Провадження № 11-сс/821/389/25 Справа № 694/2142/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
20 серпня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
головуючогоОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі прокурора (відеоконференція) підозрюваної (відеоконференція) захисника (відеоконференція) ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 липня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах досудового розслідування, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Городище Черкаської області, громадянки України, із середньою освітою, перебуває у відпустці по догляду за малолітньою дитиною, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні двох малолітніх дітей: доньку 2020 року народження та сина 2023 року народження, раніше не судима,
яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
Слідчим слідчого відділу Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250360000840 від 17.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, у зв'язку з цим, орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 липня 2025 року у задоволенні клопотання відмовлено та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, тобто до 17.09.2025 включно.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України зобов'язано підозрювану:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- заборонено підозрюваній цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, окрім випадків необхідності надання підозрюваній невідкладної медичної допомоги за межами місця проживання;
- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні, а саме свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Роз'яснено підозрюваній, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою мають право з'явитися у житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї обов'язків.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого, застосувати стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор посилається на те, що слідчий суддя не дав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, спричинені тяжкі наслідки, а саме смерть людини.
На думку сторони обвинувачення, підставою для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 2 ст. 177 КПК.
Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених у скарзі, просив її задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрювана та її захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність, вказували, що не порушує порядок перебування підозрюваної під домашнім арештом, просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників кримінального провадження, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Водночас, при здійсненні апеляційного перегляду колегія суддів керується Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477 від 23.02.2006 року,ст. 2, 17 якого передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов'язкове джерело права. Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на свободу та особисту недоторканість, за яким особа може бути позбавлена свободи виключно на підставах передбачених законом, права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ.
З клопотання слідчого вбачається, що приблизно о 00 год. 00 хв. 17.07.2025 року, ОСОБА_7 , перебуваючи біля будинку № 44 на території бази відпочинку «Магік бар», розташованої за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, селище Хлерівка, вчинила злочин пов'язаний з домашнім насильством, під час сварки, що виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин зі своїм чоловіком ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи з прямим умислом, спрямованим на заподіяння смерті останньому, умисно нанесла один удар металевим предметом в ділянку грудної клітки ліворуч, внаслідок чого спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді відкритої рани грудної клітки, ушкодження лівої легені, гемопневмотораксу, чим відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №60 від 17.07.2025 заподіяла смерть останньому. Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VІІІ ОСОБА_7 здійснено злочин пов'язаний з домашнім насильством.
Умисні дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.1 ст. 115 КК України - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство).
Вказану подію слідчим слідчого відділу Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250360000840 від 17.07.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
17.07.2025 року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, та в цей день їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
В матеріалах справи є здобуті у визначеному законом порядку дані, які свідчать на наявність ознак кримінального правопорушення, а саме: показання свідка ОСОБА_11 від 17.07.2025; показання свідка ОСОБА_12 від 17.07.2025; показання свідка ОСОБА_13 від 17.07.2025; протокол огляду місця події від 17.07.2025; лікарське свідоцтво про смерть № 60 від 17.07.2025.
Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 зазначеної статті.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Статтею 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, які доведені сторонами кримінального провадження і які слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності з наявними ризиками, зазначеними у ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде необхідним і достатнім запобіжним заходом для підозрюваної ОСОБА_7 та таким, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної під час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини, зокрема у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому посилання прокурора про необхідність застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку із тяжкістю злочину, у вчиненні якого вона підозрюється, на думку колегії суддів є безпідставним.
Одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, є домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, та як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п. п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до частин 2, 6статті 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що підозрювана ОСОБА_7 може переховуватися від слідства чи суду, впливати на свідків, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані обставини були предметом розгляду в суді першої інстанції та не спростовують правильності висновків слідчого судді щодо можливості застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі.
Так, слідчим суддею повно та всебічно досліджено матеріали клопотання, у судовому засіданні заслухано думку учасників справи та надано належну оцінку обґрунтованості підозри та наявності ризиків, вказаних в клопотанні.
Колегія суддів також враховує, що з моменту застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту 18 липня 2025 року до постановлення даної ухвали судом апеляційної інстанції, доказів про порушення підозрюваною застосованого обмеження, прокурором не надано, що свідчить про ефективність застосованого слідчим суддею запобіжного заходу та відсутність підстав для зміни його на більш суворий тримання під вартою, як того просить прокурор.
Крім того, на час розгляду апеляційної скарги прокурором не надано доказів ухилення ОСОБА_7 від органу досудового розслідування, прокурора чи суду під час перебування під домашнім арештом.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги прокурора, на думку колегії суддів суттєвими не являються та не можуть бути підставами для обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи наведене, характеризуючі дані стосовно підозрюваної ОСОБА_7 , а також те, що на її утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, а практика ЄСПЛ стверджує, що такий фактор слід враховувати при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя, при розгляді клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує застосування запобіжних заходів. При цьому прийшов до обґрунтованого висновку про необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та належним чином мотивував своє рішення.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу керівника Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 липня 2025 року, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: