Номер провадження 22-ц/821/1432/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №703/109/25 Категорія: 305010900 Биченко І. Я.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
26 серпня 2025 року
м.Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Новікова О.М.
секретаря - Івануси А.Д.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвокат Луценко Сергій Анатолійович,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката Луценка Сергія Анатолійовича на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 травня 2025 року, у складі судді Биченка І.Я., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю, -
У січні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з вказаним позовом, в якому просили стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» по 200 000 грн. відшкодування моральної шкоди без урахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В обгрунтування позову вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Райгород Кам'янського району на 217 км перегону Райгород-Шевченко пасажирський потяг №553 Дніпро-Житомир здійснив наїзд на ОСОБА_4 , який від отриманих травм помер.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є батьками померлого ОСОБА_4 , зазначали, що втратили сина, який надав їм матеріальну та моральну підтримку. Крім того, вони є пенсіонерами, а син був тією людиною, яка утримувала їх та допомогала.
Син загиблого - ОСОБА_3 , є неповнолітнім та потребує підтримки від батька, якої був позбавлений у зв'язку з його загибеллю.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 травня 2025 року частково задоволено позовні вимоги.
Вирішено стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів по 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
У решті позовних вимог відмовлено.
Крім того, стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави 3 000 грн. 00 коп. судового збору.
Ухвалюючи таке рішення, суд мотивував тим, що позивачі зазнали душевних страждань, які носять триваючий характер, внаслідок загибелі сина та батька, врахував невідворотність наслідків, що наступили, відсутність доказів, за наявності яких виключається відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки. Водночас суд врахував, що потерпілий перебував на залізничній колії у непередбаченому для цього місці, у стані алкогольного сп'яніння, чим допустив грубу необережність, що є підставою для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвокат Луценко С.А. подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким відмовити в задоволенні позову і стягнути судові витрати по справі з позивачів.
Як підставу для скасування рішення суду, скаржник зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Наголошує на тому, що відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки виключається, у випадку непереборної сили або/та умислу потерпілого, обов'язок з доведення яких покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки.
Скаржник зазначає, що потерпілий свідомо порушив правила, передбачені Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №54 від 19.02.1998, зокрема п. 2.1 - 2.3, 2.5, 2.6, відповідно до яких пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях; перед тим, як увійти в небезпечну зону, потрібно впевнитись у відсутності поїзда; пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше 5 метрів, переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом, що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м, та інші.
Крім того, скаржник звертає увагу, що в крові загиблого виявлено етиловий спирт, кількість якого, в порівнянні до живих людей, відповідає ступеню тяжкого алкогольного сп'яніння.
Відповідно до Акту службового розслідування аварії від 26.08.2024, комісія працівників виробничого підрозділу служби коліїі «Шевченківська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» дійшла висновку, що випадок із загибеллю ОСОБА_4 пов'язаний з порушенням самим потерпілим вищевказаних пунктів Правил безпеки громадян на залізничному транспорті.
З огляду на викладене, скаржник наголошує на тому, що потерпілий отримав травмування з власної вини, що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.
Також адвокат вважає, що суд залишив поза увагою таку обставину, як можливість у потерпілого після почутого звукового сигналу та включення яркого світла прожектора зійти з колії, чим останній не скористався та, на переконання скаржника, навмисно залишився на колії, розуміючи, що поїзд не зможе його об'їхати, тобто такі дії потерпілого відповідають ознакам прямого умислу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів - адвокат Таргоній В.М. проти задоволення апеляційної скарги заперечує повністю, оскільки рішення суду є законним та обґрунтованим, висновки якого узгоджуються з послідовною судовою практикою Верховного Суду в аналогічних справах.
Адвокат вважає безпідставними припущення скаржника про наявність умислу в діях потерпілого, оскільки у матеріалах справи відстуні докази, які б підтверджували наявність умислу, натомість саме на володільця джерела підвищеної небезпеки покладається обов'язок з доведення наявності умислу або непереборної сили, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, на судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 травня 2025 року не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону, з огляду на таке.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19.08.2024, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Велика Яблунівка Черкаського району Черкаської області.
Згідно довідки про причину смерті від 19 серпня 2024 року, причиною смерті стала малокровність внутрішніх органів. Травма тіла.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.12.1981, батьками ОСОБА_4 є позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 батьками позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2024 року, 16 серпня 2024 року до ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення про травмування людини на залізничній колії.
17 серпня 2024 року за даним фактом ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області внесено відомості до ЄРДР за №12024250350000700 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.276 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.08.2024 близько 21 години 20 хвилин, електропотяг № 1424 сполученням «Дніпро - Житомир» (літерний евакуаційний медичний ешелон) ВЛ-80Т, вагою 360 т 24 осі, станція прописки ТЧ 7 ст. Знам'янка, що був під керуванням локомотивної бригади «Оборотне моторвагонне депо ТЧ 5 ст. Т.Шевченка», регіональної філії Одеська залізниця, машиніста ОСОБА_6 та помічника машиніста ОСОБА_7 , рухаючись на непарній колії перегону Райгород - Шевченко на 217 км пікет 8 км ст. Райгород до ст. Т.Шевченка Черкаської області у адміністративних межах с. Велика Яблунівка Березняцької ОТГ Черкаського району Черкаської області, скоїли наїзд на пішохода ОСОБА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який перебував на залізничній колії у непередбаченому для цьому місці в момент під'їзду електропотяга.
У результаті наїзду ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до висновку судово - медичної експертизи №05-6-02/249 від 30.09.2024 смерть гр. ОСОБА_4 настала від поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок, що супроводжувалася переломами кісток їх скелету із ушкодженням внутрішніх органів і масивною кровотечею та отяготилася гострою крововтратою із малокровністю внутрішніх органів.
При судово-медичній експертизі трупа виявлені наступні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма, а саме переломи кісток мозкового і лицевого відділів черепа із деформацією його контурів, розриви твердої мозкової оболонки, крововиливи на внутрішній поверхні проекції підлеглих тканин до волосяної частини голови, рани, синці і садни на різних областях голови, перелом хребта із перериванням спинного мозку на рівні 6-7 грудних хребців та крововиливом у прилеглі тканини, численні двобічні переломи всіх ребер із розривами плеври та крововиливам в прилеглі тканини, розриви на поверхнях обох легень із крововиливами у тканини та рановими каналами, що проникають у товщу легень, крововиливи під легеневою плеврою воріт легень, травматичне руйнування печінки і селезінки, просякнення кров'ю відтінком жирової капсули нирок, переломи правої половини поверхонь грудної клітки, крововиливи у лівій грудній порожнині (300 мл.) і у правій грудній порожнині (200 мл.), крововилив у черевній порожнині близько 300 мл. рідкої крові, рани, садни і синці на різних поверхнях і областях тулуба, відкритий перелом кістки правого стегна із раною в даній області, відкриті переломи кісток правого і лівого ліктьового суглобів та верхньої третини лівого стегна із ранами в даних областях, закритий перелом в області лівого гомілково-ступневого суглобу, рани, садни і синці на різних поверхнях і областях тулуба та верхніх і нижніх кінцівок.
Дані ушкодження виникли від дії твердого тупого, можливо за механізмом травмування залізничним транспортом, прижиттєві, по давнині спричинення можуть відповідати часу події, що зазначений у постанові, спричинені незадовго до смерті, містять ознаку тяжкого тілесного ушкодження, а саме небезпека для життя.
Смерть ОСОБА_4 перебуває у прямому причинному зв'язку із даними ушкодженнями.
В крові виявлено етиловий спирт, кількість якого, промінюючи до живих людей, відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння.
Будучи допитаний в статусі свідка ОСОБА_6 вказав, що він працює на посаді машиніста «депо Знам'янка». 16 серпня 2024 року керував електропоїздом ВЛ-80Т електро потяг № 1424 сполученням «Дніпро - Житомир», на перегоні Райгород - Шевченко, де на 217 км пікет 8 помітили сторонню особу, яка була на колії. Було подано сигнал великої гучності та перемкнуто світло прожектора з тьмяного на яскравий. Виявивши людину було застосовано екстрене гальмування. Швидкість до моменту гальмування становила 70 км/год, уникнути наїзду на пішохода не вдалося. Після зупинки поїзда про факт травмування людини було повідомлено диспетчера.
Відповідно до Акту обстеження «Локомотивне депо Знам'янка» від 19.08.2024 було перевірено роботу гальмівного обладнання, звукової та світлової сигналізації, перевірено роботу звукових сигналів «свисток» та «тифон» електропоїзду ВЛ-80Т № 1424 сполученням Знам'янка - ст.ім. Т.Шевченка, де порушень згідно п.п. 10.1 та 10.3 «Інструкції з сигналізації на залізницях України» ЦШ-0001, затверджених наказом МТЗУ від 23.06.2008 №747, виявлено не було.
Відповідно до довідки про розшифрування швидкостемірної стрічки електропоїзду ВЛ-80Т № 1424 сполученням Знам'янка - ст. ім. Т.Шевченка за 16.08.2024 на перегоні Райгород Шевченко на 217 км пк 8 при зеленому вогні локомотивного світлофора при швидкості 70 км/год на швидкостімірній стрічці зафіксоване екстрене гальмування. Гальмівний шлях склав 397 м.
Відповідно до Акту службового розслідування аварії, що був складений 26.08.2024, комісія працівників виробничого підрозділу служби колії «Шевченківська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» дійшла висновку, що випадок травмування потерпілого ОСОБА_4 , пов'язаний з порушенням самим потерпілим пунктів: 2.2 (Перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності' поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо); 2.3 (При наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід.); 2.5 (Ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п'яти метрів.) Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 54 від 19.02.1998 (зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 1059 від 22.11.2007) зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24.03.1998 за № 193/2633.
Оскільки в діянні працівників залізниці складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 276 КК України встановлено не було та зважаючи на те, що потерпіла особа допустила порушення «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України» унаслідок чого отримала травмування із власної вини, про що свідчать зібрані докази, кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Такі встановлені судом фактичні обставини у справі.
В апеляційній скарзі скаржник, не оспорюючи встановлених судом фактичних обставин справи, вказує, що у діях потерпілого мав місце прямий умисел, оскільки останній, знаходячись на залізничній колії у непередбаченому для переходу пішоходів місці, на шляху локомотива, усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання оскільки після почутого звукового та світового сигналу мав час для того, щоб зійти з колії, однак не зійшов. За викладеного скаржник вважає, що відповідач не зобов'язаний відшкодовувати моральну шкоду позивачам за наявності умислу в діях потерпілого.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами скаржника, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.
Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів -це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання у постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про залізничний транспорт»).
У пункті 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457, передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (частина друга статті 1168 ЦК України).
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків (частина перша статті 1172 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частини друга та п'ята статті 1187 ЦК України).
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд у постановах від 02.04.2025 у справі № 626/1730/23, від 24.01.2025 у справі № 624/946/23 зазначив таке: «Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо) (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 243/6516/21 (провадження № 61-4095св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853св19))».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
За матеріалами справи судом встановлено, що загибелі потерпілого сприяла груба необережність самого потерпілого, оскільки останній перебував у темну пору доби на залізничній колії перегону Райгород - Шевченко на 217 км пікет 8 км ст. Райгород до ст. Т.Шевченка Черкаської області у адміністративних межах с. Велика Яблунівка Березняцбкої ОТГ Черкаського району Черкаської області, в непередбаченому для переходу місці на шляху руху електропоїзду, тобто порушив п.п. 2.1 - 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 54 від 19.02.1998, та перебував у стані тяжкого алкогольного сп'яніння (висновок судово-медичної експертизи №05-6-02/249 від 30.09.2024, згідно якого в крові ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт, кількість якого, промінюючи до живих людей, відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння).
Твердження скаржника про наявність в діях потерпілого прямого умислу, зокрема, що останній мав можливість зійти з колії після світового та звукового сигналів, натомість таких дій не здійснив, що, на думку скаржника, свідчить про умисел потерпілого, жодними доказами не підтверджені, та фактично є припущеннями.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, доводи скаржника про наявність в діях потерпілого прямого умислу колегія суддів відхиляє за недоведеністю.
Водночас, правильно встановивши фактичні обставини справи, наявність у діях потерпілого вини у формі грубої необережності, яка сприяла настанню його смерті, та в зв'язку з цим наявність підстав для зменшення розміру відшкодування, на думку колегії суддів, суд першої інстанції призначив необґрунтовано великий розмір моральної шкоди для відшкодування позивачам.
Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Колегія суддів доходить висновку, що при визначені розміру відшкодування судом порушено принципи розумності, пропорційності та справедливості, оскільки суд першої інстанції недостатньо врахував, що травмуванню потерпілого ОСОБА_4 , внаслідок якого настала його смерть, сприяла поведінка самого потерпілого у формі грубої необережності, зокрема перебування в стані тяжкого алкогольного сп'яніння та переход залізничної колії у темну пору доби в непередбаченому для цього місці, що свідчить про нехтування потерпілим Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №54 від 19.02.1998, що однак не звільняє АТ «Українська залізниця», як володільця джерела підвищеної небезпеки, від відповідальності за шкоду завдану смертю потерпілого, проте ці обставини зумовлюють необхідність зменшення розміру відшкодування до об'єктивно розумного, з врахуванням вказаних обставин.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн кожному з позивачів буде необхідним та справедливим за обставин цієї справи.
Колегія суддів критично оцінює посилання адвоката позивачів у відзиві на апеляційну скаргу на судову практику Верховного Суду щодо розміру відшкодування моральної шкоди у справах, де джерелом підвищеної небезпеки є потяг, оскільки ця судова практика не є релевантною до обставин цієї справи, враховуючи перебування потерпілого ОСОБА_4 на момент смерті в стані тяжкого алкогольного сп'яніння, що є безперечно підставою для зниження розміру відшкодування, в той час як в постановах, на які посилається адвокат, такої обставини не було.
Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 травня 2025 року ухвалене з порушенням норм матеріального права щодо визначення розміру відшкодування, а тому рішення суду належить змінити в частині визначення розміру відшкодування позивачам моральної шкоди, зменшивши його до 50 000 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги та зміною рішення суду першої інстанції, підлягають перерозподілу судові витрати.
У зв'язку із звільненням позивачів від сплати судового збору (п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), з відповідача в дохід держави стягнути 1 500 грн судового збору за подання позовної заяви, та компенсувати відповідачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 900 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката Луценка Сергія Анатолійовича - задовольнити частково.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 травня 2025 року у даній справі змінити в частині визначення розміру відшкодування, зменшивши розмір моральної шкоди, який підлягяє стягненню з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з 100 000 грн до 50 000 грн на кожного.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 50 000 грн моральної шкоди.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 50 000 грн моральної шкоди.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 50 000 грн моральної шкоди.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави 1 500 судового збору за подання позовної заяви.
Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 900 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України.
Судді: Ю.В. Сіренко
Н.І. Гончар
О.М. Новіков