Справа № 452/3175/25
Провадження №2/452/1406/2025
про залишення позовної заяви без руху
28 серпня 2025 року м. Самбір
Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління держкомзему у Самбірському районі Львівської області про зобов'язання вчинити дії, -
25 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління держкомзему у Самбірському районі Львівської області, в якому просить зобов'язати відповідача повернути йому недоотриману частину земельної ділянки, яка мала б належати позивачу згідно розпорядження Самбірської районної державної адміністрації Львівської області (далі - Самбірська РДА) від 1996 року.
У позові вказав, що після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , він успадкував земельну частку (пай) у розмірі 2,05 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), котра перебуває у колективній власності Гординянської спілки власників селянських господарств, що не відповідає розміру, визначеному згідно розпорядження Самбірської РДА від 21 серпня 1996 року №511, в якому затверджено середню земельну частку (пай) по 2,73 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Разом з тим, фактично йому було виділено 1,6835 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), тобто його матір'ю, а відтак і ним як спадкоємцем, внаслідок неправомірних дій посадових осіб недоотримано земельну частку (пай) у розмірі 1,5 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), відтак він змушений звернутись за захистом своїх порушених прав до суду.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, приходжу до висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у стст.175-177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Порядок звернення до суду з позовною заявою урегульований ЦПК України. Подання заяви має відбуватись з дотриманням певних умов, які передбачені, зокрема, в статтях175,177 ЦПК України.
Згідно положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо.
Від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
Вже на стадії пред'явлення позову позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо несення тягаря доказування і довести при пред'явленні позову певне коло фактів, що мають процесуальне значення. Мається на увазі доведення фактів наявності передумов права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Цивільний процесуальний закон не вимагає від позивача правового обґрунтування позову, тобто посилання на норму права, яка регулює спірні правовідносини. Однак, позивач у будь-якому випадку повинен зазначити те право, захисту якого він вимагає, вважаючи його порушеним, невизнаним чи оспорюваним відповідачем.
Частиною 1 статті 47 ЦПК України встановлено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
За приписами статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
При цьому, позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пп.4,5 ч.3 ст.175 ЦПК України).
Крім того, частиною п'ятою статті 177 ЦПК України, передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду, і має суттєве значення при розгляді справи та відповідно вимагає чіткого визначення, оскільки у випадку задоволення позову, зміст таких вимог викладається у резолютивній частині судового рішення.
Зі змісту позовної заяви вбачається незгода позивача ОСОБА_1 з діями певних посадових осіб.
Разом з тим, є незрозумілою вимога про «зобов'язання повернути недоотриману частину земельної ділянки» розміром «1,5 гектара», оскільки ОСОБА_1 не зазначено у який спосіб підлягає відновлення його права певним органом чи певною посадовою особою, не зазначено про яку саме частину конкретної земельної ділянки (пай) йде мова у позовній вимозі.
Таким чином, суд, не оцінюючи доказів, звертає увагу позивача на те, що позов не в повній мірі відповідає структурі документу, зокрема, прохальну частину позову викладено нечітко та некоректно, оскільки у випадку задоволення позову, зміст таких вимог викладається у резолютивній частині судового рішення, а відтак позовні вимоги підлягають уточненню.
До того ж, як вбачається з позовної заяви, позивач ОСОБА_1 не зазначив взагалі ціну позову відповідно до вимог ст.176 ЦПК України з посиланням на докази щодо підтвердження дійсної вартості спірної частини земельної ділянки на час звернення із позовом до суду, у зв'язку з чим неможливо визначити розмір судового збору, який, у разі задоволення позовних вимог, підлягатиме стягненню з відповідачів на користь держави.
Крім того, відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище,ім'я та по батькові-для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс,ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб,зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Позивач ОСОБА_1 визначив відповідачем Управління держкомзему у Самбірському районі Львівської області та зазначив юридичну адресу відповідача: 81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Тараса Шевченка, буд.41.
Разом з тим, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, яка є в загальному доступі, відомо, що Управління держкомзему у Самбірському районі Львівської області було зареєстровано 24 жовтня 2008 року, та припинило свою діяльність 22 лютого 2013 року, запис №14061120004000570.
Відтак, на переконання суду, зазначений позивачем ОСОБА_1 як відповідач - Управління держкомзему у Самбірському районі Львівської області (Самбірський держкомзем) не може бути належним відповідачем у даній справі, оскільки припинило свою діяльність як юридична особа.
Отже, позивачем не визначено коло осіб, які є обов'язковими учасниками у справі, а саме не зазначено відповідача, третіх осіб, тощо.
До того ж, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем ОСОБА_1 не наведено та не підтверджено відповідними доказами те, що станом на час звернення до суду з позовом відповідачем порушуються його особисті права, а також не зазначено які саме його права, свободи чи інтереси порушені, не визнаються чи оспорюються вказаним ним відповідачем.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Додержання процесуальної форми і змісту заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Суд звертає увагу позивача на те, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального закону.
За таких обставин, суд пропонує позивачу усунути недоліки позовної заяви, а саме, зазначити ціну позову з посиланням на докази дійсної вартості спірної частини земельної ділянки на час звернення з позовом до суду, визначитися з колом осіб, які мають бути залучені до участі у справі, зазначити їх повне найменування, місцезнаходження, індекс, номери засобів зв'язку та надати копії позовної заяви з додатками для вручення цим особам, уточнити обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначити докази, що підтверджують їх, або вказати підтверджені належними доказами причини неможливості надати такі докази, уточнити, обґрунтувати та конкретизувати зміст позовних вимог до належного відповідача, виклавши їх чітко та коректно у прохальній частині позову, а також зазначити, які саме його права, свободи чи інтереси порушені, не визнаються чи оспорюються певним відповідачем, зазначити спосіб (способи) захисту прав або інтересів позивача, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону, обґрунтовано зазначити право на звернення з позовними вимогами до суду.
Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
На підставі викладеного, керуючись ст.185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління держкомзему у Самбірському районі Львівської області про зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
Надати позивачеві строк для усунення недоліків в межах 5 (п'яти) днів з дня вручення ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М. Кущ