Номер провадження 22-ц/821/1328/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №699/1416/24 Категорія: 305010900 Літвінова Г. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
26 серпня 2025 року
м.Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Новікова О.М.
секретаря - Івануси А.Д.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Таргоній Вадим Миколайович,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Таргонія Вадима Миколайовича на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 09.05.2025, у складі судді Літвінової Г.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди, -
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Таргоній В.М., звернулась до суду з позовом про відшкодування шкоди.
В обгрунтування позову вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Корсунь-Шевченківському потяг скоїв наїзд на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка від отриманих травм померла. Внаслідок смерті останньої, позивачу заподіяно шкоду, що складається із витрат на поховання в сумі 20 275,00 грн., яка підтверджується наданими товарними чеками.
Відповідальною особою за завдані збитки є відповідач по справі Акціонерне товариство «Українська залізниця».
З огляду на викладене, позивач просила стягнути з відповідача на її користь заподіяну шкоду у розмірі 20 275,00 грн.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 09 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд мотивував рішення тим, що позивачем не доведено здійснення поховання ОСОБА_2 , не надано доказів наявності родинних зв'язків з померлою, а також не надано доказів дати здійснення поховання.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Таргоній В.М. оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що позивач займалась питаннями, які виникли в зв'язку з смертю ОСОБА_2 , зокрема реєстрацією смерті, отриманням необхідних документів та похованням останньої.
Наголошує на помилковості висновку суду щодо необхідності підтвердження родинних зв'язків позивачки з померлою, оскільки положенням ст. 1201 ЦК України не вимагається наявності родинного зв'язку для відшкодування шкоди особі, яка понесла витрати на поховання.
Скаржник звертає увагу, що позивачем надано належні та достатні докази, які підтверджують факт понесення нею витрат на поховання ОСОБА_2 , зокрема товарні чеки на придбання товарів ритуального призначення та безпосередньо послуг з поховання.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник АТ «Укрзалізниці» - Козятинський О.М. просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що висновки суду є обґрунтованими, оскільки позивачем не надано документів, які б підтверджували здійснення поховання ОСОБА_2 саме позивачем.
Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні договори з ритуальними службами, укладені на ім'я позивача, не надано доказів дати поховання, відсутні накладні, акти виконаних робіт, інші фінансові документи на ім'я позивача.
Представник АТ «Укрзалізниці» ставить під сумнів достовірність наданих позивачем товарних чеків, оскільки з них неможливо встановити кому вони видані, ким оплачені перелічені в них послуги та товари, та на поховання кого призначені.
Також зауважує про те, що чеки видані з різницею у місяць, що викликає сумнів у їх достовірності.
В обгрунтування своїх заперечень представник відповідача посилається на положення ст. 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу», відповідно до якої особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання, спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, якого позивачем суду не надано.
Крім того, з посиланням на ст. 12 вказаного закону, представник відповідача зазначає, що особа, яка зобов'язалась поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Відповідно до ч.2 цієї статті ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом. Однак, позивачкою такого договору не долучено.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, на судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 09 травня 2025 року не відповідає вказаним вимогам закону, з огляду на таке.
Колегією суддів встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 в м.Корсуні-Шевченківському Черкаського району Черкаської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 02.08.2024.
З лікарського свідоцтва про смерть №65 від 31.07.2024 убачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті - на залізничній колії в межах м.Корсуня-Шевченківського, причина смерті - множинні переломи ребер. Одержувачем лікарського свідоцтва зазначена ОСОБА_1 (а.с. 4).
За фактом смерті ОСОБА_2 було проведено службове розслідування, про що складено акт службового розслідування від 07.08.2024, у якому вказано, що 29.07.2024 о 15:06 год поїзд №39 сполученням Запоріжжя-Солотвине, машиніст ОСОБА_3 під час слідування по колії №ІІ станції Корсунь при швидкості 29 км/год, на 141 км застосував екстрене гальмування з подачею піску під всі колісні пари для попередження наїзду на сторонню особу, яка переходила колію по пішохідній доріжці та не реагувала на сигнали великої гучності. Наїзду уникнути не вдалося. Комісійним оглядом, оглянувши місце події, розглянувши всі матеріали та пояснення причетних встановлено, що цей випадок пов'язаний з порушенням потерпілою ОСОБА_2 вимог п.п.2.2, 2.3, 2.5, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України №54 від 19.02.1998.
На підтвердження понесених витрат з поховання, позивачка долучила товарні чеки № 11 від 30.07.2024 з переліком товарів ритуального призначення, а також послуги з доставки та катафалку на суму 9 575 грн 00 коп., виданий ФОП ОСОБА_4 , та №б/н від 31.08.2024 на послуги з поховання, зокрема з копання ями, автобусу та безпосередньо чин похорону на суму 10 700 грн, виданий Спасопреображенським храмом Української православної церкви Київського патріархату.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено належними, достовірними та достатніми доказами понесені нею витрати на поховання ОСОБА_2 , а також факту наявності родинних зв'язків з померлою.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду та вважає, що вони зроблені з порушенням норм матеріального права та при неповному дослідженні доказів у справі, з огляду на таке.
Згідно з ч. ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Статтею 1201 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6 встановлено, що у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.
Статтею 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу», суб'єкти господарювання можуть самостійно на підставі звернення осіб, які зобов'язалися поховати померлого, виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством.
За матеріалами справи колегією суддів встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок множинних переломів ребер, отриманих при зіткненні з потягом, володільцем якого є відповідач - АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до акту службового розслідування аварії від 07.08.2024, випадок травмування ОСОБА_2 пов'язаний із порушенням останньою вимог п.п. 2.2., 2.3., 2.5., 2.6. «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України».
Водночас за заподіяння особі шкоди джерелом підвищеної небезпеки володілець не звільняється від відповідальності за завдану шкоду.
Позивачем на підтвердження понесених витрат з поховання ОСОБА_2 надано товарні чеки, а саме: товарний чек № 11 від 30.07.2024, виданий ФОП ОСОБА_4 , з переліком товарів ритуального призначення, послуг з доставки та катафалку на загальну суму 9 575 грн 00 коп., та товарний чек №б/н від 31.08.2024, виданий Спасопреображенським храмом Української православної церкви Київського патріархату на послуги з поховання, зокрема з копання ями, автобусу та безпосередньо чин похорону на суму 10 700 грн.
Крім того на підтвердження виконання позивачем взятого на себе зобов'язання з поховання померлої ОСОБА_2 свідчить факт отримання нею лікарського свідоцтва про смерть, де позивач вказана, як одержувач, та отримання свідоцтва про смерть.
Колегія суддів вважає, що надані позивачкою докази підтверджують факт понесення нею витрат на поховання ОСОБА_2 , є належними та достовірними.
Посилання суду щодо недоведення позивачем родинного зв'язку з померлою, як на одну з підстав для відмови у відшкодуванні витрат на поховання, колегія судідв вважає безпідставними, оскільки положенням ст. 1201 ЦК України для відшкодування витрат на поховання не передбачається необхідність наявності родиного зв'язку між померлим та особою, яка понесла витрати на поховання.
Також колегія суддів критично оцінює висновки суду щодо відсутності доказів здійснення поховання ОСОБА_2 , дати здійснення поховання, оскільки з наданих позивачем доказів вбачається, що вона взяла на себе зобов'язання поховати ОСОБА_2 , наданими товарними чеками підтверджуються витрати на придбання предметів ритуальної належності та оплату ритуальних послуг, що в сукупності дає підстави зробити висновок, що позивач понесла такі витрати на поховання ОСОБА_2 . Крім того, відповідачем не спростовано такі докази.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що надані позивачем докази, у вигляді товарних чеків є належними та достовірними доказами, враховуючи таке.
Товарний чек - це документ, що підтверджує факт оплати товару або послуги.
Згідно із Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Законодавством не передбачено обов'язкового зазначення в товарному чеку отримувача товару або послуги, а також для яких цілей здійснюється купівля товарів та послуг.
У зв'язку з наведеним, незрозумілими є висновки суду щодо неможливості встановити з наданих товарних чеків, що придбані ритуальні товари та послуги стосуються здійснення поховання ОСОБА_2 .
Колегія суддів ввважає, що підставою для встановлення належності та достовірності таких доказів для доведення факту здійснення позивачкою поховання ОСОБА_2 є оцінка всіх доказів у сукупності, зокрема, лікарського свідоцтва про смерть, де позивачка вказана одержувачем, виданого на підставі нього свідоцтва про смерть згідно якого ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , акту службового розслідування, згідно з яким потерпіла померла від травм, отриманих при зіткненні з потягом володільцем якого є відповідач, товарних чеків від 30.07.2024 та 31.08.2024 на придбання предметів ритуальної належності та ритуальних послуг, які узгоджуються між собою та об'єктивно свідчать про здійснення поховання ОСОБА_2 саме позивачкою.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу представника відповідача щодо ненадання позивачкою договору з ритуальними службами, колегія суддів оцінює критично, оскільки з товарного чеку від 31.08.2024 вбачається, що ритуальні послуги надавав Спасопреображенський храм Української православної церкви Київського патріархату в м.Корсунь-Шевченківський, а не ритуальна служба. Відсутність договору з церквою, на переконання колегії суддів, не спростовує факту надання послуги з поховання. Крім того, розбіжність в датах товарних чеків на придбання предметів ритуального призначення та на ритуальні послуги, не свідчить про ненадання таких послуг, оскільки за обома товарними чеками прослідковується комплекс необхідних товарів та послуг для поховання померлого.
За викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 09.05.2025 підлягає скасуванню, як таке, що ухвалене при неповному дослідженні матеріалів справи та з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду фактичним обставинам справи, з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, скасуванням рішення суду та ухваленням нового про задоволення позову, підлягають перерозподілу судові витрати.
У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору (п.6 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), з відповідача в дохід держави підлягають стягненню 968 грн 96 коп (3028 х 0,4 х 0,8) судового збору за подання позовної заяви та 1453 грн 44 коп (968,96 х 150%) судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Таргонія Вадима Миколайовича - задовольнити.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 09.05.2025 у даній справі - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат на поховання в сумі 20 275 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судові витрати, які складаються з судового збору за подання позовної заяви в розмірі 968 грн 96 коп та судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1453 грн 44 коп, що в сумі складає 2 422 грн 40 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України.
Судді: Ю.В. Сіренко
Н.І. Гончар
О.М. Новіков