Номер провадження 22-ц/821/1267/25 Справа № 711/6522/24 Категорія: 331060000 Головуючий по 1 інстанції Скляренко В.М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
26 серпня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Василенко Л.І.
секретар Дмитренко В.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Поліщук Олександр Юрійович
відповідач - ОСОБА_2
представник відповідача - адвокат Чакалов Роміс Костянтинович
третя особа - Третя Черкаська державна нотаріальна контора
особа, що подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Третя Черкаська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю та зміну черговості спадкування, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Третя Черкаська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю та зміну черговості спадкування.
В жовтні 2024 року від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій вона виклала позовні вимоги в наступній редакції:
встановити факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з вересня 2004 року по 19 грудня 2023 року;
визнати за ОСОБА_1 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як спадкоємця четвертої черги;
змінити черговість спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ОСОБА_1 , спадкоємцем четвертої черги право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що із вересня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за взаємною згодою стали проживати як чоловік та жінка, вели спільне господарство, за спільним рішенням шлюб офіційно не реєстрували. Протягом тривалого часу проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 .
У зареєстрованому шлюбі ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_3 за весь час спільного проживання однією сім'єю з вересня 2004 року по 19 грудня 2023 року не перебували.
Відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мали сімейний характер, властивий спільному проживанню чоловіка та дружини однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки вони разом здійснювали оплату комунальних послуг за житло, купували побутову техніку та піклувалися один про одного.
Тривалий час (близько 19 років) ОСОБА_1 опікувалася ОСОБА_3 , оскільки останній хворів на ішемічну хворобу серця, мав інвалідність І групи і з часом стан його ставав гіршим.
Така опіка була постійною, систематичною і припинилася зі смертю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
09 січня 2024 року за заявою позивачки у Третій Черкаській державній нотаріальній конторі було заведено спадкову справу. 14 березня 2024 року до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся також відповідач ОСОБА_2 (син померлого). Інших спадкоємців за заповітом чи за законом у ОСОБА_3 немає.
Оскільки позивачка з вересня 2004 року опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу ОСОБА_3 , який через тяжку хворобу перебував у безпорадному стані, вона вважає себе спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3 і бажає отримати право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги, яким є відповідач.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 травня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачкою не доведено належними та достовірними доказами наявність юридичних фактів, за наявності яких у неї могло виникнути право на спадкування за першою чергою, зокрема здійснення протягом тривалого часу опіки над спадкодавцем, його матеріального забезпечення, а також перебування спадкодавця у безпорадному стані. Загострення хворобливого стану ОСОБА_3 наприкінці 2023 року та здійснення позивачкою піклування про останнього не відповідає ознакам тривалого характеру у розумінні ч. 2 ст. 1259 ЦК України. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни черговості спадкування позивачки за законом, тому встановив відсутність порушеного права ОСОБА_1 на спадкування після смерті ОСОБА_3 . На думку суду за таких обставин відсутні правові підстави для задоволення вимог і про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем та визнання права на спадкування за законом як спадкоємця четвертої черги, оскільки такі вимоги самі по собі не відповідають критеріям ефективності юридичного способу захисту, оскільки не матимуть ніякого правового наслідку в контексті мети, якою вони обґрунтовані.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 травня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову та не врахував, що відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мали сімейний характер, властивий спільному проживанню чоловіка та жінки однією сім'є без реєстрації шлюбу, що підтверджується їхніми спільними фотографіями у різні періоди часу з 2007 по 2023 роки, спільною оплатою комунальних послуг за житло та купівлею побутової техніки. Крім того, судом не враховано, що з вересня 2004 року позивач опікувалася, матеріально забезпечувала, надава іншу допомогу спадкодавцеві, який через тяжку хворобу перебував у безпорадному стані, тому має право прийняти спадщину після смерті спадкодавця як спадкоємець першої черги разом із відповідачем. Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, дав неналежну оцінку правовим підставам заявленого позову та зібраним у справі доказам, тому рішення суду підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_2 - адвоката Чакалова Р.К. вказано, що доводи апеляційної скарги є необґрунтовані та не дають підстав для скасування судового рішення.
Зазначено, що під час розгляду справи, позивачкою не доведено, що вона проживала разом із ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Навпаки сама ОСОБА_1 та свідки повідомили суду, що сторони проживали як друзі.
Також позивачкою не надано суду належних доказів, які б давали їй право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги за законом та не доведено відповідними засобами доказування наявність вказаних в ст. 1259 ЦК України юридичних фактів в їх сукупності для зміни черговості одержання права на спадкування. До позовної заяви не додано жодного медичного документу чи довідок, які б підтверджували неможливість спадкодавця самостійно забезпечувати свої потреби, які викликані похилим віком, тяжкою хворобою чи каліцтвом. У спадкодавця була перша група інвалідності, однак він не був прикутий до ліжка та спосіб його життя не свідчив про його безпорадний стан, що правильно було встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи.
Судові витрати на професійну правничу допомогу покласти на позивача. Докази понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 в період часу з 21 серпня 1971 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 , який помер у квітні 2004 року.
ОСОБА_3 з 28 грудня 1991 року не перебував у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується інформацією з ВДРАЦС у м. Черкаси (т.1 а.с. 81).
З 04 квітня 1980 року позивачка зареєстрована та проживає у власній трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 - що підтверджується відомостями про зареєстроване місце проживання (т.1 а.с. 25).
ОСОБА_3 з 06 березня 1992 року по 19 грудня 2023 року був зареєстрований у власній однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 22 зв. сторона).
Відповідно до відомостей ГУ ПФУ в Черкаській області: ОСОБА_3 з травня 1997 року отримував пенсію за вислугу років працівникам льотних екіпажів (т.1 а.с. 200-205).
Як вбачається з акту опитування сусідів № 2532 від 08 жовтня 2024 року (т.1 а.с. 161-162) та пояснень свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в період з вересня 2004 року і до дня своєї смерті ОСОБА_3 фактично проживав у помешканні за місцем проживання позивачки.
21 березня 2019 року ОСОБА_3 уклав декларацію з сімейним лікарем, в якій в якості довіреної особи зазначив ОСОБА_1 (т.1 а.с. 21).
23 червня 2020 року у ОСОБА_3 діагностовано хворобу зору - термінальна некомпенсована неоваскулярна глаукома, дистрофія рогівки, ускладнена катаракта правого ока; відкритокутова IV С глаукома, незріла катаракта лівого ока, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (т.1 а.с. 35).
Згідно довідки МСЕК від 21 липня 2021 року (т.1 а.с. 26) ОСОБА_3 набув статусу інваліда І групи за загальним захворюванням зору, внаслідок чого потребував постійної сторонньої допомоги (т.1 а.с. 26).
З березня 2023 року ОСОБА_3 звертався за медичною допомогою з приводу атеросклерозної хвороби серця з гіпертензією, гіпертоничної хвороби, легеневої гіпертензії, хронічного холецистіту (т.1 а.с. 36-42).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (т.1 а.с. 28) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Організацією та оплатою поховання ОСОБА_3 займалась ОСОБА_1 (т.1 а.с. 19). Відповідач не брав участі у витратах з організації поховання його померлого батька та не був присутнім на похороні.
Після смерті ОСОБА_3 за заявою позивачки від 09 січня 2024 року у Третій Черкаській державній нотаріальній конторі було заведено спадкову справу № 6/2024.
З матеріалів спадкової справи (т.1 а.с. 145-156) вбачається, що крім ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у встановленому законом порядку 27 березня 2024 року звернувся також відповідач ОСОБА_2 , який є сином померлого (т.1 а.с. 145-156).
Зі змісту позовних вимог вбачається, що спір між сторонами виник з приводу поряду реалізації права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 20 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Також у вказаній постанові Пленуму ВСУ роз'яснено, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст. 1261 ЦК. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме на позивачку покладається обов'язок надати суду докази на підтвердження фактичного проживання однією сім'єю із померлим ОСОБА_3 .
З матеріалів справи вбачається, що одними з основних доказів факту спільного проживання сторін до суду були надані спільні фотографії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також надано акт опитування сусідів № 2532 від 08 жовтня 2024 року (т.1 а.с. 161-162) та заслухано пояснення свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 грудня 2019 року (справа № 466/3769/16) вказано, що показання свідків та спільні фотографії не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім'єю та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.
Враховуючи наявні матеріали справи та надані суду докази в підтвердження факту проживання однією сім'єю якчоловіка та дружини без реєстрації шлюбу є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_3 з осені 2004 року були близькі стосунки, однак вони не свідчать про те, що початок спільного проживання однією сім'єю слід обраховувати саме з осені 2004 року. Разом з тим, на підставі цих же доказів суд встановив, що позивачкою доведено обставину того, що вона не менше п'яти років поспіль до моменту смерті ОСОБА_3 фактично проживала з ним однією сім'єю, була пов'язана спільним побутом, внаслідок чого сторони мали взаємні права та обов'язки.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав правильної оцінки доказам, а саме показам свідків та спільним фотографіям певних подій і як наслідок дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог в цій частині, оскільки такі доводи спростовуються висновками суду першої інстанції, приведеними в мотивувальній частині і зокрема надання судом оцінки вищевказаним доказам в сукупності з іншими матеріалами справи.
Що стосується вимог про зміну черговості спадкування, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ч. 2 ст. 1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.
Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до ст. 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
Статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.
Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до змісту статті 1259 ЦК України при вирішенні питання зміни порядку черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця у безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 24 червня 2020 року (справа № 127/9778/17) та від 22 березня 2023 року (справа № 753/10668/19) зазначено, що підставами для задоволення позову про зміну порядку черговості спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку:
1)здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами);
2)матеріальне забезпечення спадкодавця;
3)надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріальне вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири;
4)тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3;
5)безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення позову, необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що характер захворювання ОСОБА_3 , а також обставини життєдіяльності останнього не свідчать про те, що він перебував у безпорадному стані, а здійснення позивачкою піклування про останнього не відповідає ознакам тривалого характеру в розумінні ч. 2 ст. 1259 ЦК України. Дані обставини встановлені судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, висновки суду в цій частині ґрунтуються на наявних матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства. Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновків суду в цій частині не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Крім того, колегія суддів враховує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання чи оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Відповідна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17.
За змістом п. 5 ч.1 ст. 315 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку може бути встановлений факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, якщо від цього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем, а також визнання права на спадкування за законом, як спадкоємця четвертої черги, позивач пов'язує з можливістю спадкування за законом майна померлого ОСОБА_3 . Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 пояснила, що вищевказані вимоги заявлені для наявності підстав для зміни черговості спадкування та отримання права спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_2 .
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зміну черговості спадкування за законом, а відтак і відсутнє порушене право позивачки на спадкування після смерті ОСОБА_3 , тому відсутні підстави для задоволення вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем та визнання права на спадкування за законом як спадкоємця четвертої черги, оскільки такі вимоги самі по собі не матимуть ніякого правового наслідку в контексті мети, якою вони обґрунтовані.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції під час ухвалення рішення не було допущено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 27 серпня 2025 року.
Судді