Постанова від 27.08.2025 по справі 723/449/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 року

м. Чернівці

справа № 723/449/25

провадження 822/706/25

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянда М.І.,

суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,

секретар Паучек І.І.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач ОСОБА_1 ,

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 04 червня 2025 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Бужора В.Т.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі- ТзОВ «ФК «ЄАзПБ») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилались на те, що 26 лютого 2024 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №79731269.

Заборгованість за таким договором становить 41700 гривень, з яких 12000 гривень основна сума боргу; 29700 гривень сума заборгованості за відсотками.

Позивач набув права вимоги за вказаним договором внаслідок укладення договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року.

Отже, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 79731269.

08 березня 2024 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2464273.

Заборгованість за таким договором становить 21025 гривень, з яких 5800 гривень основна сума боргу; 15225 гривень сума заборгованості за відсотками.

Позивач набув права вимоги за вказаним договором, внаслідок укладення договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року.

Отже, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 2464273.

03 березня 2024 року між ТзОВ «ФК «Аванс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №02885-03/24.

Заборгованість за таким договором становить 40000 гривень, з яких 10000 гривень основна сума боргу; 30000 гривень сума заборгованості за відсотками.

Позивач набув права вимоги за вказаним договором, внаслідок укладення договору факторингу №19092024 від 19 вересня 2024 року.

Отже, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 02885-03/24.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами в сумі 102725 гривень та вирішити питання про судові витрати

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 04 червня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" суму заборгованості за:

- за договором позики № 79731269 в розмірі 41700 гривень, з яких: 12 000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29 700 гривень - сума заборгованості за відсотками.

- за договором позики № 2464273 в розмірі 21 025 гривень, з яких: 5 800 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 225 гривень - сума заборгованості за відсотками; 0.00 гривень - сума заборгованості по процентах за понадстрокове користування позикою; 0.00 гривень - сума заборгованості за пенею.

- за кредитним договором № 02885-03/2024 в розмірі 40 000 гривень, з яких: 10 000 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30 000 гривень - сума заборгованості за процентами; 0.00 гривень. - сума заборгованості по штрафним санкціям.

Всього стягнуто заборгованості за договорами у загальному розмірі: 102 725 гривень.

Вирішено питання про судові витрат.

Ухвалюючи рішення у справі про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доведеним є факт неналежного виконання зобов'язання за кредитними договорами, наявність заборгованості, яку відповідач не сплатив, що є підставою для стягнення заборгованості на користь позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норма матеріального права, а також неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що договори факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, №19092024 від 19 вересня 2024 року не містять інформації про кредитні договори, за якими передається право вимоги, не містять даних про особу боржника, відомостей щодо суми заборгованості та інші необхідні відомості для такого виду договорів. Договори факторингу є рамковими, в їх тексті не визначено, які саме права вимоги передаються/відступаються на користь нового кредитора.

Позивачем не підтверджено належними доказами надання грошових коштів позичальнику та невиконання обов'язків за кредитними договорами відповідачем.

Відсутній детальний розрахунок заборгованості, з якого було б зрозуміло щодо нарахування складових заборгованості за кредитними договорами.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» вказало, що доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними.

Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

26 лютого 2024 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7931269. Відповідно до умов вказаного договору кредитор надав позичальнику кредит в сумі 12000 гривень.

14 червня 2024 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 у відповідності до умов якого ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, зокрема до боржника за кредитним договором №7931269 від 16 лютого 2024 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №7931269 від 16 лютого 2024 року ОСОБА_1 нарахована заборгованість в сумі 41700 гривень, з яких 12000 гривень основна сума боргу; 29700 гривень сума заборгованості за відсотками.

08 березня 2024 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2464273. Відповідно до умов вказаного договору кредитор надав позичальнику кредит в сумі 12000 гривень.

14 червня 2024 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 у відповідності до умов якого ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, зокрема до боржника за кредитним договором №2464273 від 08 березня 2024 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №2464273 від 08 березня 2024 року ОСОБА_1 нарахована заборгованість в сумі 21025 гривень, з яких 5800 гривень основна сума боргу; 15225 гривень сума заборгованості за відсотками.

03 березня 2024 року між ТзОВ «Аванс Кредіт» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №02885-03/2024. Відповідно до умов вказаного договору кредитор надав позичальнику кредит в сумі 10000 гривень.

19 вересня 2024 року між ТзОВ «Аванс Кредіт» та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №19092024 у відповідності до умов якого ТзОВ «Аванс Кредіт» передає (відступає) ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТзОВ «Аванс Кредіт» права вимоги до боржників, зокрема до боржника за кредитним договором №02885-03/2024 від 19 вересня 2024 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №02885-03/2024 від 19 вересня 2024 року ОСОБА_1 нарахована заборгованість в сумі 40000 гривень, з яких 10000 гривень основна сума боргу; 30000 гривень сума заборгованості за відсотками.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Щодо укладення кредитних договорів в електронному вигляді

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У справі, яка переглядається, встановлено, що кредитні договори №79731269 від 26 лютого 2024 року, № 2464273 від 08 березня 2024 року та №02885-03/2024 від 03 березня 2024 року підписані відповідачем електронним підписом. Вказане вбачається із зазначення в тексті договорів про підписання сторін таких договорів електронним підписом (а.с 6-10, 22-24, 40-43).

Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредиторів подав заявки на отримання кредитів за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредитів, після чого кредитори надіслали відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів. Без здійснення зазначених вище дій відповідачем кредитні договори не були би укладені сторонами.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» оспорювані кредитні договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 , від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19.

Щодо виконання умов кредитних договорів №79731269 від 26 лютого 2024 року, № 2464273 від 08 березня 2024 року та №02885-03/2024 від 03 березня 2024 року

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти, в подальшому порушив обов'язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови кредитних договорів №79731269 від 26 лютого 2024 року, № 2464273 від 08 березня 2024 року та №02885-03/2024 від 03 березня 2024 року.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак станом на день ухвалення рішення суду першої інстанції матеріали справи не містили первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують наявність заборгованості відповідачки за кредитними договорами.

Розрахунок заборгованості не є належним доказом наявності заборгованості та її розміру та не є первинним документом у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З урахуванням того, що на підтвердження позовних вимог позивач не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують надання відповідачу кредитних коштів у розмірі, які були передбачені кредитним договором, наявність заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позивач не довів наявність заборгованості у розмірі, вказаному у наданих ним розрахунках за кредитними договорами №79731269 від 26 лютого 2024 року, № 2464273 від 08 березня 2024 року та №02885-03/2024 від 03 березня 2024 року.

До подібних висновків дійшов Верховний Суду постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25травня 2021року у справі №554/4300/16-ц,від 26 травня 2021року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №686/6783/21.

Також слід зазначити, позивач не був позбавлений можливості заявити клопотання про витребування судом виписки по банківському рахунку відповідача, проте не скористався таким правом.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, наведеному у постанові 18 грудня 2024 року у справі № 522/17681/16-ц (провадження № 61-10264св24) відповідно до якого, виписка з рахунку особи є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

За таких обставин позивач розпорядився своїми процесуальними правами на власний розсуд, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості збирати докази з власної ініціативи.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги.

За подання апеляційної скарги апелянт сплатив 4623 гривні 76 копійок, що підтверджується квитанцією.

Отже, з ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 4623 гривні 76 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись статтями 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 04 червня 2025 року скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 4623 гривні 76 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови - 28 серпня 2025 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: І.Б. Перепелюк

Н.К. Височанська

Попередній документ
129800115
Наступний документ
129800117
Інформація про рішення:
№ рішення: 129800116
№ справи: 723/449/25
Дата рішення: 27.08.2025
Дата публікації: 29.08.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Чернівецький апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (27.08.2025)
Результат розгляду: скасовано
Дата надходження: 27.01.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості за кредитними договорами
Розклад засідань:
25.02.2025 09:00 Сторожинецький районний суд Чернівецької області
01.04.2025 09:00 Сторожинецький районний суд Чернівецької області
07.05.2025 10:30 Сторожинецький районний суд Чернівецької області
04.06.2025 10:30 Сторожинецький районний суд Чернівецької області