27 серпня 2025 року
м. Чернівці
Справа № 725/3899/25
провадження № 822/709/25-ц
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.,
за участю секретаря Паучек І.І.,
учасники справи:
заявниця ОСОБА_1 ,
зацікавлена особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 червня 2025 року,
головуючий у суді першої інстанції суддя Одовічен Я.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 червня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у вищевказаній справі.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вказана заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки факт належності особи до певної національності не підлягає встановленню у судовому порядку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, оскаржувана ухвала є необґрунтованою та прийнятою без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Суд першої інстанції не встановив, що у виниклих правовідносинах є спір про право, адже звернення до суду заявника з приводу встановлення факту народження його бабусі по материнській лінії має на меті отримання документу, який засвідчує такий факт на державному рівні, а всі подальші процедури, зокрема національності, вирішуються поза межами цього процесу.
Отож, суд першої інстанції мав би розглянути справу про встановлення фактів, а саме: народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження (пункт 7 частини 1 статті 315 ЦПК України).
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Із матеріалів справи та пояснень заявників вбачається, що внесення змін до актових записів у графі «національності», заявникам необхідно для впорядкування документів та для реалізації особистих прав, підтвердження свого особистого єврейського походження їхнього роду по лінії бабусі та для вчинення подальших дій, пов'язаних із зближенням з єврейським народом, отримання відповідних документів, які б свідчили про приналежність до зазначеної нації та давали б можливість скористатися пільгами, які гарантуються особам єврейського походження.
В той же час, чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про народження національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб.
Національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції у тому, що у обраний заявником спосіб такі обставини не встановлюються і не можуть розглядатись у порядку окремого провадження.
Згідно положень п.п. 2,3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.
Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту.
Тобто, у кожному разі суддя зобов'язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. У разі, якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, а провадження у справі вже відкрито, суд повинен закрити таке провадження, про що постановити мотивовану ухвалу.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався, вірно відмовив у відкритті провадження з наведених підстав, оскільки поставлені заявниками питання не можуть бути розглянуті у порядку окремого провадження в порядку цивільного судочинства.
Як вбачається зі змісту заявлених вимог, заявник просив суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт народження - ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Чернівці, народження зареєстроване в м.Чернівці та його батьками є: ОСОБА_3 (росіянин) та ОСОБА_4 (єврейка), актовий запис №09.
У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоча за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).
Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України 31 грудня 1991 року N 24 "Про порядок зміни громадянами України національності", відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.
Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України "Про національні меншини в Україні". Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.
Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року N 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону "Про національні меншини в Україні".
Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності.
Доводи апеляційної скарги у своїй сукупності зводяться до переоцінки доказів та невірного розуміння заявником вимог чинного законодавства.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови - 28 серпня 2025 року.
Головуючий М. І. Кулянда
Судді: Н.К. Височанська
І.М. Литвинюк