Справа № 452/1471/25
Провадження №2/452/835/2025
про повернення позовної заяви
у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення позову без руху
"28" серпня 2025 р. м. Самбір
Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в особі її представника - адвоката Розанової Ольги Зіновіївни до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області (далі - Новокалинівська міськрада) про визнання права на земельні ділянки в порядку спадкування за законом, -
28 квітня 2025 року ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Розанової О.З. звернулась до суду з позовом до Новокалинівської міськради з вимогою про визнання за нею права на земельні ділянки загальною площею 2,89 гектара (далі - га), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території с.Містковичі Самбірського району Львівської області, що належали її бабі ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю IV-ЛВ №059759, виданого 14 грудня 2001 року на підставі розпорядження голови Самбірської районної державної адміністрації Львівської області від 10 грудня 2001 року №764 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4462, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та земельні ділянки загальною площею 1,75 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території с. Містковичі Самбірського району Львівської області, що належали її діду ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю I-ЛВ №051178, виданого 06 лютого 2002 року на підставі рішення Містковицької сільської ради народних депутатів від 06 лютого 2002 року №2 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №5052, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та які, на переконання позивача, були успадковані її батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та матір'ю ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач, зазначила, що вона звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася на вказане майно, проте нотаріус відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з посиланням на те, що нею пропущено строк на прийняття спадщини та не підтверджено факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 його сином ОСОБА_4 .
Пред'явлена позовна заява ухвалою суду від 02 травня 2025 року була залишена без руху з підстав невідповідності такої вимогам чинного законодавства, а саме, вимогам, що передбачені в стст.175,177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
При цьому, суд пропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви, а саме уточнити обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначити докази, що підтверджують їх, або вказати підтверджені належними доказами причини неможливості надати такі документи, обґрунтовано визначитись із позовними вимогами, уточнити та обґрунтувати зміст позовних вимог, визначитися зі складом учасників справи, а також підтвердити належними доказами наявність спадкового майна з метою обґрунтування підстав для звернення безпосередньо до Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
Так, судом було зазначено, що відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Порядок звернення до суду з позовною заявою урегульований ЦПК України. Подання заяви має відбуватись з дотриманням певних умов, які передбачені, зокрема, в статтях175,177 ЦПК України.
При цьому, позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України).
Також, згідно ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Представник позивача - адвокат Розанова О.З. у позовній заяві зазначила, що приватним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_5 з посиланням на те, що спадкоємець пропустила строк на прийняття спадщини, а також не підтвердила факт спільного проживання спадкодавця із спадкоємцем.
Разом з тим, позовна заява та додані до неї документи не містять доказів неможливості реалізації позивачем своїх спадкових прав на майно в позасудовому порядку безпосередньо через органи нотаріату.
Так, главою 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, передбачені обставини, при наявності яких нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Згідно із п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року (далі - Постанова), свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину (яка згідно п.24 Постанови повинна бути у вигляді обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину) особа може звернутись до суду в порядку позовного провадження.
Відповідно до ст.49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову, що також узгоджується з положенням п.24 Постанови.
Позивач, ставлячи питання про визнання за нею у судовому порядку права на майно у порядку спадкування, має вказати на правові підстави такого звернення саме до суду з подібною вимогою, - має надати до суду відомості про об'єктивну неможливість отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на вказане майно та надати письмову відмову (постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії) нотаріуса у видачі такого свідоцтва із вказівкою на підстави такої відмови.
Тобто, передумовою звернення в суд із позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є наявність відмови нотаріуса в оформленні спадщини.
Про це неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006.
У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №702/61/20 (провадження №61-16777св20) зазначено, що зверненню до суду з позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування має передувати вирішення питання про видачу позивачу нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Також, як вбачається із п.9 узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» отримання постанови про відмову вчиненні нотаріальної дії має важливе значення, оскільки з часу відмови обчислюється строк для звернення до суду, і надання належної оцінки обґрунтованості вимог позивача неможливо без з'ясування причин та мотивів відмови у вчиненні нотаріальної дії.
Разом з тим, такої передбаченої законом відмови у вчиненні нотаріальної дії матеріали позовної заяви не містять.
Крім того, позивач зазначила, що вона та померлі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є онукою та дідусем і бабцею відповідно, надавши судові на підтвердження родинних зв'язків між ними копію витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, де батьком ОСОБА_3 зазначений ОСОБА_3 . Проте, згідно свідоцтва про смерть померлим є ОСОБА_3 . Крім того, спірний державний акт на право приватної власності на земельну частку (пай) видано на ім'я ОСОБА_3 . Відтак, суд звертав увагу на те, що позивачем не надано документи на підтвердження належності такого державного акту саме дідусеві позивача - ОСОБА_3 .
Також, серед додатків, долучених до позову, стороною позивача зазначено про скерування до суду копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , проте така копія відсутня, а під назвою файлу «Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 » міститься інший документ.
До того ж, як зазначав суд, позивачем не підтверджено належними доказами ту обставину, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 є однією й тією ж особою, оскільки згідно доданої до позовної заяви копії свідоцтва про укладення шлюбу, 25 липня 1990 року шлюб було укладено між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а не з ОСОБА_6 ..
Також суд звертав увагу позивача на те, що відповідачами у таких справах є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Тобто, при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати, зокрема, коло спадкоємців, які прийняли спадщину. Для вирішення заявлених позовних вимог важливим є встановлення наявності/відсутності інших спадкоємців.
Разом з тим, позивач ОСОБА_1 не підтвердила належними доказами ту обставину, що відсутні інші спадкоємці, котрі прийняли спадщину після померлої ОСОБА_2 та померлого ОСОБА_3 . Відсутність таких відомостей позбавляє суд можливості визначити суб'єктний склад учасників спірних правовідносин, зокрема визначити належного відповідача.
Крім того, суд звертав увагу позивача на те, що відповідно до ч.4 ст.25 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч.1 ст.1218 ЦК України).
Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї документів, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте Державні акти на право приватної власності на землю, копії яких долучені до позову, видані 14 грудня 2001 року на підставі розпорядження голови Самбірської районної державної адміністрації Львівської області від 10 грудня 2001 року №764 та 06 лютого 2002 року на підставі рішення Містковицької сільської ради народних депутатів від 06 лютого 2002 року №2, відповідно, тобто вже після смерті спадкодавців.
Відтак, позивачем не підтверджено достовірними доказами належність спадкового майна померлим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки до позову не додано правовстановлюючих документів на майно, належне спадкодавцям на момент смерті, а відтак, позов не містить обґрунтування підстав для звернення до Самбірського міськрайонного суду Львівської області з відповідними позовними вимогами та суд, виходячи зі змісту позову і доданих до нього документів, не може встановити дотримання позивачем територіальної юрисдикції спору, визначеної законом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального закону.
При цьому, позивачу для усунення недоліків позовної заяви судом був встановлений строк в межах 6 (шести) днів з дня отримання позивачем ухвали суду. Ухвала отримана представником позивача - адвокатом Розановою О.З. 01 липня 2025 року, що підтверджується довідкою про отримання електронного листа, а також отримана особисто позивачем ОСОБА_1 08 серпня 20205 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте у визначений судом строк зазначені в ухвалі недоліки позивачем та її представником усунені не були. Заяв про надання додаткового строку для усунення визначених судом недоліків від позивача не надходило.
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі її представника - адвоката Розанової Ольги Зіновіївни до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області про визнання права на земельні ділянки в порядку спадкування за законом, - вважати неподаною і повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Т.М. Кущ