26 серпня 2025 року місто Чернівці справа № 713/486/25
провадження №22-ц/822/583/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанської Н. К.
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.,
секретар Факас А.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Вижницька міська рада Вижницького району Чернівецької області,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Стадник Ігор Петрович на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, головуючий в суді першої інстанції суддя Осокін А.Л.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.
Посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_2 .
Після його смерті відкрилась спадщина на його майно, яке складається із: - земельної ділянки площею 0.2000га кадастровий номер 7320580300:01:001:0505 яка розташована в с. Багна; - земельної ділянки площею 0.2000га кадастровий номер 7320580300:01:001:0506 яка розташована в с. Багна; - земельної ділянки площею 0.2500га кадастровий номер7320580300:01:001:1033 яка розташована в с. Багна.
Вказує, що вказані спадкові земельні ділянки належали спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі рішення №4/14 виконкому Багнянської сільської ради від 03 листопада 1992 року та рішення №278/34-13/21 від 27 жовтня 2021 року тринадцятої сесії 8-го скликання Вижницької міської ради.
За життя його рідний брат ОСОБА_2 розпочав виготовлення технічної документації із землеустрою на вказані земельні ділянки для оформлення права власності, однак процедуру оформлення права власності не завершив і право власності на земельні ділянки не зареєстрував.
Після смерті ОСОБА_2 його брат ОСОБА_1 , прийняв спадщину вчасно у встановлений законом строк у шість місяців, інших спадкоємців чи осіб які мають право на обов'язково частку у спадковому майні - немає.
Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що ним не були надані належним чином оформлені документи, що посвідчують право власності спадкодавця на вищевказане нерухоме майно.
Виходячи з викладеного позивач просив суд визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме право на завершення приватизації - виготовлення технічної документації та здійснення державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на :
- земельну ділянку площею 0.2000га кадастровий номер7320580300:01:001:0505 яка розташована в с. Багна;
- земельну ділянку площею 0.2000га кадастровий номер 7320580300:01:001:0506 яка розташована в с. Багна;
- земельну ділянку площею 0.2500га кадастровий номер7320580300:01:001:1033 яка розташована в с. Багна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Стадник Ігор Петрович до Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області - відмовлено.
Повний текст рішення складено 28 квітня 2025 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що судом першої інстанції дана невірна правова оцінка дослідженим у судовому засіданні доказам, має місце невідповідність викладених в рішенні висновків матеріалам та обставинам справи, а також неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного, несправедливого рішення, яке не відповідає обставинам справи.
Як підставу відмови в задоволенні позову суд зазначив, що ним не доведено, що він є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 та що він прийняв спадщину після смерті останнього. Вважає дану підставу відмови в задоволенні позову безпідставною, оскільки разом з позовною заявою ним було подано клопотання про витребування матеріалів спадкової справи після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , в якій є відомості про його із спадкодавцем родинні відносини, коло спадкоємців тощо. Однак ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025 року в задоволенні клопотання було відмовлено.
Вважає відмову у витребуванні спадкової справи необґрунтованою, оскільки обставини, які входять до предмету доказування можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Відомості, що містяться у спадковій справі містять нотаріальну таємницю, що унеможливлює отримання спадкової справи безпосередньо позивачем.
Вказав, що суд першої необґрунтовано визнав неналежними і недопустимими доказами «довідку від 28 січня 2026 року №16 Вижницької міської ради та постанову від 28 січня 2025 року №10/02-31 приватного нотаріуса Оградюк Г.Я.» в частині того, що позивач є братом померлого. При цьому, довідки від 28 січня 2026 року №16 Вижницької міської ради у справі немає, а є довідка Вижницької міської ради від 28 січня 2025 року №16.
Суд не звернув уваги, що нотаріус ОСОБА_3 відмовив у вчиненні нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, а не через не доведення родинних відносин.
Відповідач Вижницька міська рада не мала заперечень щодо обставин справи і визнала позов повністю. Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області також не мала заперечень щодо обставин справи та задоволення позову.
Просив рішення суду першої інстанції скасувати, а позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач Вижницька міська рада до початку розгляду справи спрямували до суду листа з проханням розглядати справу у відсутність їх представника, не заперечують проти задоволення вимог апеляційної скарги.
Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області сформували в системі «Електронний Суд» заяву, в якій просили розглядати справи у відсутність їх представника.
Мотивувальна частина
Межі розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 від 11 серпня 2023 року (а.с.7).
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , заведена спадкова справа за заявою ОСОБА_1 (а.с.8, 103-106).
З довідки від 28 січня 2025 року №16 Вижницької міської ради вбачається, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 2006 року по день його смерті. На день смерті проживав один. За наявними відомостями у Старостинському окрузі с.Багна Вижницької міської ради, Вижницького району Чернівецької області, спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 являється рідний брат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9).
Згідно копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є рідними братами (а.с.119-121).
Згідно копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 від 24 грудня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 за життя на підставі рішення від 27 жовтня 2021 року розпочав розроблення проекту зі землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за кадастровим №7320580300:01:001:1033 площею 0,25 га в с.Багна Вижницького району (а.с.12-18).
Відповідно до копії технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі ОСОБА_2 від 24 лютого 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 за життя на підставі рішення від 03 листопада 1992 року розпочав розроблення проекту зі землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на земельну ділянку за кадастровим №7320580300:01:001:0505, площею 0,20 га, яка розташована в с. Багна Вижницького району (а.с.19-25).
Згідно копії технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі ОСОБА_2 від 28 лютого 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 за життя на підставі рішення від 22 грудня 1993 року розпочав розроблення проекту зі землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на земельну ділянку за кадастровим №7320580300:01:001:0506, площею 0,20 га, яка розташована в с. Багна Вижницького району (а.с.26-32).
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Оградюк Г.Я. №10/02-31 від 28 січня 2025 року вбачається, що відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на земельні ділянки, у зв'язку з тим, що ним не надані документи, які підтверджують належність спадкодавцеві права власності на зазначене вище нерухоме майно (а.с.35-36).
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено ту обставину, що він є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 та ту обставину, що він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Щодо відмови в задоволенні позову з підстав не підтвердження позивачем родинних стосунків із спадкодавцем
Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).
Частинами першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, що разом з позовною заявою позивач подав до суду клопотання про витребування від приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Оградюк Г.Я. матеріалів спадкової справи №36/2023. При цьому посилався, що в матеріалах спадкової справи є відомості про його із спадкодавцем родинних відносин, коло спадкоємців.
Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2025 року в задоволенні клопотання про витребування матеріалів спадкової справи було відмовлено з підстав, що позивач не вказав причин неможливості самостійно отримати вказані докази.
Колегія суддів вважає вказану ухвалу незаконною, оскільки при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати зокрема коло спадкоємців, які прийняли спадщину. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, а також документів, що підтверджують родинні стосунки із спадкодавцем.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів на підтвердження обставин прийняття спадщини та на підтвердження родинних стосунків із спадкодавцем.
Проте, суд першої інстанції не врахував, що докази на підтвердження зазначених обставин знаходяться саме в матеріалах спадкової справи, копію яких просив витребувати позивач.
Також суд першої інстанції не врахував, що приватний нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування з підстав відсутності правовстановлюючих документів. При цьому, нотаріус прийняв від позивача заяву про прийняття спадщини разом з доказами, що підтверджують родинні стосунки із спадкодавцем.
З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи колегією суддів було задоволено клопотання позивача та ухвалою суду від 03 липня 2025 року витребувано у приватного нотаріуса Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Оградюк Ганни Ярославівни належним чином засвідчені копії всіх матеріалів спадкової справи №36/2023, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З досліджених матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач вчасно в межах шестимісячного строку звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Зокрема, заява зареєстрована у приватного нотаріуса 07 грудня 2023 року за №142 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_2 і все спадкове майно він приймає.
Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 .
Із свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 вбачається, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Черешенька Вижницького району Чернівецької області, його батьками є: батько ОСОБА_5 , мати ОСОБА_2 . До свідоцтва додано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження.
Також в матеріалах спадкової справи міститься витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого є: батько ОСОБА_5 , мати ОСОБА_2 .
Отже, вказаними доказами підтверджується факт родинних стосунків позивача із спадкодавцем та обставина вчасного прийняття позивачем спадщини після смерті свого брата ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Щодо суті спору
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Європейський суд з прав людини, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine); «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоби його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення від 10 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland) (рішення від 16 серпня 2013 року у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine).
У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини відповідно до статті 1218 ЦК України входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.
ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.
Разом із тим, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду
від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, від 17 квітня
2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.
Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв'язку зі смертю, спадкодавці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкодавцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.
Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що початком процедури безоплатної приватизації земельної ділянки є звернення громадянина, зацікавленого у такій приватизації, до відповідного компетентного органу (органу місцевого самоврядування) із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Так, зокрема, статтею 118 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою передбачено порядок безоплатної приватизації земельної ділянки громадянами, встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Судами встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 відповідно до рішень органів місцевого самоврядування за життя розпочав процедуру по приватизації земельних ділянок відповідно до чинного законодавства України та бажав оформити за собою право власності на три земельні ділянки за кадастровими номерами: №7320580300:01:001:1033, №7320580300:01:001:0505 та 7320580300:01:001:0506, проте не завершив таку процедуру її у зв'язку зі смертю, а тому право на завершення приватизації мають його спадкоємці.
Особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.
Колегія суддів зауважує, що предметом спору у цій справі є визнання права на завершення приватизації земельних ділянок у порядку спадкування, приватизація яких була розпочата, проте не завершена за життя спадкодавця.
Таким чином, до складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв'язку зі смертю.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Для державної реєстрації права власності на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність.
Отож, після завершення приватизації земельної ділянки, спадкоємець не позбавлений права звернутися до державного реєстратора та зареєструвати своє право власності на земельну ділянку в установленому законом порядку.
У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, у зв'язку з чим таке рішення не може вважатися законним і підлягає скасуванню, а позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2025 року - скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на завершення приватизації та одержання правовстановлюючих документів у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на:
-земельну ділянку кадастровий номер 7320580300:01:001:1033, площею 0.2500 га, за адресою: с.Багна, Вижницького району, Чернівецької області, для ведення особистого селянського господарства, згідно рішення тринадцятої сесії восьмого скликання Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області № 278/34-13/21 від 27 жовтня 2021 року;
-земельну ділянку кадастровий номер 7320580300:01:001:0505, площею 0.2000 га, за адресою: с.Багна, Вижницького району, Чернівецької області, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), згідно рішення виконкому Багнянської сільської ради Вижницького району Чернівецької області №4/14 від 03 листопада 1992 року;
-земельну ділянку кадастровий номер 7320580300:01:001:0506, площею 0.2000 га, за адресою: с.Багна, Вижницького району, Чернівецької області, для ведення особистого селянського господарства, згідно рішення виконкому Багнянської сільської ради Вижницького району Чернівецької області №4/14 від 03 листопада 1992 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 28 серпня 2025 року.
Головуючий: Н.К. Височанська
Судді: І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк