що зробити відповідну відмітку у справі.
Копію постанови у той же строк вручити або висилати особі, який значиться потерпілим від адміністративного правопорушення, на його відповідне прохання про це.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, за наслідками розгляду справи по суті.
Суддя Володимир МИКИТИН