Номер провадження 22-ц/821/1556/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/3205/22 Категорія: 304090000 Годік Л.С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
21 серпня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків, -
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він є власником 1/3 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке є у спільній сумісній власності з ОСОБА_2 .
Вони, як суб?єкти права власності спільного об?єкта зберігають наявні договірні обов?язки, в тому числі і при вступі у нові договірні обов?язки з іншими учасниками цивільного обороту.
Проте, ОСОБА_2 29.08.2017 за Договором дарування передала свої майнові права по будинку сторонній особі ОСОБА_3 , не повідомивши його про це у встановленому законом порядку. При цьому вона порушила юридичну рівність сторін і процедуру укладення договору, тому позивач не погоджується з цим договором.
Нотаріальне посвідчення, яке вчинене на тексті не відповідає загальним вимогам закону, зазначені юридичні факти і відомості недостовірні, що є підставою вважати про фальсифікацію договору та підроблення повноважень учасників договірних відносин.
Відповідач ОСОБА_2 , достовірно знаючи умови договору, своїми діями умисно погіршила його, як співвласника, майновий стан та нанесла йому збитки в розмірі 53090 грн., які він просить стягнути з неї на його користь.
Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2025 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що з позовної заяви ОСОБА_1 неможливо встановити в чому полягає порушення його прав та інтересів зі сторони відповідача та законність захисту його прав у спосіб визначений в позовній заяві. У зв'язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві, а саме не довів факту порушення його законних прав та інтересів ОСОБА_2 та спричинення йому такими діями матеріальної шкоди на суму 53090,00 грн., у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргув якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, просив його скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що судом порушено строки розгляду справи, а також грубо порушено право позивача на денонсування судового розгляду.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судом першої інстанції встановлено, що, відповідно до договору дарування від 27 травня 1994 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали в дар, кожен в рівних частинах, 1/3 частину жилого будинку з відповідною частиною надаваних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 .
29 серпня 2017 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 1/6 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування.
В позовній заяві ОСОБА_1 вказує про те, що при даруванні своєї частки ОСОБА_2 порушила його права, оскільки не повідомила його про вчинюваний правочин, а сам договір не відповідає вимогам закону та містить недостовірні відомості. У зв'язку із зазначеними діями, йому завдано матеріальної шкоди на суму 53090,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 не надав до суду належних доказів того, що колишній співвласник ОСОБА_2 порушила процедуру укладання договору дарування, а також, що правочин був вчинений нею на підставі підроблених документів. Крім того, ОСОБА_1 не навів обґрунтованих доводів, у чому полягають порушення його матеріальних прав вчиненим договором, які останній оцінює у 53090,00 грн.
З огляду на недоведеність позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.
Щодо доводів в частині тривалості судового провадження, то колегія суддів враховує, що дійсно розгляд справи тривав майже три роки, водночас у зв'язку з тим, що вказана підстава не є обов'язковою процесуальною підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 35, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді